Рішення

від 24.01.2025 по справі 907/295/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/295/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Шоляк О.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Вісті Ужгородщини", м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

та до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Берч Хаус", м. Ужгород

про визнання недійсним договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації та застосування наслідків недійсності правочину

За участю представників:

від позивача - Кушнір Наталія Петрівна, адвокат, ордер серія АО № 1120093 від 19 березня 2024 року

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від відповідача 3 - Митровка Ярослав Васильович, посвідчення №21/718 від 11.11.2011 р.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. А укладений між Територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ТОВ "Берч Хаус" 02 лютого 2024 року та застосування наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, зобов`язавши ТОВ "Берч Хаус" повернути Територіальній громаді міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, будівлю літ.А, розташовану за адресою: м.Ужгород, вул. Собранецька, буд. 84, а Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради повернути ТОВ "Берч Хаус" кошти, сплачені за придбання об`єкта приватизації згідно договору купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 27.03.2024 р. відкрито провадження відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.04.2024 р.

До позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову.

12.04.2024 р. до суду надійшов письмовий відзив від відповідачів 1,2.

16.04.2024 р. позивачем подано суду письмову відповідь на відзив.

У засіданні 30.04.2024 р. судом розглянуто заяву про вжиття заходів забезпечення позову, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 30.04.2024 р. відкладено підготовче засідання на 29.05.2024 р.

Ухвалою суду від 29.05.2024 р. відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання про витребування доказів на 07 серпня 2024 р.

22.07.2024 р. через систему "Електронний суд" до суду подано заперечення позивача на заяву про витребування доказів.

25.07.2024 р. через систему "Електронний суд" до суду подано заперечення позивача додаткові пояснення відповідача 3.

06.08.2024 р. через систему "Електронний суд" до суду подано клопотання представника відповідача 2 про залишення без розгляду заяви про витребування доказів та заява про проведення засідання суду за відсутності представника заявника.

У судовому засіданні 07.08.2024 р., судом розглянуто клопотання про залишення без розгляду заяви про витребування доказів, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 07.08.2024 р. відкладено підготовче засідання на 28.08.2024 р.

Проте, судове засідання призначене на 28.08.2024 р. не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у невикористаній частині щорічної основної відпустки згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/29-к від 21.08.2024 р.

Ухвалою суду від 02.09.2024 р. відкладено підготовче засідання на 26.09.2024 р.

Ухвалою суду від 26.09.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07 листопада 2023 р.

Ухвалою суду від 07.11.2024 відкладено розгляд справи по суті на 09.12.2024 р.

У засіданні суду 09.12.2024 за згодою представників сторін судом на стадії дослідження доказів оголошено перерву на 17.12.2024.

Ухвалою суду від 17.12.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 20.01.2025 р.

17.01.2025 р. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про приєднання доказів.

У засіданні суду 20.01.2025 р. за згодою представників сторін судом на стадії дослідження доказів оголошено перерву на 24.01.2025 р.

24.01.2025 р. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про приєднання доказів, разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання доказів.

В засіданні суду постановлено ухвалу суду про відмову в задоволенні поданого клопотання про поновлення пропущеного строку. Разом з тим, судом долучено подані докази до матеріалів справи.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях поданих по суті спору, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Пояснив, що 02 лютого 2024 року, за результатами аукціону, Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради укладено договір купівлі-продажу будівлі, літ. А з ТОВ «Берч Хаус» (код ЕДРПОУ 45021738, адреса: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Б.Тлехаса, 86/31).

19 березня 2019 року рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Ужгородської районної ради від 16.11.2018 №445 «Про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, засновником якого є Ужгородська районна рада» розпочато реорганізацію Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини» шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «Вісті Ужгородщини» із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації на підставі Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Редакція газети «Вісті Ужгородщини» розташовувалося у нежитлових приміщеннях будівлі, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84, загальною площею 231,7 кв.м., з 1971 року.

Зауважує, що 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації» №917- VIII (Законом №2849-ІХ від 13.12.2022 назву змінено на «Про реформування державних і комунальних друкованих медіа» ), дaлі за текстом Закон №917- VIII. Згідно частини 2 статті 9 Закону №917- VIII, приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіонaльним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування.

3 дня набрання чинності цим Законом №917- VIII і до завершення процесу реформування відповідних друкованих медіа органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, що є засновниками (співзасновниками) редакцій, забороняється проводити операції, наслідком яких може стати відчуження майна редакції зокрема його продаж, обмін та застава, встановлення іпотеки, безоплатна передача та реалізація для погашення заборгованості, передача в оренду, внесення його до статутних (складених) капіталів суб`єктів господарювання, передача в управління та проведення операцій з борговими вимогами і зобов`язаннями (факторинг) (ч.3 ст.5 Закону №917- VIII).

За твердженням Позивача всупереч спеціальному Закону, будівлю, літ.А загальною площею 231,7 м.кв., розташовану за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Собранецька, 84, так і не було передано в оренду ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини».

Таким чином, за доводами позивача, з 1971 року й на дату проведення аукціону, редакція газети «Вісті Ужгородщини» розташовувалася у нежитлових приміщеннях будівлі літ.А, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84, загальною площею 231,7 кв.м., та неодноразово зверталась до Ужгородської міської ради про передачу вказаного приміщення ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» в оренду, як це передбачено статтею 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Вказане приміщення з 1971 року й на дату проведення аукціону мало соціально-культурне призначення, оскільки перебувало на балансі друкованого видання, а в подaльшому було юридичною адресою друкованого медіа.

У зв`язку з чим позивач вважає, що приватизація будівлі літ. А, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.8, є незаконною та наявні підстави для визнання укладеного за результатами аукціону договору купівлі - продажу недійсним, у зв`язку недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, оскільки договір: суперечить інтересам суспільства та вимогам ст.2, п.4 ч.2 ст.5, ч.4 ст.15 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII, пункту 23 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2028 року №432; порушує права Позивача, ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини», визначені статтею 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Водночас, у поданій суду відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами відповідачів.

Вказує, що редакція газети не тільки перебуває з 1971 року по теперішній час у приміщенні, розташованому за адресою: м.Ужгород, вул.Собранецька, 84, а й протягом свого існування та перебування у спірному приміщенні добросовісно користувалась ним: утримувала будівлю в належному стані, сплачувала всі, передбачені законом платежі за послуги, неодноразово проводила ремонтні та ремонтно-відновлювальні роботи, капітальний та поточний ремонти.

Також, зауважує, що ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» сплачувала орендну плату за користування приміщенням та плату за землю, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна - приміщення редакції газети по вул. Собранецька, 84 в місті Ужгород. Квитанції про сплату зазначених платежів зберігалися за вказаною адресою, котра до сьогоднішнього дня є юридичною адресою ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини». У приміщенні редакції залишилось майно товариства та бухгалтерські документи. Позивачем постійно вживались заходи щодо укладення договору оренди.

У поданих заперечення на додаткові пояснення позивач вказує, зокрема, на те, що ТОВ «Газета Вісті Ужгородщини» пройшло реєстрацію відповідно до п. 21 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про медіа» та з дотриманням ст.63 цього Закону.

Стверджує, що в справі не має значення реєстрація газети станом на 1990 чи 1991 роки. Значення, у даному випадку має той факт, що на час реформування, в приміщенні знаходилось ТОВ «Газета Вісті Ужгородщини», що підтверджується доданими до позовної заяви доказами.

КП "ГАЗЕТА "ВІСТІ УЖГОРОДЩИНИ" Ідентифікаційний код юридичної особи 02472660, Місцезнаходження юридичної особи Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ВУЛИЦЯ СОБРАНЕЦЬКА, будинок 84, Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: Дата запису: 12.03.2019, Номер запису: 13241120011006283, Підстава: рішення щодо реорганізації.

ТОВ "ГАЗЕТА" ВІСТІ УЖГОРОДЩИНИ" Ідентифікаційний код юридичної особи 02472660, Місцезнаходження юридичної особи Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 84; Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення: дата державної реєстрації: 29.09.1997, Дата запису: 12.03.2019, Номер запису: 13241450000011423.

За доводами позивача, записи в Реєстрі підтверджують місцезнаходження друкованого медіа в період реорганізації за адресою: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 84.

Відповідач 1 - Ужгородська міська рада, м. Ужгород письмового відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідач 2 - Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород у поданому 12.04.2024 р. відзиві на позовну заяву, щодо задоволення позову заперечує повністю.

В обґрунтування своєї позиції, зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення договору найму між житлово-експлуатаційною конторою № 1 та редакцією газети "Вогні комунізму" на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 17.11.1971 № 417.

Також, вказує, що позивачем не наведено обставин, яким чином відбулась реорганізація чи зміна назви юридичної особи з назвою "Редакція газети "Вогні комунізму" на "Газета "Вісті Ужгородщини".

З посиланням на те, що позивачем такі відомості не надано, а зі статуту ТОВ "Газета "Вісті Ужгородщини" та відомостей ЄДРЮОФОПтаГФ не вбачається, що КП "Газета "Вісті Ужгородщини" є правонаступником юридичної особи з назвою "Редакція газети "Вогні комунізму" вважає, що позивачем не доведено факту використання спірної будівлі відповідно до чинного законодавства.

Також просить суд взяти до уваги те, що відповідна будівля перебуває у власності відповідача з 08.12.1955 року, що підтверджується рішенням органу місцевого самоврядування №716 від 08.12.1955р. Відповідне речове право відповідача на спірне майно також зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2020, номер запису 36205273.

Відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Берч Хаус", м. Ужгород, у поданих суду додаткових письмових поясненнях, з приводу задоволення позовних вимог заперечує.

Зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є суб`єктом у сфері друкованих медіа відповідно до чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин та на даний час.

Крім того, звертає увагу на те, що згідно інформації Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, ТОВ «ГАЗЕТА «ВІСТІ УЖГОРОДЩИНИ» звернулась до Національної ради із заявою про реєстрацію друкованого медіа лише 02.04.2024, тобто після спливу однорічного строку, передбаченого п. 21 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про медіа» для реєстрації суб`єкта у сфері друкованих медіа, що діють на день набрання чинності цим Законом на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації (копія відповіді на запит про доступ до публічної інформації додається).

У матеріалах справи відсутні докази того, що таке видання як газета «Вісті Ужгородщини» було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, а позивач був засновником (чи редакцією) такого друкованого засобу масової інформації (друкованого медіа) як газета «Вісті Ужгородщини».

Водночас, відсутні будь-які докази, що позивач на відповідній правовій підставі набув право користування приміщеннями за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 84 як редакція належним чином зареєстрованого друкованого засобу масової інформації (суб`єкта у сфері друкованого медіа) у вигляді видання Газета «Вісті Ужгородщини».

Разом з тим, із наданого до позову виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач, як юридична особа, був створений у 1997 році як Комунальне підприємство «ГАЗЕТА «ВІСТІ УЖГОРДЩИНИ», при чому, таке комунальне підприємство було утворено як нова юридична особа, а не як правонаступник раніше створених.

За твердженням відповідача -3 позивачем не було додано жодного свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газета «Вісті Ужгородщини», де б засновником такого виступало Комунальне підприємство «ГАЗЕТА «ВІСТІ УЖГОРДЩИНИ», відтак, доводи позивача про належність його до засновників (співзасновників чи редакції) такого видання як газета «Вісті Ужгордщини» не узгоджуються із вимогами законодавства.

Не доводить вказаних обставин і свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ЗТ № 727/319Р «Вісті Ужгородщини. Газета рідної землі» від 22.03.2019, адже вказаний друкований засіб масової інформації має іншу назву, а позивачем не доведено, що такий друкований засіб був перереєстрований у зв`язку із зміною назви чи засновника із газети «Вісті Ужгородщини». Водночас позивачем не надано доказів, що такий засіб масової інформації мав правові підстави знаходитися за адресою м.Ужгород, вул. Собранецька, 84.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 24.01.2025 р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2019 року рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Ужгородської районної ради від 16.11.2018 №445 «Про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, засновником якого є Ужгородська районна рада» розпочато реорганізацію Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини» шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «Вісті Ужгородщини» із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації на підставі Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Редакція газети «Вісті Ужгородщини» розташовувалося у нежитлових приміщеннях будівлі, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84, загальною площею 231,7 кв.м., з 1971 року.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що

КП "ГАЗЕТА "ВІСТІ УЖГОРОДЩИНИ" Ідентифікаційний код юридичної особи 02472660, Місцезнаходження юридичної особи Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 84, Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців": Дата державної реєстрації: 29.09.1997, Дата запису: 04.02.2006, Номер запису: 13201200000000578. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: Дата запису: 12.03.2019, Номер запису: 13241120011006283, Підстава: рішення щодо реорганізації.

ТОВ "ГАЗЕТА" ВІСТІ УЖГОРОДЩИНИ" Ідентифікаційний код юридичної особи 02472660, Місцезнаходження юридичної особи Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 84; Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення: дата державної реєстрації: 29.09.1997, Дата запису: 12.03.2019, Номер запису: 13241450000011423.

05 січня 2024 року на офіційному майданчику державних публічних закупівель Prozorro - Zakupivli.pro проведено аукціон щодо будівлі літ. А загальною площею 231,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.84, організатором якого був Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕТА «ВІСТІ УЖГОРОДЩИНИ» від 2020 р. Товариство створене у процесі реорганізації Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини» (юридичної особи, що була зареєстрована 02.11.1993 року, свідоцтво серія ЗТ № 6, код ЄДРПОУ 02472660), яка здійснюється на підставі Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Ужгородської районної ради від 16.11.2018 р. № 445 «Про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції; засновником якого є Ужгородська районна рада» та рішення загальних зборів Учасників Товариства, оформленого Протоколом від 25.01.2019 р. № 1 (п. 2.1 Статуту).

Товариство є повним правонаступником Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини» та до нього переходить усе майно, права та обов`язки Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини» (п. 2.2 Статуту).

Метою діяльності Товариства є підготовка та випуск друкованого засобу масової інформації - газети «Вісті Ужгородщини», ведення підприємницької господарської діяльності, тобто діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, із метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 3.1 Статуту).

02 лютого 2024 року, за результатами аукціону, Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради укладено договір купівлі-продажу будівлі, літ.А з ТОВ «Берч Хаус» (код ЄДРПОУ 45021738, адреса: Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Б.Тлехаса, 86/31).

За доводами позивача, з 1971 року й на дату проведення аукціону, редакція газети «Вісті Ужгородщини» розташовувалася у нежитлових приміщеннях будівлі літ.А, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84, загальною площею 231,7 кв.м., та неодноразово зверталась до Ужгородської міської ради про передачу вказаного приміщення ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» в оренду, як це передбачено статтею 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Вказане приміщення з 1971 року й на дату проведення аукціону мало соціально-культурне призначення, оскільки перебувало на балансі друкованого видання, а в подaльшому було юридичною адресою друкованого медіа.

У зв`язку з чим позивач вважає, що приватизація будівлі літ. А, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.8, є незаконною та наявні підстави для визнання укладеного за результатами аукціону договору купівлі - продажу недійсним, у зв`язку недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, оскільки договір: суперечить інтересам суспільства та вимогам ст.2, п.4 ч.2 ст.5, ч.4 ст.15 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII, пункту 23 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2028 року №432; порушує права Позивача, ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини», визначені статтею 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. А укладений між Територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ТОВ "Берч Хаус" від 02 лютого 2024 року та застосування наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, оскільки за твердженням позивача договір: суперечить інтересам суспільства та вимогам ст.2, п.4 ч.2 ст.5, ч.4 ст.15 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII, пункту 23 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2028 року №432; порушує права Позивача, ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини», визначені статтею 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Так, 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» № 917-VIII, 24.12.2015, який визначає механізм реформування друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування. Реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у такий спосіб: вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб`єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.

Згідно норм ч.1,2 статті 9 Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" передбачено обов`язкову безоплатну передачу у власність реформованому суб`єкту господарювання майна, яке перебувало на балансі редакції (майно, надане редакції засновниками (співзасновниками) друкованого засобу масової інформації та редакції у користування, та майно, придбане трудовим колективом редакції). Приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про медіа», який набрав чинності 31.03.2023.

Згідно пп. 1 п. 32 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону із набранням ним чинності втратив чинність Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про медіа» для цілей цього Закону суб`єктами у сфері медіа є: 1) суб`єкти у сфері аудіовізуальних медіа; 2) суб`єкти у сфері друкованих медіа; 3) суб`єкти у сфері онлайн-медіа;

4) провайдери аудіовізуальних сервісів; 5) провайдери платформ спільного доступу до відео; 6) постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа» друковане медіа - медіа, що здійснює поширення інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях, однотипно оформлене, виходить у світ через певні проміжки часу упродовж року - у міру настання відповідного періоду або накопичення матеріалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про медіа» суб`єкти у сфері друкованих медіа можуть зареєструватися добровільно відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених розділом IX цього Закону.

За змістом п. 21 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про медіа» упродовж року з дня набрання чинності цим Законом та з урахуванням дії в часі розділу IX цього Закону суб`єкти у сфері друкованих медіа, що діють на день набрання чинності цим Законом на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації, проходять реєстрацію з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується. Після спливу цього строку свідоцтва про реєстрацію друкованих засобів масової інформації втрачають чинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗУ «Про медіа» положення цього розділу діють з моменту визнання Верховною Радою України певної держави державою-агресором (державою-окупантом) та протягом п`яти років з дня прийняття Верховною Радою України рішення про скасування такого статусу.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЗУ «Про медіа» на час, визначений частиною першою статті 118 цього Закону, реєстрація суб`єктів у сфері друкованих медіа є обов`язковою і здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Впродовж двох місяців з дати визнання Верховною Радою України певної держави державою-агресором (державою-окупантом) суб`єкти у сфері друкованих медіа зобов`язані зареєструватися з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується.

Перехідними положеннями ЗУ «Про медіа» передбачено імперативну необхідність реєстрації друкованих медіа, які були зареєстровані за попереднім законодавством як друковані засоби масової інформації згідно свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації.

Згідно абз. 6 «Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», затвердженого постановою ВРУ від 27.01.2015 № 129-VІІІ, зазначено наступне: «беручи до уваги Статут ООН та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором».

Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», затвердженої постановою ВРУ від 21.04.2015 № 337-VІІІ, підтверджено постанову Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, якою російську федерацію визнано державою-агресором. Згідно п. 1 вказаної заяви збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Враховуючи вищенаведене на момент набрання законної сили ЗУ «Про медіа» 31.03.2023 підлягають до застосування спеціальні норми перехідних положень ЗУ «Про медіа», що обумовлює обов`язкову реєстрацію друкованих медіа за новим законом у зв`язку із дією у часі положень Розділу ІХ цього закону, й зокрема ч. 3 ст. 124 3У «Про медіа» про обов`язкову реєстрацію друкованих медіа та заборону їх діяльності без проведення такої реєстрації (перереєстрації).

Матеріалами справи встановлено, що згідно інформації Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у національній раді, зареєстрована заява ТОВ «ГАЗЕТА «ВІСТІ УЖГОРОДЩИНИ» від 02.04.2024 р. вх. №2/1866 про реєстрацію суб`єкта у сфері друкованих медіа.

Рішенням Національної радари України з питань телебачення і радіомовлення №2071 від 13 червня 2024 року зареєстровано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗЕТА «ВІСТІ УЖГОРОДЩИНИ», м. Ужгород Закарпатської обл., суб`єктом у сфері друкованих медіа.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, тобто, оголошення про проведення аукціону та підписання оспорюваного правочину, позивач не був зареєстрований суб`єктом у сфері друкованих медіа.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, про знаходження позивача за адресою 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 84, як редакції, у розумінні Закону України «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації». Окрім того, позивачем з урахуванням вимог Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" не подано суду відомості про перебуванні спірного майна на балансі позивача, а відтак, доказів у підтвердження набуття ним речових прав на таке майно у визначеному чинним законодавством порядку. При цьому, подані позивачем докази стосовно передачі відповідачем такого майна Ужгородській районній раді на баланс за розпорядженням голови Ужгородської міської ради від 04.08.1995р. №223 та прийняття нею на баланс такого майна за рішенням 7 сесії 6 скликання Ужгородської районної ради від 21.10.2011 №177, не породжують жодних титульних прав на таке майна саме у позивача, як окремої юридичної особи, і у матеріалах справи відсутні докази стосовно передачі засновником - Ужгородською районною радою позивачу такого майна на праві відповідного речового права (передачі на баланс чи оренди).

Окрім того, перебування спірного майна на момент продажу на балансі районної ради, в силу вимог чинного законодавства, не породжує у останньої будь-якого титульного права на таке майно та не свідчить про неможливість власника вільно розпоряджатися таким майном.

Також необхідно відзначити, що рішенням 28 сесії 8 скликання Ужгородської районної ради від 16.11.2018 №445 зобов`язано позивача після державної реєстрації та внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів про перетворення редакції подати заяву про перереєстрацію друкованого засобу масової інформації в порядку, визначеному Законом України «Про друковані засоби масової інформації (персу) в Україні». Однак, позивачем таких дій не вчинено, відповідних доказів про це не подано.

Також безпідставними є посилання позивача на норми Закону №917-УІІІ, з огляду на те, що таким нормативним актом з дня набрання чинності цим Законом і до завершення процесу реформування відповідних друкованих медіа органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, що є засновниками (співзасновниками) редакцій, забороняється проводити операції, наслідком яких може стати відчуження майна редакції зокрема його продаж, обмін та застава, встановлення іпотеки, безоплатна передача та реалізація для погашення заборгованості, передача в оренду, внесення його до статутних (складених) капіталів суб`єктів господарювання, передача в управління та проведення операцій з борговими вимогами і зобов`язаннями (факторинг) (ч.3 ст.5 Закону №917- VIII). При цьому, відповідач 1 не є засновником позивача і на такого не розповсюджуються вимоги зазначеного закону і як зазначено вище, у період реформування позивача, який завершився у 12.03.2019, відповідачем відповідний аукціон не проводився, оспорюваний договір не укладався.

Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Ужгородська міська рада.

При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Ужгорода, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Ужгородській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Тобто, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин 1,3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Оспорюваними є правочини, які можуть бути визнані недійсними в силу положень частини 1, 3 статті 215 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі № 906/560/20 сформулював висновок, що "при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються і загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося".

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

До того ж, Суд враховує, що недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов`язків чи уникнення сплати боргу боржником (такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 18.09.2019 у справі №200/4202/14-ц).

Таке розуміння щодо визнання оспорюваного правочину недійсним є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Водночас, відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що договір купівлі-продажу будівлі літ.А за результатами аукціону, укладений між Територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ТОВ «Берч Хаус» від 02 лютого 2024 року, не порушив права позивача, а його укладення відбулося в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. А укладеного між Територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ТОВ "Берч Хаус" від 02 лютого 2024 року задоволенню не підлягає.

Доводи позивача, які фактично зводяться до тверджень про наявність порушень прав позивача та порушень закону при укладені спірного договору, спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Оскільки, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ.А за результатами аукціону, укладеного між Територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ТОВ «Берч Хаус» (код ЄДРПОУ 45021738) від 02 лютого 2024 року, позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції задоволенню не підлягають.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Вісті Ужгородщини", м. Ужгород до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача 2 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Берч Хаус", м. Ужгород про визнання недійсним договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації та застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 9-11 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

З метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову у справі №907/295/24, вжитих ухвалою від 30 квітня 2024 р.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 р. у справі №907/295/24.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.02.2025

Суддя О.Ф. Ремецькі