Постанова

від 04.02.2025 по справі 320/39130/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/39130/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінова А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Ключкович В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (далі також - ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ», позивач) до Житомирської митниці (далі також - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000038/1;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2023/000210.;

- стягнути з Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» понесені судові витрат, зокрема витрати на сплату судового збору у розмірі 5368,00 та витрати на професійну правничу допомогу розмірі 3000,00.

Рішенням Київського окружного адміністративного від 09 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Житомирська митниця звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, судом першої інстанції поверхнево досліджувалися обставини справи, не з`ясовано усі обставини, які підлягають доказуванню. Судом не досліджено в повному обсязі те, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надані не в повному обсязі. Митницею було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги ту обставину, що декларантом були подані калькуляція транспортних витрат №3 від 12.04.2023 та довідку про транспортні витрати №0505/1 від 05.05.2023, в яких зазначені неповні дані, передбачені Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в частині вимоги про стягнення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі без урахування позиції Київської митниці, яка зазначає, що їх розмір не є обґрунтованим, оскільки сума не співмірна зі складністю справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Житомирської митниці без задоволення, а Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 в справі № 320/39130/23 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» (код ЄДРПОУ 41859998) зареєстровано в якості юридичної особи.

20 березня 2023 року між ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» та НТG Ніgh Тесhnology Сlass Роlska Sр. z о.о. укладено Контракт №21/03/2023, предметом якого є постачання в адресу ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» листового скла (флоат скла) (п. 1), умовами поставки визначено DАР або FСА (Місце завантаження Інкотермс 2010) (п. 2), а також 100 % передоплата (п.3). Спосіб доставки - самовивоз автомобільним транспортом.

21 березня 2023 року між ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» та НТG Ніgh Тесhnology Сlass Роlska Sр. z о.о. підписано додаток № 1 до контракту, відповідно до якого вартість товару - FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 становить 3,50 Євро/м2.

12 квітня 2023 року між ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» та НТG Ніgh Тесhnology Сlass Роlska Sр. z о.о. підписано додаток № 2 до контракту, відповідно до якого вартість скла FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 становить 3,50 Євро/м2, а скла LOW-Е 1.1 4,00 мм 3210x2250 - 4,50 Євро/м2.

12 квітня 2023 року НТG Ніgh Тесhnology Сlass Роlska Sр. z о.о. для ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» виставлено проформи №003/000296/2023 на товари скло FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 2 224,53 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2 (7 785,86 Євро) та № 003/000298/2023 на товари скло LOW-Е 1.1 4,00 мм 3210x2250 в кількості 2 145,08 м2, вартістю 4,50 Євро/м2 (9 652,90 Євро) та скло FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 79,45 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2 (278,08 Євро), загальною вартістю 9 930,94 Євро.

26 квітня 2023 року ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» на користь НТG Ніgh Тесhnology Сlass Роlska Sр. z о.о. внесено передоплату за проформами №003/000296/2023 та №003/000298/2023, на загальну суму 17 716,8 Євро (7 785,86 Євро + 9 930,94 Євро).

05 травня 2023 року НТG Ніgh Тесhnology Сlass Роlska Sр. z о.о. для ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» виставлено інвойс №FZ/00002/5/2023 на товар скло LOW-Е 1.1 4,00 мм 3210x2250 в кількості 2 145,08 м2, вартістю 4,50 Євро/м2 (9 652,90 Євро) та скло FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 79,45 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2 (278,08 Євро), загальною вартістю 9 930,94 Євро.

08 травня 2023 року товари скло LOW-Е 1.1 4,00 мм 3210x2250 в кількості 2 145,08 м2, вартістю 4,50 Євро/м2 (9 652,90 Євро) та скло FLОАТ СLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 79,45 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2 (278,08 Євро), загальною вартістю 9 930,94 Євро, заявлено до митного оформлення в Житомирську митницю за ЕМД ІМ/40/ДЕ (далі за текстом МД) №23UА101070003816U9.

Разом із МД №23UА101070003816U9, окрім інших, в тому числі для підтвердження заявленої митної вартості та транспортних витрат надано: інвойс від 05.05.2023 №FZ/00002/5/2023; СМR №05.05.2023//2; сертифікати BG002036, FRZ0400Z та СRZ0400ВL; контракт № 21/03/2023 від 20.03.2023 та додаток № 1 до нього; проформа інвойс від 12.04.2023 № 003/0002982023; квитанцію SWIFТ до проформи № 003/000296/2023 та № 003/000298/2023, на загальну суму 17 716,8 Євро; довідка про транспортні витрати № 0505/1 та калькуляція транспортних витрат № 3, оскільки перевезення здійснювалось власним автотранспортом ТОВ «Інтерстейт Трейдинг»; експортну декларацію №23РL311050Е0011161; декларацію митної вартості.

На запит митниці декларант листом від 08.05.2023 №0805_1 та №0805_1/1 повідомив, що для підтвердження митної вартості по ВМД №23UА101070003816U9 від 08.05.2023: SWIFТ оплата від 18.04.2023; проформа-інвойс 003/000298/2023 від 12.04.2023; калькуляція по транспортним витратам власними автомобілями №3 від 12.04.2023; експортна декларація відправника 23РL311050Е0011161 від 05.05.2023. Консультацію проведено. Інших документів надано не буде.

08 травня 2023 року щодо товару, заявленого за МД №23UА101070003806114, Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості №UА101070/2023/000038/1 та картку відмови №UА101070/2023/000210.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

За визначенням, що міститься у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, який переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

На виконання частин першої, другої, четвертої, восьмої, дев`ятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

За приписами частин першої-четвертої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс.

Частиною дванадцятою статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

За приписами частин першої, сьомої, восьмої, дев`ятої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.

За приписами пунктів 6 та 7 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є наступні обставини:

- документи, надані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар;

- заявлена вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічних товарів, це підтверджується ЕМД №23UА101070000300112 від 17.01.2023 та ЕМД №23UА204080000377U0 від 16.01.2023;

- з поданих до митного оформлення документів, в тому числі, автотранспортної накладної №05.05.2023/2 від 05.05.2023, вбачається, що транспортування товару здійснювалось покупцем самостійно, але витрати на доставку товару не підтверджені належним чином;

- під час проведення консультації, декларант не виконав вимоги митного органу, як те вказано у частині 3 статті 53 МК України, та не надав додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Відтак, основною причиною коригування митної вартості стало не підтверджені належним чином витрати на доставку товару, за умови, що транспортування товару здійснювалось покупцем самостійно. На цю ж обставину звертає увагу суду апелянт.

З огляду на це колегія суддів зазначає наступне:

Як слідує з гр 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA101070/2023/000038/1:

«Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною п?ятою ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 Nє 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічного товару (UA101070/2023/000300 від 17.01.2023, UA101070/2023/000733 від 01.02.2023)

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Поставка товару здійснюється відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 20/03/2023 Nє21/03/2023.

З поданих до митного оформлення документів, а також автотранспортної накладної (CMR) вбачається, що транспортування товару здійснювалось покупцем самостійно. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 Nє 599, при заповненні графи 20 якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Натомість до митного оформлення надана довідку-калькуляцію від 12.04.2023 Nє3, складена покупцем товару, в якій зазначені неповні дані, у зв?язку із чим митний орган позбавлено можливості перевірити достовірність задекларованих витрат на транспортування товару. Відсутність розрахунку вартості транспортування товару, що складена безпосередньо покупцем товару, може свідчити про упередженість даних про фактичну вартість перевезення, що в ній зазначені, та створювати обґрунтовані сумніви щодо їх об?єктивності.

Також, калькуляція транспортних витрат не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення. Таким чином, документ не містить достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вона стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаними в калькуляції транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару.

В наданій калькуляції зазначено що витрати на навантаження входять до вартості перевезення, разом з тим при розрахунку витрат на доставку там витрати в переліку відсутні.

Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Враховуючи наведене вище, керуючись ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не надано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором

(угодою, контрактом):

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ни особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах в відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.»

Як вже зазначалось судом, до митного оформлення товарів за МД №23UА101070003816U9, окрім інших, в тому числі для підтвердження заявленої митної вартості та транспортних витрат надано: інвойс від 05.05.2023 №FZ/00002/5/2023; СМR №05.05.2023//2; сертифікати BG002036, FRZ0400Z та СRZ0400ВL; контракт № 21/03/2023 від 20.03.2023 та додаток № 1 до нього; проформа інвойс від 12.04.2023 № 003/0002982023; квитанцію SWIFТ до проформи № 003/000296/2023 та № 003/000298/2023, на загальну суму 17 716,8 Євро; довідка про транспортні витрати № 0505/1 та калькуляція транспортних витрат № 3, оскільки перевезення здійснювалось власним автотранспортом ТОВ «Інтерстейт Трейдинг»; експортну декларацію №23РL311050Е0011161; декларацію митної вартості.

На запит митниці декларант листом від 08.05.2023 №0805_1 та №0805_1/1 повідомив, що для підтвердження митної вартості по ВМД №23UА101070003816U9 від 08.05.2023: SWIFТ оплата від 18.04.2023; проформа-інвойс 003/000298/2023 від 12.04.2023; калькуляція по транспортним витратам власними автомобілями №3 від 12.04.2023; експортна декларація відправника 23РL311050Е0011161 від 05.05.2023. Консультацію проведено. Інших документів надано не буде.

Надана до митного оформлення калькуляція № 3 розрахована на 6 транспортних засобів, які належать підприємству (в довідці конкретизовано на якому автомобілі здійснювалось перевезення) та містить інформацію про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення, а також витрати, понесені підприємством на пальне, на амортизацію, на виплату зарплати водію та податків, як і передбачено Наказом № 599.

Надана до митного оформлення Калькуляція містить маршрут перевезення (Рlanta) Польща - (ПП Ягодин) Україна, його протяжність - 280 км, витрати на пальне - 4 358,23 грн з розрахунку 31 літр на 100 км, витрати підприємства на амортизацію - 666,00 грн, зарплату водію та податки - 727,00 грн та 160,00 грн відповідно.

Також до митного оформлення позивачем надано довідку про транспортні витрати №0505/1, де зазначено, що транспортні витрати ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" за маршрутом Рlanta (Польща) до державного кордону України п/п Ягодин-Дорохуськ у власному автомобілі державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складає 5911,23 грн. Номер автомобіля, зазначений в довідці про транспортні витрати також зазначено в СMR та експортній декларації, яка в свою чергу містить посилання на СMR та на інвойс. СMR та експортна декларація містять опис товару.

Відповідно, з наведеного вище, можна розрахувати тарифну сітку наступним чином:

5911,23 грн : 280 км = 21,1 грн. за 1 км

5911,23 грн : 21 934,00 кг = 0,27 грн. за 1 кг брутто

5911,23 грн : 2 224,53 м2 = 2,66 грн. за 1 м2

Варто зазначити, ще невнесення до Калькуляції окремої строки з зазначенням числового вираження «тарифної ставки», яка розраховується за 1 км маршруту, за наявності усіх необхідних значень ваги, одиниці виміру та довжини маршруту, які є достовірними, не є достатньою підставою для висновку про наявність неповних чи недостовірних відомостей та, відповідно, підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості та її коригування.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що митний орган зазначаючи в гр. 33 оскаржуваного рішення: «…митний орган позбавлено можливості перевірити достовірність задекларованих витрат на транспортування товару. Відсутність розрахунку вартості транспортування товару, що складена безпосередньо покупцем товару, може свідчити про упередженість даних про фактичну вартість перевезення, що в ній зазначені, та створювати обґрунтовані сумніви щодо їх об?єктивності», діяв не обґрунтовано та ця причина базується на формальних критеріях митного органу, які не передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 витребування документів можливе виключно у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При чому декларант зобов`язаний надати такі документи в разі їх наявності.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №814/1647/16, постанові від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17, постанові від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, постанові від 21 січня 2020 року у справі №813/2719/15, висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Як слідує з Рішення та позиції митного органу під час розряду справи, розбіжності, виявлені митним органом, пов`язані з відсутністю у калькуляції інформації про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення.

Слід зазначити, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду України у від 31.03.2015 (справа № 21-127a15), в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2021 (справа № 826/16699/16), від 19.03.2021 (справа № 820/5525/16), від 03.06.2021 (справа № 826/11011/16), від 15.02.2022 (справа № 809/315/17).

Аналіз даної норм законодавства дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що у визначенні митної вартості за резервним методом не було необхідності. Проте в оскаржуваному рішенні митний орган зазначив наступне: «Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 17.01.2023 Nє 23UA101070000300U2 (NєUA101070/2023/000300) - « 1.Скло не армоване, листове, прозоре, безбарвне, термічно поліроване, що має поглинаючий, відбиваючий шар. EN 1096-4:2006, Low-e Glass, товщ.4мм, розмір 3210х2250 -2145,11 мм.» і складає 6,16 Євро/м2; за МД від 16.01.2023 Nє 23UA204080000377U0 (NєUA204080/2023/000377) - « 1. Скло листове EUROFLOAT 4мм CLEAR FLOAT GLASS, second guality glass HOR неармоване, термічнополіроване, виготовлене флоат методом, без відбивального чи невідбивального шару, без поглинального шару, не тоноване, не забарвлене, прозоре, безбарвне, не оброблене іншим способом, для виготовлення склопакетів та вікон, роз.3210Ч2250мм.» і складає 5,02 Євро/м2».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 березня 2019 року у справі №810/4296/16 вказав: у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів .

Як вбачається з оскаржуваного рішення не містить достатньо інформації, за таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.

Апелянт зазначає, що не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Щодо цього питання колегія суддів, враховуючи роз`яснені питання в цій справі у сукупності з вищезазначеним посиланням апелянта, відповідно послається на висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №820/17417/14, від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17, за якими формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

При цьому наголошуємо, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Крім того, посилання відповідача в спірному рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Відповідачем не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у справі № 420/23588/23 від 19 листопада 2024 року.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права що є підставою для скасування судового рішення, оскільки суд зазначив, що використання даної системи (ЄАІС) Митним кодексом не передбачено та посилається на ст. 31 Митного кодексу України.

Відповідно до частей 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 статті 31 МК України:

1. Митна справа здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні. 2. Впровадження систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, здійснюється відповідно до законодавства. Під час їх впровадження митні органи проводять консультації з усіма безпосередньо заінтересованими сторонами. 4. Системи, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані митними органами, є державною власністю і закріплюються за відповідними митними органами. 5. Можливість використання для здійснення митної справи систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. 6. Створення та функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, автоматизованої системи митного оформлення та єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. 7. Власне розроблення програмного забезпечення для митних органів здійснюється спеціалізованим підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. 8. Для виконання передбачених цим Кодексом митних формальностей використовується автоматизована система митного оформлення, що входить до складу єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України. У разі виходу з ладу автоматизованої системи митного оформлення або єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів митні формальності виконуються в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд, враховуючи зазначене констатує, що використання ЄАІС Митним кодексом передбачено, проте апелянтом вирвано з контексту твердження суду першої інстанції, яким викладено наступне: «рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено».

Крім того, апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права , а саме ст. 246 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 246 КАС України однією з вимог резолютивної частини рішення суду є повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Дослідивши резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, встановлено, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки відсутні судом першої внстанції не зазначено в оскаржуваному рішенні: місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

В частині тверджень апелянта про неправомірне стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №15/08/22/ІТ від 15.08.2022; додаткової угоди №1 від 15.08.2022 до договору про надання правової допомоги №15/08/22/ІТ від 15.08.2022; додаткової угоди №2 від 31.03.2023 до договору про надання правової допомоги №15/08/22/ІТ від 15.08.2022; додаткової угоди №3 від 10.04.2023 до договору про надання правової допомоги №15/08/22/ІТ від 15.08.2022; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3044 від 08.10.2019, виданого на ім`я Єфимченко І.В.

Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про їх відповідність вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 ст. 139 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, апелянтом хоч і зазначено про завищення витрат на правничу допомогу, проте апеляційна скарга не містить жодного обґрунтованого спростування обґрунтованості суми визначених судом витрат на правничу допомогу, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, що свідчить про безпідставність таких доводів апелянта.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

В контексті викладеного вище, судова колегія, враховуючи предмет та ціну позову, складність справи, обсяг виконаної роботи представником позивача, погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до непогодження з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Крім того, судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, але є підстави для його зміни в частині абзацу 4 та 5 (четвертого та п`ятого) резолютивної частини.

Суд доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці - задовольнити частково.

Змінити рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року в резолютивній частині, виклавши абзац четвертий та п`ятий в такій редакції:

« 4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 41859998, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139) з Житомирської митниці (10003, місто Житомир, вулиця Перемоги, будинок 25; код ЄДРПОУ 44005610) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) 00 коп.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 41859998, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139) з Житомирської митниці (10003, місто Житомир, вулиця Перемоги, будинок 25; код ЄДРПОУ 44005610) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі гривень) 00 коп.»

У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(Судове рішення виготовлено 04 лютого 2025 року)