Постанова

від 04.02.2025 по справі 201/6492/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1781/25 Справа № 201/6492/23 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,

суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

Учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Покопцева Д.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У червні 2023року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (далі ПрАТ «СК «Юнівес», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, інфляційних втрат та 3 % річних в загальному розмірі 42 814,24грн, а також просив стягнути з відповідачки судові витрати.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що 12 жовтня 2021року о 15год 00хв на вулиці Богданівській, 24 у місті Києві водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Lexus RX350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги пунктів 10.9 та 2.10В Правил дорожнього руху України, а саме рухаючись заднім ходом не переконавшись в безпечності завданого маневру та не звернувшись за допомогою до сторонніх осіб здійснила зіткнення із автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , місце події залишила, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2022року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022року у справі № 760/28582/21 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) і самовільному залишенні місця події та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП.

На момент ДТП транспортний засіб марки «LexusRX350»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ,був застрахований в ПрАТ «СК «Юнівес» на підставі полісу № ЕР-205198792 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «Юнівес» згідно страхового акту № ГО-14911-1/УРР від 26 листопада 2021року здійснило виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну власнику транспортного засобу марки «MitsubishiLancer»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 ,в розмірі 37 400,00грн, а також згідно страхового акту № ГО-14911-2/УРР від 03 грудня 2021року здійснило виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну власнику транспортного засобу марки «MitsubishiPajero»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_3 ,в розмірі 2 000,00грн.

Та страховик стверджував, що на підставі абзацу «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у Товариства виникло право регресної вимоги до відповідача, як до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП та самовільно залишив місце пригоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі 39 400,00грн.

01 вересня 2022року № 22/09/01-10 та № 22/09/01-11 ПрАТ «СК «Юнівес» надіслало на адресу ОСОБА_1 претензії №ГО-14911-1/УРРта №ГО-14911-2/УРРщодо відшкодуваннязавданих збитківв розмірі37400,00грнта врозмірі 2000,00грнв досудовомупорядку,протепоштові відправлення повернулись не врученими з відміткою на конверті за закінченням терміну зберігання. З огляду на несплату відповідачкою коштів затрачених на страхове відшкодування, на підставі статті 625 ЦК України, Товариство виклало вимогу про на стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 792,48грн та 3 % річних в розмірі 621,76грн за період з 11 жовтня 2022року по 20 квітня 2023року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2024року позовні вимоги ПрАТ «СК «Юнівес» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Юнівес» в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 39 400,00грн, інфляційні втрати в розмірі 2792,48грн, 3 % річних в розмірі 621,76грн, а всього 42 814,24грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеною вина ОСОБА_1 в скоєнні ДТП, яка сталася 12 жовтня 2021року, в результаті якої спричинена шкода, яка покрита Товариством шляхом виплати страхового відшкодування. Та сплативши страхові виплати, в розмірі який підтверджено належними доказами, ПрАТ «СК «Юнівес» набуло право регресної вимоги до відповідачки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

14 листопада 2024року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2024року.

В апеляційній скарзі відповідачка не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення та відмову в позові повністю.

Доводи апеляційноїскарги зводилисьдо того,що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів спричинення матеріальної шкоди та правомірності виплати страхового відшкодування.

Заявник вказувала, що належному їй автомобілю не була спричинена шкода, що опосередковано підтверджує відсутність шкоди іншим учасникам ДТП, також обставини щодо спричинення матеріальної шкоди власникам інших транспортних засобів, учасників ДТП, не доведено належним чином.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2024року витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу. 26 листопада 2024року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2024року.

19 грудня 2024року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

12 жовтня 2021року о 15год 00хв на вулиці Богданівській, 24 у місті Києві відповідачка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Lexus RX350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги пунктів 10.9 та 2.10В Правил дорожнього руху України, а саме рухаючись заднім ходом не переконавшись в безпечності завданого маневру та не звернувшись за допомогою до сторонніх осіб здійснила зіткнення із автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , місце події залишила, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2022року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022року у справі № 760/28582/21 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні ДТП і самовільному залишенні місця події та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП (а.с.15-16, 17-18).

На момент ДТП транспортний засіб марки «LexusRX350»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ,був застрахований в ПрАТ «СК «Юнівес» на підставі полісу № ЕР-205198792 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.14).

У відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «Юнівес» згідно страхового акту № ГО-14911-1/УРР від 26 листопада 2021року здійснило виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну власнику транспортного засобу марки «MitsubishiLancer»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 ,в розмірі 37 400,00грн, а також згідно страхового акту № ГО-14911-2/УРР від 03 грудня 2021року здійснило виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну власнику транспортного засобу марки «MitsubishiPajero»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_3 ,в розмірі 2 000,00грн (а.с.12, 13, 21, 22).

01 вересня 2022року з вих. № 22/09/01-10 та вих. № 22/09/01-11 ПрАТ «СК «Юнівес» надіслало на адресу ОСОБА_1 претензії №ГО-14911-1/УРРта №ГО-14911-2/УРРщодо відшкодуваннязавданих збитківв розмірі37400,00грнта врозмірі 2000,00грнв досудовомупорядку,протепоштові відправлення повернулись не врученими з відміткою на конверті за закінченням терміну зберігання (а.с.8, 9).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ПрАТ «СК «Юнівес» є обґрунтованими також доведено вину ОСОБА_1 у ДТП та розмір страхового відшкодування, сплаченого страховиком.

Суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви танорми права,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною другою статті 1192 ЦК України також визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з підпунктом а пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пунктів 34.2-34.4 статті 34 Закону № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Пунктами 36.1-36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до абзацу «в»підпункту 38.2.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Встановивши, що позивачем доведено вину відповідачки у ДТП, що спричинило необхідність страхового відшкодування, за яким позивач набув право регресної вимоги до неї, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що звертаючись до суду з позовом, ПрАТ «СК«Юнівес» напідтвердження заявленихпозовних вимогне надав суду доказів на підтвердження розміру заподіяної йому шкоди, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні.

Закон № 1961-IV визначає, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У справі, що переглядається, встановлено, що 13 жовтня 2021року ОСОБА_2 було подано до ПрАТ «СК«Юнівес» заяву про страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.11).

25 листопада 2021року ОСОБА_3 було подано до ПрАТ «СК«Юнівес» заяву про страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.10).

25 листопада 2021року між ПрАТ «СК «Юнівес» та ОСОБА_2 було укладено угоду про виплату страхового відшкодування № ГО-14911-1/УРР (а.с.23).

25 листопада 2021року між ПрАТ «СК «Юнівес» та ОСОБА_3 було укладено угоду про виплату страхового відшкодування № ГО-14911-2/УРР (а.с.24).

Встановлено і не заперечується сторонами, що платіжними дорученнями № 44410 від 02 грудня 2021року та № 44469 від 06 грудня 2021року ПрАТ «СК«Юнівес» перераховано на рахунок ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 37 400,00грн, а на рахунок ОСОБА_3 суму коштів в розмірі 2 000,00грн, у якості страхового відшкодування (а.с.12, 13).

Зазначене свідчить про те, що ПрАТ «СК«Юнівес», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджується відповідними заявами про страхове відшкодування та відповідає вимогам статті 30, пункту 34.4 статті 34 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористалися своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримали страхове відшкодування, а ПрАТ «СК«Юнівес» забезпечило реалізацію їх право на отримання страхового відшкодування у розмірі погодженого зі страховою.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04 лютого 2025року.

Судді: