Постанова

від 04.02.2025 по справі 400/838/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2025 року

Київ

справа №400/838/21

адміністративне провадження №К/990/48841/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 400/838/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (головуючий суддя - Бітов А. І., судді: Ступакова І. Г., Лук`янчук О. В.),-

ВСТАНОВИВ:

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 19 серпня 2021 року, прийнятим у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2020 року № 00009980704, № 0009990704, № 00010000704. Здійснив розподіл судових витрат (том 4 а.с.214-225).

Відповідно до протоколу судового засідання від 19 серпня 2021 року під час проголошення скороченого рішення суду були присутніми представник позивача Могутов А. М. та представник відповідача Косовська І. В. (том 4 а.с.210-211).

Повний текст указаного судового рішення було виготовлено 10 липня 2024 року (том 4 а.с.225).

Копія рішення суду першої інстанції була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС, скаржник) 11 липня 2024 року о 14:20, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 4 а.с.228).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 08 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу. Цього ж дня скаржник надіслав до суду через підсистему «Електронний суд» клопотання, в якому вказав про допущення в прохальній частині апеляційної скарги описки, у зв`язку з чим просив вважати правильною прохальну частину в редакції, викладеній у клопотанні. За змістом апеляційної скарги, з урахуванням клопотання від 08 серпня 2024 року, ГУ ДПС, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та те, що повний текст рішення суду першої інстанції було отримано 11 липня 2024 року, просило поновити строк на апеляційне оскарження (том 5 а.с.1-5, 15-16).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 27240 грн та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для такого поновлення (том 5 а.с.13).

Ухвала суду, зокрема, вмотивована тим, що оскаржуване рішення було направлено відповідачу 22 серпня 2021 року, тоді як апеляційна скарга направлена на адресу суду 08 серпня 2024 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження та без подання заяви про поновлення такого строку.

За результатами витребування за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» електронної справи, яка формувалась судом апеляційної інстанції у справі № 400/838/21, встановлено, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 20 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС 19 вересня 2024 року подало через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, за змістом якої просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Заявник звернув увагу апеляційного суду на помилковість наведених ним в ухвалі від 20 серпня 2024 року висновків, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 21 серпня 2021 року, а його копія направлена відповідачу 22 серпня 2021 року. Акцентував увагу, що датою прийняття Миколаївським окружним адміністративним судом оскаржуваного рішення є 19 серпня 2021 року, а дата складання повного його тексту - 10 липня 2024 року. Копія судового рішення була доставлена в Електронний кабінет 11 липня 2024 року, а 07 серпня 2024 року отримана його паперова копія. Враховуючи такі обставини, скаржник наполягав на тому, що останнім днем строку подання апеляційної скарги було 10 серпня 2024 року. Окрему увагу суду апеляційної інстанції ГУ ДПС звернуло на те, що заява про усунення недоліків була своєчасно, а саме 26 серпня 2024 року, подана до суду через підсистему «Електронний суд», але з невідомих технічних причин примірник заяви було надіслано лише позивачу. До заяви скаржник також долучив документ про сплату судового збору, докази на підтвердження повноважень та своєчасного направлення заяви до суду (скриншоти з Електронного кабінету, засвідчену копію рішення суду першої інстанції).

Слід зазначити, що всупереч пункту 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 (далі - Інструкція) апеляційний суд під час формування матеріалів справи в паперовій формі порушив вимоги щодо хронологічного порядку підшивання документів апеляційного провадження. Так, клопотання від 08 серпня 2024 року про описку в прохальній частині апеляційної скарги було підшите після ухвали суду від 20 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху (том 5 а.с.15-16).

Ухвалою від 18 листопада 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив ГУ ДПС в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року (том 5 а.с.17).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції повторно вказав, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 21 серпня 2021 року, а його копія направлена до електронного кабінету ГУ ДПС 22 серпня 2021 року, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції. Відтак, останнім днем строку на подання апеляційної скарги було 23 вересня 2021 року, тоді як апеляційну скаргу подано 08 серпня 2024 року. Посилаючись на приписи частини другої статті 299 КАС України, апеляційний суд виснував, що строк на апеляційне оскарження пропущено майже на три роки, що виключає можливість апеляційного оскарження за поданою відповідачем апеляційною скаргою.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про сплив присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України. Апеляційний суд не врахував, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції було виготовлено лише 10 липня 2024 року, тому останнім днем подання апеляційної скарги було 10 серпня 2024 року. Вважає, що у спірному випадку застосуванню підлягала норма пункту 1 частини другої статті 295 КАС України.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду.

Верховний Суд зазначає, що касаційний перегляд справи № 400/838/21 здійснюється на підставі електронної справи, сформованої судом першої та апеляційної інстанцій, та матеріалів справи, що формувались в паперовій формі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано главою першою Розділу ІІІ КАС України.

За правилами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки (частина друга статті 299 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд вже аналізував наведені норми процесуального законодавства і в постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 300/2785/22 дійшов таких висновків. Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що дата набрання законної сили рішення суду першої інстанції нерозривно пов`язана зі строком на його апеляційне оскарження. За загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Встановлення дати складення повного судового рішення є обов`язковою умовою під час обчислення строку на апеляційне оскарження судових рішень, вступна та резолютивна частини яких були проголошені у судовому засіданні, або якщо розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження. Саме з датою складення повного тексту судового рішення частина друга статті 299 КАС України пов`язує початок обчислення річного (граничного, присічного) строку на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень, який не може бути поновлений за відсутності винятків, передбачених цією ж нормою.

Тобто, у випадку, якщо з дати проголошення судового рішення річний строк минув, але з дня складення повного тексту судового рішення - ні, то підстави для імперативного застосування частини другої статті 299 КАС України відсутні, незалежно від того, чи був суб`єкт владних повноважень обізнаний про розгляд справи. Винятки, передбачені цією нормою, можуть оцінюватися судом виключно за умови беззаперечного висновку про сплив річного строку, обчисленого за правилами, встановленими саме у цій нормі, - з дати складення повного тексту судового рішення.

У постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 376/1598/19 Верховний Cуд виснував, що апеляційне оскарження суб`єктом владних повноважень судового рішення суду першої інстанції з пропуском річного строку з дня складення повного тексту такого рішення має наслідком постановлення судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, в інших випадках - суд зобов`язаний надати оцінку наведеним скаржником у відповідній заяві підставам пропуску такого строку. Отже, застосування судом апеляційної інстанції наведених норм процесуального права вимагає достовірного встановлення дати складення повного тексту рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується із такими висновками та не вбачає підстав для відступу від них.

У справі, що розглядається, із змісту ухвали від 20 серпня 2024 року та оскаржуваної ухвали від 18 листопада 2024 року слідує, що суд апеляційної інстанції взагалі не встановлював дату складення повного тексту рішення суду першої інстанції, а виходив з того, що копія постановленого 21 серпня 2021 року рішення була направлена відповідачу 22 серпня 2021 року.

Перш за все, слід зазначити, що законодавець не пов`язує можливість застосування приписів частини другої статті 299 КАС України із встановленням дати надіслання та/або вручення судового рішення. Дата вручення судового рішення підлягає встановленню під час вирішення питання наявності / відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, в той час як частина друга статті 299 КАС України є імперативною нормою, яка застосовується незалежно від поважності причин пропуску строку, але за умов, чітко викладених у ній же.

По-друге, зміст ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження свідчить про поверхневий підхід суду апеляційної інстанції до встановлення обставин пропуску ГУ ДПС строку на апеляційне оскарження та можливості застосування положень частини другої статті 299 КАС України.

Так, оскаржуване рішення було постановлено Миколаївським окружним адміністративним судом 19 серпня 2021 року із проголошенням його вступної і резолютивної частин (том 4 а.с.212-213). Повне судове рішення було складено 10 липня 2024 року, про що суд першої інстанції чітко вказав за змістом судового рішення (том 4 а.с.225).

В апеляційній скарзі ГУ ДПС вказало про ці обставини, а також просило поновити строк на апеляційне оскарження на підставі положень пункту 1 частини другої статті 295 КАС України (том 5 а.с.1 зворот, 5). Проте апеляційний суд залишив поза увагою такі доводи скаржника і в ухвалі від 20 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху безпідставно вказав про неподання ГУ ДПС заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Окрім того, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що копія рішення суду першої інстанції була відповідно до списку розсилки поштової кореспонденції направлена відповідачу ще 22 серпня 2021 року, допустивши при цьому помилку і в зазначенні дати постановлення оскаржуваного рішення. Разом з тим, із списку розсилки поштової кореспонденції, що міститься у матеріалах справи (том 4 а.с.226), слідує, що така розсилка була здійснена саме 10 липня 2024 року.

Дослідивши матеріали електронної справи, що формувалась апеляційним судом, суд касаційної інстанції встановив, що ГУ ДПС надіслало суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, в якій звернуло увагу на помилки, допущені апеляційним судом в ухвалі від 20 серпня 2024 року, а також повторно наголосило на тому, що повний текст рішення суду першої інстанції було складено саме 10 липня 2024 року.

Проте з матеріалів паперової форми справи слідує, що суд апеляційної інстанції не долучив паперовий примірник указаної заяви до справи, замість якої після ухвали від 20 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху було долучено клопотання від 08 серпня 2024 року щодо виправленої редакції апеляційної скарги (том 5 а.с.15-16). Відповідно, наявні обґрунтовані підстави вважати, що наведені в заяві доводи також не були враховані апеляційним судом внаслідок поверхневого підходу до вирішення порушеного перед ним процесуального питання.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції лише помилково повторно вказав про направлення відповідачу копії рішення суду першої інстанції ще 22 серпня 2021 року, що суперечить дійсним обставинам справи.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції констатує, що, застосовуючи положення частини другої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції не встановив дати складення повного тексту рішення суду першої інстанції та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для імперативного застосування частини другої статті 299 КАС України, а також поверхнево дослідив зміст апеляційної скарги та заяви про усунення її недоліків, не надавши будь-якої правової оцінки наведеним ГУ ДПС підставам поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, матеріали як електронної, так і паперової форми справи №400/838/21 свідчать про те, що з огляду на складення повного тексту рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 10 липня 2024 року та звернення ГУ ДПС до суду з апеляційною скаргою 08 серпня 2024 року підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на пропуск річного строку з дня складення повного тексту судового рішення у розглядуваному випадку не було. Суду апеляційної інстанції слід було вирішити питання про поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 295 КАС України.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, з огляду на порушення апеляційним судом норм процесуального права ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати.

Справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко