Постанова

від 04.02.2025 по справі 346/2210/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/2210/24

Провадження № 22-ц/4808/97/25

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В.,

секретаря Петріва Д. Б.

за участю

представника апелянта адвоката Голіней Л. Д.

представника відповідача адвоката Кедруна Л. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голіней Лілія Дмитрівна, на рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2024 року у складі судді Яремин М. П., ухвалене у м. Коломиї Івано-Франківської області, повний текст якого складено 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Галайчук Оксана Лук`янівна, про визнання права власності на майно колгоспного двору та скасування договору про поділ спадщини,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Галайчук О. Л., про визнання права власності на майно колгоспного двору та скасування договору про поділ спадщини.

Позов мотивовано тим, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , належав на праві власності колгоспному двору, головою якого був його батько ОСОБА_5 . Станом на 01 липня 1990 року у цьому домоволодінні були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Тому кожен з них мав право на 1/6 частину вказаного нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померйого батько- ОСОБА_5 ,внаслідок чоговідкрилась спадщинана належнейому майно.Спадщину прийнялайого дружина,а позивачамама - ОСОБА_6 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після смертіматері відкриласьспадщина,яка складалась із 2/6 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд. Із заявою про прийняття спадщини після смерті мами звернулися він як спадкоємець за заповітом, та ОСОБА_2 як спадкоємець на обов`язкову частку. Тому, на думку позивача, частки спадкоємців становили: сестри ОСОБА_2 - 1/24 (2/6 : 4 (четверо дітей) : 2 = 1/24), а його - 5/24 (2/6-1/24). Крім того, кожного у них як члена колгоспного двору було по 1/6 частці домоволодіння. З метою оформлення спадщини після смерті матері, він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, однак у видачі свідоцтва було відмовлено, оскільки частки членів колгоспного двору не виділено, правовстановлюючий документ на житловий будинок відсутній.

27 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спадщини, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відмовилась від будь-яких прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а взамін отримала дві земельні ділянки. А тому вважає, що його частка у спірному майні становить 2/3 (5/24 + 11/24), а інші по 1/6 частки залишаються за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Проте, ОСОБА_2 претендує на частку спірного будинку та відповідно порушує умови договору про поділ спадщини.

Зазначав, що у договорі про поділ спадщини нотаріусом встановлено спадкову масу, до якої входить цілий житловий будинок, а не 2/6 частки, з яких потрібно вираховувати обов`язкову частку ОСОБА_2 , чим введено сторони в оману. У результаті не встановлення дійсної спадкової маси сторони уклали договір, за яким він не може реалізувати свої права в повному обсязі, в той час як ОСОБА_2 отримала дві земельні ділянки площами 0,38 га та 0,68 га на підставі свідоцтв про право на спадщину за №1369, № 1370, які по закону не повинні були їй належати в повному обсязі.

Вважав, що остання, маючи на меті узаконити свою частку у спірному домоволодінні, ввела в оману позивача щодо відмови від своєї частки на його користь, переконавши, що після підписання договору, взамін на дві земельні ділянки, йому належатиме ціле домоволодіння. Оскільки спадкова маса у договорі визначена не достовірно, а договір підписаний шляхом введення в оману, що призвело до помилкового трактування договору про поділ спадщини, то такий договір як вид правочину є недійсним.

З урахуваннямвикладеного ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір про поділ спадщини, укладений між ним та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Галайчук О. Л. 27 грудня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за №1368; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 грудня 2021 року за реєстровим №1369 та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №292707344 від 27 грудня 2021 року; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 грудня 2021 року за реєстровим №1370 та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №292712703 від 27 грудня 2021 року; визнати за ним право власності на 2/3 частки житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирішено визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 31,3 кв.м. та господарських будівель і споруд: літньої кухні - літера «Б»; гаражу - літера «В»; сараю літера «Г»; навісу - літера «Д»; вбиральні - «Ж»; криниці - «№1»; огорожі - «№ 2-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв`язку з їх безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог щодо визнання оспорюваного договору недійсним. Під час розгляду справи позивач не спростував у встановленому законом порядку презумпцію правомірності даного правочину, а також не виконав встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, не довів належними і допустимими доказами факту вчинення ним правочину під впливом обману зі сторони ОСОБА_2 , тобто позивач не довів обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого ним правочину, що їх наявність не відповідає його волі перебувати у відносинах, породжених правочином, а також, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Крім того, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Проаналізувавши та оцінивши всі обставини у їх сукупності, суд вважав, що підстави для скасування оспорюваного договору відсутні.

Позовні вимоги щодо визнання недійсними та скасування виданих на підставі вказаного договору свідоцтв про право на спадщину за законом є похідними від вирішення питання про недійсність договору про поділ спадщини, а тому задоволенню також не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо визнання недійсними та скасування витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд виходив з того, що такі є не ефективним способом захисту, останні лише підтверджують актуальну інформацію у вказаному Реєстрі про об`єкт та про права власності на нього на підставі рішення про державну реєстрацію прав, що здійснюється, зокрема, на підставі відповідного правовстановлюючого документу.

Поряд з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частку спірного нерухомого майна, оскільки право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_5 як головою колгоспного двору, а частки померлого та інших його членів у майні колгоспного двору не виділено та позивач як спадкоємець за заповітом, який прийняв спадщину після смерті матері, а вона її прийняла після смерті свого чоловіка, не може набути права на ці частки у вказаному майні.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідністьвисновків судуобставинам справи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір про поділ спадщини від 27 грудня 2021 року, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 грудня 2021 року за реєстровим №1369 та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №292707344 від 27 грудня 2021 року; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 грудня 2021 року за реєстровим №1370 та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №292712703 від 27 грудня 2021 року; визнати за ним право власності на 11/24 частки житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесені рішення судом першої інстанції не взято до уваги умови договору про поділу спадщини (пункти2, 3, 4.6), не враховано обставин, які підтверджують факт ведення в обману позивача щодо його дійсного права на спадкове майно.

Поза увагою суду залишений і той факт, що зміст договору про поділ спадщини не відповідає нормам статті 203 ЦК України, оскільки такий договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Фактичне виконання договору про поділ спадщини є не можливе в повному обсязі, а саме в частині видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок. А також те, що у порушенні вимог пункту 230 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій договір про поділ спадщини не містить відомостей про розмір частки спадкодавця на житловий будинок.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посилаються на те, що оскаржуване рішення суду є законне і обґрунтоване, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

Представник ОСОБА_4 адвокатКедрун Л.С. 15 січня 2025 року подав за допомогою системи «Електронний суд» клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Ізяславського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 січня 2025 року клопотання задоволено.

У судовомузасіданні апеляційногосуду представник ОСОБА_1 адвокатГоліней Л.Д. доводи апеляційної скарги підтримала, просила їїзадовольнити з підстав, що викладені в ній.

Представник ОСОБА_4 адвокат Кедрун Л. С. доводи апеляційної скарги визнав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.8).

Відповідно до виписки з інвентаризаційних матеріалів згідно з архівними даними станом на 31 грудня 2012 року в ОКП «Коломийське МБТІ» на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Коломийської районної ради 02 травня 1989 року на підставі рішення №59 від 12 квітня 1989 року за ОСОБА_5 як головою колгоспного двору було зареєстровано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 з належними до нього будівлями і спорудами: житловий будинку загальною площею 44,4 кв. м., житловою площею 31,3 кв. м. літера «А», літня кухня - літера «Б»; гараж - літера «В»; сарай літера «Г»; навіс - літера «Д»; вбиральня - «Ж»; криниця - «№1»; огорожа - «№ 2-3» (а.с. 10).

Згідно з довідок Джурківського старостинського округу Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області року станом на 01 липня 1990 року у вказаному будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 . Станом на 15 квітня 1991 року у житловому будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 (а.с. 18, 31, 32).

Відповідно до свідоцтва про смерть серій НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Джурків Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.15).

03 грудня 2009 року державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори Петрук О. Л. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване з реєстрі за № 2772, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_6 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у спілці селян імені Шевченка села Джурків Коломийського району Івано-Франківської області, розміром 44,60 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 16 ).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19 січня 2021 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Волиця Красилівського району Хмельницької області (а.с. 15).

Відповідно до заповіту, посвідченого 19 вересня 2017 року секретарем Джурківської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 19, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_1 (а.с. 19 ).

22 січня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О. Л. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6 , а 02 червня 2021 року до приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Паршенко М. В. заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_2 (а.с. 138, 148-149).

Надалі, 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О. Л. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.150).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вказаного нотаріуса від 25 серпня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в зв`язку з тим, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_5 як головою колгоспного двору, частки померлого та інших його власників у майні колгоспного двору не виділено, правовстановлюючий документ на житловий будинок відсутній (а.с.21, 151).

27 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір проподіл спадщини, відповідно до пункту 2 якого до складу спадщини входить: земельна ділянка для ведення товарного сільського господарського виробництва, що розташована на території Джурківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, площею 0,38 га, кадастровий номер 2623282002:02:001:0015; земельна ділянка для ведення товарного сільського господарського виробництва, що розташована на території Джурківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, площею 0,68 га, кадастровий номер 2623282000:02:006:0265; житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для ведення товарного сільського господарського виробництва, що розташована на території Джурківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, площею 0,4 га, кадастровий номер 2623282000:02:009:0004; земельна ділянка для ведення товарного сільського господарського виробництва, що розташована на території Джурківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, площею 0,68 га, кадастровий номер 2623282000:02:006:0230.

Згідно з пунктом 3 вказаного договору після його укладення у приватну власність ОСОБА_2 переходять земельні ділянки площею 0,38 га, кадастровий номер 2623282002:02:001:0015, та площею 0,68 га, кадастровий номер 2623282000:02:006:0265, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Джурківської сільської ради, Коломийського району Івано-Франківської області, а до ОСОБА_1 - земельні ділянки площею 0,4 га, кадастровий номер 2623282000:02:009:0004, та площею 0,68 га, кадастровий номер 2623282000:02:006:0230, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Джурківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4 договору сторони засвідчили, що будь-яких прав щодо майна, що є предметом цього договору, у третіх осіб немає, воно не обтяжене боргом

У пункті 6 договору сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому; проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, визначених ними, та умов, які є обов`язковими, кожним з них прочитаний, зрозумілий і кожним схвалений.

Того ж дня позивач та відповідачка ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса із заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 згідно з договором про поділ спадщини від 27 грудня 2021 року на земельні ділянки (а.с. 154, 155).

27 грудня 2021 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О. Л. видано ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,38 га, кадастровий номер 2623282002:02:001:0015 та площею 0,68 га, кадастровий номер 2623282000:02:006:0265, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Джурківської сільської ради Коломийського району Iвано-Франківської області, а ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,4 га, кадастровий номер 2623282000:02:009:0004 та площею 0,68 га, кадастровий номер 2623282000:02:006:0230, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Джурківської сільської ради Коломийського району Iвано-Франківської області (а.с. 22, 24, 156, 159, 162, 165).

Згідно з даними витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,38 га, кадастровий номер 2623282002:02:001:0015 та площею 0,68 га, кадастровий номер 2623282000:02:006:0265 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Джурківської сільської ради Коломийського району Iвано-Франківської області (а.с.23, 25).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , відмовлено.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до частини першої статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, шо у договорі про поділ спадщини не зазначено дійсної спадкової маси, а саме, частка житлового будинку, яка належала спадкодавцеві. ОСОБА_2 маючи на меті узаконити свою частку у спірному домоволодінні, ввела його в оману щодо відмови від своєї частки на його користь, переконавши, що після підписання договору, йому належатиме ціле домоволодіння. А тому договір про поділ спадщини є недійсним.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року в справі № 293/780/18 (провадження № 61-10328св19), від 28 квітня 2020 року в справі № 263/16688/17 (провадження № 61-16584св19), від 02 жовтня 2019 року в справі № 140/2589/15-ц (провадження № 61-16847св18), від 17 лютого 2022 року в справі № 307/3807/19 (провадження № 61-19275св21).

Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Установивши, що ОСОБА_1 не довів в установленому законом порядку факт обману щодо умов договору під час його укладення та наявність умислу в діях відповідачки ОСОБА_2 щодо введення позивача в оману, суд першої інстанцій зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для визнання договору про поділ спадщини недійсним.

Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі про те, що договір про поділ спадщини не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Матеріалами справи підтверджується, що у день укладення договору як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до умов договору про поділ спадщини приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Галайчук О. Л. 27 грудня 2021 року видала ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, на земельні ділянки площею 0,4 га, кадастровий номер 2623282000:02:009:0004 та площею 0,68 га, кадастровий номер 2623282000:02:006:0230, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Джурківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Крім того, своїми підписами на договорі сторони підтвердили, що такий спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про поділ спадщини підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам пункту 230Інструкції пропорядок вчиненнянотаріальних дійне заслуговуютьна увагу,оскільки на час укладення договору положення вказаної Інструкції втратили чинність.

Інших доводів щодо непогодження із висновками суду першої інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину домоволодіння апеляційна скарга не містить.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голіней Лілія Дмитрівна, залишити без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І.О.Максюта

О. В. Пнівчук