Постанова

від 15.04.2025 по справі 907/295/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р. Справа №907/295/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Бонк Т.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Вісті Ужгородщини»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2025 (повний текст рішення складено 06.02.2025, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі №907/295/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Вісті Ужгородщини», м. Ужгород

до відповідача-1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус», м. Ужгород

про визнання недійсним договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації та застосування наслідків недійсності правочину

за участю представників:

від позивача - Кушнір Н.П. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-1 - не з`явились

від відповідача-2 - Шандарівський Т.Г.

від відповідача -3 - Митровка Я.В. (в режимі відеоконференції)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «Вісті Ужгородщини» (далі ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини»/Газета) 20.03.2024 звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Берч Хаус» про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. А, укладеного 02.02.2024 між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ТОВ «Берч Хаус», та застосування наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, зобов`язавши ТОВ «Берч Хаус» повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, будівлю літ.А, розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 84, а Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради повернути ТОВ «Берч Хаус» кошти, сплачені за придбання об`єкта приватизації згідно договору купівлі-продажу.

В обґрунтування своїх позовних вимог Газета покликається на те, що з 1971 року й на дату проведення аукціону, редакція газети «Вісті Ужгородщини» розташовувалася у нежитлових приміщеннях будівлі літ.А, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84, загальною площею 231,7 м2, та неодноразово зверталась до Ужгородської міської ради про передачу вказаного приміщення ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» в оренду, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Вказане приміщення з 1971 року й на дату проведення аукціону мало соціально-культурне призначення, оскільки перебувало на балансі друкованого видання, а згодом було юридичною адресою друкованого медіа. Відтак, позивач вважає, що приватизація спірної будівлі є незаконною та наявні підстави для визнання укладеного за результатами аукціону договору купівлі - продажу недійсним, у зв`язку недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, оскільки договір:

- суперечить інтересам суспільства та вимогам ст.2, п.4 ч.2 ст.5, ч.4 ст.15 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII, пункту 23 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2028 року №432;

- порушує права позивача, ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини», визначені статтею 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Розглянувши позовні вимоги ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини», Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 24.01.2025 відмовив в їх задоволенні, оскільки встановив, що договір купівлі-продажу будівлі літ.А за результатами аукціону, який укладений між Територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ТОВ «Берч Хаус» від 02 лютого 2024 року, не порушив права позивача, а його укладення відбулося в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку, з таких підстав:

- позивач стверджує, що ним до матеріалів справи було долучено свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ЗТ №727/319Р від 21 березня 2019р., відповідно до якого ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» є засновником друкованого засобу масової інформації «Вісті Ужгородщини». Газета рідної землі». В п. 21 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про медіа» зазначено, що впродовж року з дня набрання чинності цим Законом та з врахуванням дії в часі розділу IX цього Закону суб`єкти у сфері друкованих медіа, що діють на день набрання чинності цим Законом на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації, проходять реєстрацію з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується. Після спливу цього строку свідоцтва про реєстрацію друкованих засобів масової інформації втрачають чинність. Таким чином, ЗУ «Про медіа» передбачає: 1) скасування реєстрації медіа та 2) втрату чинності свідоцтвом про реєстрацію друкованого ЗМІ. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували на скасування реєстрації друкованого засобу масової інформації «Вісті Ужгородщини. Газета рідної землі» чи втрату чинності свідоцтвом ЗТ №727/319Р від 21 березня 2019р. на момент виникнення спірних правовідносин, тобто оголошення про проведення аукціону та підписання оспорюваного правочину;

- позивач стверджує, що ним було долучено до матеріалів справи належні та допустимі докази перебування редакції за адресою: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 84, а саме: рішення Ужгородської районної ради від 25 червня 2004 року «Про передачу будівлі», яким будівлю за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84 передано на баланс редакції газети «Вісті Ужгородщини». Водночас, позивач вказує, що означена адреса зазначена як місцезнаходження редакції в довідці №282 «про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30 грудня 1999 року»; в свідоцтві про реєстрацію періодичного друкованого видання серія 3Т №45 від 20 вересня 1991 року; в статуті газети «Вісті Ужгородщини», який зареєстрований Ужгородською районною державною адміністрацією, згідно розпорядження №640 від 29.09.1997 Голови районної державної адміністрації. Водночас, відповідачами не подано суду жодного доказу, котрий би спростовував докази позивача, якими підтверджується місцезнаходження редакції газети у період реорганізації;

- щодо порушень прав позивача договором купівлі-продажу будівлі за результатами аукціону, то апелянт стверджує, що матеріалами справи доведено право позивача на оренду приміщення, що перебувало в комунальній власності та у якому, на час реформування, розташовувалася редакція газети, строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, встановленим для бюджетних організацій, визначене ст.9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Так, приміщення, розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84 перебувало в комунальній власності (що не заперечується сторонами), на час реформування у даному приміщенні розташовувалась редакція газети «Вісті Ужгородщини», що підтверджується відповідними доказами. Водночас, відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції не було подано жодного доказу, котрим би спростовувались доводи позовної заяви.

З огляду на вказані обставини, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи позивача, покликаючись на таке:

- за інформацією Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» звернулась до Національної ради із заявою про реєстрацію друкованого медіа лише 02.04.2024, тобто після проведення аукціону (05.01.2024) та укладення спірного договору купівлі-продажу (02.02.2024). 13.06.2024 рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2071 зареєстровано ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини», м. Ужгород Закарпатської обл., суб`єктом у сфері друкованих медіа. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, тобто, оголошення про проведення аукціону та підписання оспорюваного правочину, позивач не був зареєстрований суб`єктом у сфері друкованих медіа. Відповідно, висновок суду про те, що на момент проведення аукціону та підписання оспорюваного правочину, таке видання як газета «Вісті Ужгородщини» не було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, а позивач не був засновником (чи редакцією) такого друкованого засобу масової інформації (друкованого медіа) як газета «Вісті Ужгородщини» є правильним;

- позивачем не наводиться на якій саме правовій підставі він набув право користування приміщеннями за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 84. При цьому, реєстрація місця знаходження юридичної особи позивача в ЄДР за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 84, не створює передумови чи підстави набуття права користування вищевказаним приміщенням, оскільки внесення відомостей про місце реєстрації юридичної особи проводиться без пред`явлення документу про право власності чи користування на такий об`єкт;

- позивач посилається, зокрема, на рішення Ужгородської районної ради від 25.06.2004, котрим районна рада передала будівлю за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84 на баланс редакції газети «Вісті Ужгородщини». Однак, відповідач звертає увагу суду на те, що облікування майна на балансі підприємства є виключно бухгалтерсько-обліковою операцією, яка не підтверджує право власності чи користування підприємства на майно. Разом з тим, спірне нежитлове приміщення площею 231,7 кв.м на вул. Собранецькій, 84 у м. Ужгороді є комунальною власністю територіальної громади міста, тобто Ужгородської міської ради. В свою чергу Ужгородська міська рада не надавала жодних погоджень та не приймала жодних розпорядчих рішень стосовно передачі даної будівлі в користування чи на баланс комунальному підприємству чи ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини».

Вказані обставини в сукупності свідчать про відсутність порушених прав та законних інтересів ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» внаслідок відчуження спірного нежитлового приміщення площею 231,7 кв.м на вул. Собранецькій, 84 у м. Ужгороді на користь ТОВ «Берч Хаус» на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2024 № 89. Таким чином, відповідач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

ТОВ «Берч Хаус» також подало відзив на апеляційну скаргу, який за змістом відповідає позиції Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міськради, водночас, відповідач-3 вважає за доцільне звернути увагу на те, що здійснюючи приватизаційну політику, Ужгородська міська рада та Департамент діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями. Покупці, зокрема і відповідач-3, не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів ради щодо приватизації ними майна. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» передано на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А. та Бойко С.М.

У зв`язку із перебуванням у відпустці члена колегії-судді Бойко С.М., розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 за № 27 проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 в склад колегії з розгляду даної справи замість судді Бойко С.М. введено суддю Бонк Т.Б.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представників сторін розгляд справи відбувся в режимі відеококнференції.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшли представники позивача та відповідача-3, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення по суті спору. Відповідач-1 та -2 участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. Однак, враховуючи, що відповідачі висловили свої позиції в попередніх судових засіданнях, а також строк розгляду апеляційної скарги, визначений ст. 273 ГПК України, приймаючи до уваги, що всі учасники спору були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання ухвал до їх електронних кабінетів та на поштову адресу, участь уповноважених представників жодною ухвалою суду обов`язковою не визнавалась, відтак судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів-1 та -2.

Розглянувши матеріали справи, в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та додатковими поясненнями, поданими сторонами в ході апеляційного провадження, судова колегія встановила таке:

19 березня 2019 року рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Ужгородської районної ради від 16.11.2018 №445 «Про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, засновником якого є Ужгородська районна рада» розпочато реорганізацію Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини» шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «Вісті Ужгородщини» із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації на підставі Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Редакція газети «Вісті Ужгородщини» розташовувалося у нежитлових приміщеннях будівлі, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84, загальною площею 231,7 кв.м, з 1971 року.

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається:

- що КП «Газета «Вісті Ужгородщини» є юридичною особою з ідентифікаційним кодом - 02472660; місцезнаходження юридичної особи - Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 84; дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»: дата державної реєстрації: 29.09.1997; дата запису: 04.02.2006; номер запису: 13201200000000578; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: дата запису: 12.03.2019, номер запису: 13241120011006283, підстава: рішення щодо реорганізації.

- що ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» ідентифікаційний код юридичної особи 02472660; місцезнаходження юридичної особи - Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 84; дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення: дата державної реєстрації: 29.09.1997, дата запису: 12.03.2019, номер запису: 13241450000011423.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Вісті Ужгородщини» 2020 року, товариство створене у процесі реорганізації Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини» (юридичної особи, що була зареєстрована 02.11.1993 року, свідоцтво серія ЗТ № 6, код ЄДРПОУ 02472660), яка здійснюється на підставі Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Ужгородської районної ради від 16.11.2018 р. № 445 «Про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, засновником якого є Ужгородська районна рада» та рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 25.01.2019 р. № 1 (п. 2.1 Статуту).

За умовами п. 2.2 статуту товариство є повним правонаступником Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини» та до нього переходить усе майно, права та обов`язки Комунального підприємства «Газета «Вісті Ужгородщини».

Метою діяльності товариства, у відповідності до п. 3.1 статуту, є підготовка та випуск друкованого засобу масової інформації - газети «Вісті Ужгородщини», ведення підприємницької господарської діяльності, тобто діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, із метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

05 січня 2024 року на офіційному майданчику державних публічних закупівель Prozorro - Zakupivli.pro проведено аукціон щодо будівлі літ. А загальною площею 231,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.84, організатором якого був Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

За результатами аукціону 02.02.2024 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради було укладено договір купівлі-продажу будівлі, літ.А з ТОВ «Берч Хаус» (код ЄДРПОУ 45021738, адреса: Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Б.Тлехаса, 86/31).

Позивач оспорює даний договір купівлі-продажу з огляду на те, що з 1971 року й на дату проведення аукціону, редакція газети «Вісті Ужгородщини» розташовувалася у нежитлових приміщеннях будівлі літ.А, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 84, загальною площею 231,7 кв.м, та неодноразово зверталась до Ужгородської міської ради про передачу вказаного приміщення ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» в оренду, як це передбачено статтею 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Вказане приміщення з 1971 року й на дату проведення аукціону мало соціально-культурне призначення, оскільки перебувало на балансі друкованого видання, а згодом було юридичною адресою друкованого медіа.

На переконання позивача, приватизація будівлі літ. А, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.8, є незаконною та наявні підстави для визнання укладеного за результатами аукціону договору купівлі - продажу недійсним, у зв`язку недодержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, оскільки договір: 1) суперечить інтересам суспільства та вимогам ст.2, п.4 ч.2 ст.5, ч.4 ст.15 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII, пункту 23 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2028 року №432; 2) порушує права позивача, ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини», визначені статтею 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:

За умовами ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 5 ст.60 цього Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Ужгородська міська рада.

При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного слідує, що територіальна громада міста Ужгорода, як власник спірного об`єкта нерухомості (приміщення літ А загальною площею, 231,7 кв.м на вул. Собранецькій, 84), делегувала Ужгородській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля літ. А загальною площею 231,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.84, є майном комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, право власності на яке зареєстровано 06.04.2020 (а.с. 67, т. 1).

За рішенням Ужгородської міської ради від 16.11.2023 за № 1523, зокрема, вказана будівля була включена до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягали продажу на аукціоні.

Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради 05.01.2024 року на офіційному майданчику державних публічних закупівель Prozorro - Zakupivli.pro було проведено аукціон щодо будівлі літ. А загальною площею 231,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.84, за результатами проведення якого ТОВ «Берч Хаус» було визнано переможцем та 02.02.2024 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради з ним було укладено договір купівлі-продажу вказаної будівлі.

Варто зауважити, що ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» заявки на участь у вказаному аукціоні не подавало.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тобто, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу, за умовами пункт 2 частини другої 2 статті 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин 1,3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Оспорюваними є правочини, які можуть бути визнані недійсними в силу положень частини 1, 3 статті 215 ЦК України.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються і загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 906/560/20).

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов`язків чи уникнення сплати боргу боржником (такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 18.09.2019 у справі №200/4202/14-ц).

Таке розуміння щодо визнання оспорюваного правочину недійсним є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Попри розміщення позивача у спірному приміщенні за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, буд.84, як він стверджує, з 1971, ним не подано ні суду першої, ані апеляційної інстанцій, жодних належних та допустимих, в розумінні ст. 76-77 ГПК України, доказів, які б підтверджували правові підстави передачі йому в користування чи розпорядження спірного нерухомого майна, такі як договір оренди чи передача вказаного приміщення на пільгових умовах, тощо. Водночас, позивач не навів та не підтвердив жодними доказами, на якій саме правовій підставі він набув право користування приміщеннями за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 84. Разом з тим, судова колегія вважає за доцільне вказати, що покликання позивача на передачу районною радою за рішенням Ужгородської районної ради від 25.06.2004 йому на баланс будівлі за означеною адресою свідчить лише про облік майна на балансі підприємства і є виключно бухгалтерсько-обліковою операцією, яка не підтверджує право власності чи користування товариства на дане майно. Разом з тим, суд акцентує, що при передачі спірного майна на баланс редакції газети «Вісті Ужгородщини» воно не змінило свого правового статусу та не припинило бути комунальним майном.

Покликання апелянта на те, що місцем його реєстрації зазначено саме вул. Собранецьку, буд.84 у м. Ужгороді, оцінюється судовою колегією критично, оскільки реєстрація місця знаходження юридичної особи позивача не створює жодних передумов чи підстав набуття права користування означеним приміщенням, тому що внесення відомостей про місце реєстрації юридичної особи проводиться без пред`явлення документу про право власності чи користування на такий об`єкт.

Покликання апелянта на положення статті 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» також відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на таке:

Відповідно до ч.1,2 статті 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» передбачено обов`язкову безоплатну передачу у власність реформованому суб`єкту господарювання майна, яке перебувало на балансі редакції (майно, надане редакції засновниками (співзасновниками) друкованого засобу масової інформації та редакції у користування, та майно, придбане трудовим колективом редакції). Приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування. Доказів на підтвердження позивачу спірного приміщення в оренду останнім суду не надано.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про медіа», який набрав чинності 31.03.2023, та, у відповідності до пп. 1 п. 32 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» якого, із набранням ним чинності втратив чинність Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Згідно з ст. 13 ЗУ «Про медіа» для цілей цього Закону суб`єктами у сфері медіа є: 1) суб`єкти у сфері аудіовізуальних медіа; 2) суб`єкти у сфері друкованих медіа; 3) суб`єкти у сфері онлайн-медіа; 4) провайдери аудіовізуальних сервісів; 5) провайдери платформ спільного доступу до відео; 6) постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа» друковане медіа - медіа, що здійснює поширення інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях, однотипно оформлене, виходить у світ через певні проміжки часу упродовж року - у міру настання відповідного періоду або накопичення матеріалу.

Частина 2 статті 63 ЗУ «Про медіа» передбачає, що суб`єкти у сфері друкованих медіа можуть зареєструватися добровільно відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених розділом IX цього Закону.

За змістом п. 21 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про медіа» упродовж року з дня набрання чинності цим Законом та з врахуванням дії в часі розділу IX цього Закону, суб`єкти у сфері друкованих медіа, що діють на день набрання чинності цим Законом на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації, проходять реєстрацію з дотриманням вимог статті 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується. Після спливу цього строку свідоцтва про реєстрацію друкованих засобів масової інформації втрачають чинність.

Отже, перехідними положеннями ЗУ «Про медіа» передбачено імперативну необхідність реєстрації друкованих медіа, які були зареєстровані за попереднім законодавством як друковані засоби масової інформації згідно свідоцтва про реєстрацію друкованого засобу масової інформації та забороняють їх діяльність без проведення такої реєстрації (перереєстрації).

Як вбачається з матеріалів справи, заява ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» від 02.04.2024 вх. №2/1866 про реєстрацію суб`єкта у сфері друкованих медіа зареєстрована Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, рішенням якої за №2071 від 13 червня 2024 року зареєстровано ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини», м. Ужгород Закарпатської обл., суб`єктом у сфері друкованих медіа.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, тобто, оголошення про проведення аукціону (05.01.2024) та підписання оспорюваного правочину (02.02.2024), позивач не був зареєстрований суб`єктом у сфері друкованих медіа.

З огляду на вказані обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір купівлі-продажу будівлі літ.А за результатами аукціону, який укладений між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та ТОВ «Берч Хаус» від 02 лютого 2024 року, не порушив прав позивача, а його укладення відбулося в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Газета «Вісті Ужгородщини» про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, у зв`язку з їх безпідставністю.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykhv.Russia» від 24.07.2003 року, «SvitlanaNaumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Вісті Ужгородщини» відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2025 у справі № 907/295/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

повна постанова складена 25.04.2025

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Т. Б. Бонк