Постанова

від 05.02.2025 по справі 480/3651/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Є.Д. Кравченко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 р. Справа № 480/3651/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2024, по справі № 480/3651/24

за позовом ОСОБА_1

до Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємствао "Лебединський агролісгосп"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Лебединський агролісгосп» щодо надання інформації запитуваної в пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6 заяви № 171 від 24.10.2023;

- зобов`язати Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" надати інформацію, зазначену в пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6 заяви № 171 від24.10.2023;

- стягнути з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" 10000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Лебединського дочірнього агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" при розгляді заяви ОСОБА_1 від 23.10.2021 № 171.

Зобов`язано Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2021 № 171 та надати запитувану інформацію або мотивовану відмову у наданні такої інформації із повідомленням причин цієї відмови, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначає, що моральна шкода виразилась в душевних стражданнях, спричинених протиправними та незаконним діями відповідача, яке призвело до неможливості реалізувати свої права і тривалий час перешкоджають здійснити мої подальші життєві плани та задуми. Причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та завданням моральної шкоди полягає в тому, що є визнаний судом факт порушення відповідачем права на інформацію, внаслідок чого позивач відмовився від інших занять і певний час виконував роботу адвоката, спрямовану на усунення штучних перешкод створених життю відповідачем. Факт звернення до суду є бажанням усунути застосоване свавілля відповідача.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В силу ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , виходить з наступного.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 засобами електронної пошти звернувся до Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" із заявою від 23.10.2021 № 171, в якій вказав, що до 28.09.2023 Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" проводив рубку дерев біля села Топчії. У зв`язку з цим, позивач просив надати і надіслати на його електронну пошту наступну публічну інформацію: 1) сканкопію документу в якому відображено план вирубки дерев і причину їх рубки; 2) сканкопію документу, в якому відображено фактично спиляних дерев дубу - їх кількість, об`єм, якість і клас деревини; 3) повідомити подальшу долю зрубаних дерев дубу, а якщо цю деревину було продано - повідомити назву підприємства, в якому реалізували цю деревину, назвати ціну по якій реалізовано деревину, а також надати сканкопію договору купівлі продажу дерев дубу; 4) повідомити прізвища ім`я і по батькові всіх лісорубів, трактористів і водіїв авто, які пиляли, трелювали, вантажили і вивозили дерева дубу; 5) повідомити державні номери і марки транспорту, який був задіяний на вирубці для трелювання і вивозу лісу; 6) повідомити, чому в лісополосі з різноманіттям дерев, спилювали виключно дерева дубу.

Лебединське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Лебединський агролісгосп" листом від 06.11.2023 № 235 повідомило позивача, що веде господарську діяльність, яка здійснюється згідно зі Статутом підприємства відповідно до законодавства України. Рубки па підприємстві здійснюються па підставі спеціальних дозволів згідно лісопатологічного обстеження та матеріалів лісовпорядкування. ДП "Лебединський агролісгосп" проводить реалізацію продукції згідно чинного законодавства України через біржові торги. На даний час на території України запроваджено воєнний стан з метою захисту персональних даних працівників підприємство не може розголошувати їх особисті дані.

Позивач, вважаючи, що відповідачем порушено право на доступ до інформації, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи необхідність відшкодування завданої моральної шкоди позивач зазначав про заподіяні відповідачем втрати немайнового характеру внаслідок порушення його прав на доступ до інформації, що обумовило в подальшому необхідність звернення до суду з метою їх поновлення.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, члені її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, потрібно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи необхідність відшкодування завданої моральної шкоди позивач зазначав, що в результаті протиправних дій відповідача, якими порушенні його права на доступ до інформації, йому було завдано моральної шкоди, яка була пов`язана зі зміною звичайного життям, постійними душевними стражданнями, переживаннями і нервовим стресом, необхідністю пошуку шляхів захисту своїх прав, виконанні фактично роботи адвоката.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що обов`язковому з`ясуванню у даному випадку є, у тому числі, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак, колегія суддів зазначає про відсутність доказів існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між вчиненням відповідачем у спірних правовідносинах та душевними стражданнями позивача.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено та не надано доказів завдання моральної шкоди.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду.

За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 по справі № 480/3651/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло