Постанова

від 30.01.2025 по справі 530/51/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/51/23 Номер провадження 22-ц/814/760/25Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Трикоз Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року, постановлене суддею Должко С.Р.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Зіньківська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,

в с т а н о в и в :

13.01.2023 ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.11.2006 Зіньківською ДНК на ім`я ОСОБА_3 на спадкове майно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право власності на 5/16 частин спадкового житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 . Також просив зобов`язати ПП ПБТІ «Інвентаризатор» виготовити технічний паспорт на спірний житловий будинок.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті їй на праві приватної власності належало 5/8 частин указаного будинку, де разом з нею проживали та були зареєстровані її сини: він, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , які фактично прийняли спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

30.09.2022 він, позивач, звернувся до Зіньківської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері на нерухоме майно, до якого належить будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

04.10.2022 державним нотаріусом Зіньківської ДНК винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки 26.11.2006 видано свідоцтво про право на спадщину на вказане майно спадкоємцю ОСОБА_3 .

Вважає, що брат ОСОБА_3 не мав права на все спадкове майно ОСОБА_4 , оскільки він, ОСОБА_2 також прийняв спадщину, як спадкоємець першої черги, та мав рівне з ОСОБА_3 право на спадкування 5/8 частини будинку, що належала матері, тобто кожен мав право на 5/16 частин цього будинку. Тому видане 01.11.2006 Зіньківською ДНК свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 на 5/8 частин спірного житлового будинку просить визнати у зазначеній частині недійсним та визнати за ним, позивачем, право власності на 5/16 частин будинку з господарськими будівлями.

Заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.05.2024 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним - задоволено частково.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину (серія та номер бланку ВУС 206285), видане 01.11.2006 Зіньківською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 , спадкоємцю на майно ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувавши його реєстрацію.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 5/16 частин жилого будинку з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з: житловий будинок літ.А-1, сарай літ.В, сарай літ.Д, літня кухня літ.Б, гараж літ.Г, г, вбиральня літ.Е, погріб літ. в, навіс літ.д-1, навіс літ.З, огорожа №1, огорожа №2, колодязь №3, належних померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, виданих 26.12.1981 Зіньківською державною нотаріальною конторою, реєстри №№2266, 2268 та зареєстрованих 12.01.1982 Полтавським МБТІ і реєстровій книзі №14 під 2253.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду вмотивоване тим, що позивач є спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном з часу відкриття спадщини, а отже свідоцтво про право на спадщину, видане державним нотаріусом на ім`я ОСОБА_3 , порушує права спадкоємця ОСОБА_2 , оскільки воно видане на всю спадщину, в тому числі й на частку позивача.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.09.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Відповідачка ОСОБА_1 не погодилася із таким рішенням районного суду та оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Заперечує правомірність постановлення заочного рішення, оскільки кожна неявка відповідача та її адвоката обумовлені поважними причинами та підтверджені відповідними доказами, які були подані суду разом із клопотанням про відкладення судового засідання. Проте районним судом було проігноровано прохання адвоката Трикози Т.В. у клопотанні від 05.05.2024 про відкладення судового засідання і узгодження дати судового засідання та постановлено заочне рішення, яким суд першої інстанції позбавив її права на захист та надання доказів.

Вважає позов ОСОБА_2 безпідставним, оскільки вони з чоловіком ОСОБА_3 проживали у спадковому будинку разом із матір`ю останнього - ОСОБА_4 , проводили ремонти та доглядали за господарством, що було підтверджено свідками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після смерті матері її чоловік відповідно до статті 549 ЦК Української РСР прийняв спадщину та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном шляхом догляду за господарством, проведенням ремонтів та утриманням у себе правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Зазначає, що ОСОБА_2 , як до моменту відкриття спадщини, так і після цього, не проживав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також відповідно до довідки Опішнянської сільської ради не був указаний в довідці, як такий, що зареєстрований в житловому будинку за вказаною адресою. ОСОБА_2 не доглядав за господарством та не мав ніяких правовстановлюючих документів на майно, яке належало померлій матері.

Із огляду на викладене, вважає, що позивач відповідно до норм ЦК України не подавав відповідної заяви про прийняття спадщини, а отже втратив право на спадщину. Крім того, відповідно до статті 257 ЦК України позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом. Про поновлення строку позовної давності з поважних причин ОСОБА_2 не звертався.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 20.12.2024.

20.01.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання завідувача Зіньківської державної нотаріальної контори про розгляд справи за її відсутності. При винесенні рішення покладається на розсуд суду.

22.01.2025 представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Тараненка С.О. подано відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Посилаючись на обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві щодо обґрунтування своїх вимог, доводить, що на момент смерті ОСОБА_4 офіційним та фактичним місцем проживання позивача був спадковий житловий будинок та він фактично прийняв спадщину як спадкоємець першої черги. Тому ОСОБА_3 не мав права отримувати свідоцтво на все спадкове майно матері.

Звертає увагу, що ОСОБА_3 надав нотаріусу довідку, яка не відповідає формі №3, яка вимагається під час оформлення спадщини, в якій зазначається, хто був зареєстрований на день смерті за вказаною адресою разом із померлою, і відповідно нотаріус повинен був побачити дану невідповідність.

28.01.2025 до Полтавського апеляційного суду через «Електронний суд» надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Тараненка С.О. про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

В суді апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Трикоз Т.В. підтримала доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час і розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача - адвоката Трикоз Т.В., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд установив наступне.

Судом установлено та підтверджується свідоцтвом про народження (повторне), виданим Центральним відділом РАЦС Полтавського міського управління юстиції 27.07.2022, серія НОМЕР_1 , що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 ./а.с.9 т.1/

12.10.1973 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зареєстрували шлюб, після укладення якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 »./а.с.12 т.1/

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ./а.с.10 т.1/

На момент смерті ОСОБА_4 мала на праві приватної власності 5/8 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею проживали та були зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ./а.с.11 т.1/

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2006, виданого Зіньківською державною нотаріальною конторою по р.НОМЕР_5, спадкоємцем на майно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є син ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 5/8 частин житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку літ.«А-1», загальною площею 76,8 кв.м., жилою площею 46,5 кв.м., сараїв літ. «В, Д», літньої кухні літ. «Б», гаража літ. «Г, г», вбиральні літ. «Е», погріба літ. «в», навіса літ. «д-1», навіса літ. «З», огорожі №№1,2, колодязя №3, належних померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, виданих 26.12.1981 Зіньківською державною нотаріальною конторою, реєстри №№2266, 2268, зареєстрованих 12.01.1982 Полтавським МБТІ в реєстровій книзі №14 під №2253./а.с.63 т.1/

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого ОСОБА_2 . 30.10.1998 Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, місце його реєстрації та проживання зазначено за адресою: АДРЕСА_1 з 12.06.1997 по 14.03.2007./а.с.7-8 т.1/

30.09.2022 ОСОБА_2 звернувся в Зіньківську державну нотаріальну контору із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на нерухоме майно, до якого входить будинок садибного типу розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де він був зареєстрований та проживав на день відкриття спадщини та прийняв спадщину./а.с.16 т.1/

04.10.2022 державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що 26.11.2006 видано свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_3 , який пред`явив довідку про реєстрацію з померлою за адресою спірного майна./а.с.17 т.1/

Відповідно до матеріалів спадкової справи №176, заведеної 01.11.2006 Зіньківською державною нотаріальною конторою на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини, спадкове майно складається із 5/8 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , інших спадкоємців немає./а.с.56-57 т.1/

У матеріалах спадкової справи наявна довідка №1405, видана 25.09.06 Опішнянською селищною радою ОСОБА_3 , про те, що він дійсно є жителем АДРЕСА_1 , та, що він дійсно постійно зареєстрований за цією адресою з 10.11.1993 по даний час./а.с.62 т.1/

Частково задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив із того, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном з моменту відкриття спадщини. Тому свідоцтво про право на спадщину, видане державним нотаріусом на все спадкове майно лише спадкоємцю ОСОБА_3 , порушує права позивача та підлягає визнанню частково недійсним і скасуванню державної реєстрації права.

Крім того, суд першої інстанції зробив висновок, що позовна давність не пропущена, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав 04.10.2022, коли отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва на право спадщини, а звернувся до суду 13.01.2023, тобто у межах трирічного строк позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання БТІ «Інвентаризатор» виготовити технічний паспорт на спірний житловий будинок, районний суд виходив із того, що суд не має права перебирати на себе функції інших органів та зобов`язати видати технічний паспорт, оскільки відмови у виготовленні такого не надано.

Переглядаючи рішення районного суду в оскаржуваній частині, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо підстав ухвалення заочного рішення, колегія суддів ураховує наступне

Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та одночасно існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

Із матеріалів справи убачається, що 27.05.2024 районний суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив заочне рішення, яке після залишення без задоволення заяви про його перегляд, оскаржено відповідачкою в загальному порядку.

Доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для скасування заочного рішення при розгляді районним судом заяви відповідача про перегляд заочного рішення апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку цим підставам, правомірно відмовивши у перегляді заочного рішення.

Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не надав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Визначені наведеною нормою підстави для скасування судом першої інстанції заочного рішення в порядку статей 284, 288 ЦПК України - відсутні. Ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення не підлягає апеляційному оскарженню та надає відповідачу право оскарження вказаного рішення в загальному порядку. Таке право відповідачкою реалізовано шляхом подання апеляційної скарги, яка є предметом даного судового розгляду апеляційним судом.

Щодо вирішення спору по суті позовних вимог, колегія суддів ураховує наступне

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР (чинній на час виникнення спірних правовідносин) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 529 ЦК Української РСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (в току числі усиновлені), подружжя і батьки (усиновлювачі) померлого.

Для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Частиною першою статті 549 ЦК Української РСР визначено дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При цьому ЦК Української РСР 1963 року та ЦК України 2004 року (стаття 1298 ЦК України) не обмежує строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1983 №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» судам роз`яснено, що відповідно до глави 4 Закону України «Про державний нотаріат» від 25.12.1974, свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи убачається, що спірна спадщина відкрилася у 2000 році, коли діяв Цивільний кодекс Української РСР1963 року, а отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спадкового права, передбачені цим Кодексом.

Судом першої інстанції правильно установлено, що спадкоємцями першої черги майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках.

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що жоден зі спадкоємців у визначений законом 6-місячний строк для прийняття спадщини не подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї.

Натомість указані спадкоємці прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадщиною, оскільки на час відкриття спадщини обоє були зареєстровані за місцем відкриття спадщини.

Тому апеляційний суд відхиляє, як безпідставні доводи апеляційної скарги відповідачки щодо одноособового фактичного прийняття спадщини ОСОБА_3 шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем та нею, відповідачкою, у спадковому будинку, проведення ремонту та догляду за господарством, утриманням у себе правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

При цьому колегія суддів визнає неспроможними посилання в апеляційній скарзі на покази свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_6 , які, на думку відповідачки, підтвердили її проживання зі своїм чоловіком у спадковому будинку, де проводили ремонт та доглядали за господарство. По-перше, свідок ОСОБА_6 судом не допитувалася. По-друге, показання свідка ОСОБА_5 за викладеним в апеляції змістом її пояснень викривлені та не відповідають фактичним поясненням.

Зокрема, згідно із протоколом судового засідання та технічним записом цього засідання від 22.01.2024, дослідженого колегією суддів, свідок ОСОБА_5 пояснила, що брати не проживали з матір`ю, хоча були зареєстровані в її будинку. ОСОБА_3 став проживати у спадковому будинку з дружиною (відповідачкою) після смерті матері. Остання до своєї смерті проживала у будинку сама.

Крім того, районним судом допитана як свідок колишня дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_12 , яка також підтвердила, що у спадковому будинку ОСОБА_4 проживала одна, а сини були зареєстровані там та навідували її. Після смерті матері брати почали робити ремонт у будинку.

Не заслуговують на увагу та відхиляються колегією суддів доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 до моменту відкриття спадщини та після цього не проживав у спадковому житловому будинку, оскільки не був указаний в довідці Опішнянської сільської ради, як такий, що зареєстрований в цьому будинку.

Такі доводи повністю спростовуються даними паспорту позивача щодо реєстрації його місця проживання у спадковому будинку на момент відкриття спадщини та не суперечать змісту вказаної довідки, яка стосувалася реєстрації лише заявника ОСОБА_3 і не містила інформації щодо наявності чи відсутності реєстрації інших осіб.

Отже, позивач, який був постійно зареєстрованим зі спадкодавцем за адресою спадкового майна, фактично прийняв спадщину, оскільки із заявою про відмову від прийняття спадщини не звертався та в установленому порядку не був позбавлений права користування цим житлом на час відкриття спадщини.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не доглядав за господарством та не мав ніяких правовстановлюючих документів на це майно, - колегія суддів визнає неспроможними, оскільки зазначене є лише твердженнями відповідачки, не обґрунтованими належними доказами, та не спростовують факту прийняття ним спадщини шляхом збереження реєстрації місця свого проживання у спадковому будинку на момент відкриття спадщини, яка належить спадкоємцю з часу її відкриття, та не впливають на його право спадкування.

Щодо визначення початку перебігу позовної давності, колегія суддів ураховує наступне

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Згідно із позицією Верховного Суду, сформульованою у справі №385/321/20 від 05.09.2022, строк реалізації спадкоємцем спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця - оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними.

Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

Із огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звернення позивача до суду з цим позовом 13.01.2023 здійснено у межах трирічного строку позовної давності, так як позивач дізнався про порушене право 04.10.2022, коли отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Отже, доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку позовної давності в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Проте апеляційний суд визнає хибними висновки районного суду щодо задоволення позовних вимог шляхом часткового визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину і скасування його державної реєстрації.

Оскільки оспорюване свідоцтво видано з порушенням норм спадкового права без урахування права іншого спадкоємця, а отже є недійсним, належним способом захисту права позивача є визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним в цілому, а не в частині, яка судом не визначена.

Однак, з урахуванням тієї обставини, що інший спадкоємець - ОСОБА_3 помер та втратив свою правоздатність, а отже на його ім`я не може бути видано нотаріусом інше свідоцтво про право на спадщину у відповідній частці, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_3 та визнання за останнім і за позивачем право власності на спадщину( 5/8 частин житлового будинку), що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , в рівних частках, тобто по 5/16.

В іншій частині позовні вимоги щодо зобовязання ПП ПБТІ «Інвентаризатор» виготовити технічний паспорт на спірний житловий будинок є безпідставні з огляду на відсутність доказів порушення права та не залучення до участі в якості відповідача особи, до якої заявлена вимога.

Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформульованій у справах №296/12456/23 від 20.01.2025, №910/10784/16 від 11.01.2022, за змістом якої спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Таким чином, правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами

Згідно із ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку прокладено суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Із матеріалів справи убачається, що позивач звернувся в суд із двома вимогами та сплатив судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. (1 073,60 грн. х 2)/а.с.1,2 т.1/, відповідачка сплатила за апеляційну скаргу 1 609,50 грн./а.с.33 т.2/ Враховуючи, що апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу та частково задовольняє позовні вимоги, до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 343,45 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.11.2006 Зіньківською державною нотаріальною конторою по р.НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_3 , спадкоємця на майно ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 право власності по 5/16 частин за кожним житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який складається в цілому з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 76,8 кв.м., жилою площею 46,5 кв.м., сараїв літ. «В», літ. «Д», літньої кухні літ. «Б», гаража літ. «Г, г», вбиральня літ. «Е», погріб літ. «в», навіс літ. «д-1», навіс літ. «З», огорожі №1, №2, колодязь №3, що належали померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, виданих 26.12.1981 Зіньківською державною нотаріальною конторою, реєстрові №№2266, 2268 та зареєстрованих 12.01.1982 Полтавським МБТІ у реєстровій книзі №14 під 2253.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 343,45 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.02.2025.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак