Рішення

від 05.02.2025 по справі 917/777/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 р. Справа № 917/777/20(917/1985/24)

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан 2019", 36008, м. Полтава, вул. Шосе Харківське, 4/15, каб. 44, код ЄДРПОУ 42897039

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261

про стягнення грошових коштів

в межах справи про банкрутство № 917/777/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", вул. Данила Щербаківського, 58, м. Київ, ідент. код 34014304

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року справу № 917/777/20 розподілено судді Білоусову С.М.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року прийнято справу № 917/777/20 до свого провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілан 2019" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 12/11-1 від 12.11.2024 року (вх. № 2075/24 від 14.11.2024 року) до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) товарів № 06/01-22 від 06.01.2022 року, в загальній сумі 621 206,83 грн., з яких 613 484,04 грн. основного боргу, 4 986,58 грн інфляційних втрат, 1 613,55 грн. 3% річних та 1 122,66 грн. пені.

Вказана позовна заява відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.11.2024 року приєднана судді Білоусову С.М. до справи.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона подана з додержанням вимог ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Згідно п. 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 19.11.2024 року прийняв справу № 917/777/20(917/1985/24) до свого провадження та постановив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не виконав умови покладені на нього Договором купівлі-продажу (поставки) товарів № 06/01-22 від 06.01.2022 року, а тому має заборгованість в загальній сумі 621 206,83 грн., з яких: 613 484,04 грн. основного боргу, 4 986,58 грн інфляційних втрат, 1 613,55 грн. 3% річних та 1 122,66 грн. пені.

02.12.2024 року від відповідача надійшло клопотання № 01-10/222-5 від 29.11.2024 (вх. № 16216) про продовження строку для подання відзиву.

За приписами ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на клопотання відповідача щодо поновлення процесуального строку, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин даної справи, суд поновлює Дочірньому підприємству "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" строк для подачі відзиву.

20.12.2024 року від відповідача надійшов відзив № 01-10/233-5 від 19.12.2024 року (вх. № 17285), у якому останній проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що: відповідач надав відповідь на претензію, позивачем не були зареєстровані податкові накладні, а також просить застосувати строк позовної давності до нарахованої пені.

04.02.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 1470) у яких останній зазначає про технічну помилку в тексті позовної заяви, а також вказує суду, що у зв`язку із введенням на території України військового стану на підставі Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року (із подальшими змінами та доповненнями), після отримання підписаної та акцептованої зі сторони Відповідача первинних бухгалтерських документів, вирішити питання про розблокування податкових накладних № 56 від 30.05.2022 року, № 63 від 31.05.2022 року, № 23 від 05.05.2022 року та № 28 від 06.05.2022 року - на разі не є можливим.

Разом з тим, сума основного боргу згідно актів надання послуг № 201 від 05.05.2022 року, № 203 від 06.05.2022 року, № 240 від 30.05.2022 року, № 242 від 31.05.2022 року підтверджена фінансово-бухгалтерськими документами, а також належними та допустимими доказами в розумінні приписів ГПК України, і сама по собі наявність не розблокованих податкових накладних № 56 від 30.05.2022 року, № 63 від 31.05.2022 року, № 23 від 05.05.2022 року та № 28 від 06.05.2022 року не є підставою для відмови у стягненні із Відповідача суми основного боргу по цим господарським операціям.

Таким чином, якщо виключити суму ПДВ, визначену в актах надання послуг, сума основного боргу Відповідача по цим господарським операціям буде становити:

- по Акту надання послуг перевезення Товару по маршруту Полтавська область м. Горішні Плавні -м. Глобино № 240 від 30.05.2022 року на суму 50255, 44 грн;

- по Акту надання послуг перевезення Товару по маршруту Полтавська область м. Горішні Плавні -м. Глобино № 242 від 31.05.2022 року на суму 49693,50 грн;

- по Акту надання послуг перевезення Товару по маршруту Полтавська область м. Горішні Плавні -м. Глобино № 201 від 05.05.2022 року на суму 30653,91 грн;

- по Акту надання послуг перевезення Товару по маршруту Полтавська область м. Горішні Плавні -м. Глобино № 203 від 06.05.2022 року на суму 40563,22 грн.

Та просить суд, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН 2019" до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - задовольнити з врахуванням поданих пояснень. Враховуючи подані пояснення сума основного боргу зменшена на суму ПДВ 34 233,21 та становить 579 250,83 грн.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про зменшення позовних вимог не суперечать законодавству, не порушує інтереси та права інших осіб, отже, приймається судом в порядку ст. 46 ГПК України.

Відтак, справа розглядається в редакції додаткових пояснень у справі за вх. № 1470 від 04.02.2025 року.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілан 2019" (надалі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - замовник, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (поставки) товарів № 06/01-22 від 06.01.2022 року (надалі - Договір).

18.02.2022 року між Сторонами Договору №06/01-22 було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої п. 4.5 Договору було викладено у новій редакції. Зокрема, Сторони дійшли згоди, що платіжні документи за цим Договором оформляються згідно із чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів , з обов`язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів. Оформлення платіжних та бухгалтерських документів за цим Договором здійснюється філіями Замовника з використанням реквізитів філій згідно розділу ХІІІ Договору.

25.04.2022 року між Сторонами Договору №06/01-22 було укладено Додаткову угоду №2, відповідно до якої було внесено зміни до Розділу ІІІ Договору , та викладено п.п. 3.3., 3.5. та 3.6 у новій редакції. Зокрема, вказаними змінами було досягнуто згоди про зміну вартості транспортування Товару за ціною, що не перевищує 4,20 грн./км, а також порядок внесення змін до Договору щодо зміни ціни, та визначено іншу ціну за одиницю Товару на моменту укладання договору.

18.05.2022 року між Сторонами Договору №06/01-22 було укладено Додаткову угоду №3, відповідно до якої було внесено зміни до Розділу ІІІ Договору , та викладено п.п. 3.5. та 3.6 у новій редакції. Зокрема, вказаними змінами було досягнуто згоди про зміну вартості транспортування Товару за ціною, що не перевищує 4,50 грн./км, а також порядок внесення змін до Договору щодо зміни ціни, та визначено іншу ціну за одиницю Товару на моменту укладання договору.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити - код 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі згідно ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (надалі - товар)

Позивач виконав свої зобов`язання стосовно поставки на адресу Відповідача товару, відповідно до Договору на суму 613 484,04 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними та актами надання послуг.

Відповідно до п. 4.3. Договору Відповідач повинен провести усі розрахунки з Позивачем за поставлений товар, протягом 60-90 календарних днів, з моменту отримання документів, визначених у п. 4.1, 4.2. Договору, а саме: рахунку, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, сертифіката якості на товар, податкової накладної.

Однак, Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" порушуючи умови договору, свої обов`язки щодо оплати товару не виконало.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості за Договором купівлі-продажу (поставки) товарів № 06/01-22 від 06.01.2022 року в сумі 579 250,83 грн. основного боргу, 4 986,58 грн інфляційних втрат, 1 613,55 грн. 3% річних та 1 122,66 грн. пені.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір купівлі-продажу (поставки) товарів № 06/01-22 від 06.01.2022 року є підставою для виникнення господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно Господарського кодексу України та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 4.3. Договору Відповідач повинен провести усі розрахунки з Позивачем за поставлений товар, протягом 60-90 календарних днів, з моменту отримання документів, визначених у п. 4.1, 4.2. Договору, а саме: рахунку, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, сертифіката якості на товар, податкової накладної.

Судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 613 484,04 грн, що підтверджуються наступними документами:

- Актом надання послуг № 201 від 05.05.2022 року;

- Актом надання послуг № 203 від 06.05.2022 року;

- Видатковою накладною № 200 від 05.05.2022 року;

- Видатковою накладною № 202 від 06.05.2022 року;

- Видатковою накладною № 222 від 26.05.2022 року;

- Актом надання послуг № 223 від 26.05.2022 року;

- Видатковою накладною № 228 від 27.05.2022 року;

- Актом надання послуг № 229 від 27.05.2022 року;

- Видатковою накладною № 239 від 30.05.2022 року;

- Актом надання послуг № 240 від 30.05.2022 року;

- Видатковою накладною № 241 від 31.05.2022 року;

- Актом надання послуг № 242 від 31.05.2022 року;

- Видатковою накладною № 426 від 03.10.2022 року;

- Актом надання послуг № 427 від 03.10.2022 року;

- Видатковою накладною № 428 від 04.10.2022 року;

- Актом надання послуг № 429 від 04.10.2022 року;

- Атом надання послуг № 555 від 19.12.2022 року.

Вказані накладні та акти підписані Покупцем без будь-яких зауважень.

Також, виконання обов`язку позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату та актами звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повного та належного виконання зобов`язання за Договором купівлі-продажу (поставки) товарів № 06/01-22 від 06.01.2022 року.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 579 250,83 грн основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За порушення строків оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 986,58 грн інфляційних втрат, 1 613,55 грн. 3% річних та 1 122,66 грн. пені.

Згідно ч. 2 ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання, ніж неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Виконання зобов`язання може забезпечуватися пенею, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань повинен оплатити кредитору пеню, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

З огляду на те, що відповідач не в повному обсязі сплатив всю суму за отриманий товар в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором вони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з урахуванням положень цього Договору.

Відповідно до пункту 7.3.8 Договору неустойка встановлена цим Договором для Покупця є виключною. В разі порушення Покупцем умов договору, винна Сторона зобов`язана сплатити на користь іншої сторони (на вимогу останньої) неустойку (штраф, пеню) передбачену цим Договором, без відшкодування збитків.

Пунктом 7.3.9 Договору визначено, що сплата Стороною неустойки (штрафу, пені), не звільняє її від обов`язку виконати цей Договір в натурі, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України.

За умовами пункту 7.3.10 Договору нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правильність та доцільність нарахування позивачем 1 122,66 грн пені.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку, наданого розрахунку, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 4986,58 грн інфляційного збільшення та 1613,55 грн. 3 % річних

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на порушення строків позовної давності під час нарахування пені з огляду на наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд не погоджується із позицією відповідача та вважає, що на момент звернення до суду з позовом строки позовної давності в частині вимог про стягнення пені не сплили, оскільки Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України був доповнений пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Одночасно судом враховується, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 8 804,60 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. В.Чорновола, 22А, ідент. код 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан 2019" (36008, м. Полтава, вул. Шосе Харківське, 4/15, каб. 44, код ЄДРПОУ 42897039) 579 250,83 грн. основного боргу, 4 986,58 грн інфляційних втрат, 1 613,55 грн. 3% річних, 1 122,66 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 804,60 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено та підписано 05.02.2025 року.

Суддя Білоусов С. М.