Рішення

від 05.02.2025 по справі 211/6295/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/6295/24

Провадження № 2/211/330/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 лютого 2025 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

22 березня 2024 року 0 23.17 год. водій ОСОБА_2 , який працює водієм у КП "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС", керуючи тролейбусом марки МАЗ 203, р/н НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі по вул. Володимира Великого, біля буд. 19, в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, допустив зіткнення зі стоячим автомобілем марки Ford Transit, р/н НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі №214/3072/24 ОСОБА_2 визнанно винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченогост. 124 КУпАПта накладено адміністративне стягнення. Унаслідок вказаних дій, позивачу була завдана матеріальна шкода в розмірі 181217,81 грн., яка підтверджується висновком транспортно-товарознавчого дослідження №Д11/03/24 від 31.03.2024. Оскільки ОСОБА_2 , перебуває у трудових відносинах з Комунальним підприємством «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» та вчинив адміністративне правопорушення під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, то відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду повинен саме відповідач Комунальне підприємство «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС». Також, окрім матеріальних збитків внаслідок зазначеної пригоди, позивачу спричинено і моральну шкоду, яка полягає в перенесеному душевному хвилюванню, внаслідок самої події та зміни звичайного устрою. У зв`язку із чим просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування моральну шкоду суму в розмірі 50000,00 грн. Крім того, заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат: за проведення експертного дослідження 6000,00 грн., витрат на правничу допомогу, суму судового збору.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 10.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа, в судове засідання не з`явився, про причину неявки до суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно належним чином.

У відповідності до вимогст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку загального позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцемзнаходження юридичної особи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи за його відсутностіне подав, крім того, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд з`ясувавши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідноз постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі №214/3072/24 ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з автомобілем «Ford Transit», д.н.з. « НОМЕР_2 », визнанно винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с. 10-11).

За правилами ч. 4, 5ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року по справі №234/16272/15-ц, зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину ОСОБА_2 , а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно дост. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «Ford», модель «Transit» номер кузова НОМЕР_4 , д.н.з « НОМЕР_5 » належить ОСОБА_4 (а.с. 12).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноважив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представляти його інтереси з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням належного йому транспортного засобу, автомобіль марки «Ford», модель «Transit» номер кузова НОМЕР_4 , д.н.з « НОМЕР_5 », 2006 року випуску, відповідно до довіреності №866 від 27.05.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. Довіреність видана на 10 років.

У ч. 1ст. 1166 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172 ЦК Українипередбачено, що відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Згідно з витребуваними матеріалами адміністративного провадження вбачається, що ОСОБА_2 працював на момент скоєння ДТП водієм у Комунальному підприємстві «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС».

За змістом ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до приписівст. 1 Закону України «Про міський електричний транспорт», міський електричний транспорт -складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Об`єкти міського електричного транспорту -рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг. За приписамист. 15 вказаного Закону, до складу міського електричного транспорту входятьпідприємства, що надають транспортні послуги, об`єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв`язку, будівлі та службові приміщення.

Таким чином можна зробити висновок, що підприємства, які здійснюють діяльність з надання послуг із перевезення електротранспортом та утримують відповідні об`єкти міського електротранспорту є володільцями джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії яких (джерел підвищеної небезпеки) може бути завдана шкода майну фізичної або юридичної особи.

Отже, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є саме Комунальне підприємство «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», який на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право; договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчого дослідження №Д11/03/24 від 31.03.2024 визначено вартості майнових збитків, заподіяних власнику транспортного засобу, встановлених в результаті проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля «Ford Transit», д.н.з. « НОМЕР_2 », ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , які станом на 31.03.2024 склали 181217,81 грн (а.с. 14-43).

Згідно з ч. 2ст. 1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц, зазначено, що системний аналіз положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

Таким чином, законодавством України не забороняється визначати розмір збитків, спричинених ДТП, на майбутнє, до проведення реальних відновлювальних робіт. Вид документу, яким може бути визначено розмір збитків, також не встановлено. А, отже, висновок транспортно-товарознавчого дослідження №Д11/03/24 від 31.03.2024, який виконано відповідно до діючих нормативно-правових актів, є належним та допустимим доказом, що визначає розмір матеріальної шкоди.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 181217,81 грн., яку було завдано в результаті ДТП, що відбулося за участю водія підприємства ОСОБА_2 .

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За загальним правилом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тлумачення ч. 1ст. 1172 ЦК Українисвідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція була викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі №206/1234/19.

Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 справа №177/472/16 зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Матеріалами справи №214/3072/24 підтверджується, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП був водієм, який працював у Комунальному підприємстві «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС».

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відповідно до п. п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд враховує, що захист порушеного права забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з порушенням її прав. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

У постанові від 03.10.2019 року у справі №709/1173/17 Верховний суд зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що позивач є фактичним володільцем транспортного засобу, який був пошкоджений в результаті ДТП, та міг зазнати через пошкодження його автомобіля та процедури, пов`язані з оформленням страхових виплат, душевні страждання.

Визначаючись щодо розміру відшкодування моральної шкоди позивачу судом враховується характер порушення прав позивача, його наслідки та інші обставини справи, а тому вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем, із врахуванням розміру, заявленого позивачем, повинен бути встановлений судом у розмірі 5000 грн., що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості, тому приходить до висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, вартості дослідження та судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Право на професійну правничу допомогу гарантованост. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях №13-рп/2000 від 16.11.2000 року, №23-рп/2009 від 30.09.2009 року. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зіст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч.1-3ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Аналіз доказів, наданих позивачем на підтвердження факту сплати ним послуг за надання правничої допомоги, зокрема, договору про надання професійної правничої допомоги від 05.07.2024, прибуткового касового ордеру б/н від 05.07.2024, та відсутність обгрунтованих заперечень з боку відповідача, дає можливість зробити висновок про те, що такі судові витрати підлягають стягненню у розмірі 4000,00 грн.

Згідно ч. 3-6 ст.139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, як вбачається з платіжного доручення №018108 на підставі рахунка-фактури №26 від 25.03.2024, квитанції №018108 від 25.03.2024, позивачем сплачено ОСОБА_5 за послуги з проведення транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Ford Transit», д.н.з. « НОМЕР_2 », 6000 грн (а.с.13), тому, стягненню підлягають витрати в цій сумі.

Окрім того, відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, у разі задоволення позову на відповідача.

Тому, оскільки позовні вимоги до Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» задовольняються частково, понесені позивачем судові витрати по справі підлягають стягненню на його користь з Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» у такому розмірі - 186217,81 грн. (сума шкоди, стягнута судом) х 2372,18 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 237217,81 грн. (сума шкоди, заявлена до стягнення) = 1862,18 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1172, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський тролейбус», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути зКомунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» (код ЄДРПОУ 34811465, місцезнаходження 50086, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, вул. Дніпровське шосе, буд. 22) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 181217 (сто вісімдесят одна тисяча двісті сімнадцять) гривень 81 копійка.

Стягнути зКомунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» (код ЄДРПОУ 34811465, місцезнаходження 50086, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, вул. Дніпровське шосе, буд. 22) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 5000 (п`яти тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» (код ЄДРПОУ 34811465, місцезнаходження 50086, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, вул. Дніпровське шосе, буд. 22) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) судові витрати: за проведення транпортно-товарознавчого дослідження в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 1862 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві) гривні 18 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05.02.2025.

Суддя: Є. К. Костенко