Постанова від 25.04.2025 по справі 917/1785/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/1785/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради (вх. №350) на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 у справі №917/1785/24

за позовною заявою Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

до Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради, вул. Покровська, 43 А, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200

про стягнення шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася з позовом до Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради про стягнення шкоди в розмірі 486 833,00 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 у справі №917/1785/24 позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради 486 833 грн шкоди і перерахувати її на р/р НОМЕР_1, ГУК у Полт.обл./тг м. Кобеляки/24062100, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області; стягнуто з Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу судового збору 7302,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вбачав у діях відповідача всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у засміченні земельної ділянки побутовими відходами, вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавств.

Комунальне підприємство "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції неправомірно врахував лист відділу Держгеокадастру в Кобеляцькому районі №122/104-19 від 10.10.2019, оскільки цей лист не був доданий до матеріалів справи і не може бути визнаний допустимим доказом?;

- в акті екологічної інспекції №4/02.2-22 від 03.04.2020 не вказано, хто саме вчинив засмічення, а кримінальне провадження з цього питання вже закрито без оголошення підозри. Відповідно до ЦК України, шкоду має відшкодовувати лише винна особа?;

- господарський суд мав зупинити провадження у справі до завершення розгляду кримінального провадження №12020170190000570, яке пов`язане із тими ж обставинами, але щодо фізичної особи - керівника підприємства?;

- суд першої інстанції не надав оцінки довідці ГУ Держгеокадастру №59/107-20 від 21.04.2020, яка міститься у справі і є більш релевантною, ніж згаданий раніше лист?;

- позов Держекоінспекції базується на розрахунках, які не враховують справжній зміст нормативної грошової оцінки та порядок її затвердження, а також не враховують, що оцінка має проводитись відповідно до чинної технічної документації?.

03.03.2025 через систему «Електронний суд» від Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтуванні зазначеного відзиву, позивач вказує, що:

- у позові згадується лист №122/104-19 від 10.10.2019, але він не використаний у розрахунку шкоди. Фактично шкоду обраховано на підставі іншого листа - №59/107-20 від 21.04.2020, який є в матеріалах справи;

- нормативна грошова оцінка земель ріллі по Полтавській області станом на 01.01.2020 складає 30 390 грн/га, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру. Оскільки для конкретної ділянки відсутня технічна документація, то згідно із Законом України «Про оцінку земель» оцінка вважається відсутньою, а отже, законно застосовано оцінку ріллі з понижувальним коефіцієнтом. Розрахунок здійснено відповідно до Методики 1997 року (№171), яка передбачає застосування коефіцієнтів до нормативної оцінки при її відсутності;

- у кримінальній справі відповідачем є фізична особа ОСОБА_1 , а в даному позові - юридична особа - КП "Водоканал плюс". Так як предмети позову різні, то немає підстав говорити про тотожність справ і необхідність зупинення господарського провадження. Контрольні заходи Інспекція проводила саме щодо юридичної особи, тобто КП.

10.03.2025 через систему «Електронний суд» від апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що:

- судом першої інстанції в рішенні все одно вказано лист Держгеокадастру від 10.10.2019 №122/104-19, тоді як це є порушенням процесуального права;

- позивач стверджує, що довідка №59/107-20 від 21.04.2020 підтверджує відсутність нормативної оцінки земель, але у довідці йдеться лише про відсутність технічної документації в архіві, а не про фактичну відсутність оцінки. Суд, ухвалюючи рішення, не дослідив цю довідку належним чином і не навів її оцінки в рішенні;

- цивільний позов прокурора в кримінальній справі має той самий предмет - стягнення збитків за забруднення тієї ж земельної ділянки. Різниця лише в тому, що відповідачем у господарській справі є юридична особа, а в кримінальному провадженні її директор як фізична особа. Тому відповідач вважає, що суд першої інстанції мав зупинити провадження до вироку у кримінальній справі;

- відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, відшкодування шкоди можливе лише за умови встановлення вини. Суд першої інстанції не встановив, хто саме винен у засміченні, але поклав відповідальність на КП "Водоканал плюс", що є порушенням принципу індивідуальної відповідальності.

Детально рух справи викладений у процесуальних документах суду.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила такі обставини справи.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу відповідно до постанови старшого слідчого Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції Ю. В. Данила про залучення спеціаліста в рамках кримінального провадження № 12019170190000713 від 02.04.2020 на території ДП «Кременчуцький лісгосп» Кобеляцького лісництва, квартал 60, відділ 64, виявлено земельну ділянку, що не санкціоновано використовується під звалище твердих побутових відходів, що розташована на території ДП «Кременчуцький лісгосп» Кобеляцького лісництва (наказ від 02.07.2019 N 06-01- 3/656/1).

На земельній ділянці виявлено розміщення на відкритому ґрунті твердих побутових відходів (відходів комунальних змішаних, у т. ч. сміття з урн, код відходів за ДК 005- 96 - 7720.3.1.01) на площі 1,0215 га, що є порушенням статей 45, 46 Закону України «Про охорону земель», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 33 Закону України «Про відходи».

Зазначене зафіксовано актом обстеження від 03.04.2020 N 4/02.2-22 та детальним описом засміченої земельної ділянки від 03.04.2020.

В акті обстеження земельної ділянки визначено, що виміри проводилися повіреною рулеткою Sigma реєстраційний номер 12-010907К (документи по повірку в матеріалах справи) в присутності слідчого Кобеляцького В П Данила Ю. В., лісників Галь М. В. та Слинько О. В.

Відповідно до листа відділу у Кобеляцькому районі Головного Управління Держгеокадастру у Полтавської області від 10.10.2019 N 122/104-19 нормативна грошова оцінка земель лісогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Полтавської області не проведена.

В листі також зазначено, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про внесення змін до додатка 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Полтавській області станом на 01.01.2019 становить 30390 грн.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних природоохоронного ресурсів через порушення законодавства затвердженої охорони навколишнього природного середовища наказом Міністерства 27.10.1997 N 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 N 285/27254.7 (зі змінами), (далі Методика)), грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється із застосуванням відповідних понижувальних коефіцієнтів до нормативної грошової оцінки угідь.

Відповідно до Методики, грошова оцінка для лісових земель з врахуванням понижувального коефіцієнта 0,7 становить 2,13 грн/ м 2.

Розмір шкоди від засмічення земель, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства становить 435 159,00 грн.

Інспекцією на адресу відповідача направлена претензія на суму 435 159 грн № 79/07-17/2020 разом з розрахунком заподіяної шкоди, яку відповідач отримав 05.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також Інспекцією здійснено відбір проб грунтів, що зафіксовано актом відбору проб ґрунтів № 32-04-20 від 03.04.2020.

На підставі акту відділом інструментально - лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Центрального округу проведено вимірюванню показників складу та властивостей ґрунтів, що зафіксовано протоколом № 22-04-20 від 17.04.2020.

В протоколі вимірювання зафіксовано перевищення в ґрунті: амонію (обмінного) у перерахунку на амоній - іон, нітратів у перерахунку на нітрати, фосфор (рухомі форми) у перерахунку на п`ятиоксид фосфору Р2О5 та хлориди (водна витяжка).

Повноваження відділу інструментально - лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Центрального округу на проведення досліджень підтверджуються наказом про уповноваження № 148 від 16.05.2019, виданого Державною екологічною інспекцією України.

Крім того, повноваження щодо проведення лабораторних вимірювань (випробувань) Державною екологічною інспекцією Центрального округу визначено Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 № 230, Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 та Положенням про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30.

Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання;

проводити перевірку стану організації та здійснення виробничого контролю за дотриманням суб`єктами господарювання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, за здійсненням інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин із стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок, за дотриманням установлених нормативів гранично - допустимого скидання забруднюючих речовин, за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води об`єктів у контрольних створах і перевірку дотримання правил визначення якості вод;

проводити лабораторний аналіз стану забруднення земель, у тому числі радіоактивний, у зонах безпосереднього впливу викидів і скидів забруднюючих речовин, у тому числі у разі виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій.

Ураховуючи, що засмічення земельної ділянки призвело до її забруднення Інспекцією пред`явлено претензію № 85/07-17/2020 на відшкодування шкоди, завданої забруднення земельної ділянки у зв`язку з перевищенням на суму 51674 грн.

Станом на час звернення з цим позовом, шкоду в розмірі 486 833,00 грн відповідач не відшкодував.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження та Витягу з ЄДРДР кримінальне провадження №12019170190000713 від 18.09.2019 закрито у зв`язку з закінченням строку розслідування та повідомленням про підозру.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Предметом розгляду у даній справі №917/1785/24 є вимога Державної екологічної інспекції Центрального округу про стягнення з Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у загальному розмірі 486 833,00 грн.

Для вирішення цього спору визначальним є встановлення наявності правових підстав для покладення відповідальності на особу, яка спричинила шкоду. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, такими підставами є: протиправна поведінка заподіювача шкоди, настання шкідливого результату, тобто самої шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між діями особи та наслідками, а також наявність вини у вчиненні таких дій.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до вимог статті 66 Конституції України Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Пунктом а, б часини 1 статті 91 Земельного кодексу України, визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Пунктом б частини 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно - соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 35 вказаного Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з абз. 9 статті 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до статі 33 цього ж закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Статтею 43 Закону України "Про відходи" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, підґрунтям для пред`явлення позову про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, є виявлений факт несанкціонованого розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці лісогосподарського призначення, розташованій у кварталі 60, виділі 64 Кобеляцького лісництва ДП «Кременчуцький лісгосп».

02.04.2020 на підставі постанови слідчого у межах кримінального провадження №12019170190000713 до проведення екологічного обстеження було залучено спеціаліста Державної екологічної інспекції Центрального округу.

03.04.2020 державними інспекторами спільно з представниками лісгоспу та правоохоронних органів було складено Акт обстеження №4/02.2-22, відповідно до якого на зазначеній земельній ділянці виявлено фактичне розміщення змішаних побутових відходів на площі 1,0215 га, обсягом 30 645 мі та висотою шару 3 метри. У акті зафіксовано порушення вимог ст. 45, 46 Закону України «Про охорону земель», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 33 Закону України «Про відходи».

У той же день, 03.04.2020, було проведено відбір проб ґрунтів з поверхневого шару ділянки, що засмічена, відповідно до Акту відбору проб №32-04-20. Проби були передані на дослідження до лабораторії Інспекції.

17.04.2020 на підставі лабораторного дослідження було складено Протокол №22-04-20, у якому зафіксовано перевищення гранично допустимих концентрацій ряду хімічних сполук, зокрема: амонію, нітратів, рухомого фосфору та фосфору у водній витяжці, що свідчить про факт забруднення земельної ділянки.

Отже, факт порушення природоохоронного законодавства, а саме: засмічення та забруднення ґрунтів на лісогосподарській території, є беззаперечним та підтвердженим належними і допустимими доказами, зокрема актами, лабораторними протоколами, схемами ділянки, фотофіксацією та свідоцтвом калібрування вимірювальних приладів.

У зв`язку з виявленими порушеннями Державною екологічною інспекцією було здійснено розрахунок розміру завданої шкоди у порядку, визначеному Методикою, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997. Загальний розмір шкоди становив 486 833 грн, з яких 435 159 грн - шкода від засмічення, 51 674 грн - шкода від забруднення ґрунтів.

Зазначені обставини свідчать про фактичне настання екологічної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що встановлення лише факту шкоди не є достатньою підставою для покладення відповідальності без доведення інших необхідних елементів: протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між його діями та шкодою, а також вини.

Згідно з пунктом ґ) частини 1 статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 91 цього кодексу на власників земельних ділянок покладається обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а згідно з пунктом б частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з пунктом й статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів.

Водночас стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює особливості застосування цивільної відповідальності, а саме шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного Положення № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30 (далі - Положення № 30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.

Відповідно до пункту 10 Положення № 30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, Інспекція в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Як вбачається із матеріалів справи, Державна екологічна інспекція Центрального округу склала Акт №4/02.2-22 від 03.04.2020, в якому вказала про виявлене порушення.

У зазначеному акті зафіксовано факт розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці лісогосподарського призначення, розташованій у межах кварталу 60, виділу 64 Кобеляцького лісництва ДП «Кременчуцький лісгосп». Засмічення мало місце на площі 1,0215 гектара, обсяг відходів становив понад 30 000 кубічних метрів, що розміщені на відкритому ґрунті без належного облаштування чи дозволу.

У акті прямо вказано на порушення вимог природоохоронного законодавства, зокрема статей 45, 46 Закону України «Про охорону земель», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статті 33 Закону України «Про відходи». Таким чином, документ засвідчує наявність факту порушення у вигляді засмічення земельної ділянки, яка є частиною державного лісового фонду.

Положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої встановлена презумпція вини правопорушника. Тобто майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що зазначений акт фіксує екологічне правопорушення, у його змісті відсутні будь-які відомості, які б прямо або опосередковано вказували на причетність Комунального підприємства «Водоканал плюс» Кобеляцької міської ради до вчинення цього правопорушення, а отже і самої вини відповідача.

Зокрема, у документі не зазначено жодної інформації щодо:

- осіб або суб`єктів господарювання, які здійснили або могли здійснити вивезення чи розміщення відходів;

- факту перебування відповідача на території відповідної земельної ділянки;

- наявності будь-якого правового або фактичного зв`язку між відповідачем та засміченою ділянкою.

Отже, Акт №4/02.2-22 підтверджує лише сам факт вчинення правопорушення, однак не встановлює ані суб`єкта відповідальності, ані вини саме відповідача у заподіянні шкоди довкіллю.

Відповідно, використання цього акту як єдиного чи основного доказу для покладення відповідальності на КП «Водоканал плюс» є юридично необґрунтованим.

Варто врахувати, що підставою для звернення Державної екологічної інспекції Центрального округу з даним позовом до Господарського суду Полтавської області стало зокрема кримінальне провадження №12019170190000713, у межах якого на підставі постанови слідчого здійснювалося обстеження земельної ділянки та складання відповідного акту.

Разом з тим, на момент розгляду господарської справи відсутнє будь-яке судове рішення у межах вказаного кримінального провадження, яке б набрало законної сили та мало преюдиційне значення.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, або іншого судового акту, що встановлює вину конкретної особи у вчиненні екологічного правопорушення, підстави для звільнення позивача від обов`язку доказування вини відповідача у даній справі - відсутні.

Більше того, з аналізу Акту обстеження №4/02.2-22 від 03.04.2020 вбачається, що територія, на якій зафіксовано порушення, належить Державному підприємству «Кременчуцький лісгосп» квартал 60, виділ 64 Кобеляцького лісництва. У цьому ж акті не зазначено, що вказану шкоду завдано саме Комунальним підприємством «Водоканал плюс» Кобеляцької міської ради або що останнє має будь-яке відношення до використання цієї земельної ділянки.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що:

- факт наявності шкоди підтверджено актом екологічного обстеження №4/02.2-22 від 03.04.2020, протоколом лабораторних досліджень №22-04-20 від 17.04.2020, та іншими матеріалами. Засмічення та забруднення ґрунтів дійсно мало місце на земельній ділянці державного лісового фонду;

- факт протиправної поведінки (розміщення побутових відходів без належних правових підстав) як такої також встановлено. Проте, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що зазначене правопорушення вчинено саме відповідачем - КП "Водоканал плюс". В Акті обстеження немає відомостей, що прямо вказували б на винуватця порушення.

- причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та настанням шкоди належним чином не встановлено. Не доведено, що саме дії КП "Водоканал плюс" спричинили утворення звалища або забруднення ґрунтів на зазначеній території.

- вина відповідача у вчиненні екологічного правопорушення також не доведена. Жодних даних щодо намірів, недбалості чи необережності відповідача у створенні забруднення у матеріалах справи не міститься.

Отже, у сукупності ці обставини підтверджують, що Державна екологічна інспекція, звертаючись з позовом до відповідача, не довела всіх чотирьох елемент цивільно-правової відповідальності, що унеможливлює задоволення позовних вимог у заявленому обсязі.

Оскільки позивачем не доведено наявності всіх необхідних елементів складу правопорушення, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, інші доводи апелянта не мають істотного правового значення для вирішення спору по суті та не спростовують основоположних висновків суду апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням суду Господарського суду Полтавської області, який не повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради підлягає задоволенню; рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 у справі №917/1785/24 скасуванню.

Керуючись статтями 269, п.2 ч.1 ст. 275, ч.4 статті 277, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал плюс" Кобеляцької міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 у справі №917/1785/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повна постанова складена 25.04.2025.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян