Ухвала

від 04.02.2025 по справі 400/7812/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2025 року

м. Київ

справа №400/7812/24

адміністративне провадження №К/990/3062/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №400/7812/24 за позовом ОСОБА_1 до Ленінського районного суду міста Миколаєва, про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ленінського районного суду міста Миколаєва, в якому просив зобов`язати відповідача зарахувати час проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 19.07.2022 до 25.07.2024 до стажу роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку та додаткову оплачувану відпустку, визначені статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 23.01.2025 через систему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт третій частини четвертої статті 328 КАС України вказуючи при цьому на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР щодо зарахування часу проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період до стажу роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку та додаткову оплачувану відпустку, визначені статтею 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Крім того, Верховний Суд звертає вагу на те, що пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Миколаївським окружним адміністративним судом справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак рішення у цій справі можуть бути оскаржені до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання позивача на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року N 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Також аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині відсутності документа про сплату судового збору.

Водночас у касаційній скарзі заявник, посилаючись на пункт 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", зазначає, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки справа пов`язана із виконанням військового обов`язку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, Суд виходить з наступного.

Пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка є військовослужбовцем, військовозобов`язаним та резервістом, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, для правильного застосування норм пункту 12 частини першої статті Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа виконання військового обов`язку, а також виконання службового обов`язку.

Ураховуючи викладене, Суд зазначає, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно мають бути пов`язані саме з виконанням військового/службового обов`язку, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

У справі, що переглядається, предметом спору є зарахування часу проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 19.07.2022 до 25.07.2024 до стажу роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку та додаткову оплачувану відпустку, визначені статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на предмет спору в цій справі, який не пов`язаний із захистом прав позивача під час виконання ним військового/службового обов`язку, Суд дійшов висновку, що судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальний підставах.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 3028 грн.

Так, з тексту оскаржуваних рішень встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, судовий збір при поданні касаційної скарги сплачується у розмірі 2422 грн 40 коп.

Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему «Електронний Суд» складає 1937 грн 92 коп.

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.

Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надання скарги в новій редакції з доказами її направлення іншим учасникам справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України, та документу про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №400/7812/24- залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду