Постанова

від 04.02.2025 по справі 190/40/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/980/25 Справа № 190/40/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Городничої В.С., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року та на додаткове рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Знахідка, третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СФГ Знахідка, третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 5,5138 га, з кадастровим номером 1224588500:02:001:0166, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, на вищевказану земельну ділянку 28 липня 2016 року державним реєстратором П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєстровано речове право оренди за СФГ Знахідка строком на 49 років, на підставі договору оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року, укладеного між нею як орендодавцем та відповідачем СФГ Знахідка як орендарем. Зазначає, що вона ніяких договорів оренди вищевказаної земельної ділянки з відповідачем СФГ Знахідка не укладала, однак відповідачем чиняться перешкоди в розпорядженні належним їй майном у вигляді державної реєстрації за відповідачем права оренди цього майна і користування цим майном. Вважає, що з метою захисту її права на вищевказану земельну ділянку, державна реєстрація права оренди за цим договором підлягає скасуванню судом, а належна їй земельна ділянка підлягає поверненню їй, оскільки відповідач без належної правової підстави користується земельною ділянкою. При цьому, у неї не має примірника договору оренди землі і відповідач надав їй лише копію договору. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати відсутнім право оренди СФГ Знахідка на належну їй земельну ділянку за кадастровим номером 1224588500:02:001:0166 площею 5,5138 га, за неукладеним договором оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року та в порядку усунення перешкод у праві користування належною їй земельною ділянкою, зобов`язати СФГ Знахідка повернути їй вказану земельну ділянку.

РішеннямП`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 рокувідмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ Знахідка, третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою. Судові витрати по справі, понесені позивачем в зв`язку з розглядом цієї справи, віднесено на рахунок позивача.

Додатковим рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року задоволено частково заяву представника відповідача СФГ Знахідка - адвоката Шишки В.Я. про компенсацію судових витрат. У цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СФГ Знахідка, третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою - ухвалено додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СФГ Знахідка витрати понесені у зв`язку з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 02вересня 2024року та додаткове рішення від 20 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача СФГ Знахідка - адвокат Шишка В.Я. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду від 02 вересня 2024 року та додаткове рішення від 20 вересня 2024 року залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України Про оренду землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України, - передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У справі встановлено, позивачеві ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 5,5138 га, з кадастровим номером 1224588500:02:001:0166, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (т.1 а.с.8).

01 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Знахідка в письмовій формі було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала СФГ Знахідка в строкове платне користування належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5138 га, з кадастровим номером 1224588500:02:001:0166, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, строком на 49 років (т.1 а.с.5-7, 104-106).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, 28 липня 2016 року державним реєстратором П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєстровано речове право оренди за СФГ Знахідка строком на 49 років, на підставі договору оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем СФГ Знахідка (т.1 а.с.8).

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - СФГ Знахідка є юридичною особою (т.1 а.с.39-46).

Звернувшись до суду із цим позовом до СФГ Знахідка, ОСОБА_1 заявила вимогу про визнання відсутнім права оренди у відповідача на належну їй земельну ділянку за неукладеним договором оренди землі та в порядку усунення перешкод у праві користування зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку, посилаючись на те, що договір оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року вона не підписувала та не укладала.

Ухвалою П`ятихатського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від 08 березня 2023 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Григор`єва Д.В. Витребувано у СФГ Знахідка примірник оригіналу договору оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року між позивачем Орендодавцем» та відповідачем «Орендарем». По цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СФГ Знахідка, третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою - призначено судово-почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиціїї України, що знаходиться за адресою: 49000, м.Дніпро, Січеславська Набережна,17. Для виконання судової експертизи направлено експертній установі матеріали цивільної справи №190/40/23 (провадження №2/190/134/23), в якій містяться експериментальні зразки підпису позивача ОСОБА_1 , які відібрати в судовому засіданні. Зобов`язано позивача ОСОБА_1 в строк не пізніше п`яти днів з дня винесення ухвали, надати суду вільні та умовно-вільні зразки її підпису. На вирішення експертам поставлено питання: Чи виконано підпис у договорі оренди земельної ділянки б/н від 01 квітня 2016 року, в графі «Орендодавець» - власноручно ОСОБА_1 , чи цей підпис виконано іншою особою?. Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України. Роз`яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, зокрема про те, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Витрати, пов`язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 . Розгляд цивільної справи зупинено (т.1 а.с.92, 93).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу СФГ Знахідка залишено без задоволення. Ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 березня 2023 року залишено без змін (т.1 а.с.164-167).

Згідно висновку експерта №1552-23 від 01 серпня 2023 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у праві №190/40/23 - підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений в графі «Орендодавець» договору оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.1 а.с.113-119).

Отже, встановлено, позивач ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року.

Представник відповідача СФГ Знахідка стверджував, що замість позивача ОСОБА_1 цей договір оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року підписав чоловік позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який діяв в інтересах сім`ї і позивач тривалий час, щороку отримуючи оренду плату за договором оренди, не оспорювала дії чоловіка по підписанню замість неї договору оренди землі.

Також представник відповідача зазначив, що в 2019 році ОСОБА_1 звертаючись до П`ятихатського районного суду з позовом до СФГ Знахідка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі (справа №190/1409/19) стверджувала те, що 01 квітня 2016 року вона уклала з СФГ Знахідка спірний договір оренди належної їй земельної ділянки та підписувала його, але через те, що відповідач не сплатив їй орендну плату за 2016-2018 роки, вона просила розірвати даний договір. Рішенням П`ятихатського районного суду від 08 квітня 2021 року, постановленим у даній справі, стягнуто з СФГ Знахідка на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2018 рік, в іншій частині позову відмовлено. Отже, стягуючи з відповідача на користь позивача орендну плату, судом визнано факт укладання між сторонами договору оренди землі. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року витребувано із П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області для огляду у судовому засіданні цивільну справу №190/1409/19 за позовом ОСОБА_1 до СФГ Знахідка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі (т.2 а.с.210, 211).

У позовній заяві, поданій у вересні 2019 року позивачем ОСОБА_1 до СФГ Знахідка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі у справі №190/1409/19, ОСОБА_1 зазначала, що земельну ділянку вона, згідно договору оренди землі, укладеного 01 квітня 2016 року та зареєстрованого 28 липня 2016 року державним реєстратором Пятихатської районної державної адміністрації Плахотньою О.В., передала в оренду строком на 49 років СФГ Знахідка (т.2 а.с.242-245).

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року у справі №190/1409/19 за позовом ОСОБА_1 до СФГ Знахідка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з СФГ Знахідка (ЄДРПОУ 23374329, вул. Калініна, 50-Г с. Пальмирівка П`ятихатського району Дніпропетровської області, 52131) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , заборгованість по орендній платі в розмірі 5618 грн. 18 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати - 1494 грн. 43 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 768, 40 грн. В іншій частині заявлених вимог відмовлено (т.2 а.с.222-224).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Опари С.В. залишено без задоволення. Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року залишено без змін (т.2 а.с.225-227).

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, було встановлено лише разове порушення строку виплати орендної плати (за 2018 рік), тому в задоволенні частини позову, що стосувалася розірвання договору оренди землі, відмовлено. Встановлено і те, що в 2016-2017 роках замість позивачки орендну плату за землю отримував її чоловік ОСОБА_2 , який діяв в інтересах сім`ї і його дії позивачка не оспорювала у встановленому законом порядку.

Отримання орендної плати в 2016-2017 роках замість позивачки її чоловіком ОСОБА_2 також підтверджується висновком експертів від 22 вересня 2020 року за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі №190/1410/19 (а.с.228-241).

Судом встановлено, відповідач СФГ Знахідка користується спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату, а орендодавець приймає орендну плату від СФГ Знахідка, що підтверджено відомостями з виплати грошей в рахунок орендної плати за 2016-2017 роки та поштових переказів грошових коштів в період 2019-2022 роки (т. 1 а. с. 75-77).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що між сторонами існують інші правовідносини, відповідно до яких відповідач сплачував кошти ОСОБА_1 і остання в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що вона отримувала від відповідача орендну плату, зокрема і в 2023 році.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 суд виходив з того, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін вказують на те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору нормам закону.

Якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і надалі він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

У постанові від 19 липня 2023 року у справі № 414/355/21 Верховний Суду зазначив, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін вказують на те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору нормам закону.

Також, суд першої інстанції слушно зазначив, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду із позовом у цій справі, що переглядається, діяла недобросовісно, оскільки така її поведінка не відповідає попередній її ж поведінці при пред`явленні позову до відповідача у справі №190/1409/19 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, де вона стверджувала про укладання між нею та СФГ Знахідка договору оренди земельної діялнки (правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №567/3/22 від 19 лютого 2024 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати договір оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року неукладеним або таким, що укладений без волевиявлення позивачки, оскільки позивачка не оспорювала такі дії свого чоловіка та тривалий час отримувала від відповідача оренду плату за користування земельною ділянкою.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ Знахідка, третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою.

Посилання в апеляційній скарзі на доведеність позовних вимог, наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження в апеляційній скарзі про неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального є необгрунтованими.

Стосовно вимог заяви представника відповідача СФГ Знахідка - адвоката Шишки В.Я., поданої до суду першої інстанції, про компенсацію судових витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно доп.8ч.2ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що відповідачем понесені судові витрати орієнтовний розмір, яких складатиме 28 000 грн. (т.2 а.с.80-86).

РішеннямП`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 рокувідмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ Знахідка, третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою. Судові витрати по справі, понесені позивачем в зв`язку з розглядом цієї справи, віднесено на рахунок позивача. Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2024 року (т.2 а.с.131-136).

13 вересня 2024 року, тобто в межах п`яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції, представник відповідача СФГ Знахідка - адвокат Шишка В.Я. подав заяву про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн. (т.2 а.с.143-145).

Правова допомогаСФГ Знахідкау ційсправі надаваласяадвокатом ШишкоюВ.Я.на підставіДоговору пронадання правничої допомоги№09/23 від 27 лютого 2023 року (а.с.149, 150).

Відповідно до п.6 договору про надання правничої допомоги №09/23 від 27 лютого 2023 року, гонорар адвоката визначений сторонами у вигляді фіксованої суми 28000 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу надано детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги від 03 вересня 2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 03 вересня 2024 року, копія квитанції до прибуткового касового ордеру №09/23 від 08 березня 2023 року про оплату головою СФГ Знахідка адвокатських послуг за договором про надання правничої допомоги від 27 лютого 2023 року в сумі 28000 грн. (т.2 а.с.146-148).

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про відмову у задоволенні заяви щодо стягнення судових витрат з позивача, в якому вона зазначила, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатських робіт(надання послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та(або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публячнимінтересом до справи. Крім того у справі відбулося тільки три засідання (два підготовчих) та одне судове засідання, що свідчить про невелику зайнятість представника відповідача у судовому процесі та не співмірність зазначених ним витрат на правничу допомогу на реальні витрати якій він мав понести приймаючи участь у засіданнях суду (більшість з яких він прийняв через відеоконференцію не з`являючись безпосередньо до приміщення суду) і що крім іншого вказує на те, що справа була не складною та не потребувала таких матеріальних витрат на правничу допомогу,які зазначив представник відповідача. Вважає реальною співмірність витрат на правничу допомогу із складністю послуг наданих відповідачу не більше 5000 грн., а тому просить саме у цієї межі розглянути вимогу про стягнення з неї на користь відповідача витрат на правову допомогу (т.2 а.с.156-160).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи те, що позивач заперечувала проти стягнення з неї на користь відповідача витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про зміну стягнутих з ОСОБА_1 на користь СФГ Знахідка витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмірі з 16 500 грн. до 5000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг у цій справі, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року залишити без змін, додаткове рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року змінити в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь СФГ Знахідка витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмірі з 16500 грн. до 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Знахідка, третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою змінити в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства Знахідка витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмірі з 16 500 грн. до 5000 грн.

В іншій частині додаткове рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді В.С.Городнича

О.В.Свистунова