Ухвала

від 05.02.2025 по справі 487/506/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.02.25

22-ц/812/100/25

Справа номер487/506/24 Головуючий суду першої інстанції Карташева Т. А.

Провадження номер 22-ц/812/100/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю. В.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від27 березня 2024року,ухвалене о 14 год 15 хв. підголовуванням судді Карташевої Т. А.у приміщенні суду у м. Миколаєві, повний текст якого складено 29 березня 2024 року, за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Миколаївська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

У січні 2024 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку обґрунтовувала наступним.

ОСОБА_2 зазначала, що у 1995 році вона познайомилася з ОСОБА_3 . З 2004 року в них виникли близькі відносини.

У листопаді 2004 року вона стала членом Фермерського господарства «Сузір`я», засновником якого був ОСОБА_3 . Також членом фермерського господарства була мати засновника ОСОБА_4 .

Цього ж року ОСОБА_3 зробив заявниці пропозицію одружитися, однак через хворобу батьків, шлюб зареєстровано не було.

Заявник вказувала, що починаючи з 2011 року вона почала проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_1 . Вони мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, проводили разом час та відвідували свята.

У 2019 році ОСОБА_3 захворів, у зв`язку з чим склав заповіт, яким заповів їй належну йому квартиру АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

19 січня 2021 року нею отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтв про право на іншу спадщину, в тому числі земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4823380400:04:000:0352 та 4823380400:07:000:0520, оскільки спадкодавець за життя не зробив розпорядження щодо цього майна.

Посилаючись на те, що вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю більше п`яти років (з 2011 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2 просила задовольнити її заяву.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт проживання заявниці з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме, не менше як з 2011 року до 19 червня 2020 року у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що викладені заявницею обставини на підтвердження спільного проживання з спадкодавцем підтверджені належними доказами, а тому її заява має бути задоволена.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та закрити провадження у справі (залишити без розгляду).

Апелянт зазначав, що за життя ОСОБА_5 заповів йому дві земельні ділянки з кадастровим номером 4823380400:04:000:0350 площею 20,0429 га та з кадастровим номером 4823380400:04:000:0352 площею 20,0472 га, призначені для ведення фермерського господарства, розташовані в межах Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

ОСОБА_1 вказував, що у Жовтневому районному суді Миколаївської області перебуває цивільна справа за його позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , під час розгляду якої було витребувано спадкову справу, з якої він дізнався про оскаржуване судове рішення.

Як зазначає ОСОБА_1 зазначене вище рішення суду надає ОСОБА_2 можливість реалізувати своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , в тому числі й на заповідані йому земельні ділянки. За такого це рішення є протиправним, бо порушує його права.

Також апелянт наголошував на тому, що заява ОСОБА_2 розглянута судом першої інстанції з порушенням виключної підсудності, оскільки спірні земельні ділянки розташовані на території Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області (колишня територія Вітовського району Миколаївської області).

Також ОСОБА_1 вказував на те, що обставини справи свідчать про наявність спору про право, а тому вона мала бути розглянута в порядку позовного провадження за його участі та участі органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельних ділянок.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року справу призначено до розгляду на 05 лютого 2025 року на 10 год 30 хв.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Представник заявника ОСОБА_2 ОСОБА_6 04 лютого 2025 року подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням її на лікуванні.

Відповідно до вимог ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з вимогами статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_2 ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи, оскільки заявник, яка є учасником справи, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла. Вона була завчасно повідомлена про розгляд справи та необмежена у виборі представника своїх інтересів в суді.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Матеріали справи свідчать, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Враховуючи викладене, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає можливим переглянути справу за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Вказана позиція відображена також у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі №175/4075/18 та від 09 лютого 2023 року у справі №824/85/21.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У 2004 році ОСОБА_3 створив Фермерське господарство «Сузір`я».

09 вересня 2005 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №545140 для ведення фермерського господарства площею 20,044 га з кадастровим номером 4823380400:07:000:0520, розташовану в межах Бармашівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

У цей же день було видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №545141 для ведення фермерського господарства площею 20,044 га з кадастровим номером 4823380400:07:000:0521, розташовану в межах Бармашівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Також у цей день було видано ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №545142 для ведення фермерського господарства площею 20,044 га з кадастровим номером 4823380400:07:000:0522, розташовану в межах Бармашівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла.

03 серпня 2017 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 та зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 20,0472 га, яка розташована в межах Бармашівської сільської ради Вітовського (раніш Жовтневого) району Миколаївської області, яка належала спадкодавиці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №545142. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14 липня 2017 року кадастровий номер земельної ділянки 4823380400:04:000:0352.

Згідно з заповітом посвідченим секретарем виконкому Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області 16 грудня 2018 року ОСОБА_3 заповів земельну ділянку площею 20,0429 га з кадастровим номером 4823380400:04:000:0350 та земельну ділянку площею 20,0472 га з кадастровим номером 4823380400:04:000:0352 ОСОБА_1 .

Відповідно дозаповіту набланку НОА105447посвідченого приватнимнотаріусом Миколаївськогоміського нотаріальногоокругу Миколаївськоїобласті ШвейновоюН.С.22вересня 2019року,номер уреєстрі нотаріальнихдій 403, ОСОБА_3 заповів: 1) ОСОБА_2 належну йому квартиру АДРЕСА_2 ; 2) ОСОБА_7 належні йому земельну ділянку з кадастровим номером 4823381700:06:001:0025 та житловий будинок з прилеглими до нього побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться на вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 ; 3) ОСОБА_8 належний йому транспортний засіб марки FORD, модель TRANSIT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип легковий, вантажопасажирський В, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

01 липня 2020 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Швейновій Н. С. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Із такою ж заявою до цього нотаріуса 03 серпня 2020 року звернулася ОСОБА_7 та 03 грудня 2020 року ОСОБА_8

01липня 2020року приватнийнотаріус ШвейноваН.С.отримала зіСпадкового реєструінформаційну довідкупро те,що існуєзаповіт від22.09.2019за номерому реєстрі64779550,оформлений набланку НОА105447, номер у реєстрі нотаріальних дій 403. Даних про наявність інших заповітів вказано не було.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19.01.2021 щодо належних ОСОБА_3 на праві власності земельних ділянок вбачається, що за життя він був власником земельних ділянок з кадастровим номером 4823381700:06:001:0025 площею 0,24 га по АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 4823380400:04:000:0352 для ведення фермерського господарства площею 20,0472 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 4823380400:07:000:0520 у вказаному реєстрі не зареєстрована.

19січня 2021року ОСОБА_2 отримала свідоцтвопро правона спадщинуза заповітомпісля смерті ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 .

Цього ж дня приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Швейнова Н. С. відмовила ОСОБА_9 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на земельні ділянки з кадастровим номером 4823380400:04:000:0352 та на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380400:07:000:0520 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право ОСОБА_2 на спадкування за законом.

Згідно з актом від 11 грудня 2023 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2011 року і по день смерті останнього проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_5 вказаного будинку.

Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 суду першоїінстанції пояснили,що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2011 року і по день смерті останнього проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 .

05вересня 2023року ОСОБА_1 було відмовленоу видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом післясмерті ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2024 року відкрито провадження у справі №477/748/24 за позовом ОСОБА_1 до Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким способомабо у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарженнясудового рішення ставиться у залежність від положень процесуальногозакону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №910/2795/20, від 31 січня 2024 року у справі №199/7376/16-ц і ухвалі Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №752/4256/17.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Чинний ЦПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним судом наявності правового зв`язку між заявником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №750/13149/21.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1223 передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання її однією сім`єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2011 року до дня його смерті.

Встановлення вказаного факту надасть їй право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 як спадкоємцю четвертої черги.

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області з позовною заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровим номером 4823380400:04:000:0350 площею 20,0429 га та з кадастровим номером 4823380400:04:000:0352 площею 20,0472 га, призначені для ведення фермерського господарства, розташовані в межах Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Якщо судом першої інстанції ОСОБА_1 буде наданий такий строк, то він зможе реалізувати своє право на отримання спадщини ОСОБА_3 , вказаної у заповіті, і оскаржуване ним рішення жодним чином не вплине на його права.

Якщо ж такий строк йому не буде наданий, то знову ж таки оскаржуване ним рішення не вплине на його права, оскільки він не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 .

За такого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду жодним чином не зачіпає права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . До того ж ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваного рішення не містять будь-яких висновків щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи та наявні докази, а також аргументи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не довів факту порушення судом першої інстанції його прав, свобод, інтересів при ухваленні рішення.

Відтак апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, так як після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Керуючись ст. 362, 381 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Заводськогорайонного судум.Миколаєва від27березня 2024року,ухвалене за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Миколаївська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді В. В. Коломієць

Т. В. Серебрякова

Повний текст ухвали складено 06 лютого 2025 року.