Постанова

від 04.02.2025 по справі 911/103/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа №911/103/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Кренець О.С.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"

на рішення Господарського суду Київської області (Христенко О.О.)

від 03.07.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (Демидова А.М., Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.)

від 10.12.2024 (повний текст складений 16.12.2024)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович,

про визнання недійсним правочину,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - Відповідач) про визнання недійсною фінансової аграрної розписки від 13.04.2023, що видана Позивачем на користь Відповідача, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієм Назіровичем за реєстровим №363 та зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок за №8992 (далі - Аграрна розписка).

2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю в Аграрній розписці відомостей і доказів, що кредитор за нею (Відповідач) здійснив поставку товару як зустрічне зобов`язання за договором поставки від 29.01.2021 №10/21-ЦО та договором поставки від 20.02.2023 №30/23-ЦО (далі - Договір) у сумі, що перевищувала розмір зобов`язання за Аграрною розпискою та відповідала розміру зобов`язання за нею. Відповідна поставка мала бути здійснена до видачі Аграрної розписки. Крім того, розписка не містить усіх реквізитів та умов, передбачених статтею 6 Закону України "Про аграрні розписки", зокрема, родових ознак сільськогосподарської продукції - ріпаку, оскільки він має різні форми та сорти. Аграрна розписка фактично не відповідала цій вимозі, оскільки на момент видачі не забезпечувала кредитування сільськогосподарського товаровиробника (Позивача) шляхом поставки товарів на відповідну суму.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.07.2024 у справі №911/103/24 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 177 257 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції (із загальної суми 219 570 грн).

4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:

- щодо вирішення спору по суті - сторони погодили необхідні умови Аграрної розписки; в ній зазначені всі реквізити, передбачені нормами Закону України "Про аграрні розписки"; порядок оформлення розписки дотриманий:

1) на виконання вимог статті 6 Закону України "Про аграрні розписки", зокрема, в пункті 3.1 Аграрної розписки "Предмет застави" визначено, що на забезпечення зобов`язання за нею боржник передає в заставу майбутній врожай ріпаку врожаю 2023 року із земельних ділянок, що зазначені в додатку №1 до Аграрної розписки. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 5 532,0091 тонн (предмет застави), що буде вирощена на зазначених земельних ділянках та зберігатиметься за адресою: Рівненська область, Заріченський район, село Неньковичі; Вараський район, село Серники. Зазначене спростовує доводи Позивача про відсутність родових ознак сільськогосподарської продукції, зазначеної в Аграрній розписці;

2) сторони погодили альтернативний шлях оплати товару за договором поставки не шляхом сплати грошових коштів, а шляхом видачі Позивачем Аграрної розписки до моменту поставки товару за наявності договору поставки. Твердження Позивача щодо необхідності вчинення Відповідачем зустрічного зобов`язання є помилковими, оскільки аграрну розписку не можна ототожнювати з договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника-сільгоспвиробника. Наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна тільки для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки. Не є аграрна розписка і додатком до договору, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника-сільгоспвиробника. Аграрну розписку виконують незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, її може бути відступлено іншому кредитору;

3) взаємні права та обов`язки сторін виникають саме на підставі виданої аграрної розписки, що посвідчується нотаріально та є окремим видом правочину. За фактом видачі аграрної розписки створюється матеріальний носій - товаророзпорядчий документ, у якому фіксується зміст зобов`язання за аграрною розпискою. Отже, видача аграрної розписки боржником є правочином, на підставі якого виникає безумовне зобов`язання, і в силу його безумовності права та обов`язки сторін аграрної розписки не можна вважати частиною зобов`язальних правовідносин за договором;

4) нормами Податкового кодексу України аграрна розписка не віднесена до категорії валютних цінностей. Позивач не довів невідповідності Аграрної розписки вимогам податкового законодавства та у зв`язку з цим - її недійсності;

- щодо стягнення витрат на правничу допомогу:

1) відзив на позовну заяву з додатками направлявся з використанням підсистеми "Електронний суд", отже відсутні підстави для покладення на Позивача витрат Відповідача на правничу допомогу за підготовку копії відзиву і заперечень та доданих до них документів, відправку Позивачу (2 години) в сумі 3 028 грн; подання документів по суті справи (завантаження тексту документа та додатків до підсистеми "Електронний суд", підписання кваліфікованим електронним підписом та відправка до суду) (2 години) в сумі 3 028 грн;

2) неспівмірними є витрати на складання заяви про розподіл судових витрат у розмірі 8 000 грн та покладення цих витрат на Позивача;

3) "гонорар успіху", погоджений сторонами в додатку від 30.01.2024 №28 до договору про надання правової (правничої) допомоги, в розмірі твердої суми за відмову в позові 150 000 грн є складовою частиною гонорару адвоката, тому має бути компенсований за рахунок іншої сторони, у цьому випадку - за рахунок Позивача;

4) щодо клопотання Позивача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 наголосив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати його та ухвалити нове - про задоволення позову.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2024 у справі №911/103/24 залишено без змін. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (із загальної суми 71 514 грн).

7. Північний апеляційний господарський суд:

- погодився з висновками, яких дійшов суд першої інстанції як по суті спору, так і в частині стягнення витрат на правничу допомогу;

- вирішуючи питання про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, зазначив, що професійна правнича допомога надавалася Відповідачу тим самим адвокатом, його правова позиція вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не встановлено. Розмір заявлених витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

8. 03 січня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/103/24, в якій просить скасувати їх та ухвалити нове рішення про задоволення позову, визнати недійсною Аграрну розписку та стягнути з Відповідача на користь Скаржника понесені судові витрати.

9. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах:

1) Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №924/187/21, від 09.12.2021 у справі №924/129/21 та від 13.09.2022 у справі №924/1129/21 (застосування статті 1 Закону України "Про аграрні розписки");

2) Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 (застосування статей 126, 129 ГПК України);

- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування статті 1 Закону України "Про аграрні розписки" стосовно можливості / неможливості набуття особою статусу кредитора за аграрною розпискою в разі відсутності узгодженого та виконаного кредитором на момент видачі аграрної розписки зустрічного зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає аграрну розписку; за умови підписання сторонами на момент видачі аграрної розписки лише рамкового (загального) договору поставки, за якими боржником за аграрною розпискою видано таку аграрну розписку, без узгодження сторонами істотних умов такого договору, зокрема, асортименту, кількості, якості товару, ціни й строків поставки.

10. У встановлений Верховним Судом строк відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. 20 лютого 2023 року Відповідач (постачальник) та Скаржник (покупець) уклали Договір, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти такий товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору).

12. Загальна сума Договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог пунктів 2.2-2.3, що передається за Договором, та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом (пункт 2.1 Договору).

13. Відповідно до пункту 2.9 Договору за попередньою згодою сторін покупець може здійснити оплату за поставлений товар шляхом передачі постачальнику авальованого векселя з датою погашення, що попередньо узгоджується з постачальником, та / або фінансової аграрної розписки, умови якої мають бути попередньо узгоджені з постачальником. Всі узгоджені реквізити векселя та / або фінансової аграрної розписки сторони викладають у додатковій угоді про умови розрахунку векселем та / або аграрною розпискою, яка підписується сторонами Договору і є невід`ємною частиною Договору.

14. Того ж дня (20 лютого 2023 року) Відповідач (постачальник) та Скаржник (покупець) уклали додаткову угоду до Договору про умови розрахунку фінансовою аграрною розпискою (далі - Додаткова угода). Сторони дійшли згоди, що оплата за поставлений товар за Договором може проводитися шляхом передачі постачальнику фінансової аграрної розписки.

15. У пункті 2 Додаткової угоди визначено, що фінансова аграрна розписка, яку приймає постачальник від покупця в рахунок оплати за поставлений товар, має відповідати таким вимогам: строк оплати коштів за фінансовою аграрною розпискою - не пізніше 01 вересня 2023 року; проєкт фінансової аграрної розписки надається покупцю постачальником; текст фінансової аграрної розписки перед видачею має бути обов`язково узгоджений із постачальником.

16. Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди фінансова аграрна розписка повинна бути видана, зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок та передана постачальнику до моменту фактичного отримання покупцем товару.

17. 13 квітня 2023 року Скаржник (боржник) видав Аграрну розписку на виконання зобов`язання за договором поставки від 29.01.2021 №10/21-ЦО та Договором, що укладені Відповідачем (кредитором) і Скаржником (боржником). Аграрна розписка підписана директором боржника Микитюком П.П, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.М. за реєстровим №363 та зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок за №8992.

18. У пункті 2.1 Аграрної розписки встановлено безумовне зобов`язання боржника сплатити кредитору грошові кошти в сумі 61 703 178,59 грн, яка розрахована за формулою, наведеною в розписці. Зазначена сума безумовного грошового зобов`язання за Аграрною розпискою визначена Скаржником під час її видачі.

19. Згідно з пунктом 2.4 Аграрної розписки боржник зобов`язаний сплатити кредитору грошові кошти в сумі, визначеній у порядку, передбаченому пунктом 2.1 Аграрної розписки, на рахунок кредитора у строк не пізніше 01 вересня 2023 року.

20. На забезпечення зобов`язань за Аграрною розпискою боржник передає в заставу майбутній врожай ріпаку врожаю 2023 року із земельних ділянок, що зазначені в додатку №1 до Аграрної розписки. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 5 532,0091 тонн, що буде вирощена на зазначених земельних ділянках та зберігатиметься за адресою: Рівненська область, Заріченський район, село Неньковичі; Вараський район, село Серники (пункт 3.1 Аграрної розписки).

21. Відповідно до пунктів 8.2, 8.3 Аграрної розписки вона вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання. Відомості про предмет застави за Аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Кредитор зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня отримання повного виконання боржником зобов`язання за Аграрною розпискою в розмірі, передбаченому пунктами 2.1-2.2, зробити на Аграрній розписці напис "Виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку Аграрну розписку боржнику.

22. Кредитор набуває право звернути стягнення на предмет застави за Аграрною розпискою, якщо на момент настання строку виконання зобов`язань, визначеного в пункті 4.2 Аграрної розписки, воно не буде виконано повністю (пункт 8.4 Аграрної розписки).

23. Відповідно до умов Договору Відповідач здійснив поставку товару Скаржнику в період з 20 квітня 2023 року по 13 червня 2023 року на суму 24 220 990,56 грн.

24. Згідно з угодою від 01.09.2023 №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеною сторонами, Відповідач повернув Скаржнику кошти в розмірі 37 482 188,03 грн за непоставлений товар за Договором.

25. Відповідач зазначає, що Аграрну розписку видавав сам Скаржник, тому він помилково вказав у пункті 1, що вона видана боржником на виконання, в тому числі, договору поставки від 29.01.2021 №10/21-ЦО, оскільки розрахунки за ним припинилися 31 січня 2023 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

26. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Скаржника, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

Щодо оскарження судових рішень у частині вирішення спору по суті

27. Предметом спору в цій справі є Аграрна розписка, видана Скаржником на забезпечення виконання його договірних зобов`язань перед Відповідачем.

28. Скаржник просить визнати Аграрну розписку недійсною з мотивів її невідповідності нормам Закону України "Про аграрні розписки", Податкового кодексу України; відсутності відомостей і доказів, що Відповідач здійснив поставку товару як зустрічне зобов`язання.

29. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1 Закону України "Про аграрні розписки", викладені у постановах від 02.12.2021 у справі №924/187/21, від 09.12.2021 у справі №924/129/21 та від 13.09.2022 у справі №924/1129/21; стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували їх, ухвалюючи оскаржувані рішення (підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України).

30. За доводами Скаржника, у постанові від 02.12.2021 у справі №924/187/21 Верховний Суд зазначив, що для набуття статусу кредитора за аграрною розпискою визначальним є доведення та встановлення судами наявності зобов`язальних відносин за договором (договорами), за якими боржником за аграрною розпискою було видано таку аграрну розписку, а не зазначення реквізиту такого договору (договорів) у фінансовій аграрній розписці, виключні вимоги до змісту якої визначаються статтею 6 Закону України "Про аграрні розписки". У постанові від 09.12.2021 у справі №924/129/21 Верховний Суд погодився із наведеним висновком, оскільки у вказаній справі суди аналогічно встановили факт наявності та виконання кредитором зустрічного зобов`язання за договорами поставки, за якими була видана спірна аграрна розписка.

31. Верховний Суд відхиляє аргументи Скаржника з огляду на таке.

32. Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України "Про аграрні розписки".

33. Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про аграрні розписки":

- аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах;

- боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах;

- кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

34. За змістом частини першої статті 2 Закону України "Про аграрні розписки" аграрні розписки використовуються в операціях з сільськогосподарською продукцією.

35. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про аграрні розписки" фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

36. Верховний Суд неодноразово наголошував:

- аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки;

- аграрна розписка не є додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника;

- аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання (Закон України "Про аграрні розписки"), товаророзпорядчим документом, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору (постанови від 11.07.2024 у справі №902/171/23, від 27.01.2022 у справі №924/233/21).

37. У постановах Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №924/187/21, від 09.12.2021 у справі №924/129/21, на які посилається Скаржник, зазначено, що для набуття статусу кредитора за аграрною розпискою відповідно до статті 1 Закону України "Про аграрні розписки" у спірних правовідносинах визначальним є доведення позивачем та встановлення судами наявності зобов`язальних відносин за договором (договорами), за якими боржником за аграрною розпискою видано таку розписку.

38. Суди попередніх інстанцій встановили, що 20 лютого 2023 року Відповідач (постачальник) та Скаржник (покупець) уклали Договір, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти такий товар і оплатити його вартість. Того ж дня сторони уклали Додаткову угоду до Договору про умови розрахунку фінансовою аграрною розпискою. На виконання умов Договору Відповідач здійснив поставку товару Скаржнику в період з 20 квітня 2023 року по 13 червня 2023 року на суму 24 220 990,56 грн. Згідно з угодою від 01.09.2023 №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеною сторонами, Відповідач повернув Скаржнику кошти в розмірі 37 482 188,03 грн за непоставлений товар за Договором.

39. Верховний Суд виходить з того, що наявність відповідних зобов`язальних відносин, які слугували підставою для видачі Аграрної розписки, встановлена судами. Спірна Аграрна розписка видана самим Скаржником, який також визначив суму безумовного грошового зобов`язання за нею (61 703 178,59 грн).

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

41. Більш того, за обставинами справ №924/187/21 та №924/129/21, хоча аграрні розписки не містили посилань на зустрічне зобов`язання за договором, Верховний Суд дійшов висновку, що це прямо не вимагається законом; саме у зв`язку з цим зазначив, що відсутність в аграрній розписці реквізитів договору та / або договорів, згідно з якими позивач несе безумовне зобов`язання перед кредитором, не є підставою для її нікчемності; для набуття статусу кредитора за аграрною розпискою визначальним є доведення та встановлення наявності зобов`язальних відносин за договором (договорами), за якими боржником за аграрною розпискою було видано таку аграрну розписку, а не зазначення реквізиту такого договору (договорів) у фінансовій аграрній розписці.

42. Водночас у цій справі (№911/103/24) як суд першої, та і суд апеляційної інстанції встановили, що Аграрна розписка видана Скаржником на виконання зобов`язання за договором поставки від 29.01.2021 №10/21-ЦО та Договором; дійшли висновку про погодження сторонами всіх необхідних умов спірної Аграрної розписки, дотримання порядку її оформлення та зазначення всіх реквізитів, передбачених нормами Закону України "Про аграрні розписки".

43. Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №924/1129/21, однак не вказав, які саме висновки щодо застосування норм права, на його думку, не були враховані судами та в чому це виявилося.

44. Таким чином, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у частині розгляду справи по суті не підтвердилася. Висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник. Суди правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені фактичні обставини.

45. Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування статті 1 Закону України "Про аграрні розписки" стосовно можливості / неможливості набуття особою статусу кредитора за аграрною розпискою в разі відсутності узгодженого та виконаного кредитором на момент видачі аграрної розписки зустрічного зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає аграрну розписку; за умови підписання сторонами на момент видачі аграрної розписки лише рамкового (загального) договору поставки, за якими боржником за аграрною розпискою видано таку аграрну розписку, без узгодження сторонами істотних умов такого договору, зокрема, асортименту, кількості, якості товару, ціни й строків поставки (підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України).

46. Водночас вказані доводи Скаржника зводяться до його загальної позиції, згідно з якою в справі відсутні відомості та докази, що Відповідач здійснив поставку товару як зустрічне зобов`язання.

47. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовної практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

48. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України встановленню підлягають: 1) відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; 2) потреба застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

49. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися конкретних спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами обставини.

50. Як вже було зазначено, Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо застосування статті 1 Закону України "Про аграрні розписки", сформувавши, зокрема, такі висновки: 1) при оформленні та видачі аграрної розписки наявність зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки; 2) аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання (пункт 36 цієї постанови).

51. Суди попередніх інстанцій урахували ці висновки при розгляді справи, зважаючи на встановлені в ній фактичні обставини (пункти 38, 42 цієї постанови). Наведені ж у касаційній скарзі доводи зводяться не до неправильного застосування судами норм матеріального права, а до заперечення обставин, які були встановлені ними, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів.

52. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

53. Оскільки Верховний Суд вже викладав висновок з поставленого Скаржником питання, касаційне провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/103/24 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю.

54. Водночас підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у частині висновків за результатами розгляду справи по суті не підтвердилася.

Щодо оскарження судових рішень у частині стягнення витрат на правничу допомогу

55. У суді першої інстанції Відповідач просив стягнути зі Скаржника на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 219 570 грн. При цьому 150 000 грн Відповідач та його адвокат визначили як "гонорар успіху" за відмову в позові.

56. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.07.2024 до стягнення присуджено 177 257 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 вказане рішення залишено без змін.

57. У суді апеляційної інстанції Відповідач просив стягнути зі Скаржника на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 71 514 грн. При цьому 50 000 грн Відповідач та його адвокат визначили як "гонорар успіху" за відмову в задоволенні апеляційної скарги.

58. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 до стягнення присуджено 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

59. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували статті 126, 129 ГПК України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 (щодо порядку та підстав стягнення "гонорару успіху").

60. Суд звертає увагу, що оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення (постанова Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/3233/18).

61. Дослідивши доводи Скаржника, Верховний Суд дійшов таких висновків.

62. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

63. Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

64. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

65. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

66. Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

67. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката, залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

68. Особливим різновидом адвокатського гонорару визнається "гонорар успіху" - додаткова винагорода, що є платою адвоката за досягнення конкретного результату, обумовленого сторонами. Чинне законодавство, хоча й не містить визначення такого виду гонорару, проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (на яку також посилається Скаржник) фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху", визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі такого виду винагороди, що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

69. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

70. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Практична реалізація вказаного принципу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

71. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.

72. Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, який вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та / або апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в неї, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені статтею 300 ГПК України.

73. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

74. Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18).

75. У суді першої інстанції Скаржник подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому, зокрема, просив відмовити в стягненні 150 000 грн "гонорару успіху". Водночас Господарський суд Київської області виснував, що вказана сума є складовою частиною гонорару адвоката, тому має бути компенсована за рахунок іншої сторони; стягнув 177 257 грн із загальної суми 219 570 грн, що була заявлена Відповідачем.

76. У суді апеляційної інстанції Скаржник також подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому, зокрема, просив відмовити в стягненні 50 000 грн "гонорару успіху". Північний апеляційний господарський суд частково врахував позицію Скаржника та зазначив, що заявлений Відповідачем розмір гонорару є завищеним; стягнув 45 000 грн із загальної суми 71 514 грн, що була заявлена Відповідачем.

77. Верховний Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

78. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі №911/2681/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 21.07.2020 у справі №915/1654/19).

79. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Iatridis v. Greece" (заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом, щодо плати за надані послуги, яка співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, за яким клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Втім, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

80. За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", при присудженні судових та інших витрат ЄСПЛ керується наведеними критеріями. Зокрема, в рішенні від 22.02.2005 у справі "Pakdemirli v." (заява №35839/97) суд, попри укладену сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6 672,9 євро, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

81. Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

82. Зважаючи на викладене, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, в разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху". Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, а також оцінювати їх необхідність.

83. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає, що "гонорар успіху" в розмірі 68,32% від загальної вартості правничої допомоги не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності.

84. У зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції присудження Відповідачу, на користь якого ухвалене судове рішення, 177 257 грн є необґрунтованим. Такі витрати не є повною мірою співмірними з обсягом наданої правничої допомоги, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи мало надмірний характер.

85. Суд не вважає, що в стягненні "гонорару успіху" необхідно було відмовити повністю чи зменшити його до 0 грн, як про це зазначає Скаржник. Втім, виходячи зі складності цієї справи, фактичного обсягу наданих адвокатом Відповідача послуг, розмір витрат на правничу допомогу, присуджений до стягнення, не узгоджується з вимогами частини п`ятої статті 129 ГПК України.

86. На підставі цього Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/103/24 в частині стягнення зі Скаржника на користь Відповідача 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в стягненні зазначеної суми. В решті судові рішення залишаються без змін.

87. Водночас сума, присуджена судом апеляційної інстанції, не є очевидно неспівмірною та непропорційною. Заява Відповідача про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, була задоволена частково зі значним (у понад півтора рази) зменшенням розміру витрат на правничу допомогу.

88. Північний апеляційний господарський суд встановив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції Відповідач додав до відзиву на апеляційну скаргу: 1) додаток до договору про надання правової (правничої) допомоги "Розмір та порядок оплати праці адвоката" від 11.11.2024 №40; 2) акт здачі-приймання виконаних правових послуг від 15.11.2024 №126. У додатку погоджено вартість послуг адвоката, зокрема, "гонорар успіху" в розмірі 50 000 грн - тверда сума за відмову в задоволенні апеляційної скарги.

89. Водночас, дослідивши клопотання Скаржника про зменшення витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статей 123, 126, 129 ГПК України дійшов таких висновків:

- правнича допомога надавалася Відповідачу в суді першої та апеляційної інстанцій тим самим адвокатом;

- правова позиція Відповідача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не встановлено;

- розмір заявлених витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

90. Отже, Скаржник скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, і суд апеляційної інстанції надав йому належну оцінку. Вказане підтверджує дотримання принципу змагальності господарського судочинства, забезпечення Скаржнику можливості висловити свої міркування щодо розподілу судових витрат.

91. Зважаючи на складність справи, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, Верховний Суд зазначає, що часткове задоволення заяви Відповідача та стягнення зі Скаржника на його користь 45 000 грн (замість 71 514 грн) узгоджується з вимогами реальності, розумності, обґрунтованості, пропорційності та необхідності.

92. Таким чином, касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/103/24 в частині стягнення зі Скаржника на користь Відповідача 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

95. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що в частині вирішення спору по суті вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

96. Водночас щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції оскаржувані рішення підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Судові витрати

97. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки в частині вирішення спору по суті судові рішення залишені без змін.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/103/24 в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 80 000 (вісімдесяти тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, скасувати.

4. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 80 000 (вісімдесяти тисяч) грн 00 коп.

5. У решті рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/103/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

О. Баранець