Постанова

від 04.02.2025 по справі 903/874/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Справа № 903/874/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Сивика А.П. представника за довіреністю від 10.11.2023

відповідача: Боричевського В.М. представника за довіреністю від 04.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 11.11.24р. суддею Дем`як В.М. у м.Луцьку, повний текст складено 13.11.24р. у справі № 903/874/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, код 42159289)

про стягнення 24 472 217,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» у якому просить стягнути 394307 202, 55 грн заборгованості в т.ч. 369 502 597, 23 грн основного боргу, 6 873 477, 33 грн 3 % річних, 16155 252, 97 грн інфляційних втрат, 1 775 875, 02 грн пені та 939 400 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0136-02024 від 01.01.2019 та додаткової угоди до договору від 30.08.2019 в частині своєчасної оплати за надані послуги з передачі електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/874/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.11.2024) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність Волиньелектрозбут на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 24 472 217,00 грн заборгованості в т.ч.: 16 865 901, 55 грн інфляційних втрат, 7 606 315, 44 грн - 3% річних, а також 367 083,26 грн витрат по сплаті судового збору.

Повернуто Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 26 638,13 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №АУ-4946 (#1349059571801) від 14.08.2023 на суму 939 400 грн.

Суд з посиланням на ст.625 ЦК України, умови договору від 01.01.2029 №0136-02024, постанову Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

Не погодившись із винесеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 по справі №903/874/23 частково скасувати та змінити в частині стягнення інфляційних втрат, стягнувши інфляційні втрати з відповідача на користь позивача у розмірі 13 685 742,55 грн.

Скаржник не погоджується із нарахуванням інфляційних втрат:

-у сумі 802955,89 грн, яка входить у нарахування за травень 2022 року за період з 14.05.2022 по 30.05.2022,

-у сумі 630396,25 грн, яка входить у нарахування за квітень 2022 за період з 14.04.2022 по 08.05.2022,

-у сумі 2373 142,22 грн, яка входить у нарахування за листопад 2022 року за період з 15.11.2022 по 31.07.2023,

-у сумі 621476,28 грн, яка входить у нарахування за грудень 2022 року за період з 17.03.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 1695796 грн, яка входить у нарахування за січень 2023 року за період з 16.01.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 630998,99 грн, яка входить у нарахування за лютий 2023 року за період з 21.04.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 386543,66 грн, яка входить у нарахування за березень 2023 року за період з 19.05.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 391286,70 грн, яка входить у нарахування за травень 2023 року, за період з 16.05.223 по 16.07.2023.

Вважає, що правильним буде нарахування інфляційних за вказані періоди у таких сумах: за період з 17.05.2022 по 30.05.2022 - 0,00 грн, за період з 16.04.2022 по 08.05.2022 - 0,00 грн, за період з 15.11.2022 по 31.07.2023 - 2056988,21 грн, за період з 17.03.2023 по 31.07.2023 - 371878,29 грн, за період з 16.01.2023 по 31.07.2023 - 1395867,30 грн, за період з 21.04.2023 по 31.07.2023 -337912,58 грн, за період з 19.05.2023 по 31.07.2023 - 94316,65 грн, за період з 16.05.2023 по 16.07.2023 -95473,96 грн.

Як зазначає скаржник, він не погоджується із періодом початку прострочки, зазначених в актах за квітень 2022 року та березень 2022 року з посиланням на ст. 11 «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 6.5. Договору про надання послуг з передачі (у редакції, що діяла до 22.12.2022) та Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису».

Крім того, вказує про неврахування позивачем у розрахунку місяця у якому була дефляція, а саме липня 2023 року, а тому помилковими є нарахування у сумі 2373 142,22 грн, за період з 15.11.2022 по 31.07.2023, у сумі 621476,28 грн за період з 17.03.2023 по 31.07.2023, у сумі 1695796 грн за період з 16.01.2023 по 31.07.2023, у сумі 630998,99 грн за період з 21.04.2023 по 31.07.2023, у сумі 386543,66 грн за період з 19.05.2023 по 31.07.2023, у сумі 391286,70 грн за період з 16.05.223 по 16.07.2023.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/874/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» - без задоволення.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 по справі №903/874/23 частково скасувати та змінити в частині стягнення інфляційних втрат, стягнувши інфляційні втрати з відповідача на користь позивача у розмірі 13 685 742,55 грн.

Представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/874/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго у приватне акціонерне товариство.

Позивач є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного Підприємства Національна енергетична компанія Укренерго (далі - ДП НЕК Укренерго) відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК Укренерго.

Позивач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії . укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Між Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (відповідач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0136-02024 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого позивач - (Оператор системи передачі, далі - ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а відповідач - (далі - користувач) зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Додатковою угодою від 30.08.2019 договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0136-02024 викладено в новій редакції.

Згідно з пп. 1 п. 7.1, пп. 3 п. 9.3 договору ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату послуг; користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору.

Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Згідно з п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Пунктом 6.7 договору в редакції додаткової угоди від 30.08.2019 передбачено, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п. 6.7 Договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

22.12.2022 сторони підписали додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0136-02024, якою затвердили договір у новій редакції.

Відповідно до п.5.5 договору у новій редакції, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відповідач зобов`язаний оплачувати послугу в порядку та строки, визначені договором, зокрема п. 6.2, п. 6.5; процедура оскарження не звільняє відповідача від виконання платіжного зобов`язання у встановлений договором термін; у випадку порушення відповідачем термінів розрахунку, позивач має право нарахувати штрафні санкції.

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго, зазначає, що відповідачем допущено прострочення оплати послуг з передачі електричної енергії, що є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, встановленої договором та діючим законодавством.

Позивач звернуся з позовом та просить стягнути з відповідача 394 307 202, 55 грн заборгованості в т.ч. 369 502 597, 23 грн - основного боргу, 6 873 477, 33 грн - 3 % річних, 16 155 252, 97 грн - інфляційних втрат, 1 775 875, 02 грн - пені.

Ухвалою суду від 15.07.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут основного боргу в сумі 369 502 597,23 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Повернуто Приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 545 678,62 грн. сплачений згідно платіжної інструкції №АУ-4946 (#1349059571801) від 14.08.2023 на суму 939 400 грн. Заяву Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про збільшення розміру позовних вимог за вх.№ 01-74/875/24 від 17.06.2024 задоволено.

Ухвалою суду від 14.10.2024 заяву Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, а саме пені у розмірі 1 775 875, 02 грн за вх.№01-74/1265/24 від 05.09.2024 задоволено. Позовну заяву в частині стягнення пені на суму 1 775 875, 02 грн залишено без розгляду.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/874/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.11.2024) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність Волиньелектрозбут на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 24 472 217,00 грн заборгованості в т.ч.: 16 865 901, 55 грн інфляційних втрат, 7 606 315, 44 грн - 3% річних, а також 367 083,26 грн витрат по сплаті судового збору.

Скаржник не погоджується із оскарженим рішенням в частині стягнення інфляційних втрат, а саме:

- у сумі 802 955,89 грн, яка входить у нарахування за травень 2022 року за період з 14.05.2022 по 30.05.2022,

-у сумі 630 396,25 грн, яка входить у нарахування за квітень 2022 за період з 14.04.2022 по 08.05.2022,

-у сумі 2 373 142,22 грн, яка входить у нарахування за листопад 2022 року за період з 15.11.2022 по 31.07.2023,

-у сумі 621 476,28 грн, яка входить у нарахування за грудень 2022 року за період з 17.03.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 1 695 796 грн, яка входить у нарахування за січень 2023 року за період з 16.01.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 630 998,99 грн, яка входить у нарахування за лютий 2023 року за період з 21.04.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 386 543,66 грн, яка входить у нарахування за березень 2023 року за період з 19.05.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 391 286,70 грн, яка входить у нарахування за травень 2023 року, за період з 16.05.223 по 16.07.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в оскарженій частині.

Щодо нарахування інфляційних втрат колегія суддів зауважує наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою N 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України N 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ № 1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).

Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

До такого висновку прийшла і Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведеного позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі №913/70/18.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем було нараховано інфляційні втрати у розмірі 16 865 901,55 грн - за період з лютого 2022 року по грудень 2023 року, зокрема, за лютий 2022 року у розмірі 78 931,28 грн, за березень 2022 року у розмірі 373 291,20 грн, за квітень 2022 року у розмірі 1 093 277,33 грн, за травень 2022 року у розмірі 993 334,40 грн, за липень 2022 року у розмірі 49 357,39 грн, за вересень 2022 року у розмірі 1 085 898,56 грн, за жовтень 2022 року у розмірі 2 433 986,52 грн, за листопад 2022 року у розмірі 2 489 277,26 грн, за грудень 2022 року у розмірі 2 340 351,30 грн, за січень 2023 року у розмірі 1 768 809,76 грн, за лютий 2023 року у розмірі 1 530 225,62 грн, за березень 2023 року у розмірі 1 015 038,88 грн, за квітень 2023 року у розмірі 292 242,97 грн, за травень 2023 року у розмірі 479 057,70 грн, за червень 2023 року у розмірі 132 172,80 грн, за листопад 2023 року у розмірі 116 424 грн, за грудень 2023 року у розмірі 594 224,58 грн.

Як зазначалося вище, скаржник не погоджується із нарахуванням інфляційних втрат:

-у сумі 802955,89 грн, яка входить у нарахування за травень 2022 року за період з 14.05.2022 по 30.05.2022,

-у сумі 630396,25 грн, яка входить у нарахування за квітень 2022 за період з 14.04.2022 по 08.05.2022,

-у сумі 2373 142,22 грн, яка входить у нарахування за листопад 2022 року за період з 15.11.2022 по 31.07.2023,

-у сумі 621476,28 грн, яка входить у нарахування за грудень 2022 року за період з 17.03.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 1695796 грн, яка входить у нарахування за січень 2023 року за період з 16.01.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 630998,99 грн, яка входить у нарахування за лютий 2023 року за період з 21.04.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 386543,66 грн, яка входить у нарахування за березень 2023 року за період з 19.05.2023 по 31.07.2023,

-у сумі 391286,70 грн, яка входить у нарахування за травень 2023 року, за період з 16.05.223 по 16.07.2023.

Вважає, що правильним буде нарахування інфляційних за вказані періоди у таких сумах: за період з 17.05.2022 по 30.05.2022 - 0,00 грн, за період з 16.04.2022 по 08.05.2022 - 0,00 грн, за період з 15.11.2022 по 31.07.2023 - 2056988,21 грн, за період з 17.03.2023 по 31.07.2023 - 371878,29 грн, за період з 16.01.2023 по 31.07.2023 - 1395867,30 грн, за період з 21.04.2023 по 31.07.2023 -337912,58 грн, за період з 19.05.2023 по 31.07.2023 - 94316,65 грн, за період з 16.05.2023 по 16.07.2023 -95473,96 грн.

Колегія суддів перевіривши доводи скаржника прийшла до висновку що вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Щодо нарахування інфляційних втрат у сумі 802955,89 грн, яка входить у нарахування за травень 2022 року за період з 14.05.2022 по 30.05.2022 та у сумі 630396,25 грн, яка входить у нарахування за квітень 2022 за період з 14.04.2022 по 08.05.2022, то колегія суддів здійснивши перевірку їх нарахування у програмі Ліга 360, вважає таке нарахування правильним, та арифметично вірним та погоджується із періодом визначеним позивачем для такого нарахування.

Так, слід вказати, що як зазначає скаржник, він не погоджується із періодом початку прострочки, а саме з посиланням на ст. 11 «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 6.5. Договору про надання послуг з передачі (у редакції, що діяла до 22.12.2022) та Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису» вважає, що акт за квітень 2022 року був підписаний представником позивача Терещенко К.В. 10 травня 2022 о 19:57:59. Проте, такий акт був отриманий представником відповідача Івановим Д.О. 11 травня 2022 року о 15:31:06 (дата та час проставлення підпису представником відповідача).

На думку скаржника визначаючи дату отримання відповідачем акту за квітень 2022 року через систему електронного документообігу «АСКОД», позивач застосував не дату отримання акту відповідачем (11 травня 2022), а дату відправлення акту позивачем (10 травня 2022).

Саме ця обставина є визначальною для нарахування інфляційних втрат за травень 2022 року, оскільки якщо вважати датою отриманням акту за квітень 2022 року 11 травня 2022 (а не 10.05.2022), то строк настання оплати у такому разі переноситься з 14.05.2022 на 17 травня 2022 року (враховуючи те, що 14 та 15 травня 2022 - вихідні, небанківські дні).

Щодо акту приймання-передачі послуги за березень 2022 року скаржник вказує, що він був підписаний представником позивача Терещенко К.В. 10 квітня 2022 о 17:43:33. Проте, був отриманий представником відповідача Івановим Д.О. 12 квітня 2022 року о 16:08:40 (дата та час проставлення підпису представником відповідача).

На думку скаржника визначаючи дату отримання відповідачем акту за березень 2022 року через систему електронного документообігу «АСКОД», застосував не дату отримання акту відповідачем (12 квітня 2022), а дату відправлення акту позивачем (10 квітня 2022).

Вважає цю обставину визначальною для нарахування інфляційних втрат за квітень 2022 року, оскільки якщо вважати датою отриманням акту за квітень 2022 року 12 квітня 2022 (а не 10.04.2022), то строк настання оплати у такому разі переноситься з 14.05.2022 на 16 квітня 2022 року.

Ураховуючи те, що в дійсності строк оплати по акту за березень 2022 року настав 16.04.2022, період прострочення відповідачем платежу у розмірі 20 335 362, 89 грн склав лише 15 днів, що виключає можливість нарахування та стягнення інфляційних втрат у розмірі 630 396, 25 грн.

Однак на переконання суду апеляційної інстанції така позиція скаржника є хибною, оскільки, відповідно до ст. 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. У разі відправлення електронного документа шляхом пересилання його на електронному носії, на якому записано цей документ, датою і часом відправлення вважаються дата і час здавання його для пересилання.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, електронна комунікаційна, інформаційно-комунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.

Крім того, у ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» наведено наступні визначення термінів.

електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи;

засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - засіб електронного підпису чи печатки, що відповідає вимогам, встановленим частинами першою - четвертою статті 19 цього Закону;

електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис;

кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису;

підтвердження електронного підпису чи печатки - процес перевірки та підтвердження дійсності електронного підпису чи печатки.

Згідно з п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому скаржник вважає датою одержання акту, як за березень 2022 так і за квітень 2022, саме дату проставлення підпису представником відповідача Івановим Д.О., що є помилковим, оскільки електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі, однак не може слугувати підтвердження отримання електронного документа, саме в час проставлення електронного підпису.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи, позивачем було долучено скріншот із програми АСКОД з якого убачається дата та години відправлення та доставлення до відповідача.

Отже, акт за березень 2022 року було надіслано відповідачу 10.04.2022 об. 17:43 год., а доставлено відповідачу 10.04.2022 об. 17:47 год., акт за квітень 2022 року було надіслано відповідачу 10.05.2022 об. 19:58, а доставлено відповідачу об. 20:18 год. (а.с. 160, т1), доказів протилежного (скріншот із програми АСКОД чи іншої програми з якого убачається дата та години отримання вказаних актів) відповідачем не подано.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач отримав акт за березень 10.04.2022, а акт за квітень 10.05.2022, а тому позивачем правомірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат та обраховано відповідні суми, а саме у сумі 802955,89 грн за період з 14.05.2022 по 30.05.2022 та у сумі 630396,25 грн за період з 14.04.2022 по 08.05.2022, таким чином доводи скаржника в цій частині не заслуговують на увагу та спростовуються наведеним вище.

Щодо нарахування інфляційних втрат у сумі 2373 142,22 грн, яка входить у нарахування за листопад 2022 року за період з 15.11.2022 по 31.07.2023, колегія суддів зазначає таке.

Так, із поданого позивачем розрахунку убачається, що він нараховує інфляційні втрати починаючи з грудня по червень 2023, не враховуючи липень 2023 у якому була дефляція, а також не враховує листопад 2022, тому здійснивши вірний розрахунок у програмі Ліга 360, колегія суддів вважає, що правильним буде нарахування з листопада 2022 по липень 2023 на суму 2379 016,68 грн.

Відповідно до постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Таким чином колегія суддів не виходить за межі позовних вимог, відповідно погоджується із нарахуванням інфляційних у сумі 2373 142,22 грн за період з 15.11.2022 по 31.07.2023.

Щодо доводів скаржника про неврахування позивачем у розрахунку місяця у якому була дефляція, а саме липня 2023 року, а тому помилковими є нарахування у сумі 621476,28 грн за період з 17.03.2023 по 31.07.2023, у сумі 1695796 грн за період з 16.01.2023 по 31.07.2023, у сумі 630998,99 грн за період з 21.04.2023 по 31.07.2023, у сумі 386543,66 грн за період з 19.05.2023 по 31.07.2023, у сумі 391286,70 грн за період з 16.05.223 по 16.07.2023, то колегія суддів погоджується із такими доводами скаржника, а тому здійснивши свій перерахунок у програмі Ліга 360 погоджується, що правомірним буде нарахування інфляційних втрат, у сумі 371878,29 грн, за період з 17.03.2023 до 31.07.2023, у сумі 1395867,30 грн за період з 16.01.2023 по 31.07.2023, у сумі 337912,58 грн за період з 21.04.2023 по 31.07.2023, у сумі 94316,65 грн за період з 19.05.2023 до 31.07.2023, у сумі 95473,96 грн за період 16.05.2023 до 16.07.2023 (розрахунок додається).

При цьому колегія суддів не погоджується із доводами позивача про те, що під час підготовки позову ними не було включено інфляційних нарахувань за липень 2023, оскільки такі відомості були ще не оприлюднені.

Так, слід вказати, що Індекси інфляції щомісячно визначає Держстат. Їх оприлюднюють в офіційних друкованих виданнях не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним.

Відповідно до даних газети КМУ Урядовий кур`єр від 11.08.2023 опубліковано індекс споживчих цін у липні 2023 року, що становив 99,4.

Колегія суддів зазначає, що як убачається із конверту позов було надіслано до господарського суду Волинської області 17.08.2023, який надійшов до суду 21.08.2023, тобто на момент подачі (надіслання) позову до суду дані про дефляцію у липні 2023 вже були відомі позивачу.

Крім того, 17.06.2024 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка була задоволена судом першої інстанції, ухвалою від 15.07.2024. На момент подачі такої заяви позивачу вже було відомо про дефляцію у липні 2023 та вона мала бути ним врахована у своєму розрахунку, при зазначенні періоду нарахування який включав липень 2023, що ним зроблено не було.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами скаржника, що неправомірним є нарахування інфляційних втрат за вказані періоди у загальній сумі 1430652,85 грн, а тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати у сумі 15435248, 70 грн (16865901,55 грн (сума, що просив позивач) 1430652,85 грн (сума неправомірного нарахування, що встановлена судом апеляційної інстанції)).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність Волиньелектрозбут слід задоволити частково, а оскаржене рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.2024 у справі №903/874/23 змінити в частині стягнення інфляційних втрат та розподілу судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.24 у справі № 903/874/23 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 11.11.24 у справі № 903/874/23 в частині стягнення інфляційних втрат та розподілу судового збору змінити. Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, код 42159289) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ( м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 15 435 248,70 грн інфляційних втрат, 345 623,46 грн витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1 430 652,85 грн інфляційних втрат.

Видати наказ.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ( м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, код 42159289) 25 751,81 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу №903/874/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "05" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.