Постанова

від 04.02.2025 по справі 560/21531/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 560/21531/23

адміністративне провадження № К/990/4368/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (головуючий суддя Біла Л.М., судді: Матохнюк Д.Б., Гонтарук В.М.) у справі № 560/21531/23 за позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2023 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області щодо розгляду звернення позивача від 24 серпня 2023 року;

визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області, яка полягає у відсутності належного реагування та контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, зокрема щодо незаконного облаштованих майданчиків (місць) для паркування на території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова, а також території з правої сторони цього житлового будинку;

зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницької області у передбачений законодавством спосіб вчинити дії для відновлення до попереднього стану території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова, який існував до облаштування незаконного майданчику для паркування, у тому числі, але не виключно, демонтувати на території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова шість обмежувачів руху, незаконно облаштований майданчик для паркування автотранспорту, відновити поверхню тротуару, бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та пішохідний тротуар, тобто унеможливити заїзд автотранспорту на зазначену територію;

зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницької області у передбачений законодавством спосіб вчинити дії для відновлення до попереднього стану території з правої сторони житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова, який існував до облаштування незаконного майданчику для паркування, у тому числі, але не виключно, демонтувати на території з правої сторони житлового будинку по вул. Грушевського, 129 м. Красилова незаконно встановлену огорожу та облаштований майданчик для паркування автотранспорту, заїзд через тротуар до майданчику для паркування автотранспорту, звільнити земельну поверхню на вказаній території від будь-якого, в тому числі бетонного, покриття, відновити поверхню тротуару та бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та пішохідний тротуар, тобто унеможливити заїзд автотранспорту на зазначену територію.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 560/156/23.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду надати оригінал документу про сплату судового збору.

25 січня 2024 року від позивача надійшло клопотання, у якому він просив суд зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 1816,80 грн (5% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, з розрахунку на рік) та відстрочити його сплату до ухвалення Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення у цій справі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року відмовлено позивачу у зменшенні суми судового збору та відстроченні його сплати, апеляційну скаргу повернуто.

05 лютого 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Копія зазначеної ухвали доставлена до електронного кабінету відповідача 23 лютого 2024 року.

Відповідач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у клопотанні про зменшення суми судового збору та відстрочення його сплати та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі також Закон № 3674-VI).

На думку суду апеляційної інстанції, факт відсутності у позивача статусу суб`єкта підприємницької діяльності та доходів на протязі 2020 - 2022 років не є підтвердженням наявності підстав для звільнення останнього від сплати судового збору.

Також судом апеляційної інстанції зауважено, що апелянтом жодних належних та достатніх доводів в обґрунтування відсутності можливості працевлаштуватись на протязі вказаного періоду суду не надано.

Водночас судом зі змісту апеляційної скарги встановлено, що позивач є власником приміщення на першому поверсі будинку, який розташований по вул. Грушевського, 129, м. Красилів, (магазин «Банк пива») та в межах даного провадження здійснює захист своїх прав як члена територіальної громади, так і власника комерційного приміщення.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунуті.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що одночасна відмова у задоволенні клопотання про зменшення та відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також повернення апеляційної скарги не відповідає актуальній правозастосовчій практиці Верховного Суду.

Вважає, що норми права, якими керувався суд мотивуючи свій висновок, застосовано судом без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у постанові ВП ВС від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22.

Водночас скаржник покликається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 240/27451/22, за змістом якої одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.

Скаржник зауважує, що подаючи клопотання мав підстави очікувати на його задоволення, оскільки у нього відсутні доходи за попередній календарний рік, як і за 2022 рік, що підтверджується доданими до клопотання доказами.

Також зазначає, що мав усі підстави очікувати задоволення клопотання, враховуючи те, що Хмельницький окружний адміністративний суд визнав достатніми доказами копії трудової книжки та довідки про відсутність доходів за 2022 рік, яка була видана органом ДПС, для задоволення клопотання про зменшення та відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Виходячи з приписів частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, які передбачають в такому випадку залишення її без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частина третя статті 169 КАС України).

Позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України).

Водночас, за змістом частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може, зокрема зменшити судовий збір, відстрочити його сплату або звільнити від його сплати як такої, а також перелік суб`єктів, до яких таке зменшення (відстрочення, звільнення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону № 3674-VI.

Так, згідно зі статтею 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зміст наведених положень статті 133 КАС України та статті 8 Закону № 3674-VI дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

Також цими ж нормами передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону № 3674-VI, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

В той же час слід враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах.

Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору законодавством передбачено описаний вище процесуальний механізм забезпечення судового розгляду поданих особами процесуальних документів у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати.

Так, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду надати оригінал документу про сплату судового збору.

25 січня 2024 року від позивача надійшло клопотання, у якому він просив суд зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 1816,80 грн (5% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, з розрахунку на рік) та відстрочити його сплату до ухвалення Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення у цій справі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року відмовлено позивачу у зменшенні суми судового збору та відстроченні його сплати, апеляційну скаргу повернуто.

Проте Верховний Суд вважає таку позицію передчасною, оскільки, подаючи клопотання про зменшення розміру судового збору з пакетом документів, позивач вправі був очікувати на його задоволення судом, а отже одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.

Також колегія суддів враховує, що місцевий суд задовольнив клопотання про зменшення розміру судового збору на підставі тотожних доказів, які були додані ним до клопотання про зменшення розміру судового збору в апеляційному провадженні. Оскільки місцевий суд визнав такі докази достатніми для зменшення розміру судового збору, позивач міг очікувати, що цих доказів буде достатньо і для апеляційного суду.

Отже, реалізація права на подання клопотання про зменшення розміру судового збору не може у даному випадку оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення апеляційної скарги.

Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі № 500/1704/21, від 19.12.2022 у праві № 280/10087/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 240/27451/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 у справі № 216/4979/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Підсумовуючи окреслене вище, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року не відповідає зазначеним законодавчим вимогам, а тому у відповідності до приписів частини першої статті 353 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 560/21531/23 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. остаточною та не може бути оскаржена.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я.О. Берназюк

О.П. Стародуб