Рішення

від 27.01.2025 по справі 120/14477/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 січня 2025 р. Справа № 120/14477/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Альчук М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Данильченко А.О.

представника позивача: Галич І.Л.

представників відповідача: Лозінської І.А., Волкотруб І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" звернулося до суду з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким збільшено податок на прибуток іноземних юридичних осіб. Зокрема, представниця позивача покликається на те, щопри виплаті доходів у видів процентів за кредитом на користь компанії-нерезидента ALLIS ENTERPISES LIMITED, платником податків на виконання вимог податкового законодавства правомірно утримано податок з такого доходу за ставкою 2 відсотки (а не 15 відсотків), оскільки ALLIS ENTERPISES LIMITED є резидентом Республіки Кіпр та бенефіціарним отримувачем такого доходу, що підтверджується свідоцтвом бенефіціарного власника доходу. Водночас, наголошує, що підхід контролюючого органу до аналізу руху коштів та структури грошових потоків здійснений без урахування усіх обставин, що призвело до хибних висновків щодо здійснення транзиту таких коштів.

Головне управління ДПС у Вінницькій області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечує проти задоволення позову. Серед іншого вказує, що правовий статус резидента Республіки Кіпр, у контексті наявного міждержавного договору у сфері взаємин з уникнення подвійного оподаткування, є лише ознакою, що дає можливість кваліфікувати особу нерезидента, як кінцевого бенефіціарного власника доходу у виді процентів за кредитним договором. Утім, вказане самостійно не утворює правової підстави для застосування 2 відсоткової податкової преференції, про яку йдеться в міждержавній угоді про уникнення подвійного оподаткування. Так, представник відповідача наголошує, що головним бенефіціаром усієї господарської операції (створення компанії, її фінансування, забезпечення діяльності керівного складу, виплата заробітної плати керівникам, отримання доходу у виді перерахованого на компанію процентного доходу тощо) є NCH.

Представницею позивача було заявлено клопотання про витребування доказів.

Так, ухвалою суду від 01.10.2024 року у головного управління ДПС у Вінницькій області витребувано листи Міністерства фінансів Республіки Кіпр, що лягли в основу акту податкової перевірки.

На виконання вимог ухвали суду головним управління ДПС України у Вінницькій області надано лист від 18.01.2021 року № 3.10.43.2/AV.216 P.822 з додатками (вх. ДПС України № 28294/5 від 14.04.2021 року); лист від 22.02.2021 року № 3.10.43.2/АV.225 P.848 з додатками (вх. ДПС України № 28284/5 від 14.04.2021 року); лист від 18.06.2018 року № TD 3.10.43.2/AV.150 P.634 з додатками (вх. ДПС України № 31216/5 від 18.07.2018 року) ; лист від 11.05.2023 року № 3.10.43.2/AV.268 P.972 з додатками (вх. ДПС України № 61319/5 від 16.06.2023 року).

Представницею позивача подано відповідь на відзив, у якій остання вказує, що головним управлінням ДПС у Вінницькій області не враховано, що викуп привілейованих акцій та отримання доходу у вигляді процентів, за своєю суттю є різними фінансовими інструментами, що відповідно, мають різні юридичні наслідки. Зауважує, що ALLIS ENTERPISES LIMITED не є агентом, номінальним утримувачем чи посередником щодо доходу, отримуваного за результатами виконання кредитних договорів. Окрім того зауважує, що контролюючим органом належним чином не здійснено аналіз господарської діяльності підприємства. Більше того, вказує на те, що контролюючий орган здійснив вихід за межі своїх повноважень, надаючи оцінку режиму відрахування умовних відсотків (NID) за законодавством Республіки Кіпр.

До суду від головного управління ДПС у Вінницькій області надійшли заперечення, у яких представник зауважує, що випуск привілейованих акцій є прихованою формою передачі процентного доходу, який виплачувався позивачем на користь компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED за кредитним портфелем компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED для його подальшого перерахування процентного доходу на компанію NCH AGRIBUSINESS PARTNERS LP (Кайманові Острови).

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив такі обставини справи.

ТОВ "Жмеринський елеватор" зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності ТОВ "Жмеринський елеватор" згідно КВЕД є складське господарство.

Учасником цього товариства з найбільшою часткою у розмірі 99,90% є ТОВ "АГРОБІЛД-ІНВЕСТ".

Окрім того, позивач входить до складу транснаціональної інвестиційної групи NCH, яка включає, зокрема, компанію ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, компанія AMARISTA LIMITED, компанію AGRО DEVELOPMENT (UKRAINE) LIMITED, компанію AGROPROSPERIS 2 LIMITED, компанію ALLIS ENTERPRISES LIMITED.

22.03.2013 року між позивачем (як позичальником) та компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED (як позикодавцем) укладено договір позики № 1 відповідно до пп. 1.1-1.3 якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти (позика), а позичальник зобов`язується використовувати позику для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності, а також повернути позикодавцю суму позики, що надається позичальнику за цим Договором, і сплачувати позикодавцю відсотки за користування позикою.

01.12.2016 року між компаніями ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, AMARISTA LIMITED та AGROPROSPERIS 2 LIMITED укладено договір про реструктуризацію, яким компанія ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED була замінено на нового кредитора компанію AGROPROSPERIS 2 LIMITED, зареєстровану у Республіці Кіпр.

Надалі 27.11.2018 року укладено договір про реструктуризацію між компаніями "AGRО DEVELOPMENT (UKRAINE) LIMITED, AGROPROSPERIS 2 LIMITED та ALLIS ENTERPRISES LIMITED, відповідно до якого компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED була замінена на нового кредитора компанію ALLIS ENTERPRISES LIMITED, зареєстровану у Республіці Кіпр.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік позивач здійснював виплату доходу на користь неризедента ALLIS ENTERPRISES LIMITED 50057953 грн.

При виплаті такого доходу позивачем застосовано зменшену ставку оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% на підставі Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

Враховуючи викладене, ТОВ "Жмеринський елеватор" було нараховано та сплачено податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 1001159 грн.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у період з 21.05.2024 року по 27.05.2024 року, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 та п.п. 69.2-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України на підставі наказу головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.05.2024 року № 2423к та направлення від 21.05.2024 року № 3133, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Жмеринський елеватор" за період діяльності з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року з метою дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування доходів отриманих нерезидентом ALLIS ENTERPRISES LIMITED із джерелом їх походження в Україні.

За результатами податкової перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 03.06.2024 року № 22390/02-32-23-00-09/38328468, з якого висновується, що позивач не мав правових підстав для застосування зменшеної ставки податку на процентні доходи компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED із джерелом їх походження з України у розмірі 2% у 2019 році на підставі Конвенції, оскільки, компанія ALLIS ENTERPRISES LIMITED не є кінцевим отримувачем грошових коштів, а здійснює лише транзит отриманих процентів від українських підприємств акціонеру компанії NCH AGRIBUSINESS PARTNERS LP (Кайманові Острови). Відтак, встановлено порушення вимог п.103.2, п.103.3 ст.103, п.п.141.4.2 п. 141.4 ст.141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента із джерелом походження з України за період з 01.01.2010 до 31.12.2019 всього в сумі 6507534 грн.

На підставі вказаного акту перевірки головним управління ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0247912300 від 03.07.2024 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 9761301 грн (податкове зобов`язання у розмірі 6507534 грн та штрафні санкцій у розмірі 3253767 грн).

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження.

Однак рішенням Державної податкової служби України № 27595/6/99-00-06-01-02-06 від 12.09.2024 року скаргу ТОВ "Жмеринський елеватор" залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За приписами підпункту 141.4.1 пункту 141.1 статті 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підпункт а) цього підпункту).

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.2 статті 141 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Диспозитивність положення цієї статті щодо можливості визначення іншої ставки податку, що передбачається положеннями міжнародних договорів, кореспондує із пункту 3.2 статті 3 ПК України, яким визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, підписаної між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр 08.11.2012 року та ратифікованої Україною 04.07.2013 року (далі- Конвенція), дія цієї Конвенції поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

Відповідно до статті 2 наведеної Конвенції визначаються податки, на які поширюється дія Конвенції. Зокрема, зазначається, що дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.

За вимогами Конвенції доходи у вигляді процентів за позиками передбачені статтею 11 "Проценти", в якій зазначено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті (п. 103.2 ст. 103 ПК України).

Відповідно до матеріалів справи, ALLIS ENTERPRISES LIMITED є резидентом Республіки Кіпр у розумінні Конвенції, що підтверджується свідоцтвам від 21.02.2019 року, від 19.04.2018 року та від 27.02.2019 року, виданими Міністерством фінансів Республіки Кіпр.

Дотримання позивачем пункту 103.2 статті 103 ПК України не заперечується відповідачем та не є спірним у цій справі.

Водночас, спір у цій справі фактично виник у зв`язку із невизнання ГУ ДПС права позивача на застосування зменшеної ставки оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% у 2019 році, з посиланням на те, що компанія ALLIS ENTERPRISES LIMITED не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від Товариства, оскільки, на думку ГУ ДПС, здійснювала подальше перерахування процентів на користь компанії NAP

У той же час, відповідно до пункту 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Таким чином, статтею 11 Конвенції та статтею 103 ПК України головною умовою для застосування пониженої ставки податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу нерезидентам є їх статус бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що основою для розробки більшості міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування є Модельна конвенція про уникнення подвійного оподаткування (надалі також - Модельна конвенція), яка відома ще як Типова конвенція Організації економічного співробітництва та розвитку (надалі також - ОЕСР) щодо податків на доходи і капітал.

Модельна податкова конвенція ОЕСР позиціонується як джерело уніфікованих рішень щодо найбільш поширених питань, які виникають у сфері міжнародного оподаткування та усунення подвійного оподаткування.

Угода не містить прямого посилання на Коментарі, і більше того - Україна не є членом ОЕСР.

Однак, відповідно до пункту 3.2 статті 3 Угоди при застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений в Угоді, буде мати те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави, щодо податків, на які поширюється Угода, якщо з контексту не випливає інше.

Відповідно до статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (Україна приєдналась до згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про приєднання до Конвенції із застереженнями та заявою" від 14.04.1986 року № 2077-XI) договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до їх звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору.

Поряд з контекстом враховуються: усяка наступна угода між учасниками щодо тлумачення договору або застосування його положень, якій вона не суперечить юридичній кваліфікації ситуації, отриманої в межах Конвенції; наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення; будь-які відповідні норми міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, докладне визначення терміну "бенефіціарний власник" наведено в Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР.

Так, в коментарі до ст. 12 Модельної конвенції ОЕСР щодо податків на доходи та капітал (пункт 4.5) зазначено, зокрема, що поняття "бенефіціарний власник" чітко демонструють, що значення, яке надається цьому поняттю в контексті цієї статті, необхідно відрізняти від відмінного значення, що надається йому в контексті інших засобів, яке стосується визначення осіб (зазвичай фізичних осіб), які здійснюють кінцевий контроль над юридичними особами чи активами. Таке відмінне значення "бенефіціарного власника" не може застосовуватися в контексті Конвенції. Більше того, це значення, яке відсилає до фізичних осіб, не може бути узгоджене з текстом підпункту 2а) ст. 10, який стосується ситуації, коли компанія є бенефіціарним власником дивідендів. Поняття "бенефіціарний власник" покликане подолати труднощі, які виникають у зв`язку і вживанням слів "сплачені на користь", які містяться у пункті 1 статті 10 та 11 та використовувались аналогічним чином у пункті 1 статті 12 Модельної конвенції щодо податків на доходи та капітал стосовно дивідендів і процентів, а не труднощів, пов`язаних із власністю на акції чи боргові вимоги, за якими сплачуються дивіденди, проценти чи роялті.

Так, вимогу щодо бенефіціарного власника додано до пункту 2 статті 11 Конвенція для того, щоб роз`яснити значення слів "і сплачуються резиденту", які використовуються в пункті 1.

Зрозумілим є той факт, що країна джерела не зобов`язана поступатись у праві оподатковувати проценти на тій лише підставі, що проценти були сплачені саме резиденту Держави, з якою укладено міжнародний договір. Термін "фактичний власник доходу" використовується не у вузькому технічному сенсі, а розуміється в контексті та світлі завдань і цілей Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування, попередження випадків ухилення від сплати податків та уникнення оподаткування.

Пільга або звільнення від оподаткування по будь-якому із видів доходу, що надається Державою, з якої походить дохід, резиденту іншої Договірної держави з метою уникнення повністю або частково подвійного оподаткування, яке може виникнути у зв`язку із повторним оподаткуванням такого доходу Державою резидентства. Коли цей вид доходу отримує резидент Договірної Держави, що діє як агент чи номінальний отримувач, надання Державою, з якої походить дохід, такої пільги або звільнення виключно на підставі статусу безпосереднього отримувача доходу як резидента іншої Договірної Держави буде суперечити цілям та завданням Конвенції.

Безпосередній отримувач в цій ситуації кваліфікуватиметься як резидент, однак цей статус не призводить до потенційного подвійного оподаткування, оскільки отримувач не розглядається як власник доходу для цілей оподаткування в Державі резиденства.

Надання державою, з якої походить дохід, пільги або звільнення від оподаткування також буде суперечити цілям та завданням Конвенції, якщо резидент Договірної Держави, не використовуючи такі інструменти, як агентування або номінальної власності, буде діяти як проміжна ланка для іншої особи, котра фактично отримує вигоду від відповідного доходу.

Проміжна ланка не може розглядатися як фактичний власник, якщо навіть за свого формального статусу власника, на практиці вона має досить вузькі повноваження щодо такого доходу, що надає можливість її розглядати як просту довірену особу, або управляючу особу, що діє від імені зацікавлених осіб.

Отже, Угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом на нерезидентом не пов`язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового) податкового режиму. Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу.

Застосування податкових преференцій визнається неправомірним, коли сукупність угод (операцій) дозволяє зробити висновок про те, що основною їхньою метою були виведення доходу з-під оподаткування і формальне здійснення операцій з метою використання переваг за міжнародною угодою.

Результатом такої оцінки може стати перекваліфікація виплати з відповідною зміною режиму оподаткування, а також кваліфікація сукупності угод із застосуванням норм національного законодавства по виведеному з-під оподаткування доходу.

У випадках, які наводяться в Коментарях (агент, номінал, посередник тощо), безпосередній отримувач процентів не вважається бенефіціарним власником, оскільки право отримувача вільно розпоряджатись такими процентами обмежено в силу наявності договірних або інших юридичних обов`язків передати отриманий платіж іншій особі.

Суд вважає за необхідне зауважити, що такий обов`язок зазвичай випливає з юридичних документів, однак також може з`ясовуватись на підставі фактів та обставин, які вказують, що по суті отримувач процентів не має право вільно розпоряджатись такими процентами.

За загальним правилом ознаками, які можуть вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, є, зокрема:

1) відсутність фактичного самостійного здійснення господарської діяльності особою нерезидентом, яка зареєстрована в Державі, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, на відповідній території;

2) характер грошових потоків свідчить про наявність юридичних та фактичних обов`язків щодо подальшого перерахування отримуваних процентів особо-нерезидентом третій особі та відсутність у особи-нерезидента можливості самостійного прийняття рішення щодо долі отримуваного доходу та контролю щодо отримуваного доходу;

3) мінімальний часовий інтервал між: укладенням договору (видачею позики) між резидентом та особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, а також договору (видачею позики) між останнім та третьою особою; отриманням доходу особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, і виплатою грошових коштів третій особі;

4) відсутність диференційованих, що розрізняються умов договорів, правових документів, на підставі яких особа-нерезидент отримує дохід і в подальшому перераховує кошти;

5) вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою;

6) фактичні ризики, пов`язані із наданням позики резиденту, несе третя особа, а не особа-нерезидент.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 640/8578/19.

У контексті викладеного суд звертає увагу на те, що відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", Україна забезпечує, щоб існуючі закони та майбутнє законодавство поступово досягли сумісності з acquis ЄС.

Суд вважає за доцільне звернутися до дослідження судової практики Європейського Суду справедливості.

Розвиваючи вказане, суд вказує на справу щодо об`єднаних справ № С116/16, № С117/16, № C115/16, №C118/16, № C119/16 та № С299/16. Ця справа стосується тлумачення положень Директиви Ради № 90/435/ЄЕС "Щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується до материнських компаній та дочірніх підприємств різних держав-членів" (далі -Директива), які були розглянуті Судом ЄС у межах спору між кількома юридичними особами, зареєстрованими на території Євросоюзу, з однієї сторони, та данським Міністерством у справах оподаткування, з іншої сторони.

Усталена правозастосовна практика Суду ЄС спирається на фундаментальні принципи, один з яких говорить про те, що право Євросоюзу не повинно захищати інтереси, в основі яких лежить зловживання правом, а також не може використовуватися зацікавленими особами для отримання пільг шляхом недобросовісних дій. Цей принцип повинен застосовуватися незалежно від того, чи права платника податків засновані на міжнародному договорі, чи на Директиві ЄС (принцип заборони зловживання правом).

Директива була прийнята з метою стимулювання створення груп компаній ЄС для підвищення конкурентоспроможності європейського бізнесу на міжнародному рівні. Отже, використання положень цієї Директиви недобросовісними особами виключно з метою економії на сплаті податків суперечить цілям її прийняття і повинно бути обмежено, оскільки така практика підриває ефективне функціонування європейського ринку через виникнення нерівних умов економічної конкуренції. При цьому вибір платником податків найбільш вигідного режиму ведення підприємницької діяльності з позиції оподаткування не може розглядатися як зловживання правом.

Суд ЄС дійшов висновку, що національним судам потрібно досліджувати такі обставини діяльності платника податків для встановлення факту зловживання правом: чи є укладені угоди з будь-яких економічних підстав; чи вони були укладені лише з метою недобросовісного застосування пільги, для того щоб ухилитися від сплати податку з джерела доходу.

Суд постановив, що група компаній може бути визнана штучною структурою, якщо заснована не для ведення економічної діяльності, а для отримання необґрунтованої податкової вигоди, що суперечить меті прийняття застосовного податкового законодавства (тобто структура групи має формальний характер).

Тобто, визначаючи компанію транзитною (кондуїтною), слід спиратися на аналіз мети її економічної діяльності, а також управлінської структури.

Отже, як підкреслив Суд ЄС, розроблена ОЕСР концепція бенефіціарного власника може застосовуватися до цієї Директиви в тому випадку, коли компанія, зареєстрована на території Євросоюзу, вважається особою, яка фактично має право на дохід у вигляді відсотків або роялті, тільки якщо вона без будь-яких обмежень визначає подальшу економічну долю отриманих доходів і не діє як посередник.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ "Жмеринський елеватор" уклало договір позики з ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED № 1 від 22.03.2013 року із подальшим укладенням відповідних додаткових угод, у зв`язку зі зміною умов.

Капітал ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED було сформовано шляхом відчуження відчуження/продажу в 2014 році своєї дочірньої компанії AGRО DEVELOPMENT (UKRAINE) LIMITED компанії AMARISTA LIMITED.

Водночас 27.10.2016 року була створена компанія AGROPROSPERIS 2 LIMITED, якій 01.12.2016 року було передано частину кредитного портфелю українських підприємств, у тому числі, кредитного портфелю позивача, від ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED через AMARISTA LIMITED.

Відтак, кредитора за договором позики № 1 від 22.03.2013 року було замінено з ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED на AGROPROSPERIS 2 LIMITED.

У грудні 2018 року AGROPROSPERIS 2 придбала ALLIS ENTERPRISES LIMITED у своєї дочірньої компанії Agro Development (Ukraine) Limited.

Так, AGROPROSPERIS 2 LIMITED передала права, право власності та відсотки дебіторської заборгованості за наявними позиками своїй дочірній компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED в обмін на випуск привілейованих акцій, випущених дочірньою компанією на її користь.

Відповідно у грудні 2018 року відбулася заміна кредитора у договорі позики № 1 від 22.03.2013 року з AGROPROSPERIS 2 на ALLIS ENTERPRISES LIMITED, що відображено й у додатковій угоді № 7 до цього договору позики.

Відповідно до доводів контролюючого органу, ALLIS ENTERPRISES LIMITED перераховує отриманні проценти від українських компаній за користування позиками на користь AGROPROSPERIS 2 LIMITED, яка в свою чергу перераховує такі проценти як викуп своїх привілейованих акцій акціонеру AMARISTA LIMITED, яка далі перераховує такі кошти як повернення авансів акціонеру NCH New Europe Property Fund LP (Кайманові Острови).

Суд звертає увагу на те, що договір про реструктуризацію від 27.11.2018 року було укладено з метою передачі функцій фінансування в межах групи компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED.

Тобто за наслідками укладення такого договору компанія ALLIS ENTERPRISES LIMITED набула права вимоги до українських компаній групи за кредитними договорами, стороною яких вона стала, а не набула статусу агента, номінального утримувача (номінальним власником) чи посередника щодо доходу, отримуваного за такими кредитними договорами.

Як слідує із додаткової угоди № 5 (із урахуванням змін внесених додатковою угодою № 7) до договору позики № 1 від 22.03.2013 року позикодавець, тобто ALLIS ENTERPRISES LIMITED, є бенефіціарним власником процентного доходу отримуваного із України.

Тобто вказаною угодою підтверджено, що позикодавець ALLIS ENTERPRISES LIMITED не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) чи посередником щодо доходу, отримуваного за такими, і, відповідно, є власником прав вимоги за цим договором.

Більше того, зміст аналізованого договору та додаткових угод не містить зобов`язань АLLIS ENTERPRISES LIMITED з передання отриманих за кредитними договорами процентів третім особам.

Про аналогічне зазначається і у п. 32 листа від 22.02.2021 року щодо компанії АLLIS ENTERPRISES LIMITED. Так, у вказаному листі чітко зазначено, що отримані проценти не були передані далі, оскільки відсутні договірні або законні зобов`язання передавати отримані проценти іншій стороні. Компанія має повне право використовувати та користуватися отриманими проценти. Директори Компанії уповноважені здійснювати операції по рахунку, з контролем функції в офісі у Нью-Йорку.

Окрім того, судом враховано, що у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 817/1045/17 висновується, що компанія ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED (першочерговий кредитор) була бенефіціарним власником процентного доходу, отримуваного від української дочірньої компанії групи NCH.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного суд вважає, що подальша реструктуризація і передання прав вимоги за кредитними договорами новому кредитору компанії-учасника тієї ж групи ALLIS ENTERPRISES LIMITED, здійснена з метою передачі відповідних фінансових асигнувань в межах групи з метою раціоналізації процесів, а не встановлення уже існуючого відповідного преференційного режиму.

З огляду на наведене, суд зазначає, що факт зміни структури внутрішньогрупового фінансування не може доводити відсутність у ALLIS ENTERPRISES LIMITED статусу бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від позивача у ході своєї діяльності.

Суд вважає за доречне зауважити, що загальнодоступним є факт розгалуженості структури компаній групи NCH.

Водночас наявність вітки корпоративної мережі жодним чином не свідчить про те, що створені компанії, зокрема й ALLIS ENTERPRISES LIMITED, - не є самостійними учасниками відповідного ринку послуг.

Відповідно до управлінських звітів компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED (а.с. 60-120, том 2), основними видами діяльності компанії є здійснення капіталовкладень та фінансування пов`язаних компаній.

Так, листом уповноваженого органу Республіки Кіпр від 22.02.2021 року № 3.10.43.2/АV.225 P.848, підтверджено, що ALLIS ENTERPRISES LIMITED надає позики пов`язаним компаніям, таким чином, Компанія виконує функцій, пов`язані з такою діяльністю (зокрема, фінансування, нагляд і бухгалтерський облік). Ця роль належить Директорам Компанії (п. 19).

Згідно з п. 87 Статуту компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED управління діяльністю компанії здійснюється Радою директорів, яка може здійснювати всі повноваження компанії, які відповідно до Закону і цього Статуту не повинні здійснюватися на загальних зборах Компанії.

Аналіз Статуту повноважень вказує, що Рада директорів уповноважена: укладати договори (п. 4 Статуту); викуп, випуск привілейованих акцій, що підлягають викупу, розпорядження акціями (пп. 5.4, 5.6 Статуту); повноваження на пред`явлення вимог до учасників стосовно сплати грошей, несплачених за їх акції (п. 20 Статуту); повноваження на конфіскацію акцій учасників у разі несплати ними заборгованості відповідно до вимоги про сплати (пп. 39-41 Статуту).

Більше того, здійснення такої діяльності підтверджується як фінансовою звітність компанію, так і відповідними угодами.

Зокрема, додаткова угодою № 7 до договору позики 2013 року (укладена після договору про реструктуризацію від 27.11.2018 року) підписана директором компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED.

Крім того аналіз рішень про зворотній викуп акцій компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED протягом 2019 року свідчить про те, що такі прийняті Радою директорів компанії.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, директори здійснювали управління компанією на підставі Генерального договору про надання послуг від 02.01.2020 року, укладеного між компанією ALLIS ENTERPRISES LIMITED та компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED.

Дійсно, матеріалами справи підтверджено, що директори ALLIS ENTERPRISES LIMITED виконували функції директорів в інших компаніях.

Водночас, такі функції вони виконували лише в межах компанії груп на підставі відповідних договорів.

Суд наголошує, що відповідно до п. 6 Генерального договору про надання послуг від 02.01.2020 року ALLIS ENTERPRISES LIMITED здійснює оплату саме за послуги ATS Agribusiness Investments Limited, у які входить і відшкодування витрат ATS Agribusiness Investments Limited на виплату заробітної плати залученим працівникам.

Суд зауважує, що в реаліях сьогодення відсутність працівників у штаті підприємства не є підставою стверджувати про не здійснення таким підприємством господарської діяльності, з огляду на наявність послуг аутсорсингу та аутстафінгу, які фактично є передачею підприємством на підставі договору певних функцій підприємницької діяльності іншій профільній компанії, яка діє в необхідній галузі.

Відповідно до листа компанії ATS Agribusiness Investments Limited від 26.03.2024 року компанія ATS Agribusiness Investments Limited виплатила 144571 євро в якості винагороди директорів пов`язаних компаній-учасників групи.

Суд зауважує, що вказане лише свідчить про виконання умов відповідного договору, а не фінансування компанії іншою компанією групи.

Принагідно, суд зауважує, що аутсорсинг та аутстафінг є законними, врегульованими законодавчими нормами та дієвими способами оптимізації певних бізнес-процесів, що економить ресурси власника бізнесу.

Відтак, виконаннями директорами функцій у групі компанії на підставі таких договорів жодним чином не може підтверджувати або спростовувати статус компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED як бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від позивача.

Окрім того, відповідач стверджує, що функції директорів компаній ALLIS ENTERPRISES LIMITED повністю контролюються офісом в Нью Йорку, компанією NCH, яка є материнською компанією NCH New EuropeProperty Fund LP (Кайманові Острови).

Водночас, відповідно до листа уповноваженого органу Республіки Кіпр від 22.02.2021 року № 3.10.43.2/АV.225 P.848, звичайні бухгалтерські функції компанії виконуються на Кіпрі (п. 13), операційні рішення, пов`язані з такими інвестиціями, приймаються Директорами Компанії в рамках повсякденного ведення бізнесу, а не під час офіційних нарад директорів з консультаціями і під професійним керівництвом Джорджа Рора, Моріса Табачініча і Нью-Йоркського офісу (п. 15).

Також, судом встановлено, що протягом 2019 року компанія ALLIS ENTERPRISES LIMITED не видавала генеральних довіреностей, що підтверджується свідоцтвом бенефіціарного власника процентного доходу за 2018, 2019 рік та розглядуваним листом уповноваженого органу Республіки Кіпр.

Вказане, у свою чергу свідчить про те, що у компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED були відсутні будь-які інші повноважні особи на прийняття в інтересах компанії рішень з будь-яких питань, що б могло сприйматися контролюючим органом як фактичне управління компанією та виключати відсутність бенефіціарництва, з огляду на наявність постійного представництва.

Суд наголошує, що структурування бізнес моделі груп компаній є виключною компетенцією акціонерів (бенефіціарів) такої групи.

Окрім того, у акті перевірки головне управління ДПС України у Вінницькій області посилається на те, ALLIS ENTERPRISES LIMITED не є бенефіціарним власником доходу, отриманого від позивача у 2019 році, оскільки кредити є незабезпечиними заставою та видані пов`язаною стороною AGROPROSPERIS 2 LIMITED під спільним контролем.

Водночас, суд критично сприймає такі доводи, з огляду на те, що сфера визначення умов відповідних кредитних договорів у процесі веденні бізнесу відносить виключно до сфери господарської діяльності.

Статус пов`язаної особи, у тому числі у межах однієї фінансової групи, не може обмежувати контрагентів у тактиці ведення бізнес-процесів та тим більш обмежувати особам користування послугами на визначених умовах.

Щодо доводів головного управління в ДПС у Вінницькій області на відсутність у компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED власних активів для надання позик українським підприємствам, суд зазначає таке.

Відповідно до посилань відповідача група компаній повністю залежіть від фінансування головної материнської компанії NCH (Кайманові Острови), яка несе всі ризики по вказаних операціях.

Як уже було зазначено судом, у результаті укладення договору про реструктуризацію від 27.11.2018 року компанія ALLIS ENTERPRISES LIMITED отримала від компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED портфель дебіторської заборгованості українських юридичних осіб, що входять до групи компанії NCH.

Так, зі звітів про рух грошових коштів компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED за 2018-2019 роки та листа цієї компанії від 26.03.2024 року, яким підтверджується рух грошових активів, судом встановлено, що позики, видані компанією пов`язаним особам на території України, у 2019 році складали 34080900 дол. США, а суми позик повернутих пов`язаними особами на території України у 2019 році складали 34438000 дол. США (з 85589333 дол. США позик, повернутих всіма пов`язаними особами, включаючи ті, що зареєстровані в Україні). Водночас, суми процентів за наданими позиками, виплачених пов`язаними особами у 2019 році склали 14636057 дол. США.

Крім того, відповідач не врахував, що ALLIS ENTERPRISES LIMITED використовувала отримані від українських дочірніх компаній процентні доходи для надання нових позик.

Такі доходи також використовувалися компанією ALLIS ENTERPRISES LIMITED і для здійснення інвестицій в акції дочірніх компаній. Так відповідно до аналізованих фінансових звітів такі суми склали - 2837697 дол. США у 2018 році, 8251267 дол. США у 2019 році).

Аналіз сум звітності товариства спростовує твердження контролюючого органу про відсутність у компанії активів для надання кредитів пов`язаним особам на території України, зокрема й за рахунок повернутих позик.

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що чинне законодавство не встановлює вимоги щодо джерела походження коштів, за рахунок яких нерезидент надає позику платнику податків, як щодо умови, яка визначає бенефіціарного власника процентів, виплачених за позикою.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 25.10.2021 року у справі № 160/1062/19.

До того ж, як слідує з фінансової звітності компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED за 2017-2019 роки, в результаті використання своїх фінансових інструментів (включаючи надання кредитів позивачу) остання самостійно несе такі ризики: ризик зміни відсоткової ставки, кредитний ризик, ризик втрати ліквідності, ризик зміни цін на ринку, операційний ризик, ризик нормативно-правової невідповідності, судовий ризик, репутаційний ризик.

Водночас, в основу тверджень контролюючого органу щодо того, що ALLIS ENTERPRISES LIMITED є кондуїтної компанією покладено те, що вибудована корпоративна структура із ланцюга міжнародних компаній NCH спрямована лише на виведення виплачуваного нерезиденту процентного доходу з-під оподаткування, шляхом випуску та викупу привілейованих акцій.

Суд зауважує, що аналіз норм законодавства та матеріалів справи свідчить про те, що такі операції не є дзеркальними у контексті встановлення транзиту коштів.

Суд звертає увагу, що кредитні договори, на підставі яких компанія ALLIS ENTERPRISES LIMITED отримувала дохід у вигляді процентів є фінансовим інструментом, спрямованим виключно на поповнення обігових коштів та налагодження фінансово-господарської діяльності, оскільки надання фінансування є єдиною діяльністю компанії.

Так, нараховані компанією ALLIS ENTERPRISES LIMITED проценти за такими кредитними договорами відображаються у складі її активів.

Водночас, суд зауважує, що права, надані певному класу привілейованих акцій, є основними факторами при визначені того, чи є привілейована акція фінансовим зобов`язанням або інструментом власного капіталу, адже привілейовані акції є гібридними цінними паперами.

Суд наголошує, що у контексті цієї справи, випуск та викуп компанією певного класу привілейованих акцій є виключно рішенням ради директорів спрямованих на залучення фінансових ресурсів на максимально зручних для себе умовах.

Тобто рішення про викуп акцій мають на меті та своїм результатом зміни в капіталі, що є очевидним підтвердженням різної правової природи та спрямованості відповідних інструментів.

Розвиваючи вказане, суд вважає за доречне вказати, що згідно п. 7 Угоди про реструктуризацію від 27.11.2018 року випуск акцій ALLIS ENTERPRISES LIMITED на користь AGROPROSPERIS 2 LIMITED документується і підтверджується офіційним Сертифікатом, який видається Департаментом Реєстрації Компаній і Офіційного Ліквідатора Міністерства Торгівлі, Промисловості та Туризму Кіпру, а внесення компанією AGROPROSPERIS 2 LIMITED портфелю позик до акціонерного капіталу ALLIS ENTERPRISES LIMITED документується і підтверджується Протоколом Передачі Портфелю Позик або іншим аналогічним документом.

Так, суд акцентує увагу на те, що прийняття організаційно-розпорядчих рішень власниками корпоративних прав не утворюють господарську діяльність.

Окрім того, відповідно до аналізованого листа ALLIS ENTERPRISES LIMITED від 26.03.2024 року, компанія не здійснювала послідовних операцій з подальшого переказу отриманого від українських компаній процентного доходу в жодному місяці за 2019 рік.

Вказане підтверджує, що компанія ALLIS ENTERPRISES LIMITED очевидно не могла здійснювати транзит отриманого від українських дочірніх компаній протягом аналізованого контролюючим органом у 2019 року процентного доходу на користь компанії AGROPROSPERIS 2 LIMITED.

В акті перевірки відповідач зазначив, що за 2017-2019 роки українські підприємства виплатили на користь AGROPROSPERIS 2 LIMITED процентні доходи у розмірі 215439 тис. дол. США, в свою чергу AGROPROSPERIS 2 LIMITED здійснила викуп привілейованих акцій у AMARISTA LIMITED у розмірі 21800 тис. дол. США, які були перераховані безпосередньо в NAP.

Окрім того, відповідач акцентує увагу на збитковості AGROPROSPERIS 2 LIMITED.

Проте, такий аналіз руху та структури грошових потоків як компанії ALLIS ENTERPRISES LIMITED, так і AGROPROSPERIS 2 LIMITED, не може бути визнаний обґрунтованим, оскільки створює хибне враження про співставність отриманих та виплачених сум, так як відповідні грошові потоки компаній мали бути проаналізовані не сукупно, а за кожний рік окремо, оскільки звітним (податковим) періодом є саме відповідний рік.

Більше того, як уже було встановлено судом, аналіз фінансової діяльності контролюючого органу не містить оцінки усіх грошових находжень та не розділяє такі у залежності від акціонерів українських компаній, що б давало змогу детально дослідити відповідний рух коштів та встановити послідовність операцій перерахування.

Суд зауважує, що така перевірка контролюючого органу не надає почергову оцінку господарської діяльності компаній, що унеможливлює встановлення сутності та змісту відповідної операції, нівелюючи її форму, зумовлену комерційною діяльністю.

Щодо посилання відповідача на застосування режиму NID, як на доказ того, що компанія не є бенефіціарним власником, суд зазначає таке.

Формування власного капіталу (акційної премії) за рахунок кредитного портфелю дозволяється в частині застосування режиму NID на Кіпрі.

Режим NID - інструмент, який дозволяє скоротити запозичені кошти, шляхом заміни запозичених коштів на фінансування за рахунок власного капіталу.

Водночас, NID вираховується з оподатковуваного доходу компанії до тих пір, поки нове фінансування акціонерного капіталу використовується в її діяльності та приносить оподатковуваний дохід. Відрахування залежить від низки умов, включаючи 80% обмеження оподатковуваного доходу.

Кваліфікація нового капіталу включає акціонерний капітал будь-якого класу та премію за акції, випущену та погашену після 1 січня 2015 року, сплачену готівкою або в натуральній формі.

Суд зауважує, що режим NID, окрім зниження ефективного податку кіпрської компанії до 80%, тим самим зниження ефективної ставки податку до 2,5%, не може свідчити про те, що кіпрська компанія не може бути бенефіціарним власником доходу.

Водночас, суд наголошує, що податкові органи не мають повноважень оцінювати правомірність застосування компанією режиму відрахування умовних відсотків за законодавством Республіки Кіпр, оскільки таке відносить до компетенції уповноваженого органу Республіки Кіпр.

З урахування вищенаведеного, суд висновує, що формування висновків про транзитність грошових коштів на рахунках ALLIS ENTERPISES LIMITED за 2019 роках є безпідставним та таким, що свідчить про формування висновків акту перевірки на вибіркових відомостях.

Відтак, головне управління ДПС у Вінницькій області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Таким чином, доводи відповідача про порушення позивачем положень пункту 141.4 статті 141 ПК України і заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб не знайшли свого підтвердження.

Розвиваючи вказане, суд вважає за доцільне зазначити, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням частини 4 статті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Водночас, трактування норм податкового законодавства, нехтуючи загальними принципами права, - суперечить пріоритетам державної політики та звужує потенціал економіки України до зростання.

Частинами 1, 2 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд дійшов до висновку, що прийняте головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" (23100, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Жмеринка, вул. Чернишевського, буд. 42, код ЄДРПОУ 38328468) до головного управління ДПС у Вінницькій області (21028, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 44069150) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Вінницькій області № 0247912300 від 03.07.2024 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" 30280 грн. судових витрат пов`язаних із сплатою судового збору за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович