Постанова

від 05.02.2025 по справі 904/702/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/702/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чередко А.Є., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Мороз В.С.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. (суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 23.04.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ФРОСТ",

м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт",

м. Дніпро

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ФРОСТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт", про стягнення заборгованості, у розмірі 490 772,84 грн., з яких: 455 130,48 грн. - сума основного боргу, 28 104,62 грн. - пеня, 2 779,29 грн. - 3% річних, 4 758,93 грн. - інфляційні втрати та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р. в частині порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Вподашому, Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, пославшись на те, що Відповідачем у справі у добровільному порядку сплачено грошові кошти на рахунок Позивача. Позивач просив зменшити позовні вимоги та стягнути з ТОВ "Олімпіус Консалт" на користь ТОВ РОЯЛ ФРОСТ заборгованість у загальній сумі 456 627,87 грн, яка складається: - сума основного боргу за поставлений товар 425 790,18 грн.; - штрафні санкції у вигляді: пені, яка складає 24 062,36 грн., 3% річних, які складають 2 375,06 грн., інфляційні втрати, які складають 4 400,45 грн., разом 30 837,87 грн та судовий збір.

Відповідач вказав, що Позивач не зазначає про наявність оплат за поставлений Товар Відповідачем у спірний період на загальну суму 351 778,00 грн., в яких підставою для оплат вказано рахунки за відповідний період, а не Договір поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р., що підтверджує позадоговірні відносини між сторонами та виключає нарахування штрафних санкцій за вказаними видатковими накладними.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/702/24 закрито провадження у справі № 904/702/24 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ФРОСТ" 10 000,00 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ФРОСТ" основний борг, у розмірі 425 790, 18 грн., пеню, у розмірі - 24 062, 36 грн., інфляційні втрати, у розмірі 4 400, 45 грн., 3% річних, у розмірі 2 375, 06 грн. та судовий збір, у розмірі 7 200, 38 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/702/24 в частині стягнення з ТОВ «ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» на користь ТОВ «РОЯЛ ФРОСТ» пені, в сумі 24 062,36 грн., інфляційних втрат, в сумі 4 400,45 грн. та 3% річних, в сумі 2 375,06 грн. ухваливши в цій частині нове рішення.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про визначення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому Скаржник зазначає, що п. 1.2 Договору Найменування товару, асортимент та ціна передбачаються в додатках до даного Договору ( Специфікаціях ), які є його невід`ємною частиною, а також мають позначатись в Заявках, які подаються Постачальнику Покупцем при його потребі в такому Товарі. Кількість Товару позначається в Заявках Покупця. Сторони за Договором поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р. не погоджували та не підписували будь-які додатки ( Специфікації ), Заявки на поставку товарів Відповідачем не направлялось. Отже, Сторонами за Договором поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р. не було погоджено істотну умову договору поставки «предмет договору», а саме: найменування, асортимент та ціна товару.

Скаржник наголошує на тому, що долучені до матеріалів справи первинні документи видаткові накладні не містять посилання на Договір поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р., а вказано лише «Основний договір», платіжні інструкції в графі «призначення платежу» вказують, що оплата здійснювались на підставі рахунків за відповідний період, а не договору поставки, що свідчить про існування позадоговірних домовленостей між Позивачем та Відповідачем та виключає застосування положень Договору поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р. та відповідних штрафних санкцій за порушення його умов.

На переконання Скаржника між Позивачем та Відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується видатковими накладними щодо передачі товару Відповідачу. Відповідно до цього договору, Позивач зобов`язався поставити товар, а Відповідач, у свою чергу, прийняти його та оплатити. Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між Позивачем та Відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати товару.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/702/24.

24.05.2024 р. матеріали справи № 904/702/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. у справі № 904/702/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 09.10.2024 р..

08.10.2024р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з участю судді-члена колегії Дарміна М.О. у Форумі суддів Всесвітньої організації інтелектуальної власності, та у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Чус О.В. у відпустці, розгляд справи в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024р. у справі № 904/702/24 призначено в судове засідання на 05.02.2025р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.02.2025р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025р., судовою колдегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024р. у справі № 904/702/24 до свого провадження.

Від Скаржника надійшла заява про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв`язку із хворобою адвоката Ромасько Є.В., він не може бути присутнім у судовому засіданні та надавати пояснення щодо доказів.

При цьому у клопотанні про відкладення розгляду справи відсутнє обґрунтування причин неможливості участі іншого представника товариства, як юридичної особи, або безпосередньо його директора.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною). Також, зазначаючи про необхідність розгляду справи за участі представника, Відповідач не вказав, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень, що містяться в матеріалах справи, та вимагає проведення судового засідання саме за його участі.

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.

Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника Відповідача.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

А отже, у зв`язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про чергове відкладення розгляду апеляційної скарги.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Відповідача, за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 05.02.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

17.10.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ФРОСТ» ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» ( Покупець ) укладений Договір поставки № 17/10-2023, підповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується постачати (передавати) у власність Покупця товар, а останній зобов`язується приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

За умовами п. 2.2 Договору, - Покупець зобов`язаний прийняти товар від Продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим Договором.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що оплата товару Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника, в строк, не більше 7 календарних днів з моменту поставки.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до видаткових накладних, Позивач здійснив поставку товару Відповідачу: № 2995 від 17.11.2023 р. на суму 108 960, 00 грн.; № 3002 від 17.11.2023 р. на суму 21 403, 92 грн.; № 3050 від 23.11.2023 р. на суму 108 960, 00 грн.; № 3055 від 24.11.2023 р. на суму 50 904,00 грн.; № 3106 від 30.11.2023 р. на суму 34 322, 40 грн.; № 3105 від 30.11.2023 р. на суму 93 552,00 грн.; № 3177 від 08.12.2023 р. на суму 37 028, 16 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Позивач зазначив, що до первісного розрахунку помилково не було зараховано суму в 19 340,30 грн., яку було сплачено частково за заборгованістю поставленого товару за накладною № 2995. Тому, заборгованість за видатковою накладною № 2995 від 17.11.2023 р. станом на момент подання позовної заяви складає 89 619,70 грн.

Також, суд першої інстанції було встановлено, що 01.03.2024 р. Відповідачем сплачено кошти в сумі 10 000,00 грн.

Відтак, несплачена сума Відповідачем за поставлений товар складає 425 790, 18 грн, що і стало причиною спору. Позивач також нарахував пеню за прострочення оплати товару по кожній окремій видатковій накладній за сукупний період з 25.11.2023 р. по 14.02.2024 р. на загальну суму 24 062, 36 грн., та заявив вимогу про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 2 375, 06 грн за сукупний період з 25.11.2023 р. по 14.02.2024 р. та інфляційні втрати у розмірі 4 400, 45 грн за той же період.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем повної оплати вартості отриманого товару за Договором поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р., ТОВ «РОЯЛ ФРОСТ» ( Постачальник ) звернулось до господарського суду з позовними вимогами до ТОВ «ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» ( Покупець ) про стягнення означеної суми основного боргу, пені та відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації (плати) за користування грошовими коштами, належними до сплати.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати залишку вартості поставленого товару, штрафних санкцій та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і компенсації (плати) за користування грошовими коштами, обумовленого в договорі товару.

Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами Договору поставки товару№ 17/10-2023 від 17.10.2023 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, отримання коштів за отриманий товар, пені та відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації (плати) за користування грошовими коштами, належними до сплати є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної та несвоєчасної оплати товару на нарахування, відповідно до умов договору пені та у відповідності до ст. 625 ЦК України боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, задовольняючі позов, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ФРОСТ" основний борг, у розмірі 425 790, 18 грн., пеню, у розмірі - 24 062, 36 грн., інфляційні втрати, у розмірі 4 400, 45 грн., 3% річних, у розмірі 2 375, 06 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення пені у розмірі - 24 062,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 400,45 грн., 3% річних у розмірі 2 375,06 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту отримання товару та часткової сплати його вартості, вірності розрахунку стягуваних судом сум, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, Скаржник вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, відповідних критеріїв, суд мав відмовити у задоволені оскаржених позовних вимог, оскільки поставка товару здійснювалась на підставі позадоговірних домовленостей між сторонами, що виключає застосування положень Договору поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р. та відповідних штрафних санкцій за порушення його умов.

Разом з тим, у відповіді на відзив на позовну заяву, Позивач наголошував на тому, що між сторонами існують господарські правовідносини, які виникли на підставі Договору поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р.. Даним Договором Сторони погодили усі істотні умови своєї співпраці, як то предмет договору, умови поставки та оплати. Будь-яких інших документів, або домовленостей які не відповідали б умовам Договору поставки - не існує, та доказів про їх існування, сторона Відповідача не наводить. Зазначення в накладних «замовлення Покупця», це функція програми 1С в якій така накладна і створюється при замовленні Покупцем Товару. Отже, будь-яких інших домовленостей щодо строків оплати отриманого Товару ніж передбачено Договором не існує, та доказів про їх існування Відповідачем не надано.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( частина 1 ст. 74 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( частина 1 ст. 77 ГПК України ).

Відповідно до положень ст. 78 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Враховуючи наведене та оцінивши наявні в матеріалах цієї справи докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, дозволяють дійти суду апеляційної інстанції висновку, що зазначена в позові поставка товару відбулася на виконання умов Договору поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р., оскільки наявність обставин, на які посилається Позивач як на підставу своїх вимог, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Крім того, необхідно звернути увагу й на те, що згідно з частиною 4 ст. 165 ГПК якщо відзив не містить вказівки на незгоду Відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або Відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Олімпіус Консалт" не посилалося на незгоду з обставинами, на яких ґрунтувалися позовні вимоги ТОВ "РОЯЛ ФРОСТ", у тому числі щодо не погодження Сторонами за Договором поставки № 17/10-2023 від 17.10.2023 р. істотної умови договору поставки «предмет договору», а саме: найменування, асортимент та ціна товару, отже, Відповідач не вправі був заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних мотивів, які були ним наведені лише в апеляційній інстанції ( подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 р. у справі № 909/1054/19, висновками у якій скаржником обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК).

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024р. у справі № 904/702/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя М.О. Дармін