Рішення

від 04.02.2025 по справі 917/1785/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 Справа № 917/1785/24

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

до Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради, вул. Покровська, 43 А, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200

про стягнення шкоди

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася з позовом до Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради про стягнення шкоди в розмірі 486 833,00 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 15479) проти позову заперечує, вважає, що лист відділу у Кобеляцькому районі Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.10.2019 №122/104-19 не може бути використаний позивачем для розрахунку шкоди за виявленим фактом засмічення земельної ділянки у квітні 2020 року. Також вказує, що позивач вніс до розрахунку шкоди завідомо недостовірні відомості про відсутність нормативної грошової оцінки лісової ділянки та безпідставно застосував норми підпунктів 4.7.1, 5.6.1, 5.6.2 Методики для визначення грошової оцінки у формулі (6). Оскільки, показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки покладається в основу розрахунку розміру шкоди, то він має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом.

Крім того, відповідач повідомив, що Кобеляцьким районним судом Полтавської області розглядається кримінальне провадження №12020170190000570 від 16.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 240 Кримінального кодексу України (справа №532/435/22, суддя Макарчук С. М.). Прокурором Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Кобеляцької міської ради подано цивільний позов у цьому кримінальному провадженні про стягнення з ОСОБА_1 (директора Кобеляцького КП «Водоканал» Кобеляцької міської ради) на користь держави в особі Кобеляцької міської ради збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 734 625,16 грн, а саме: за самовільне зайняття земельної ділянки площею 1,3221 га на території кварталу 60, виділів 63, 64 Кобеляцького лісництва Державного підприємства «Кременчуцьке лісове господарство» у розмірі 45 342,74 грн; за зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу на площі 0,0095 га у розмірі 703,10 грн; за засмічення земельної ділянки у розмірі 662 385,60 грн; за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 26 193,72 грн.

18.11.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. № 15480), оскільки відповідач має намір заявити клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кобеляцьку міську раду та Решетилівську окружну прокуратуру. Крім того, зазначає, що в судовому засіданні необхідно з`ясувати обставини тотожності предмету та підстав позову у справі № 532/435/22 та у справі № 917/1785/24.

Відповідно частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Проте відповідного клопотання з обґрунтуванням необхідності залучення зазначених осіб до участі у справі відповідач не надав.

Відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Разом з цим, положенням частини 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та доводи останнього не є достатньою підставою для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи, те що за своєю категорією справа № 917/1785/24 є малозначною, а наведені відповідачем мотиви не свідчать про наявність підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд відмовляє в задоволенні клопотання.

26.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 15944), в якому просить зупинити провадження у цій у справі (№ 15944) до ухвалення вироку у кримінальному провадженні № 12020170190000570 від 16.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 240, частиною 3 статті 240 Кримінального кодексу України, що розглядається Кобеляцьким районним судом Полтавської області (справа № 532/435/22).

Посилання відповідача на позов у кримінальному провадженні суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Натомість матеріали господарської справи не містять вироку суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, докази, отримані на стадії кримінального провадження не є доказами в розумінні частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, не є допустимими доказами в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки юрисдикція господарського суду не поширюється на кримінально-правові відносини, суд не вправі давати оцінку вказаним документам з точки зору кримінального закону, суд, в такому випадку, вбачає у цьому порушення принципу рівності сторін у господарському процесі.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

27.11.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 16049), в яких зазначає, що Інспекцією при розрахунку розміру шкоди застосовано правильно вартість ріллі земельної ділянки.

Також зазначає, що позов у кримінальному провадженні подано до фізичної особи, а у цій справі до юридичної особи Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради. Тобто сторони різні, предмет спору також інший.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.10.2024 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією Центрального округу відповідно до постанови старшого слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції Ю. В. Данила про залучення спеціаліста в рамках кримінального провадження № 12019170190000713 від 02.04.2020 на території ДП «Кременчуцький лісгосп» Кобеляцького лісництва, квартал 60, відділ 64, виявлено земельну ділянку, що не санкціоновано використовується під звалище твердих побутових відходів, що розташована на території ДП «Кременчуцький лісгосп» Кобеляцького лісництва (наказ від 02.07.2019 N 06-01- 3/656/1).

На земельній ділянці виявлено розміщення на відкритому ґрунті твердих побутових відходів (відходів комунальних змішаних, у т. ч. сміття з урн, код відходів за ДК 005- 96 - 7720.3.1.01) на площі 1,0215 га, що є порушенням статей 45, 46 Закону України «Про охорону земель», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 33 Закону України «Про відходи».

Зазначене зафіксовано актом обстеження від 03.04.2020 N 4/02.2-22 та детальним описом засміченої земельної ділянки від 03.04.2020.

В акті обстеження земельної ділянки визначено, що виміри проводилися повіреною рулеткою Sigma реєстраційний номер 12-010907К (документи по повірку в матеріалах справи) в присутності слідчого Кобеляцького В П Данила Ю. В., лісників Галь М. В. та Слинько О. В.

Відповідно до листа відділу у Кобеляцькому районі Головного Управління Держгеокадастру у Полтавської області від 10.10.2019 N 122/104-19 нормативна грошова оцінка земель лісогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Полтавської області не проведена.

В листі також зазначено, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про внесення змін до додатка 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Полтавській області станом на 01.01.2019 становить 30390 грн.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних природоохоронного ресурсів через порушення законодавства затвердженої охорони навколишнього природного середовища наказом Міністерства 27.10.1997 N 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 N 285/27254.7 (зі змінами), (далі Методика)), грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється із застосуванням відповідних понижувальних коефіцієнтів до нормативної грошової оцінки угідь.

Відповідно до Методики, грошова оцінка для лісових земель з врахуванням понижувального коефіцієнта 0,7 становить 2,13 грн/ м 2.

Розмір шкоди від засмічення земель, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства становить 435 159,00 грн.

Інспекцією на адресу відповідача направлена претензія на суму 435 159 грн № 79/07-17/2020 разом з розрахунком заподіяної шкоди, яку відповідач отримав 05.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також Інспекцією здійснено відбір проб грунтів, що зафіксовано актом відбору проб ґрунтів № 32-04-20 від 03.04.2020.

На підставі акту відділом інструментально лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Центрального округу проведено вимірюванню показників складу та властивостей ґрунтів, що зафіксовано протоколом № 22-04-20 від 17.04.2020.

В протоколі вимірювання зафіксовано перевищення в ґрунті: амонію (обмінного) у перерахунку на амоній - іон, нітратів у перерахунку на нітрати, фосфор (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5 та хлориди (водна витяжка).

Повноваження відділу інструментально - лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Центрального округу на проведення досліджень підтверджуються наказом про уповноваження № 148 від 16.05.2019, виданого Державною екологічною інспекцією України.

Крім того, повноваження щодо проведення лабораторних вимірювань (випробувань) Державною екологічною інспекцією Центрального округу визначено Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 № 230, Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 та Положенням про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30.

Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання;

проводити перевірку стану організації та здійснення виробничого контролю за дотриманням суб`єктами господарювання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, за здійсненням інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин із стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок, за дотриманням установлених нормативів гранично - допустимого скидання забруднюючих речовин, за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води об`єктів у контрольних створах і перевірку дотримання правил визначення якості вод;

проводити лабораторний аналіз стану забруднення земель, у тому числі радіоактивний, у зонах безпосереднього впливу викидів і скидів забруднюючих речовин, у тому числі у разі виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій.

Ураховуючи, що засмічення земельної ділянки призвело до її забруднення Інспекцією пред`явлено претензію № 85/07-17/2020 на відшкодування шкоди, завданої забруднення земельної ділянки у зв`язку з перевищенням на суму 51674 грн.

Станом на час звернення з цим позовом, шкоду в розмірі 486 833,00 грн відповідач не відшкодував.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження та Витягу з ЄДРДР кримінальне провадження № 12019170190000713 від 18.09.2019 закрито у зв`язку з закінченням строку розслідування та повідомленням про підозру.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Конституцією України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до вимог статті 66 Конституції України Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Пунктом а, б часини 1 статті 91 Земельного кодексу України, визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Пунктом б частини 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного

середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно - соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачено, що завдання контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Статтею 35 вказаного Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з абз. 9 статті 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до статі 33 цього ж закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Статтею 43 Закону України "Про відходи" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з пунктом ґ) частини 1 статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 91 цього кодексу на власників земельних ділянок покладається обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а згідно з пунктом б частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з пунктом й статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів.

Водночас стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює особливості застосування цивільної відповідальності, а саме шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до пункту а, б, статті 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать:

а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині:

додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;

консервації деградованих і малопродуктивних земель;

збереження водно-болотних угідь;

виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;

здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів;

б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного Положення № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30 (далі Положення № 30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.

Відповідно до пункту 10 Положення № 30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, Інспекція в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої встановлена презумпція вини правопорушника. Тобто майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Враховуючи викладене, у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у засміченні земельної ділянки побутовими відходами, вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавств.

Отже, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 486 833 грн підлягає стягненню з відповідача.

Заперечення відповідача, щодо здійсненого позивачем розрахунку шкоди за виявленим фактом засмічення земельної ділянки, викладені у відзиві на позов суд відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Такий дохід від земельної ділянки визначається відповідно до офіційно затверджених нормативів та формул.

За результатами розробки нормативно грошової оцінки земельної ділянки розробляється технічна документація, яка розробляється у паперовій та електронній формах та засвідчується сертифікованим інженером-землевпорядником (стаття 7 Закону України «Про оцінку земель»).

Дані з оцінки земель вносяться до Державного земельного кадастру.

В разі відсутності технічної документації на земельну ділянку відсутня відповідно і нормативно грошова оцінка земельної ділянки.

Отже в даному випадку в листі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області чітко зазначено, що відсутня технічна документація на дану земельну ділянку, а тому і відсутня нормативно грошова оцінка. Тому необхідно застосовувати нормативно грошову оцінку площі ріллі по Полтавській області станом на 01.01.2019.

В листі також зазначено, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про внесення змін до додатка 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Полтавській області станом на 01.01.2019 становить 30 390 грн.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних природоохоронного ресурсів через порушення законодавства затвердженої охорони навколишнього природного середовища наказом Міністерства 27.10.1997 N 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 N 285/27254.7 (зі змінами), грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється із застосуванням відповідних понижувальних коефіцієнтів до нормативної грошової оцінки угідь.

Відповідно до Методики, грошова оцінка для лісових земель з врахуванням понижувального коефіцієнта 0,7 становить 2,13 грн/ м 2.

Отже, Інспекцією розмір шкоди розраховано правильно, відповідно до Методики.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради (39200, Полтавська обл. м. Кобеляки, вул. Покровська, 43 в, код ЄДРПОУ 41678708) 486 833 грн шкоди і перерахувати її на р/р UA808999980333199331000016682, ГУК у Полт.обл./тг м. Кобеляки/24062100, код ЄДРПОУ 37959255 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області.

Стягнути з Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради (39200, Полтавська обл. м. Кобеляки, вул. Покровська, 43 в, код згідно з ЄДРПОУ 41678708) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код 42149108) р/р UA 688201720343160003000080293, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 42149108 судового збору 7302,49 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення підписано 04.02.2025 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя Дмитро СІРОШ