Постанова

від 29.01.2025 по справі 904/5468/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/5468/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Случа О.В.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Пшевлоцький Ю.М.

відповідача - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024 (у складі колегії суддів: Мороз В.Ф. (головуючий), Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 (суддя Ярошенко В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту

про визнання договору продовженим,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Київстар" (надалі - ПрАТ "Київстар", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (надалі - РВ ФДМУ, Відповідач) в якому просить суд визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2006 № 12/02-2273-ОД (надалі - Договорі оренди), продовженим (поновленим) на тих самих умовах і на той же строк, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі спливом одного місяця після закінчення його дії, враховуючи продовження користування майном орендарем та відсутність заперечень зі сторони орендодавця, договір оренди був поновлений на новий строк у силу прямої норми частини першої статті 764 Цивільного кодексу України (за "мовчазною згодою"). Одночасно Позивач вказує про неотримання листа орендодавця від 26.08.2020 №11-02- 04623 про припинення орендних правовідносин.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024, відмовлено в задоволенні позову.

Суди виходили з того, що згідно з положеннями Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію з 01.02.2020, орендарем не дотримано процедури продовження орендних правовідносин. У зв`язку з чим договір оренди нерухомого майна, є таким, що припинив свою дію 31.07.2020 на підставі закінчення строку, на який його було укладено. При цьому недотримання Відповідачем строків повідомлення Позивача про припинення договору після отримання від нього заяви не можуть змінювати передбачених законодавством наслідків несвоєчасного звернення орендаря (позивача) з такою заявою.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ПрАТ "КИЇВСТАР" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. Ухвалою Суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "КИЇВСТАР" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі № 904/5468/23 на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою Позивач зазначає про:

- неврахування висновків щодо оцінки належного відправлення орендодавцем повідомлення про припинення орендних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21;

- необхідності відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21.

3.4. 19.01.2025 від ПрАТ "Київстар" надійшло клопотання про необхідність передачі справи № 904/5468/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 01.03.2006 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу ФДМУ № 39 від 17.01.2019 є РВ ФДМУ, як орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем", правонаступником якого є Позивач, як орендарем, було укладено Договір.

4.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - частину даху гуртожитку (надалі - Майно), площею 30, 0 кв. м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 116, на даху поверсі(ах) 9-ти поверхового будинку, приміщення будівлі/, що знаходиться на балансі Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту, вартість якого, згідно належної оцінки становить 35 427,00 грн.

4.3. У пункті 1.2 Договору оренди визначено, що майно передається в оренду з метою під розташування обладнання базової станції мобільного зв`язку.

4.4. За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору оренди орендар набуває права строкового платного користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

4.5. Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди орендна плата 300,54 гривень/базова за лютий місяць 2006 рік/коригується на індекс інфляції, починаючи з березня місяця, розрахована за Методикою розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами).

4.6. За змістом пункту 3.3 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

4.7. Згідно з пунктом 3.6 Договору оренди (зі змінами внесеними додатковою угодою від 23.04.2012) орендна плата перераховується таким чином:

50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 3 129,78 грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 3 129,77 грн.

4.8. У пункті 3.4 Договору оренди (з урахуванням додаткової угоди від 22.10.2018) узгоджено, що орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа наступного місяця і не залежить від наслідків господарчої діяльності орендаря.

4.9. Відповідно до пункту 3.11 Договору оренди (з урахуванням додаткової угоди від 22.10.2008) у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

4.10. Сторони у пункті 5.6 Договору оренди встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

4.11. Пунктом 5.22 Договору оренди (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 22.10.2008) встановлено, що у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, орендар зобов`язаний не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення терміну дії договору подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу).

4.12. За умовами пункту 7.3 Договору оренди орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання цього договору.

4.13. У пункті 10.1 Договору оренди визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 01.03.2006 по 01.02.2007 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені в договорі.

4.13. Згідно з пунктом 10.2 Договору оренди зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

4.14. Відповідно до положень пункту 10.3 Договору оренди умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

4.15. У пункті 10.8 Договору оренди сторони визначили, що чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

4.16. Відповідно до умов договору об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 01.03.2006.

4.17. Додатковими угодами від 09.08.2007, 22.10.2008, 11.12.2009, 23.04.2012, 13.11.2014, 02.11.2017 про внесення змін до договору оренди сторони, серед іншого, продовжували строк дії договору відповідно з 01.02.2007 по 01.01.2008 включно; з 01.01.2008 по 01.12.2008 включно; з 01.12.2008 по 01.11.2011 включно, з 01.11.2011 по 30.09.2014 включно, з 01.10.2014 по 31.08.2017 включно, з 01.09.2017 по 30.07.2020 включно.

4.18. Відповідач зазначає, що Листом від 21.07.2020 №16-02-03924 РВ ФДМУ повідомило балансоутримувача Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, що 07.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 №157-IX "Про оренду державного та комунального майна", який за винятком окремих положень вступив в дію з 01.02.2020. Зокрема, пунктом 4 статті 18 передбачено, що рішення про продовження терміну дії договору оренди державного майна, який відповідає вимогам пункту 2 цієї статті, або про відмову у його продовженні, приймаються орендодавцем з урахуванням та на підставі довідки балансоутримувача. Інформацію РВ ФДМУ просило надати з урахуванням граничного строку прийняття відповідного рішення, який визначено вимогами статті 18 Закону про оренду. Звертало увагу балансоутримувача, що у разі порушення термінів подачі довідки або не надання запитуваної інформації, відсутні правові підстави для проведення роботи по продовженню терміну дії договору оренди та прийняття позитивного рішення.

4.19. Надалі листом від 26.08.2020 № 11-02-04623 РВ ФДМУ повідомило ПрАТ "Київстар" та балансоутримувача, що термін дії Договору оренди припинено з 01.08.2020 та просило Позивача терміново повернути майно за актом приймання-передачі балансоутримувачу, що ПрАТ "Київстар" виконано не було.

4.20. Позивач заперечує припинення дії спірного Договору оренди 30.07.2020 та вимагає визнання його продовженим (поновленим) на тих самих умовах і на той же строк - до 31.12.2034, шляхом укладення додаткової угоди. На думку Позивача, останньою додатковою угодою від 02.11.2017 сторони, зокрема, внесли зміни до пункту 10.1 Договору оренди щодо строку його дії, продовживши його до 31.07.2020 включно. Після цієї дати орендар продовжував користуватися об`єктом оренди та належним чином виконувати умови договору, зокрема щодо сплати орендної плати та страхування майна. З огляду на це, Позивач вважає, що правовідносини між сторонами за договором оренди фактично продовжилися після 31.07.2020 у порядку "мовчазної згоди".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПрАТ "Київстар" не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо аргументів Скаржника про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21.

5.3. Предметом спору у справі, що розглядається, є визнання Договору оренди продовженим, що обґрунтовується тим, що після спливу одного місяця з дня закінчення його дії, враховуючи подальше користування майном орендарем та відсутність заперечень з боку орендодавця, договір був поновлений на новий строк у силу прямої норми частини першої статті 764 Цивільного кодексу України, тобто за "мовчазною згодою". Додатково Скаржник вказує на те, що не отримував листа орендодавця від 26.08.2020 № 11-02-04623 про припинення орендних правовідносин, що, на його думку, є додатковим свідченням їх продовження.

5.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон України № 157-ІХ), виходячи з того, що орендар не дотримав передбаченої цим Законом процедури поновлення договору, норми якого є спеціальними щодо спірних правовідносин, а саме не подав заяву про продовження договору у встановленому порядку через аукціон не пізніше 30.04.2020. При цьому суди, з огляду на положення Закону України № 157-ІХ, дійшли висновку про відсутність можливості автоматичного поновлення договору відповідно до частини першої статті 764 Цивільного кодексу України.

Відповідне застосування судами положень частини першої статті 764 Цивільного кодексу України у співвідношенні з нормами Закону України № 157-ІХ узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21.

5.4. Скаржник заперечує правильність застосування судами норм Закону України № 157-ІХ, вважаючи, що він не містить спеціальної норми, яка б прямо виключала можливість поновлення договорів оренди за "мовчазною згодою". На його думку, навіть якщо припустити наявність у цьому Законі такої заборони, вона суперечила б змісту частини першої статті 764 Цивільного кодексу України, а не уточнювала її, що, відповідно, вимагало б внесення змін до Цивільного кодексу України, чого законодавцем зроблено не було.

З огляду на це, Скаржник вказує, що у справі № 910/13661/21 Верховний Суд неправильно застосував норми цього Закону, дійшовши необґрунтованого висновку про виключну необхідність дотримання передбаченої ним процедури поновлення договорів оренди.

5.5. З приводу наведеного суд зазначає про таке.

5.6. Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", положеннями Цивільного та Господарського кодексів України щодо найму (оренди).

5.7. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

5.8. Приписами статті 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

5.9. Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

5.10. Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", чинного до 01.02.2020.

5.11. Пунктом 10.1 Договору оренди 6 сторони передбачили порядок його продовження.

5.12. Проте положення договору чи то дії сторін, учасників господарських правовідносин не можуть суперечити вимогам законодавства, яке має вищий пріоритет.

5.13. Так, 27.12.2019 набрав чинності Закон України № 157-ІХ, який введено в дію з 01.02.2020.

5.14. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157- IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

5.15. За змістом пункту 10.1 Договору оренди (в редакції додаткової угоди від 02.11.2017) строк його дії закінчується 31.07.2020, тобто після настання дати (01.07.2020), визначеної абзацом другим пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 157-ІХ, після якої продовження договорів оренди державного або комунального майна, укладених до набрання чинності цим Законом, повинно відбуватися в порядку, визначеному Законом України № 157- ІХ.

5.16. Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України № 157-ІХ продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які для продовження спірного договору оренди відсутні, а тому застосовані бути не можуть.

5.17. За положеннями частини другої статті 18 Закону України № 157-ІХ без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

5.18. Отже, оскільки за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Договір оренди вже продовжувався й Позивач не належить ані до суб`єктів, перелік яких наведений у частинах першій, другій статті 15 Закону України № 157-ІХ, ані до підприємств, що надають соціально важливі послуги населенню, суди обґрунтовано зазначили, що відповідний договір підлягає продовженню виключно за результатами проведення аукціону й автоматична його пролонгація є неможливою.

5.19. За приписом частини третьої статті 18 Закону України № 157-ІХ договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

5.20. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем (абзац перший частини четвертої статті 18 Закону України № 157-ІХ).

5.21. Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону України № 157-ІХ граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

5.22. Частиною шостою статті 18 Закону України № 157-ІХ встановлено, що будь-яке рішення, передбачене частиною четвертою цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про:

наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки;

факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів;

результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об`єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису.

Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання.

5.23. За змістом положень частини сьомої статті 18 Закону України № 157-ІХ договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

5.24. Частиною восьмою статті 18 Закону України № 157-ІХ передбачено, що орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

5.25. Відповідно до частини дев`ятої статті 18 Закону України № 157-ІХ після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

5.26. Приписами частини десятої статті 18 Закону України № 157-ІХ передбачено, що зміст оголошення, особливості проведення аукціону на продовження договору оренди, порядок компенсації вартості невід`ємних поліпшень та застосування переважного права чинного орендаря на продовження договору оренди в ході аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду.

5.27. Відповідно до частини одинадцятої статті 18 Закону України № 157-ІХ у разі якщо об`єкт не було передано в оренду за результатами аукціону, проведеного згідно з частиною десятою цього Закону, протягом п`яти робочих днів з дати формування протоколу про визнання аукціону таким, що не відбувся, публікується оголошення про проведення аукціону та здійснюється проведення аукціону відповідно до статті 13 цього Закону.

5.28. Статтею 19 Закону України № 157-ІХ визначені підстави для відмови у продовженні договору оренди.

5.29. Так, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:

у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;

якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;

якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк;

якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;

якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;

якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

5.30. Системний аналіз положень статті 18 Закону України № 157-ІХ свідчить про те, що договір оренди, який підлягає продовженню в порядку аукціону, як і спірний договір, може бути продовжений на той самий строк, на який він був укладений, за умови подання позивачем відповідної заяви відповідачеві не пізніше 30.04.2020. Лише після отримання такої заяви у встановлений законом строк орендодавець був зобов`язаний ухвалити одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону України № 157-ІХ та Порядком передачі майна в оренду. Водночас подання заяви про продовження договору оренди разом із документами, передбаченими частинами четвертою та восьмою статті 18 цього Закону (зокрема, звіту про оцінку майна та рецензії на цей звіт), застосовується у випадках, коли проведення аукціону не передбачене.

5.31. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", яка набрала чинності 17.06.2020, затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (надалі - Порядок передачі майна в оренду, Порядок), який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.32. Зокрема, цим Порядком передбачено й процедуру продовження договорів оренди як за результатами проведення аукціону, так і без його проведення у передбачених Законом випадках (пункти 134 - 152).

5.33. Так, за приписами пункту 143 цього Порядку орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

5.34. Абзацом першим підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ визначено, що положення статей 5, 6, 11, 14, частини восьмої статті 15, частини шостої статті 16 цього Закону (в частині роботи ЕТС), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, вводяться в дію з 01.10. 2020.

5.35. Абзацом третім підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ передбачено, що подання заяв, у тому числі заяв на оренду, передбачених статтями 6, 11, 14 цього Закону, здійснюється в паперовій або в електронній формі (без використання ЕТС) до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень.

5.36. Відтак, до 01.10.2020 подання заяви про продовження договору оренди могло відбуватись у паперовій формі або в електронній формі на сайті орендодавця без використання ЕТС.

5.37. За змістом пункту 144 Порядку передачі майна в оренду після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону.

Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.

У разі прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди на підставі необхідності майна для власних потреб балансоутримувача, здійснюються дії, передбачені пунктом 142 цього Порядку.

Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення.

5.38. Пункти 145 - 147 Порядку передачі майна в оренду визначають зміст оголошення про проведення аукціону, порядок визначення стартової орендної плати та розміру гарантійного внеску.

5.39. Пунктами 148 - 150 Порядку передачі майна в оренду встановлено безпосередньо порядок проведення електронного аукціону, який передбачає можливість участі в ньому як чинного орендаря та реалізації його переважного права на продовження договору оренди в ході аукціону, так і участі інших учасників з метою набуття права оренди щодо об`єкта оренди.

5.40. Аналізуючи положення Порядку передачі майна в оренду в контексті Закону України № 157-ІХ, Суд зазначає, що передбачена цим Порядком процедура продовження договору оренди через аукціон із залученням широкого кола учасників додатково підтверджує висновок про необхідність дотримання встановленого механізму. Зокрема, ця процедура передбачає ухвалення орендодавцем відповідного рішення (протягом десяти робочих днів з дати отримання заяви) про оголошення аукціону або відмову у продовженні договору.

5.41. Разом з тим, Суд наголошує, що зазначена процедура може бути застосована лише за умови, якщо орендар (Позивач) вчинив дії в межах правового поля та відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії. У разі недотримання цієї вимоги настають правові наслідки, визначені пунктом 143 Порядку передачі майна в оренду, а саме припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, обов`язок орендаря звільнити орендоване приміщення та підписати акт приймання-передачі (повернення з оренди) майна.

5.42. З огляду на вищезазначені положення законодавства, Суд погоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, що у порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.

5.43. Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України № 157-ІХ цей Закон є спеціальним щодо загальних положень статті 764 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України. У зв`язку з цим положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-ІХ мають пріоритетне застосування у спірних правовідносинах, що унеможливлює поширення на них загальних норм цивільного та господарського законодавства у частині, що регулює поновлення договорів оренди.

5.44. Правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020) і Закону України № 157-ІХ (введеного в дію з 01.02.2020), викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23)

5.45. З огляду на зазначене, Суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21.

5.46. У зв`язку з цим Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що недотримання Позивачем встановленої Законом України № 157-ІХ та Порядком процедури продовження орендних правовідносин унеможливлює пролонгацію Договору оренди та підтверджує необґрунтованість заявлених позовних вимог.

5.47. Вказане свідчить про необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання Скаржника про передачу справи №904/5468/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

5.48. Скаржник, звертаючись із відповідним клопотанням, наголошує на існуванні у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.07.2022 у справі № 907/584/21, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21, від 22.03.2023 у справі № 916/2467/21, від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21, від 14.06.2023 у справі № 910/8499/22, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22, від 05.09.2023 у справі № 914/2233/22, від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22, від 05.12.2023 у справі № 922/3965/21, від 07.02.2024 у справі № 902/852/22, від 10.04.2024 у справі № 914/1098/23, а також у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 902/489/23, правового висновку, відповідно до якого Закон України № 157-ІХ не передбачає можливості продовження дії договору оренди на підставі "мовчазної згоди", а отже, виключає застосування норми статті 764 Цивільного кодексу України.

5.49. Водночас, за позицією Скаржника, фундаментальне правове регулювання не зазнало змін у встановленому для норм Цивільного кодексу України порядку. На його думку, якби законодавець мав намір запровадити принципово інший підхід до вирішення цього правового питання, що стосується не лише уточнення положень кодексу, а й їхньої сутнісної зміни, відповідні коригування мали бути внесені до Цивільного кодексу України.

5.50. Скаржник наголошує, що прийняття та набрання чинності Законом України № 157-ІХ не спричинило змін у статті 764 Цивільного кодексу України, зокрема щодо її застосування до правовідносин найму (оренди) державного та комунального майна. Відповідно, зазначена норма залишається чинною і застосовною у випадках продовження користування державним чи комунальним майном після закінчення строку дії договору оренди.

5.51. З огляду на це, Скаржник вважає, що відповідне питання стосується виключної правової проблеми, яка потребує узагальненого підходу з урахуванням принципів ієрархії нормативно-правових актів, пріоритетності норм Цивільного кодексу України, порядку їх коригування, а також співвідношення положень кодексу зі спеціальними законами, які мають нижчу юридичну силу. Враховуючи наведене, він вважає доцільним передати питання на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5.52. З приводу наведеного Суд зазначає таке.

5.53. Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, або якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

5.54. За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто, йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути, з урахуванням: правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявних обставин, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; того, як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

5.55. Водночас Скаржником не наведено підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частинами третьою та п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а також не обґрунтовано наявність ні кількісного, ні якісного критеріїв виключної правової проблеми, оскільки відсутні протилежні висновки судів касаційної інстанції з питань правозастосування вказаних скаржниками норм, а також не виявлено глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

5.56. Ураховуючи викладене, Суд не вбачається підстав для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо аргументів Скаржника про неврахування правових висновків Верховного Суду щодо оцінки належності відправлення орендодавцем повідомлення про припинення орендних правовідносин.

5.57. Відмовляючи у задоволенні позову з підстав недотримання Позивачем встановленої Законом України № 157-IX процедури продовження Договору оренди, суди першої та апеляційної інстанцій також встановили належне відправлення РВ ФДМУ Позивачу листа № 11-02-04623 від 26.08.2020 про припинення строку дії оренди за договором від 01.03.2006 № 12/02-2273-ОД з 01.08.2020, а отже, і його фактичне вручення адресатові.

5.58. Скаржник, не погоджуючись із цим, зазначає, що судами не було належним чином досліджено докази, які підтверджують факт відправлення зазначеного листа РВ ФДМУ, а також не враховано правові висновки Верховного Суду щодо оцінки належного відправлення орендодавцем повідомлення про припинення орендних правовідносин, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21.

5.59. Стосовно викладеного варто зазначити таке.

5.60. У постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21 та Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17 надано висновки щодо підтвердження належного надсилання документації та доказів, необхідних для доведення виконання відповідних дій.

5.61. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21 було розглянуто принцип змагальності у контексті дотримання концепції "негативного доказу", що є важливим для оцінки доведеності обставин щодо факту отримання або неотримання повідомлення орендодавця орендарем.

5.62. Разом із тим, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23 надав правову оцінку застосуванню Закону України № 157-IX та Порядку передачі майна в оренду в контексті обставин отримання/неотримання орендарем у встановлені законодавством строки відповіді щодо продовження договору оренди.

У відповідній постанові судова палата дійшла висновку, що невиконання орендодавцем передбаченого пунктом 135 Порядку обов`язку у встановлений строк повідомити орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню, хоча й може свідчити про недобросовісність орендодавця та бути підставою для визнання його бездіяльності протиправною, проте не може слугувати підставою для автоматичної пролонгації договору оренди державного чи комунального майна на новий строк, оскільки можливість такої пролонгації не передбачена Законом України № 157-ІХ.

5.63. Таким чином, судова палата визначила, що у справах щодо продовження орендних правовідносин, за умови встановлення невиконання орендарем процедури продовження договору відповідно до положень Закону України № 157-IX та Порядку, обставина дотримання орендодавцем передбаченого пунктом 135 Порядку обов`язку повідомити орендаря про припинення договору не є визначальною для оцінки правомірності вимог про продовження орендних відносин.

5.64. З огляду на це, враховуючи недоведеність Скаржником необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій щодо недотримання Позивачем порядку пролонгації Договору оренди відповідно до положень Закону України № 157-IX та Порядку, його аргументи щодо неврахування правових висновків Верховного Суду стосовно належного відправлення орендодавцем повідомлення про припинення орендних правовідносин не впливають на оцінку правомірності висновків судів щодо відсутності підстав для пролонгації договірних правовідносин.

Відтак, відповідні доводи Скаржника не можуть бути самостійною підставою для перегляду висновків судів попередніх інстанцій, що виключає необхідність їх додаткового дослідження судом касаційної інстанції.

5.65. Таким чином, підстава касаційного оскарження, вказана Скаржником відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не знайшла підтвердження під час касаційного провадження.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі № 904/5468/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ