Ухвала

від 05.02.2025 по справі 903/780/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"05" лютого 2025 р. Справа № 903/780/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Саврій В.А.

судді Грязнов В.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" на рішення Господарського суду Волинської області від 27 листопада 2024 року у справі № 903/780/24 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комбітрейд"

про стягнення 373 016 грн 90 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/780/24 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Комбітрейд" про стягнення 373 016 грн 90 коп відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Як вбачається, оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області винесено 27.11.2024, отже відповідно до вимог ст.256 ГПК України початок перебігу строку на апеляційне оскарження починається 27.11.2024, останнім днем оскарження даного рішення є 17.12.2024.

Натомість, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду лише 20.01.2025 (згідно відбитку штампу суду), тобто, поза межами строку подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, в якому останній просить визнати поважною причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/780/24 та поновити пропущений строк.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами ГПК України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Тобто, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що копія оскаржуваного рішення доставлена до електронного кабінету позивача 28.11.2024, тоді як вказане рішення засобами поштового зв`язку та на офіційну електронну адресу товариства не надходило.

Разом з тим, апелянт посилається на перебої в роботі підсистеми "Електронний суд", що зумовило процесуальну перешкоду товариства ознайомитися з оскаржуваним рішенням та вчасно подати апеляційну скаргу. У зв`язку з перебоями в роботі підсистеми "Електронний суд", товариство звернулося до адвоката про надання правничої допомоги у справі №903/780/24. Також зазначає, що лише 14.01.2025 адвоката Дорошенко М.А. було долучено до матеріалів судової справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі підсистеми "Електронний суд" і саме з цього моменту апелянт дізнався про рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024.

Суд зазначає, що вказані обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилається скаржник, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції як поважні, з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, згідно з ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, у розумінні статті 242 ГПК України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено до електронного кабінету особи, а в разі відсутності зареєстрованого електронного кабінету - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

Слід зазначити, що матеріали справи містять Довідку про доставку електронного листа, яким підтверджується доставка рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/780/24 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" - 28.11.2024, що в свою чергу свідчить про обізнанність апелянта з оскаржуваним рішенням ще 28.11.2024.

А тому, кінцевим строком права звернення позивача (апелянта) на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, з урахуванням положень ч.2 ст.256 Господарського процесуального кодексу України, є 17.12.2024. Разом з тим, як вже зазначалося вище, представник апелянта звернувся до апеляційного господарського суду лише 20.01.2025.

Стосовно доводів апелянта щодо перебоїв в роботі підсистеми "Електронний суд", колегія суддів зазначає, що на підтвердження наявності технічного збою в роботі підсистеми "Електронний суд", зокрема електронного кабінету позивача, скаржником не надається належних та достатніх доказів на підтвердження цих обставин.

Зокрема, апелянтом не надано копії листів (звернень) до Державного підприємства "Центр судових сервісів", копію відповіді цієї установи на звернення заявника з підтвердженням факту наявності технічного збою в роботі електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс".

Апелянт також не зазначає, протягом якого періоду та відносно яких судових справ, зокрема і відносно справи № 903/780/24, мав місце збій в частині неотримання копій судових рішень та не вказує, чи підтверджені ці обставини відповідними актами, доповідними записками, тощо.

Поряд з цим суд враховує, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом (ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржуване рішення суду першої інстанції від 27.11.2024 у справі №903/780/24 зареєстроване 28.11.2024 та забезпечено надання загального доступу 29.11.2024, суд зазначає, що апелянт мав можливість дізнатись про результат розгляду справи, а відтак і подати апеляційну скаргу у встановлені процесуальним законом строки.

При цьому, суд бере до уваги те, що саме на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через , а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду першої інстанції і ставить під сумнів його законність.

На підставі зазначеного, суд вважає, що скаржник не був позбавлений можливості слідкувати за ходом розгляду справи через відкриті джерела інформації, зокрема, через .

Тобто, будучи позивачем у справі, скаржник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Водночас, сторона повинна надати докази того, що обставини, на які вона посилається, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, існували безперервно до моменту оскарження рішення.

Суд вважає, що скаржником не доведено неможливість з боку останнього оскаржити рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/780/24 у визначений законодавством строк.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/780/24 не можна вважати поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вони не є об`єктивними і непереборними, так як залежали виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мали суб`єктивний характер, і не перешкоджали останньому в рамках строку на апеляційне оскарження звернутись до суду з апеляційною скаргою.

Також відповідно п.1 до ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України, сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Суд зазначає, що звернення до суду, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Як вбачається, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі №903/780/24 подана адвокатом Дорошенко М.А. При цьому, до апеляційної скарги не додано ордер або інший документ, що підтверджує повноваження даного представника (адвоката Дорошенко М.А.) на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" у Північно-західному апеляційному господарському суді.

Разом з тим, до матеріалів апеляційної скарги додано ордер серії АІ № 1769297 від 13.01.2025 на представництво адвокатом Дорошенко М.А. інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" у Господарському суді Волинської області, Волинському апеляційному суді.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).

Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.3 ст.260 ГПК України).

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.174 ГПК України).

Враховуючи те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними та зважаючи на відсутність доказів, що підтверджують повноваження адвоката Дорошенко М.А. на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" у Північно-західному апеляційному господарському суді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.4 ст.260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше пяти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.3 ст.261 ГПК України).

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" на рішення Господарського суду Волинської області від 27 листопада 2024 року у справі №903/780/24 - залишити без руху.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду:

- заяви про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку;

- доказів, що підтверджують повноваження адвоката Дорошенко М.А. на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" у Північно-західному апеляційному господарському суді

3. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Грязнов В.В.