Ухвала

від 03.02.2025 по справі 902/575/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"03" лютого 2025 р. Справа №902/575/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Крейбух О.Г.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Переходько К.В.

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2024

за позовом ОСОБА_1

до 1) Махнівської сільської ради

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок"

про визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації, оформлених протоколом про результати електронного аукціону щодо приватизації шляхом викупу 55/100 часток нежитлового приміщення громадського будинку, визнання незаконним рішення виконавчого комітету та визнання недійсним договору купівлі-продажу частки громадського будинку

за участю представників:

позивача - Гурба М.В.,

відповідача-1 - не з`явився

відповідача-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2024 у справі №902/575/24 та призначено її до розгляду на 03.02.2025 о 15:30 год.

У судове засідання 03.02.2025 року, відповідачі не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи (т.2, а.с.23-24).

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, приймаючи до уваги ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноважених представників відповідачів.

Колегія суддів при розгляді спірних правовідносин вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, однією із позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки громадського будинку.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання недійсним договору купівлі- продажу об`єкта приватизації, який виконаний у повному обсязі його сторонами без пред`явлення вимоги про застосування двосторонньої реституції, сама по собі не є підставою для повернення нерухомого майна відповідачу-1 та не призведе до поновлення прав позивача про порушення яких він стверджує у позові, що свідчить про неефективний спосіб захисту обраного позивачем.

Таким чином, спірним питанням у даному випадку є, зокрема, ефективність заявлених позовних вимог в частині визнання недійсним договору, оскільки господарський суд дійшов висновку, що задоволення такої вимоги без застосування наслідків недійсності правочину не призведе до ефективного захисту порушеного права.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2025 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №904/186/23, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 904/205/23, про те, що можливе визнання договору оренди земельної ділянки недійсним без обов`язкового застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки у відповідних правовідносинах.

За позицією Верховного Суду, викладеною у вказаній ухвалі, задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконувався, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у справі, оскільки ч.1, 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку зі вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що правовий висновок за результатами розгляду справи №904/186/23 щодо можливості визнання договору недійсним без обов`язкового застосування наслідків недійсності правочину, може вплинути на висновки суду у справі №902/575/24.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України та ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Колегія суддів зауважує, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами п.11 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Із метою забезпечення єдності судової практики, принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, апеляційний господарський суд вважає необхідним зупинити провадження у справі №902/575/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/186/23.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/109447/17.

Керуючись ст.228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі №902/575/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/186/23.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 06.02.2025 року.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.