Рішення

від 27.01.2025 по справі 463/4518/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/4518/24

Провадження № 2/463/485/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

з участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання-догляду, -

в с т а н о в и в :

на адресу суду надійшов позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 який в процесі судового провадження було уточнено, про визнання недійсним договору довічного утримання - догляду, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , серія та номер: 1966 від 18.07.2017р., посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І.О.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачці на праві приватної спільної часткової власності належить нерухоме майно, а саме 17/30 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником квартири був ОСОБА_6 , брат позивачки, якому на праві приватної спільної часткової власності належало 7/30 частини вказаного помешкання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, а позивачка поховала його за власні кошти.

Після цього, позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_6 , та їй стало відомо, що такий відчужив свою частку квартири.

Зокрема, вона дізналась, що ОСОБА_6 уклав договір довічного утримання серія та номер: 1966 від 18.07.2017р., сторонами якого виступали ОСОБА_6 (відчужувач) та ОСОБА_4 (набувач). Позивачка вважає, що вказаний договір укладено її братом ОСОБА_6 під впливом тяжкої для ного обставини та на вкрай невигідних умовах, внаслідок чого його неправомірно було позбавлено права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а позивача, відповідно, спадщини. Укладаючи договір довічного утримання, ОСОБА_6 діяв під впливом тяжких для нього обставин, зокрема важкого фінансового становища, яке могло привести до втрати житла. А саме на момент укладення договору померлий перебував у постійних боргових зобов`язаннях, термін виконання по яких настав. Підтвердженням даного факту слугують кредитні договори, укладені ОСОБА_6 з банківськими та фінансовими установами. На виконання деяких кредитних договорів розпочато виконавчі провадження, які є незавершеними на даний час.

Позивач вважає, що крайня невигідність для ОСОБА_6 укладення договору довічного утримання-догляду полягала в тому, що за умовами такого, після першого траншу в розмірі 260 000 грн. у відповідача було лише зобов`язання щодо виплати грошової суми в символічному розмірі 500 грн. на місяць. В обмін на це ОСОБА_6 відчужив відповідачеві частку квартири, яка була його єдиним житлом.

Таким чином, хоча ОСОБА_6 й усвідомлював значення своїх дій при укладенні договору довічного утримання, його волевиявлення все ж не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, оскільки він вимушений був укласти договір через зазначені тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах. Без наявності таких тяжких обставин ОСОБА_6 ніколи б не уклав договір на зазначених у ньому вкрай невигідних для ного умовах.

Після смерті ОСОБА_6 позивачка є єдиним його спадкоємцем, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, а відтак є заінтересованою особою щодо майнових прав спадкодавця, існування яких залежить від дійсності оспорюваного договору довічного утримання-догляду. Відчуження нерухомого майна спадкодавця на користь відповідача на підставі правочину, вчиненого під впливом обману та тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, порушує законні інтереси позивачки стосовно недопущення наслідків недобросовісної поведінки відносно спадкодавця, а також позбавляє позивачку права на спадкування за законом. За таких обставин просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою судді від 29травня 2024року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, зокрема проти позову заперечує з наступних підстав. Кредитні договори, які долучені позивачкою, як доказ тяжких обставин для ОСОБА_6 , були укладені через кілька років після укладення оспорюваного договору. Також вважає, що наявність неприязних стосунків позивача з братом і вплинули на факт того, що договір довічного утримання був укладений з відповідачем. Так, між відповідачем та ОСОБА_6 склались приязні стосунки і крім отримання 260000 грн, відповідач регулярно зустрічався з ОСОБА_6 та надавав додаткові кошти, частина з яких підтверджується відомостями про банківські перекази на суму понад 25000 грн.

29 липня 2024 року стороною позивача подано відповідь на відзив. Позивач не може погодитися з твердженням представника відповідача, що позивачем визнано отримання ОСОБА_6 від відповідача коштів в розмірі 260000,00 грн. Навпаки, в заяві про уточнення позовних вимог позивач чітко зазначає, що жодного з покладених на нього оспорюваним договором обов`язків відповідач не мав наміру виконувати: організацією та оплатою поховання брата займалась позивачка, що підтверджується відповідними документами. Жодних передбачених договором платежів на користь ОСОБА_6 відповідач не здійснив, комунальні послуги ним не оплачувалися, догляд за відповідачем не проводився. До того ж викликають сумніви надані відповідачем квитанції про здійснення грошових переказів: 14.03.20218р., 03.01.2019р., 03.03.2019р., 11.04.2022р., оскільки в таких не вказано призначення платежу. Також відповідачем не надано документальне підтвердження виконання умов оспорюваного договору (п.15 договору довічного утримання-догляду) в частині обов`язку передати грошові кошти в сумі 260000грн. ОСОБА_6 на матеріальні витрати в строк до 18 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справ та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримала позов, також в якості свідка суду пояснила, що з народження проживала разом з братом ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 . Такий помер у лікарні, його похованням займалась вона, про спірний договір довідалась після смерті брата. Повідомила, що протягом останніх десяти років у брата були проблеми з виконанням кредитних зобов`язань. На адресу їхнього проживання періодично приходили листи колекторських компаній та фінансових установ, з приводу повернення боргів брата. Саме в зв`язку із ризиком арешту спільної квартири, ще за життя матері, в судовому порядку було виділено частки кожного із співвласників квартири. Зазначила, що офіційно брат не був ніде працевлаштований, однак працюва до останніх днів життя таксистом. Був досить замкнутим, про багато фактів його життя їй не відомо. Відповідача вона не знає, такий не брав участі у похованні та не надавав жодної допомоги, жодного разу із ним не зустрічалась. Вважає, що брат уклав цей договір, оскільки мав кредити і переживав, що позбудеться житла.

Представник позивача позовні вимоги підтримала. Зазначив, що договір був кладений під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах для померлого, тому просять визнати такий недійсним. Тяжкі обставини це можливість втратити житло через борги. Також звертає увагу суду, що відповідач не здійснював догляд померлого, оскільки проживає в м. Мукачево, що є територіально віддаленим від місця проживання померлого. Отже додатковою підставою для задоволення позовних вимог вважає неналежне виконання взятих на себе договірних зобов`язань відповідачем.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю з мотивів наведених у відзиві на позов та письмових поясненнях. Вважає, що позивачем не доведено наявність обставин, які згідно вимог ст. 230 та 233 ЦК України можуть бути підставою для визнання договору недійсним. Наданні позивачем документи, щодо боргів померлого не стосуються періоду укладення спірного договору. Кошти в сумі 260 тис. грн. передані померлому відповідачем в день укладення договору. Також стверджує, що відповідач додатково надавав померлому кошти готівкою а також перераховував на банківську картку.

Додатково пояснив, що відповідач познайомився з п. ОСОБА_7 у 2015-2016 р. під час відпочинку останнього в Міжгір`ї. У них виникли дружні відносини, відповідач неодноразово відвідував п. ОСОБА_7 , а також оглядав квартиру перед укладенням договору. Вважає, що якби не виконувались належним чином умови договору, то ОСОБА_6 міг би самостійно звернутися до суду. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Також зазначив, що відповідач не заперечує, свого обовязку відшкодувати понесені витрати на поховання ОСОБА_6 .

В судому засіданні заслухано свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що знайома з позивачкою оскільки проживають по сусідству близько 40 років. Була знайома з ОСОБА_6 , який також проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше ОСОБА_7 був підприємцем та отримував нормальні доходи. Останні роки перед смертю він працював таксистом, спершу на власному автомобілі, в подальшому (приблизно рік перед смертю) на орендованому. Не зважаючи на проблеми із здоров`ям, він продовжував таксувати фактично до останнього дня. Пригадує, що станом на 2017 р. у нього ще був власний автомобіль та із здоров`ям було все добре. Особисто вона з ОСОБА_7 з приводу його майнового стану не спілкувалась, вважала, що у нього з доходами все було нормально, оскільки він постійно працював. Тим більше станом на 2017 р. у нього жодних матеріальних проблем не було. Однак їй також відомо, що у нього були кредитні заборгованості, це вона бачила з поштових повідомлень, які знаходились в поштовій скринці. У ОСОБА_7 є одна донька, яка проживає за кордоном. Особисто вона дуже здивувалася, що п. ОСОБА_7 відчужив свою частку квартири чужій людині, а не залишив доньці чи сестрі.

Також може стверджувати, що до ОСОБА_7 ніхто сторонній не приходив та йому не допомагав, окрім сестри.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, ухвалюючи рішення на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та враховуючи досліджені в судовому засіданні докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та правовідносини.

18.07.2017 між ОСОБА_6 (відчужувач) та ОСОБА_4 (набувач) було укладено договір довічного утримання (догляду). Відповідно до умов такого, за досягнутою домовленістю, відчужувач передає у власність набувача, а набув приймає у власність належне відчужувачу на праві приватної власності нерухоме майно, а саме 7/30 часток квартири АДРЕСА_2 , та взамін чого зобов`язається забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, передбачених цим договором. Такий посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І.О., серія та номер: 1966 від 18.07.2017р., посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І.О.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується наданими суду документами.

Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Статтею 745 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до умов оспорюваного Договору, сторони, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами чинного цивільного законодавства України щодо недійсності правочинів, уклали даний Договір.

Відповідно до п. 1 Договору відчужувач передає у власність набувача, а набувач приймає у власність належне відчужувачу на праві приватної власності нерухоме майно, а саме 7/30 часток квартири АДРЕСА_2 , та взамін чого зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, передбачених цим договором.

Також п.15 Договору, передбачено що набувач зобов`язується:

?У разі смерті відчужувача ОСОБА_6 поховати його;

?Довічно доглядати відчужувача ОСОБА_6 , надаючи йому необхідне забезпечення: грошову допомогу, забезпечувати належний догляд за ним, та необхідну матеріальну та моральну підтримку, надавати усі види догляду (опікування);

?Забезпечувати придатним для носінням одягом та взуттям;

?Надавати побутові послуги, у разі такої необхідності;

?При необхідності оплачувати комунальні послуги;

?При підписанні цього договору передати грошові кошти в сумі 260000 гривень ОСОБА_6 на матеріальні витрати в строк до 18 липня 2022 року.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16 зроблено висновок, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

За змістом ст.ст.203, 233, 744 КПК України при укладенні договору довічного утримання волевиявлення відчужувача має бути спрямоване на добровільне, без будь-яких примусів або впливу сторонніх осіб передання належного йому майна на користь набувача.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася, при цьому для визнання такого правочину недійсним позивач повинен надати суду належні та допустимі докази, які свідчать про те, що: у особи, яка вчинила правочин, були наявні, тяжкі обставини; правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення нерозривного причино - наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.

Посилаючись на ст. 233 ЦК України, позивач зазначає, що на час укладання спірного правочину ОСОБА_6 вчинив такий під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Зокрема, підтвердженням даного факту, на думку позивача, слугують кредитні договори укладені ОСОБА_6 з банківськими та фінансовими установами.

В той же час, як вбачається із долучених позивачкою документів, більшість фінансових зобов`язань виникли у ОСОБА_6 після укладення оспорюваного договору. Так, наприклад договір №101232 про позику у мусі 2000 грн укладено 27.08.2021 р., договір позики на суму 7000 грн №103438 укладено 20.12.2021 про., тобто вказані угоди укладені через декілька років після оскаржуваного правочину і жодним чином не доводять тяжке становище ОСОБА_6 та невигідність договору від 18.07.2017 року.

Посилання позивачки на те, що ОСОБА_6 внаслідок укладення оспорюваного правочину позбавився єдиного житла, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 18 Договору довічного утримання відчужувач має право довічного користування зазначеною квартирою, відчуження квартири за життя відчужуважа ОСОБА_6 не допускається.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору довічного утримання недійсним на підставі статі 233 ЦК України, оскільки позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір укладений, зокрема на вкрай не вигідних для ОСОБА_6 умовах.

Що стосується аргументу сторони позивача, про недійсність договору довічного утримання з підстав неналежного виконання такого набувачем, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Отже виключно відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину в судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов.

За життя брат позивачки ОСОБА_1 - відчужувач ОСОБА_6 не заявляв про неналежне виконання набувачем умов укладеного договору та не звертався до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання.

Водночас, відповідно до частини другої статті 755 ЦК України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.

Отже, договір довічного утримання (догляду) від 18 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , є припиненим на підставі частини другої статті 755 ЦК України,

Отже, після смерті ОСОБА_6 договір довічного утримання (догляду) припинив свою дію, а позивачка не є стороною оспорюваного договору, тому правові підстави для визнання недійсним договору, відсутні.

Дані висновки суду узгоджуються з позицією викладеною у постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 3 липня 2024 року у справі № 185/1900/20, згідно з якою, коли за життя відчужувач не заявляв про неналежне виконання набувачем умов укладеного договору та не звертався до суду з позовом про розірвання такого договору, то після його смерті спадкоємець, який не є стороною договору, не може заявляти вимоги про розірвання правочину.

За таких обставин, слід констатувати, що в судовому засідання позивач не довела належними та допустимими доказами недійснійсть договору довічного утримання - догляду, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , серія та номер: 1966 від 18.07.2017р., посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І.О.

Враховуючи наведені вище обставини суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4 10-13, 76-83, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

відмовити взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання - догляду, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , серія та номер: 1966 від 18.07.2017р., посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І.О.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05 лютого 2025 року.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Г.Б. Жовнір