Постанова

від 13.02.2025 по справі 320/39130/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/39130/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінова А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Ключкович В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача Єфимченко І.В. про ухвалення додаткової постанови для вирішення питання про стягнення судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (далі також - ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ», позивач) до Житомирської митниці (далі також - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000038/1;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2023/000210.;

- стягнути з Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» понесені судові витрат, зокрема витрати на сплату судового збору у розмірі 5368,00 та витрати на професійну правничу допомогу розмірі 3000,00.

Рішенням Київського окружного адміністративного від 09 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Житомирська митниця звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу Житомирської митниці задоволено частково:

- змінено рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року в резолютивній частині та викладено абзац четвертий та п`ятий в такій редакції:

« 4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 41859998, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139) з Житомирської митниці (10003, місто Житомир, вулиця Перемоги, будинок 25; код ЄДРПОУ 44005610) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) 00 коп.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 41859998, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139) з Житомирської митниці (10003, місто Житомир, вулиця Перемоги, будинок 25; код ЄДРПОУ 44005610) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі гривень) 00 коп.»

- в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року залишено без змін.

06 лютого 2025 року представником позивача сформовано та направлено в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, я якій останній просить прийняти додаткове рішення в справі та стягнути на користь ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (ЄДРПОУ 41859998) з бюджетних асигнувань Житомирської митниці (ЄДРПОУ ВП: 44005610) витрати на професійну правничу допомогу - 2 000,00 грн.

Заявник зазначив, що у Відзиві на апеляційну скаргу повідомлялось, що витрати Позивача на правову допомогу визначені Договором та які підлягають сплаті за підготовку та подання Відзиву на апеляційну скаргу становлять 2 000 грн., однак які на день подання Відзиву фактично не сплачені, у зв`язку з чим зроблено Заяву про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані додатково, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України.

06 лютого 2025 року представником відповідача сформовано та направлено в системі «Електронний суд» клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, де зазначив, що сума підлягає зменшенню відповідно до ч.5 ст. 134 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи Заявника, перевіривши наявність правових підстав для задоволення поданої ним заяви, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі Закон 5076) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правничої допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги від 15.08.2022 № 15/08/22/ІТ, Додаткова угода №1 від 15.08.2022, Додаткова угода № 2 від 31.03.2023 та Додаткова угода № 3 від 10.04.2023; Акт наданих послуг від 03.02.2025; Рахунок від 03.02.2025 № 03/02/2025;Платіжна інструкція від 04.02.2025 N 6102; Фільтрована виписка за період з 01.02.2025 по 05.02.2025.

Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про їх відповідність вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 ст. 139 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції бере до увагу ту обставину, що при визначенні вартості послуг на правову допомогу адвокатом застосовано знижку у розмірі 50% у зв`язку з оскарженням двох і більше Рішень з приводу поставки товарів за одним контрактом, винесених однією митницею за аналогічних підстав. На цьому наголошував відповідач у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відтак ці доводи відповідача відхиляються колегією суддів у зв`язку з необґрунтованістю.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

В контексті викладеного вище, судова колегія, враховуючи предмет та ціну позову, складність справи, обсяг виконаної роботи представником позивача, доходить до висновку щодо наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі - 2 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 241, 242, 243, 252, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» - Єфимченко Ірини Віталіївни про розподіл витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції - задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (ЄДРПОУ 41859998; 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (ЄДРПОУ 44005610; 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 25) витрати на правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі грн. 00 коп.)

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(Повний текст додаткової постанови виготоволено 13 лютого 2025 року)