Постанова від 03.02.2025 по справі 924/629/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Справа № 924/629/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 (повний текст - 25.10.2024) у справі №924/629/24 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд, м.Нетішин

про витребування майна з чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд, м.Нетішин

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС, м.Київ

про визнання недійсними укладені між ТОВ "Ласка Лізинг" та ТОВ "Компанія АОС" Договір відступлення права вимоги №04/02-2023 від 28.02.2023 та Договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 28.02.2023, які є двома складовими частинами одного правочину, спрямованого на відступлення права вимоги до ТОВ "Універсалбуд" за Договором фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008

за участю представників

ТОВ Компанія АОС (апелянт) не з`явився;

ТОВ Універсалбуд Бурець А.Я. (поза межами приміщення суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 у справі №924/629/24:

- відмовлено задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС, про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС транспортний засіб марки: КАМАЗ, модель: 55111 КТА-25, номер шасі: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , 2008 року випуску;

- відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС про визнання недійсними укладені між ТОВ "Ласка Лізинг" та ТОВ "Компанія АОС" Договір відступлення права вимоги №04/02-2023 від 28.02.2023 та Договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 28.02.2023, які є двома складовими частинами одного правочину, спрямованого на відступлення права вимоги до ТОВ "Універсалбуд" за Договором фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт вважає, що відмова у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння з підстав пропуску загальної позовної давності є помилковою.

Пунктом 5.3. Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 визначено, що строк дії Договору вираховується від дати підписання його Сторонами. Договір припиняється після виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а також у випадках встановлених законом або Договором.

Тобто, Договір фінансового лізингу є безстроковим та припиняється після виконання всіх прийнятих на себе сторонами зобов`язань.

Однак, суд у своєму рішенні помилково виходить із того, що пунктом 5.2. Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 визначено, що строк фінансового лізингу складається з періодів, які вказані у Графі 1 додатку №1 до договору, тобто строк фінансового лізингу закінчився 04.08.2010.

При цьому суд не врахував те, що строк фінансового лізингу це періоди, які сторони узгодили для нарахування та оплати лізингових платежів та не дорівнює строку дії договору.

Жодним пунктом договору не визначено, що після нарахування останнього лізингового платежу договір втрачає чинність.

Звертає увагу, що судом було встановлено та не заперечувалося сторонами, що існує заборгованість за останні два лізингових платежі нараховані у 2010 році, однак суд у своєму рішенні не врахував, що позивач звертався до суду із позовом щодо їх стягнення (який був задоволений). Про це свідчить роздруківка з реєстру судових рішень ухвали Господарського суду міста Києва про задоволення заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення Третейського суду по справі №5/2312.08.2011 від 09.09.2011.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 у справі №924/629/24 і прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов позивача повністю, у частині зустрічного позову рішення залишити без змін, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 у справі №924/629/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 03.02.2025 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано ТОВ Універсалбуд у строк до 01.01.2025 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

02.01.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалбуд" подало відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі від 16.12.2024 про відкриття апеляційного провадження було встановлено ТОВ Універсалбуд строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 01.01.2025.

Відповідно до ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Статтею 263 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Однак, ТОВ Універсалбуд був пропущений зазначений строк та подано відзив на апеляційну скаргу 02.01.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд»).

Згідно положень ст.119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Клопотання про поновлення строку на подання відзиву не було подано.

Відповідно до положень ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведеного, відзив ТОВ Універсалбуд на апеляційну скаргу залишається судом апеляційної інстанції без розгляду, оскільки він був поданий з пропуском встановленого судом строку.

30.01.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС" подало відповідь на відзив у якому зазначає, зокрема, що позовна давність для задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння не може рахуватися із дати порушення фінансових зобов`язань (як було зроблено судом першої інстанції), а повинен рахуватися саме із дати вимоги позивача на повернення предмету лізингу спливу строку встановленого для виконання вимоги від 30 січня 2023 року.

Апелянт просить суд розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача; скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року по справі №924/629/24 і прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов позивача повністю.

Апелянт не забезпечив явку свого представника у судове засідання 03.02.2025, при цьому представник апелянта у відповіді на відзив просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на заяву апелянта, оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, доводи апелянта викладені безпосередньо в апеляційній скарзі та відповіді на відзив, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні 03.02.2025 представник відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 у справі №924/629/24 - залишити без змін.

Колегія суддів констатує, що згідно ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апелянт не погоджується з рішенням лише в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд" транспортного засобу марки: КАМАЗ, модель: 55111 КТА-25, номер шасі: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , 2008 року випуску.

Тому, рішення підлягає перегляду лише в цій частині.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

04.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсалбуд було укладено Договір фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008.

Відповідно до вказаного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалбуд отримало у тимчасове користування майно, а саме: транспортний засіб марки: КАМАЗ, модель: 55111 КТА-25, № шасі: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , 2008 року випуску, оранжевого кольору (далі предмет лізингу).

Зокрема, пунктом 5.2. Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 визначено, що строк фінансового лізингу складається з періодів, які вказані у Графі 1 Додатку №1 до Договору.

У Графі 1 Додатку №1 визначено строк фінансового лізингу з 05.08.2008 по 04.08.2010.

Відповідно до п.7.8. Договору відповідач зобов`язувався здійснювати лізингові платежі в строки зазначені в графіку внесення платежів, який є додатком №1 до договору.

Відповідно до п.9.4 Договору лізингоодержувач зобов`язується надати лізингодавцю відповідальне його вимогам забезпечення або замінити раніше надане забезпечення у строк, вказаний у відповідній вимозі лізингодавця. У випадку невиконання лізингоодержувачем вищевказаних умов, лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити право лізингоодержувача на володіння і використання майном і вилучити майно в порядку, передбаченому у розділі 13 Договору.

Як погоджено у пункті 13.1 Договору права лізингоодержувача на володіння і користування майном можуть бути припинені лізингодавцем в односторонньому порядку в наступних випадках:

13.1.1. лізингоодержувач користується майном з порушенням умов Договору чи з порушенням призначення майна;

13.1.2. лізингоодержувач суттєво погіршує стан майна, а також, якщо з його відома чи при бездіяльності стан майна погіршується третіми особами;

13.1.3. лізингоодержувач більше двох раз підряд допустив затримку платежу більше чим на 5 банківських днів;

13.1.4. лізингоодержувач порушив умови п.6.3. Договору, або вчинив без письмового погодження лізингодавця дії, передбачені п.6.4 Договору;

13.1.5. у випадках, передбачених ст.9.4. Договору;

13.1.6. у випадку порушення вимог п.п.10.2, 10.3 Договору;

13.1.7. у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по іншим договорам, укладеним з лізингодавцем;

13.1.8. у встановлений лізингодавцем строк лізингоодержувачем не усунені допущені порушення виконання умов Договору;

13.1.9. лізингоодержувач не надав або надав завідомо неправдиві і/або неповні відомості, надання яких передбачено умовами договору.

Згідно п.13.2. Договору лізингоодержувач зобов`язаний у строк, вказаний у вимозі лізингодавця, передати лізингодавцю майно, а також документи і приналежності, які є невід`ємною частиною майна.

Відповідно до п.13.5 Договору лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо у строк встановлений лізингодавцем, не усунуті причини для вилучення майна або лізингоодержувач не передав майно лізингодавцю.

Згідно п.13.6 Договору лізингодавець має право відмовитися від даного Договору і вимагати повернення майна від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не оплатив лізинговий платіж частково чи у повному обсязі і строк прострочки становить більше чим 30 календарних днів.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг передало предмет лізингу відповідачу, про що було складено Акт приймання-передачі майна від 21.08.2008.

Однак, після закінчення строку фінансового лізингу ТОВ Універсалбуд майно (предмет лізингу) не повернуло та заборгованість не погасило.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг направило Товариству з обмеженою відповідальністю Універсалбуд вимогу від 30.01.2023 про погашення суми заборгованості по простроченим лізинговим платежам в розмірі 160127,68 гривень або повернення майна по договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008.

На зазначену вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалбуд майно не повернуло та заборгованість не сплатило.

В матеріалах справи наявна Додаткова угода №1/11-2013 від 07.11.2013 до Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсалбуд.

Згідно п.1 Додаткової угоди Сторони прийшли до згоди, що заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем за Договором фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04 серпня 2008 року з усіма додатками та додатковими угодами станом на 07 листопада 2013 року становить 34999,99 грн (тридцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 копійок).

Відповідно до п.2 Додаткової угоди лізингоодержувач зобов`язується сплати суму заборгованості, визначену в пункті 1 цієї додаткової угоди, протягом не більше ніж 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами та скріплення печатками цієї додаткової угоди.

Як погоджено у пункті 3 Додаткової угоди, з моменту отримання суми заборгованості, визначеної у пункті 1 цієї Додаткової угоди, лізингодавець більше не має жодних фінансових, матеріальних чи будь-яких інших претензій та вимог до лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04 серпня 2008 року з усіма додатками та додатковими угодами.

Згідно п.4 Додаткової угоди протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання лізингодавцем суми заборгованості, визначений у пункті 1 цієї Додаткової угоди, Сторони зобов`язуються:

- скласти та підписати Акт про виконання договору фінансового лізингу відповідно Додатку №6 до Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008;

- скласти та підписати Договір купівлі-продажу (викупу) майна відповідно Додатку №4 до Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008;

- скласти та підписати Акт про виконання Договору купівлі-продажу (викупу) майна відповідно Додатку №7 до Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008.

Лізингодавець до складання та підписання Акта про виконання Договору купівлі-продажу (викупу) майна відповідно Додатку №7 до Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 зобов`язується зняти з реєстрації зареєстроване на його ім`я у відповідних державних органах майно (автокран КТА-25 на шасі КАМАЗ 55111).

Згідно п.5 Додаткової угоди після отримання майна (автокран КТА-25 на шасі КАМАЗ 55111) у власність лізингоодержувач більше не має ніяких фінансових, матеріальних чи будь-яких інших претензій і вимог до лізингодавця за Договором фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 зі всіма доповненнями та додатковими угодами.

17.02.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг посилаючись на п.13.5. Договору, надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю Універсалбуд повідомлення від 16.02.2023 про розірвання договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 в односторонньому порядку.

28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг (далі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АОС (далі новий кредитор) було укладено Договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту.

Згідно пункту 1.1. Договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 28.02.2023 продавець зобов`язується передати покупцю у власність транспортний засіб марки: КАМАЗ, модель: 55111 КТА-25, № шасі: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , 2008 року випуску, оранжевого кольору, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити його на умовах визначених цим договором.

Пункт 1.2. Договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 28.02.2023 передбачає, що передача товару здійснюється після його вилучення у неналежного користувача (володільця) Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд, код ЄДРПОУ: 32987115. При цьому покупець має право вчиняти будь-які передбачені законодавством дії спрямовані на вилучення зазначеного майна у неналежного користувача (володільця) самостійно.

Відповідно до п.1.3. Договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 28.02.2023 покупець (позивач) набуває право власності на товар (майно) з моменту укладення цього договору.

Також, 28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг (далі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АОС (далі новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги №04/02-2023, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов`язань, зазначених у п.1.2. цього договору, які виникли за договором фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсалбуд.

Пунктом 1.2. Договору відступлення права вимоги №04/02-2023 від 28.02.2023 встановлено, що новий кредитор отримує право вимоги виконання всіх зобов`язань боржника перед первісним кредитором, які виникли у зв`язку із неналежним виконанням боржником договору фінансового, лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008.

Відповідно до пункту 3.1. Договору відступлення права вимоги №04/02-2023 від 28.02.2023 для первісного кредитора та нового кредитора вступає в силу після його підписання сторонами, а для боржника з дати надіслання письмового повідомлення від первісного кредитора про відступлення права вимоги. Відступлення вимоги за даним договором вважається здійсненим з дати підписання первісним кредитором та новим кредитором цього договору.

Повідомлення про відступлення права вимоги від 07.06.2023 по договору відступлення права вимоги №04/02-2023 від 28.02.2023 (з додаванням копії зазначеного договору відступлення права вимоги) було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю Універсалбуд 07.06.2023.

Таким чином, право вимоги виконання зобов`язань, що виникли за договором фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсалбуд перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС.

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС звернулося з позовом про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд" транспортного засобу марки: КАМАЗ, модель: 55111 КТА-25, номер шасі: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , 2008 року випуску.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відповіді на відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

З положень ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалбуд отримало у тимчасове користування майно, а саме: транспортний засіб марки: КАМАЗ, модель: 55111 КТА-25, № шасі: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , 2008 року випуску, оранжевого кольору (далі предмет лізингу).

Згідно зі ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За визначеннями, які наведені у ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу; фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалбуд всупереч умов Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 спірне майно не повернуло, у зв`язку з чим позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалбуд подало заяву про застосування позовної давності.

Як було встановлено судом першої інстанції, з урахуванням положень 5.2. Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 строк фінансового лізингу закінчився 04.08.2010.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що суд першої інстанції констатував факт закінчення строку саме фінансового лізингу, а не договору фінансового лізингу, як помилково вважає скаржник.

Як встановлено пунктом 7 частини статті 11 Закону України «Про лізинг» (який був чинний як на момент укладення договору, так і на момент закінчення строку лізингу), лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Закон України «Про фінансовий лізинг», який набрав чинності 13 червня 2021 року, передбачає аналогічний обов`язок лізингоодержувача повернути об`єкт фінансового лізингу у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування.

Отже, у зв`язку із закінченням строку фінансового лізингу 04.08.2010, лізингоодержувач був зобов`язаний повернути предмет лізингу 05.08.2010, а у лізингодавця з 05.08.2010 виникає право вимагати повернення предмету лізингу.

Також, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим у лізингодавця виникає право вимагати повернення майна від лізингоодержувача у безспірному порядку, зокрема, на підставі п.п.13.1, 13.6 Договору.

Отже, як у зв`язку із закінченням строку фінансового лізингу, так і на підставі п.п.13.1, 13.6 Договору фінансового лізингу, ще у 2010 році у ТОВ «Ласка Лізинг» виникло право вимагати від ТОВ «Універсалбуд» повернення предмета лізингу у його володіння.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

При цьому, згідно ст.262 ГПК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини першої статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Верховний Суд неодноразово висловлював висновки щодо переривання позовної давності, зазначаючи, що дії, що свідчать про визнання боргу, переривають перебіг позовної давності лише у випадку, коли вони вчинені до спливу позовної давності (постанови від 06.03.2018 у справі №460/1091/15-ц, від 10.11.2022 у справі №338/208/20, від 12.07.2023 у справі №755/12807/19, від 03.08.2023 у справі №235/1193/17, від 28.05.2024 у справі №911/2498/18).

У матеріалах справи відсутні докази переривання позовної давності.

При цьому, укладена Додаткова угода №1/11-2013 від 07.11.2013 до Договору фінансового лізингу №1538/08/2008 від 04.08.2008 була укладена уже після спливу трирічного строку на звернення з позовом.

Отже, оскільки у лізингодавця виникло право вимагати повернення предмета лізингу у його володіння ще з 05.08.2010, а позов було подано у 2024 році, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові від 09.04.2020 у справі №10/Б-743), що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №752/4422/17).

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі №911/3680/17).

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС заяви про визнання поважними причин пропуску позовної давності до суду першої інстанції не подавало, тому суд був позбавлений можливості здійснити оцінку цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову у даній справі.

Апелянт в скарзі зазначав, що суд у своєму рішенні не врахував, що позивач звертався до суду із позовом щодо стягнення заборгованості, який був задоволений, про що свідчить роздруківка з реєстру судових рішень ухвали Господарського суду міста Києва про задоволення заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення Третейського суду по справі №5/2312.08.2011 від 09.09.2011.

Однак, в матеріалах справи відсутні як вказана апелянтом роздруківка з реєстру судових рішень ухвали Господарського суду міста Києва про задоволення заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення Третейського суду по справі №5/2312.08.2011 від 09.09.2011, так і вказане рішення Третейського суду.

Згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалбуд" транспортного засобу марки: КАМАЗ, модель: 55111 КТА-25, номер шасі: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , 2008 року випуску у зв`язку зі спливом позовної давності для звернення з цією вимогою до суду.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 у справі №924/629/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 05.02.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.