Рішення

від 20.01.2025 по справі 2-385/11

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 2-385/11

Провадження № 2/448/1/25

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

20.01.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голубінки Л.В.,

та представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Тарасенка Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про встановлення факту спільного проживання, визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частки в житловому будинку та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, покликаючись на те, що з 1999 року і до моменту смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він перебував з нею у фактичному шлюбі. Вони проживали однією сім`єю, вели спільний побут, мали єдиний бюджет, проте не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою. З 06.01.2000 року він не перебував в іншому шлюбі, а жінка ОСОБА_4 була вдовою з 1984 року.

Зазначав, що за договором купівлі продажу від 06.03.2002року серії АЕР №192041 ними було придбано житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 . Оформлення зазначеного договору здійснювалось від імені ОСОБА_4 . Згідно зазначеного договору покупець купив земельну ділянку площею 0,11 га, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. Згодом, в 2002 та 2005 роках на основі договорів купівлі-продажу були проведені зміни у межах і розмірах земельної ділянки, земельну ділянку було зменшено на 0,0050 га (в 2002р.) та на 0,0059 га (в 2005р.). Відповідно до цього ж договору, будинок складався з трьох житлових кімнат, кухні, житловою площею 43,4 кв.м., загальною площею 64,8 кв.м. Будинок на той час перебував у незадовільному для проживання стані, тому він разом із ОСОБА_4 , накопичивши протягом декількох років спільні кошти, вирішили провести його реконструкцію. Рішенням Мостиської міської ради Львівської області від 17.08.2005р. №43 було затверджено ОСОБА_4 матеріали погодження по вибору земельної ділянки під реконструкцію індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 та надано дозвіл на виготовлення будівельного паспорта. В результаті проведення цієї реконструкції збільшилась загальна площа будинку 215,0 кв.м. (збільшилась на 150,2 кв.м.), а також житлова площа 101,6 кв.м. (збільшилась на 58,2 кв.м.). Після проведення реконструкції будинку ними було оформлено право власності на зазначене нерухоме майно. Вартість будинковолодіння після його реконструкції та на даний час збільшилась за рахунок витрат на будматеріали та будівельні роботи, проведені у 2006 2009 роках.

Вказував, що вищевказане будинковолодіння було набуте ним за час перебування у фактичному шлюбі з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, ОСОБА_4 за життя склала заповіт, про який він (позивач) дізнався вже після її смерті. Даним заповітом така розпорядилась спірним будинковолодінням та земельною ділянкою в користь своїх синів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які звернулися до державного нотаріуса за оформленням спадщини за заповітом.

З огляду на наведене, позивач просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,099 га, переданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території АДРЕСА_1 ) Мостиської міської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №001086, а також визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 26.12.2011р. приватним нотаріусом Келюх М.А. на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 в частині розпорядження 1/2 частиною вказаного будинку та 1/2 частиною земельної ділянки.

Після поверненнясправи зВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справна новийрозгляд досуду першоїінстанції,позивачем ОСОБА_1 подано уточненупозовну заяву,у якійтакий завивнаступні позовнівимоги:встановити фактйого ( ОСОБА_1 )проживання спільноз ОСОБА_4 в періодз 2000року по16.04.2011року однієюсім`єю чоловіката жінкибез реєстраціїшлюбу;визнати житловийбудинок (будинковолодіння) АДРЕСА_1 та земельнуділянку площею0,099(нульцілих дев`яностодев`ять тисячних)га,передану дляобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі спорудта веденняособистого підсобногогосподарства,що розташованана території АДРЕСА_1 згідноДержавного актуна правоприватної власностіна землюсерії IV-ЛВ№001086спільною сумісноювласністю його( ОСОБА_1 )та ОСОБА_4 ;визнати заним ( ОСОБА_1 )право власностіна 1/2частину житловогобудинку (будинковолодіння) АДРЕСА_1 ;визнати заним ( ОСОБА_1 )право власностіна 1/2частину земельноїділянки площею0,099(нульцілих дев`яностодев`ять тисячних)га,переданої дляобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі спорудта веденняособистого підсобногогосподарства,що розташованана території Мостиська( АДРЕСА_1 )Мостиської міськоїради згідноДержавного актуна правоприватної власностіна землюсерії IV-ЛВ№001086;визнати частковонедійсним заповіт ОСОБА_4 ,посвідчений 06.12.2007року приватнимнотаріусом Мостиськогорайонного нотаріальногоокругу Львівськоїобласті КелюхМ.А.,зареєстрований вреєстрі за№344,в частинірозпорядження щодо1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,099 (нуль цілих дев`яносто дев`ять тисячних) га, переданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Мостиська ( АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів.

Саме позовні вимоги в зазначеній редакції від 22.06.2016р. сторона позивача підтримувала після постановлення судом ухвали від 05.02.2018 року, якою ухвалено проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (у зв`язку з набранням чинності новою редакцією ЦПК України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р.), що мало місце 15.12.2017р.).

В обґрунтуваннязаявлених позовнихвимог позивач ОСОБА_1 покликався нанаступне. З 1999року він(позивач)перебував уфактичних шлюбнихвідносинах із ОСОБА_4 .Починаючи з06.01.2000року він(позивач)та ОСОБА_4 проживали спільно,вели спільнегосподарство,мали спільнийпобут,мали єдинийбюджет,проте неперебували узареєстрованому шлюбі.При цьому ОСОБА_4 з 1984року булавдовою,а він(позивач)з 2000року неперебував віншому шлюбі.Факт його(позивача)проживання з2004р.за адресою: АДРЕСА_1 без реєстраціїпідтверджено довідкою,виданою виконавчимкомітетом Мостиськоїміської радиЛьвівської області№2.17-1534від 18.10.2011р.Факт проживання ОСОБА_4 з 2004р.за адресою АДРЕСА_1 не оспорюєтьсясторонами,підтверджено всімаматеріалами справи.В ходірозгляду справив судіпершої інстанціїбуло отриманопоказання дев`ятисвідків,які підтвердилифакт спільногопроживання його(позивача)та ОСОБА_4 в періодз 2000року по деньсмерті ОСОБА_4 ,а саме: ОСОБА_5 (сусідкиза адресою: АДРЕСА_2 та подруги ОСОБА_4 ), ОСОБА_6 (виконавцябудівельних робіту 2000-2005роках), ОСОБА_7 (виконавцяоздоблювальних робіту 2008-2009роках), ОСОБА_8 (сусідаза адресоюспірного майна), ОСОБА_9 (близькогознайомого,що напрохання позивачаздавав кровдля сина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 ), ОСОБА_10 (працівникафілії «Ощадбанк»,приміщення якогознаходиться навпротиспірного будинку), ОСОБА_11 (родича ОСОБА_1 ,що надавфотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на родинних святкуваннях тапохоронах), ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (орендарівкімнат вспірному будинку).Всі зазначенісвідки підтвердилинаявність відносинміж ним(позивачем)та ОСОБА_4 ,притаманних подружжю,факт веденняними спільногогосподарства,спільного створеннямайнових благ,спільного вихованнянеповнолітнього сина ОСОБА_4 .Крім цього,доказами наявностіміж ним(позивачем)та ОСОБА_4 відносин,притаманних подружжю,свідчить його(позивача)обізнаність щодостану здоров`я ОСОБА_4 та їїсина ОСОБА_2 ,його (позивача)участь влікуванні сина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 ,оглянуті судомфотографії,на якихзафіксовано його(позивача)та ОСОБА_4 в колідрузів тародичів напершому причастійого (позивача)племінника тана похоронахйого (позивача)родичів вжовтні 2010р.Твердження відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,що його(позивача)відносини з ОСОБА_4 мали сутоінтимний характерне можутьбратись судомдо уваги,з оглядуна наявністьна моментрозгляду даноїсправи споруміж нимита відповіднонеприязних стосунків.В сукупностівсі доказиу данійсправі свідчатьпро спільнепроживання однієюсім`єю його(позивача)та ОСОБА_4 протягом більшяк 10років,та вумовах якв часиекономічного ростутак ів часифінансової кризи,а такожв частяжкої хвороби ОСОБА_4 .Спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як чоловіката дружинибез реєстраціїшлюбу вперіод з2004р.по 16.04.2011р.має правовінаслідки,передбачені ст.74СК України.Спірні будинокта земельнаділянка булипридбані ОСОБА_4 в 2002р.Вартість будинкута земельноїділянки натой чассклала 9610грн.Загальна площабудинку становила64,8кв.м.До липня2004р.жодних дійщодо спірногобудинку нездійснювалось тапротягом цьогочасу вартістьбудинку незростала.Він (позивач)та ОСОБА_4 надалі проживализа адресою: АДРЕСА_2 .Крім цього,продавець будинку,а саме ОСОБА_14 до 01.02.2004р.проживала успірному будинку.Даний фактпідтверджується довідкоювід 16.02.2004р.,виданою МостиськимТОВ «Управліннябудинками».Це булотакож обумовленоі договоромкупівлі-продажуспірного будинку(п.4договору).В липні2004року ОСОБА_4 було наданодозвіл напідготовку матеріалівпогодження виборуземельної ділянкипід реконструкціюспірного будинку.В серпні2005року ОСОБА_4 було затвердженоматеріали погодженняпо виборуземельної ділянкипід реконструкціюспірного будинкута наданодозвіл навиготовлення будівельногопаспорта підреконструкцію спірногобудинку.Влітку 2004року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільними трудовимита фінансовимизатратами розпочалиреконструкцію спірногобудинку.В 2004 2005роках спірнийбудинок булопрактично повністюрозібрано,зведено новийфундамент,споруджено новістіни,мансарду,дах.Площа реконструйованогобудинку склала215кв.м.Тобто,набуте ОСОБА_4 майно в2004-2005роках збільшилосьу розміраху триз половиноюрази,старі стіниі дахбули заміненіновими.Згідно ВисновкуПП «Оцінка»,ринкова вартістьспірного будинкустаном на10.01.2007р.становила 152800грн.Тобто внаслідокреконструкції вартістьспірного будинкузросла в15разів.А згідноВитягу зреєстру праввласності нанерухоме майно№13099098від 28.12.2006р.загальна вартістьбудинковолодіння становила208491грн.Свідоцтво направо власностіна спірнийбудинок ОСОБА_4 отримала 28.12.2006р.В цейже часправо власностіна спірнийбудинок булозареєстроване за ОСОБА_4 .Таким чиномправо власностіна будинокза адресою АДРЕСА_1 загальною площею215кв.м. ОСОБА_4 набула 28.12.2006р.Як вбачаєтьсяіз отриманоговисновку судовоїінженерно-технічноїекспертизи №2627/2628/2629,вартість будинкувнаслідок йогореконструкції зросламайже в4рази.При цьомуслід зазначити,що експертомявно заниженореальну вартістьбудинку тана відмінувизначення актуальноївартості земельноїділянки ненаведено жодногооголошення пропродаж аналогічногочи схожогобудинку вм.Мостиська.Матеріалами справипідтверджується,що реконструкціябудинку почаласяу 2004році,тобто вперіод діїчинного наданий часСімейного кодексуУкраїни,що передбачаєвиникнення праваспільної сумісноївласності чоловіката жінки,які проживаютьоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу.Згідно ст.74СК Україниякщо жінката чоловікпроживають однієюсім`єю,але неперебувають ушлюбі міжсобою абов будь-якомуіншому шлюбі,майно,набуте нимиза часспільного проживання,належить їмна правіспільної сумісноївласності,якщо іншене встановленописьмовим договоромміж ними.В 2006-2009роках він(позивач)та ОСОБА_4 спільними трудовимита фінансовимизатратами здійснювалиремонт спірногобудинку,а самепроводилась каналізація,заливалися стяжкив кімнатах,штукатурились всерединістіни,проводились зварювальніроботи,споруджувались сходи,укладалася плитка,шпаклювались стіни,встановлювалась сантехніка.Хронологічний процесреконструкції/спорудженнята ремонтубудинку підтверджуєтьсякопіями чеків,наданим ним(позивачем).Загальна сумакоштів,витрачених в2006-2009роках набудівельні матеріали,підтверджена копіямичеків,становить 144431грн.Кошти витраченіна оплатумайстрів неможуть бутипідтверджені документально.Копії фотовнутрішнього станубудинку станомна грудень2011року додаються,а оригіналипред`явлені доогляду всудовому засіданні.29червня 2011р.КП «МостиськеРБТІ» видалойому (позивачу)довідку №940від 29.06.2011р.,згідно якоївартість спірногобудинковолодіння склала348068грн.Таким чином,в періодз 2004року по2011рік вартістьбудинковолодіння заадресою АДРЕСА_1 зросла з9610грн.до 348068грн.,тобто з2000доларів СШАдо 43500дол.США.Відповідно дост.60СК Українимайно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Матеріалами справи доведено, що він (позивач) постійно працював для забезпечення життя своєї сім`ї. В 2001р. він (позивач) працював у Португалії, де заробив значні кошти, потім працював в м.Мостиська, одночасно особисто працюючи на будівництві спірного будинку. Крім того, характер посад, на яких він (позивач) працював у м.Мостиська носили змінний характер, тобто він (позивач) мав можливість працювати на будівництві будинку. Також він (позивач), як і більшість жителів прикордонної зони, заробляв і заробляє додаткові кошти поїздками в Республіку Польща. Відповідно до ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, у будь-якому випадку спірний житловий будинок з моменту реконструкції став спільною сумісною власністю його (позивача) та ОСОБА_4 , а отже він (позивач) має право на 1/2 спірного будинковолодіння як на майно, набуте в період фактичних шлюбних відносин та майно, що збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат. Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 19.09.2012р. - основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, чи один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63Кодексу,згідно зякою дружината чоловікмають рівніправа наволодіння,користування ірозпоряджання майном,що належитьїм направі спільноїсумісної власності,якщо іншене встановленодомовленістю міжними. Міжним (позивачем)та ОСОБА_4 не буложодних домовленостейпро поділспільного сумісногомайна,тому часткиїх єрівними.Твердження відповідачів,що реконструкціябудинку здійснюваласьособистими коштами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_15 не маєобґрунтованого підтвердження,виходячи ізнаступного. ОСОБА_4 протягом 2004-2011років працювалаприбиральницею,що підтверджуєтьсяматеріалами справи,де заробляладуже незначнікошти,з якихне моглазаощаджувати чиздійснювати реконструкціюбудинку.Єдиним суттєвимфінансовим ресурсом ОСОБА_4 ,спрямованим нареконструкцію будинку,могли бутикошти,отримані відпродажу квартириза адресою: АДРЕСА_2 ,в сумі65625грн.,тобто 13125дол.США.Кошти відпродажу квартири ОСОБА_4 отримала влипні-вересні2004р.,тобто вперіод фактичнихвідносин її зним (позивачем).Відповідно дост.57СК України,діючого вданий період,кошти,отримані ОСОБА_4 від продажуквартири неможуть бутивіднесені доїї особистоїприватної власностіта єоб`єктом праваспільної сумісноївласності відповіднодо ст.61СК України.Кошти відпродажу земельнихділянок ОСОБА_4 склали разом2107грн.Починаючи з2007р. ОСОБА_4 хворіла тяжкоюхворобою,що підтвердженоматеріалами справи,яка вподальшому сталапричиною смерті ОСОБА_4 .Обізнаність ОСОБА_4 про наявністьу неїсмертельної хворобиі сталапричиною складаннязаповіту увіці 52років.Одночасно ізреконструкцією будинку ОСОБА_4 витрачала коштина власнелікування,на навчаннямолодшого сина,вкладала коштиу «фінансовупіраміду» ТОВ«Житловий альянс».Факт отримання ОСОБА_4 кредитів вкредитній спілці«Щедрість» неспростовує фактуспільного зним (позивачем)погашення цихкредитів.Спірна земельнаділянка булапридбана ОСОБА_4 в 2002р.разом зістарим будинком.Загальна вартістьбудинку таземельної ділянкина тойчас склала9610грн.Загальна площа будинкуна тойчас становила64,8кв.м.Площа земельноїділянки становила1100кв.м.05.09.2002р. ОСОБА_4 продала частинуземельної ділянкив розмірі50кв.м.за ціною100грн.22.07.2005р. ОСОБА_4 продала частинуземельної ділянкив розмірі59кв.м.за ціною1907грн.До 2004р.жодних іншихдій аніщодо спірногобудинку,ані щодоземельної ділянкине здійснювалося.Влітку 2004року він(позивач)та ОСОБА_4 спільними трудовимита фінансовимизатратами розпочалиреконструкцію спірногобудинку.Починаючи з2007року він(позивач)та ОСОБА_4 після завершеннячорнових будівельнихробіт почалиоблаштовувати земельнуділянку,а самебуло відновленоділянку післябудівництва,завезено шарродючого ґрунту,висаджено газон,насаджено молодідерева,туї,ялинки,виноградник,зроблено каркасдля виноградинка,поставлено новийпаркан,нову браму.Додаються фото,зроблені вквітні 2012року,та якібули пред`явленів судовомузасіданні доогляду.Відповідно доп.5Методики експертноїгрошової оцінкиземельних ділянок,затвердженої постановоюКМУ від11.10.2002р.№1531,земельні поліпшення-зміна якісниххарактеристик земельноїділянки унаслідокрозташування вїї межахбудинків,будівель,споруд,об`єктівінженерної інфраструктуримеліоративних систем,багаторічних насаджень,лісової таіншої рослинності,а такожунаслідок господарськоїдіяльності абопроведення робіт(змінарельєфу,поліпшення ґрунтівтощо).Відповідно доп.35Методики,при оцінцізабудованих земельнихділянок визначеннявитрат наземельні поліпшенняздійснюється наоснові ринковихвитрат,пов`язанихіз спорудженнямбудинків,будівель таспоруд,що розташованів межахземельної ділянки(включаючипідземний простір),за умовиїї найбільшефективного використання.Зазначені витратискладаються звитрат навідведення тапідготовку земельноїділянки підзабудову (включаючивитрати назнесення існуючихбудівель івиплати передбаченихзаконодавством сумкомпенсації),вартості будівництва,облаштування таозеленення,оплати послугз проектування,сум місцевихзборів,вартості фінансуванняі прибуткузабудовника.Відповідно доп.36Методики,при зіставленніцін продажуподібними визначаютьсязабудовані земельніділянки,що мають:однакову функціювикористання земліі характерземельних поліпшень(будівлі,споруди,багаторічні насадження,водойми);близькі фізичніхарактеристики (фізичнийстан об`єктівнерухомого майна).На вартістьзабудованої земельноїділянки зпоміж іншогоможе впливатифізичні характеристикиземельної ділянкита станзабудови.Відповідно доДержавного актуна правоприватної власностіна землюсерії IV-ЛВ№001086,спірна земельнаділянка булапередана ОСОБА_4 для обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі спорудта веденняособистого підсобногогосподарства.На данийчас навказаній земельнійділянці розташованийспірний будинокзагальною площею215кв.м.Отже,вказана земельнаділянка єчастково забудованою.Аналіз нормМетодики даєоднозначно зрозуміти,що вартістьзабудованої земельноїділянки напрямузалежить відвартості нерухомогомайна,розташованого наземельній ділянці.Таким чином,він (позивач)та ОСОБА_4 ,спільно збільшуючивартість нерухомогомайна,одночасно збільшувалиі вартістьземельної ділянки.Крім того,вирішуючи питаннящодо його(позивача)права власностіна частину земельноїділянки слід враховувати положення Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, що регулюють порядок набуття права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці. Відповідно доч.1ст.120Земельного кодексуУкраїни,у разінабуття прававласності нажилий будинок,будівлю абоспоруду,що перебуваютьу власності,користуванні іншоїособи,припиняється правовласності,право користуванняземельною ділянкою,на якійрозташовані ціоб`єкти.До особи,яка набулаправо власностіна жилийбудинок,будівлю абоспоруду,розміщені наземельній ділянці,що перебуваєу власностііншої особи,переходить правовласності наземельну ділянкуабо їїчастину,на якійвони розміщені,без зміниїї цільовогопризначення..Відповідно доч.4ст.120Земельного кодексуУкраїни,у разінабуття прававласності нажилий будинок,будівлю абоспоруду кількомаособами правона земельнуділянку визначаєтьсяпропорційно дочасток осібу правівласності жилогобудинку,будівлі абоспоруди.Відповідно доч.1ст.377Цивільного кодексуУкраїни,до особи,яка набулавласності нажитловий будинок(крімбагатоквартирного),будівлю абоспоруду,переходить правовласності,право користуванняна земельнуділянку,на якійвони розміщені,без зміницільового призначенняв обсязіта наумовах,встановлених дляпопереднього землевласника(землекористувача). Відповідно дост.381Цивільного кодексуУкраїни,садибою єземельна ділянказ розташованимина нійжитловим будинком,господарсько-побутовимибудівлями,наземними,підземними комунікаціями,багаторічними насадженнями.У разівідчуження житловогобудинку вважається,що відчужуєтьсявся садиба,якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Таким чином,набуваючи правовласності на1/2частину будинкупо АДРЕСА_1 ,він (позивач)отримує правовласності на1/2частину земельноїділянки завказаною адресою. Щодо позовної вимоги про визнання частково недійсним заповіту ОСОБА_4 , то позивач покликається на те, що відповідно до ч.2 ст.67 СК України дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі. Враховуючи вищевикладене та встановивши його (позивача) право на 1/2 будинку та на 1/2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , наявними будуть підстави для визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 06.12.2007р. приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А., оскільки останній порушує його (позивача) законні права на 1/2 будинку та на 1/2 земельної ділянки за вказаною адресою.

ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Після постановлення судом ухвали від 05.02.2018 року, якою ухвалено проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (у зв`язку з набранням чинності новою редакцією ЦПК України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р.), що мало місце 15.12.2017р.)., адвокатом Семесюк Н.М. в інтересах відповідачів подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в редакції від 22.06.2016р. про встановлення факту спільного проживання, визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на 1/2 частку в житловому будинку та 1/2 частку земельної ділянки, у якому сторона відповідачів заперечила позовні вимоги з наступних мотивів. Позивач ОСОБА_1 просить визнати факт спільного проживання з ОСОБА_4 в період з 2000 р., хоча визнає, що до 2004р. чинним законодавством не передбачалося права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Відповідно до ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Тобто, вимога про встановлення факту спільного проживання не може стосуватися періоду 2000-2004 років, оскільки вона не породжує правових наслідків. Щодо вимоги про встановлення факту його спільного проживання сторін однією сім`єю з 2004р., то позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували даний факт. Так, довідка виконавчого комітету Мостиської міської Ради за №2.17-1534 від 18.10.2011р. не може бути належним доказом визнання факту проживання ОСОБА_1 в спірному будинку з 2004р., оскільки вона була видана на підставі будинкової книги та паспорта ОСОБА_1 . В будинковій книзі на житловий будинок по АДРЕСА_1 не може бути зазначено факт проживання ОСОБА_1 , оскільки в такій книзі вносяться відомості про зареєстрованих осіб, а згідно паспорта ОСОБА_1 станом на 2004р. та до даного часу він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Якщо це була будинкова книга з місця його реєстрації по АДРЕСА_3 , то вона не може слугувати доказом проживання за іншою адресою, зокрема по АДРЕСА_1 . Довідка датована 2011 роком, а в ній вказані відомості за 2004 рік. Тобто, дана довідка є необ`єктивною і не може бути визнана належним доказом. Як вбачається з наявного у матеріалах справи протоколу судового засідання Мостиського районного суду Львівської області від 31 березня 2006р. у кримінальній справі №1-39 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.204 КК України остання дала пояснення, що в даний час у неї ведеться будова; що ОСОБА_1 з липня 2005р. проживає у її будинку; її будинок в стані незавершеного будівництва; з робочими вона розраховується грошима; вона не уповноважувала ОСОБА_1 продавати спирт. Тобто, ОСОБА_4 особисто не визнавала факту проживання з ОСОБА_16 з 2004 р., про будинок вказувала як «в мене ведеться будова, у моєму будинку, мій будинок», а стосунки між ними були такі, коли вона особисто «з робочими розраховується грошима» та «не уповноважувала ОСОБА_1 », що не є характерним для подружніх відносин. З наявних у справі матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 при вчиненні ряду нотаріальних дій вказувала наступне: «на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 06.03.2002р., реєстровий номер 132, в шлюбі не перебувала» (заява ОСОБА_4 приватному нотаріусу Тхір); «я, ОСОБА_4 , стверджую, що на момент продажу квартири АДРЕСА_4 в шлюбі не перебувала і не перебуваю, до цього часу ні з ким не проживала і не проживаю однією сім`єю без укладення шлюбу. Одночасно підтверджую, що дана квартира не є об`єктом спільної власності та перебуває в моїй особистій приватній власності, будь-яких прав щодо неї в інших осіб, в тому числі за договором найму,- немає» (заява приватному нотаріусу Кубарі від 09.09.2004р.); «продавець ( ОСОБА_4 ) свідчить, що земельна ділянка нікому не продана, в спорі, під забороною, арештом не перебуває, судового спору немає, а також прав у третіх осіб...немає» (договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22.07.2005 р.); сім`я ОСОБА_4 складалася з трьох осіб: вона та двоє синів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які були зареєстровані з нею по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 . В матеріалах справи є висновок №57/01 від 13.06.2005р. щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову. В ньому вказано, що проводиться реконструкція житлового будинку на сім`ю з 3-х чоловік. В склад сім`ї ОСОБА_4 входили вона та двоє синів, які були зареєстровані з нею як по АДРЕСА_5 , так і в будинку по АДРЕСА_1 . В справі також міститься довідка Мостиського управління праці та соціального захисту населення від 01.11.2011р. про те, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 , користується пільгами і в склад його сім`ї входить ОСОБА_4 . Стосунки ОСОБА_4 і ОСОБА_1 носили характер дружніх, інтимних відносин. Вони не були пов`язані спільними правами та обов`язками. Фотографії з похорону та причастя третіх осіб відносяться до 2010р. і не можуть слугувати доказом спільного проживання та побуту в період придбання та реконструкції будинку в 2002-2006 роках. Не надано жодного доказу ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних інтересів. ОСОБА_4 не визнавала ОСОБА_1 своїм чоловіком. Про це свідчить факт складання заповіту ОСОБА_4 06.12.2007р. тільки на своїх дітей. Факт проживання сторін в одному помешканні без наявності інших ознак, які характеризують фактичні шлюбні відносини, а саме наявності спільного бюджету, планування спільних доходів і витрат, придбання спільного майна не свідчить про проживання сторін однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. Позивачем не надано допустимих та належних доказів того, що він особистими коштами приймав участь в реконструкції будинку по АДРЕСА_1 та умовою його участі в будівництві було створення спільної сумісної власності. Будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 були придбані ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2002р. за особисті кошти ОСОБА_4 та кошти її сім`ї за 10000 грн., а фактично за 6000 доларів США. Також погашені значні комунальні борги. З цих коштів 4000 доларів США належали ОСОБА_4 та її синам, а 3000 доларів США їй передала мати - ОСОБА_15 , що вона підтвердила в судових засіданнях. Реконструкція будинку проводилася в 2004-2006 роках.. Мостиською міською радою Львівської області 09.07.2004р. прийнято рішення за №93 «Про надання дозволу на підготовку матеріалів погодження по вибору земельної ділянки під реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ». 15.11.2006р. був виготовлений технічний паспорт на будинок, а 25.12.2006р. Мостиською міською радою Львівської області було прийнято рішення про прийняття будинку в експлуатацію і визнано право власності на будинок одноособово за ОСОБА_4 . З метою залучення коштів для реконструкції будинку ОСОБА_4 були продані належні їй на праві особистої приватної власності 05.09.2002р. частина земельної ділянки площею 50,0 кв.м по АДРЕСА_1 ; 09.07.2004р. трьохкімнатна квартира по АДРЕСА_2 ; 22.07.2005р. частина земельної ділянки площею 59,0 кв.м по АДРЕСА_1 . Надалі в будинку проводилися ремонтні роботи. Для цих цілей ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_2 укладалися кредитні, іпотечні договори, зокрема: кредитною спілкою «Щедрість» ОСОБА_4 протягом 2005-2008 років було надано шість кредитів на загальну суму 17964 грн. Крім того, 26.11.2007р. КС «Щедрість» ОСОБА_4 був наданий кредит на суму 10000 грн. Кредити нею погашені. Ряд кредитів було надано ОСОБА_4 в ТОВ «Житловий альянс» з 01.08.2006р. по 17.04.2007р., про що свідчать квитанції про погашення нею цих кредитів. В період придбання будинку і його реконструкції ОСОБА_4 постійно працювала на офіційній роботі, мала заробітну плату. Крім того, вона займалася вишиванням, що приносило їй значний дохід. Також вона отримувала пенсію по втраті годувальника на молодшого сина ОСОБА_3 , яку заощаджувала. Старший син ОСОБА_2 постійно працював, всі заощадження та кредитні кошти витрачав на придбання та ремонт будинку. Сім`я мала підсобне домашнє господарство. ОСОБА_4 як особисто, так і матеріально допомагала її мати - ОСОБА_15 , яка все життя офіційно працювала, а також вирощувала городину і продавала її на ринку. 06.05.2006р. в Мостиському відділенні Ощадбанку № 6315 ОСОБА_2 був виданий кредит на суму 12000 грн., який був ним погашений 28.11.2007р. У 2007р. в ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_2 був наданий кредит з ціллю кредиту - ремонт житла. При цьому, на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 був укладений Іпотечний договір. Предметом іпотеки був будинок по АДРЕСА_1 . В п.2.1.1. даного договору вказано, що предмет іпотеки знаходиться у власності іпотекодавця, прав щодо нього у третіх осіб немає. В п.2.1.4. вказано, що предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності, не є часткою. В п.2.1.5. вказано, що будь-які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені предметом іпотеки чи правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог. Кредит був погашений ОСОБА_2 протягом 2007-2011 років. В укладенні цих договорів та погашенні кредитних зобов`язань ОСОБА_1 не приймав жодної участі. Позивачем не надано вагомих і беззаперечних доказів його фінансової участі в придбанні спірного будинку та його реконструкції. Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 в період придбання та реконструкції будинку його робота носила періодичний характер: 10.2002р.-04.2003р. - опалювач котельні СШ №3, 05.2003р.-05.2004р. безробітний, 06.2004р.-12.2004р. - охоронник Залізничного МВДСО, 03.2005р.-2006р. - сторож Мостиської школи. Його заробітна плата за період придбання та реконструкції будинку в 2002-2006 роках склала 178,80 грн. на місяць, в той час як прожитковий мінімум складав в цей період 344,52 грн. на місяць. Цих заробітків було недостатньо навіть для власного утримання, не те, що побудови будинку. Крім того, він був зобов`язаний утримувати двох неповнолітніх дітей, які проживали з його першою дружиною. Квитанції та чеки, які надав ОСОБА_1 як на підтвердження своєї участі в реконструкції будинку не мають до нього ніякого відношення, із близько 180 квитанцій та чеків на будівельні матеріали лише в 9 значиться прізвище ОСОБА_16 . При цьому, в одній накладній та квитанції за серпень 2008 р. вказано іншу особу - ОСОБА_17 (племінник ОСОБА_18 ), а в чотирьох прізвище ОСОБА_16 дописано рукою до друкованого тексту. В період часу 2007-2009 років проводилося будівництво будинку в сестри ОСОБА_16 , ремонт літньої кухні в його матері за місцем його реєстрації. Ці чеки могли мати відношення до даних робіт. Більша частина квитанцій містять інформацію про придбання будівельних матеріалів без ідентифікації покупця. Крім того, майже всі квитанції та чеки датовані 2007-2009 роками, коли будинок вже був прийнятий в експлуатацію та зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 . Як зазначено в Ухвалі ВССУ з розгляду цивільних кримінальних справ від 07.8.2013р. у даній справі позивач має надати суду належні та допустимі докази про його участь в набутті спірного будинку та земельної ділянки, оскільки сам по собі факт проживання зі ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу не є таким доказом. Висновки судів обох інстанцій щодо наявності правових підстав для встановлення факту сумісного проживання позивача та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного будинку та земельної ділянки, є необґрунтованим та помилковим. Позовні вимоги, що заявлено ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

ІІІ. Позиція учасників справи, короткий зміст показань свідків.

Всудовому засіданніпозивач ОСОБА_1 підтримав заявленіним позовнівимоги,просить такізадовольнити.В ходісудового розглядутакий пояснював,що 06.01.2000р.офіційно розлучивсяз ОСОБА_19 .Зі ОСОБА_4 фактично ставспільно проживатиоднією сім`єюще до2000р.Маючи шенгенськувізу,у квітні2001році він(позивач)виїхав вПортугалію,де близько1,5року перебувавна заробітках,а заробленітам грошовікошти пересилав ОСОБА_4 ,з якоюна тойчас вжепроживав однієїсім`єю якчоловік тадружина,вони малиспільний бюджет.Щомісяця вінпересилав ОСОБА_4 близько 1000доларів СШАвласних коштівдля накопиченнякоштів зметою придбаннябудинку.З Португаліївін повернувсяна великоднісвята в2002р.Саме у2002р.вони разомз ОСОБА_4 за спільнікошти придбализемельну ділянкута будинокпо АДРЕСА_1 .Грошові коштиза будинокі ділянкупередали продавцямне відразу,а сплачувалиїм частинами.Після продажубудинку згідноумов укладеногодоговору купівлі-продажу,попередні власники(продавці)мали проживатиу будинкуще півроку.Надалі вінофіційно працювавна різнихроботах,де отримувавзаробітну плату,яку віддавав ОСОБА_4 .Крім того,він які великакількість мешканцівнашої місцевості,яка єприкордонною зоною,заробляв коштипоїздками вРеспубліку Польща.Придбаний старийбудинок площею64,8кв.м. за вказаною адресою вони разом зі ОСОБА_4 розібрали повністю та на вказаному місці фактично збудували новий будинок площею 225 кв.м. При цьому, фундамент будинку змістили на 6м. Спочатку вони з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю та вели спільний побут у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , а після продажу такої у 2004р. за виручені кошти від продажу квартири та за кошти від отриманих ним позик дозавершили будівництво (реконструкцію) спірного будинку площею 225 кв.м. Вже у другій половині 2004 року вони спільно стали проживати у спірному будинку, а паралельно дозавершували у ньому ремонтні роботи. Він (позивач), як за життя ОСОБА_4 , так і після її смерті по даний час (по 2025 рік) постійно проживає у спірному будинковолодінні. Будинок має два окремі входи, ще з самого початку будівництва так було передбачено згідно проекту. Він (позивач) на протязі багатьох років проживає в одній частині будинку, а інша частина будинку після смерті ОСОБА_4 є постійно закритою. Відповідачі останні вісім років взагалі до будинку не приїжджають та не цікавляться таким. Він (позивач) фактично самостійно обслуговує ціле будинковолодіння, сплачує комунальні послуги на протязі багатьох років. Коли вони з ОСОБА_4 спільно проживали однією сім`єю, то один із її синів (відповідачів) ОСОБА_2 проживав вже зі своєю сім`єю окремо в с.Завада, а інший був ще малим та проживав разом з ними. Відповідач ОСОБА_2 мав ряд захворювань та значна частина зароблених ним коштів, так і кредитних коштів, йшли йому на лікування, та згодом на лікування самої ОСОБА_4 , у якої у 2007р. було виявлено онкологічне захворювання. ОСОБА_4 за спільного з ним (позивачем) життя оформляла кілька кредитних договорів та він (позивач) допомагав їй погашати зазначені кредити. За життя ОСОБА_4 ніколи не розмовляв з нею з приводу спірного майна та за її життя не вимагав у неї частки в такому. Змістом заповіту, який ОСОБА_4 склала за життя, він здивований та йому (позивачу) невідомо про обставини, які зумовили складання ОСОБА_4 заповіту саме такого змісту. Усі надані ним чеки та квитанції про придбання різноманітних матеріалів, в том числі будівельних, стосуються саме будівництва (реконструкції) спірного нерухомого майна. Його рідна сестра розпочала будівництво власного будинку набагато пізніше, через кілька років після завершення реконструкції ними спірного будинку. Щодо спірної земельної ділянки, то ним ОСОБА_1 було посаджено на такій 10 туй, молодий сад, закладено газон, зроблено грядки. Він особисто зварив каркас на виноградник та посадив виноград.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Голубінка Л.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, заявлені в інтересах ОСОБА_1 . Просить такі задовольнити. Покликалась на те, що позивач ОСОБА_1 з 2000 року фактично перебував у подружніх відносинах з ОСОБА_4 , вони спільно проживали, вели спільний побут, мали спільний бюджет, однак офіційно не були одружені. Фактично ці обставин підтверджені довідками та актами обстеження, які наявні у матеріалах справи. Крім того, позивач ОСОБА_1 займався похованням ОСОБА_4 , він володів інформацією про її стан здоров`я, її медичними документами, в тому числі має на руках належну ОСОБА_4 медичну книжку, яку вона (представник) надавала суду для огляду. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили як обставини спільного проживання позивача ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , так і факт ведення ними спільного побуту. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили і ті обставини, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у придбанні спірного будинковолодіння як спільними коштами, так і спільною працею, що у 2001р. такий перебував у Португалії на заробітках, що під час будівництва (реконструкції) будинку такий надавав зароблені кошти та приймав власною працею участь у будівництві такого. З урахуванням тих обставин, що позивач ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_4 приймали спільну участь у придбанні і в збільшенні (реконструкції) спірного будинковолодіння спільними коштами та спільною працею як до 2004р., так і після 2004р., відтак зазначене нерухоме майно є їхньою спільною сумісною власністю. У матеріалах справи наявна велика кількість товарних чеків на придбання будівельних матеріалів та іншого майна до будинку, вказані чеки долучені до справи саме ОСОБА_1 , а не відповідачами, що свідчить про участь позивача у будівництві (реконструкції) спірного будинковолодіння. Щодо доводів сторони відповідачів про отримання ОСОБА_4 та її сином кредитів, то ними не підтверджено належними та допустимими доказами, куди саме були витрачені зазначені кошти.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання, що було призначене на 17.01.2025р., не з`явився, будь-яких клопотань на адресу суду не надсилав. В попередніх судових засіданнях такий заперечував позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та просив у задоволенні таких відмовити. Він зазначав, що ніколи не чув від своєї матері ОСОБА_4 , яка була власником спірного нерухомого майна, розмов про те, що ОСОБА_1 матиме частку у спірному будинковолодінні. За життя матір склала заповіт, у відповідності до якого заповіла спірні будинок та земельну ділянку у рівних частках саме йому (свідку) та його брату ОСОБА_2 . Права ОСОБА_1 на частки у спірному будинку та земельній ділянці він не визнає.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Тарасенко Л.Л. в судовому засіданні зазначив, що сторона відповідачів повністю заперечує позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та просить у задоволенні таких відмовити з огляду на наступне. Предметом спору в первинному позові були виключно спірний будинок та спірна земельна ділянка, відтак під час нового судового розгляду справи позивач не вправі був змінювати позовні вимоги. Також покликався на чинну судову практику, у відповідності до якої факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю не може бути встановлений до 2004р., а тому позовні вимоги позивача в цій частині є некоректними та задоволенню не підлягають. Спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_4 в 2002р. та в подальшому така змін не зазнала, стороною позивача не надано доказів того, що в результаті вкладених коштів позивача спірна земельна ділянка змінилась чи збільшилась у вартості. Даний цивільний спір між сторонами вже розглядався судом, було ухвалене відповідне судове рішення, яке переглядалось Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, однак суд у матеріалах справи не віднайшов достатніх доказів для підтвердження спільного проживання, ведення спільного побуту та наявності у ОСОБА_1 і ОСОБА_4 спільного бюджету. Щодо показань свідків, на які покликається сторона позивача, то такі не є належними доказами, які можуть підтверджувати факт надання ОСОБА_1 коштів для придбання спірного будинку та його подальшої реконструкції. Щодо покликань позивача про його роботу та заробітки в Португалії, то такий не подав відповідної трудової угоди на підтвердження таких обставин. Щодо наявних у матеріалах справи товарних чеків про придбання будівельних матеріалів, то відповідні доводи сторони відповідачів щодо таких містяться у відзиві на позовну заяву. Також просить врахувати те, що стороною відповідачів отримано ряд кредитів, в тому числі з цільовим призначенням для ремонту житла, що свідчить про те, що саме відповідачі займались реконструкцією спірного будинку. Сторона відповідачів вважає, що позивачем не доведено фінансування з його боку придбання спірного будинковолодіння, здійснення його подальшої реконструкції тощо, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явився, у матеріалах справи містяться заяви про розгляд даної цивільної справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 , допитаний судом як свідок, в судовому засіданні пояснив, що він постійно проживав разом з матір`ю ОСОБА_4 та братом ОСОБА_2 . У 2004-2006р.р. він (свідок) постійно проживав у гуртожитку. Спочатку вони з матір`ю проживали у квартирі по АДРЕСА_5 , яка належала матері, а позивач ОСОБА_1 інколи приходив до них. В 2002р. мама купила будинок по АДРЕСА_1 . Даний будинок був придбаний за спільні сімейні грошові кошти його матері, його бабці, його брата та його (свідка) грошові кошти. Його (свідка) брат ОСОБА_2 певний період часу був одружений та проживав з дружиною, однак до та після розлучення надавав грошові кошти на спірний будинок. Перебудову спірного будинку розпочали весною 2004 року та завершили таку до осені 2006 року. Старий будинок повністю розібрали та з фундаменту розпочинали будівництво нового. Вкінці червня 2006 року вони з матір`ю та братом вже проживали у даному будинку. ОСОБА_1 проживав з ними та його (свідка) матір`ю як її співмешканець з липня 2005р. Спільного бюджету та харчування у них з матір`ю не було, вони проживали в окремих кімнатах. Крім того, у будинку проживали квартиранти. Чи надавав ОСОБА_1 будь-які грошові кошти його (свідка) матері ОСОБА_4 йому (свідку) невідомо. Ремонт у будинку здійснювали за грошові кошти, отримані від продажу квартири та від продажу частини земельної ділянки. Крім того, ними оформлялись кредитні договори, отримувались кредитні кошти, які ними ж спільно погашались. Він (свідок) ніколи не чув від своєї матері розмов про те, що ОСОБА_1 матиме частку у спірному будинковолодінні. За життя матір склала заповіт, у відповідності до якого заповіла спірні будинок та земельну ділянку у рівних частках йому (свідку) та його брату ОСОБА_2 . ОСОБА_1 дійсно помагав при перебудові будинку, здійснював контроль над майстрами, підвозив будівельні матеріали. На яких умовах ОСОБА_1 працював у них йому (свідку) невідомо. Земельна ділянка навколо будинку була захаращена попередніми власниками. Він (свідок) разом з матір`ю та братом її розчищали, посадили плодові дерева. ОСОБА_1 участі у даних роботах не брав. Його (свідка) брат ОСОБА_2 мав кілька операцій, вперше у 2006р., на яку витрачено багато коштів (близько 40 000 грн.).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив наступне. Він (свідок) з 2001 року працює у Мостиській філії АТ «Ощадбанк», приміщення якої знаходиться за адресою: вул.Будзиновського, 10 в м.Мостиська, що навпроти спірного будинковолодіння. Колись за адресою по АДРЕСА_1 стояв старий будинок, який належав Райтарам. Згодом даний будинок старі власники продали ОСОБА_4 , яку він (свідок) знав, бо вона до часу своєї смерті отримувала пенсію в відділенні Ощадбанку, де він (свідок) працює. Нові власники старий будинок розібрали і почали будівництво нового будинку у 2004-2005 роках. Будівництвом будинку займався саме ОСОБА_1 , який неодноразово розпитував його (свідка) за майстрів. Він (свідок) неодноразово позичав ОСОБА_1 грошові кошти, зокрема 5, 7, 10 тис. грн. на купівлю будматеріалів у період 2005-2006р.р. Крім того, він (свідок) позичав ОСОБА_1 грошові кошти на операцію для ОСОБА_4 у 2009 році. Також він (свідок) постійно спостерігав як ОСОБА_1 фізично працював при проведенні будівельних робіт в спірному будинку. У нього (свідка) ніколи не складалось враження, що ОСОБА_1 займається чужим будинком, бо він бачив його бажання та старання. Відтак, він (свідок) завжди вважав, що ОСОБА_1 будує будинок для себе. У 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стали проживати у новому будинку, хоча ремонт в такому ще не був завершений. У 2008 році він (свідок) заходив до ОСОБА_1 , був на подвір`ї та в будинку. На території навколо будинку були насаджені грядки, квіти. Крім того, він (свідок) постійно спостерігав спільне проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_1 в новозбудованому будинку як чоловіка та дружини та ніколи не міг подумати, що вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Разом з ними проживав ОСОБА_20 . ОСОБА_21 за вказаною адресою бачив 1-2 рази в місяць. Також йому (свідку) відомо про перебування ОСОБА_1 на заробітках за кордоном, зокрема у Португалії, що мало місце ще перед придбанням ним та ОСОБА_4 спірного будинку. У 2010р. ОСОБА_1 віддав йому (свідку) позичені гроші: частково готівкою, а частково будівельними матеріалами в рахунок грошових коштів.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні повідомив наступне. Він (свідок) працював слідчим в Мостиському райвідділі міліції по АДРЕСА_6 , що неподалік від спірного будинку по АДРЕСА_1 . Він знав і старих власників будинковолодіння і нових, бо щодня проходив біля даного будинку. При старих власниках будинок був занедбаний, вікна були без шибок, у будинку не було меблів. А у 2004 році за вказаною адресою почалось будівництво, старий будинок розібрали повністю та з фундаменту побудували новий будинок. З 2004 року постійно за вказаною адресою на будівництві разом з майстрами він (свідок) бачив ОСОБА_1 . У новому будинку проживали ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та її молодший син ОСОБА_23 . Разом вони вели господарство. Старшого сина ОСОБА_4 він (свідок) знає, однак його за вказаною адресою він ніколи не бачив, а бачив його в с.Завада, де він проживав разом з дружиною та донькою. ОСОБА_4 працювала прибиральницею.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив наступне. Він свідок займається ремонтними роботами та саме він виконував оздоблювальні роботи у спірному будинку у 2008-2009 роках, а саме: клеїв шпалери, укладав ламінат, укладав плитку в кухні, в ванній кімнаті, в туалеті на першому і другому поверхах, шпаклював стіни, встановлював сантехніку, неодноразово з ОСОБА_1 вони їздили по будматеріал, в тому числі до м.Львова. Організацією цих робіт займався ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 перевіряла якість його роботи, готувала обіди. Він (свідок) працював у спірному будинку більше року часу та саме на прохання ОСОБА_1 . Під час роботи перебував у будинку з ранку до вечора. Грошові кошти за виконані роботу йому (свідку) надавав лише ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дійсно проживали однією сім`єю як подружжя, вони спільно харчувалися. Молодший син ОСОБА_4 ОСОБА_3 проживав разом з ними, на другому поверсі будинку. Старшого сина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , він (свідок) у спірному будинку не бачив.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що в 2006 2009 роках він проводив у спірному будинку каналізацію, заливав стяжки у кімнатах будинку, штукатурив стіни всередині, проводив зварювальні роботи, споруджував сходи, виноградник. Організацією цих робіт займався ОСОБА_1 , який привозив будматеріал та проводив з ним розрахунок грошовими коштами, а ОСОБА_4 вирішувала, що саме і як треба робити у будинку, контролювала виконані роботи та готувала обіди для майстрів. Він (свідок) спостерігав за поведінкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та зробив для себе висновок, що такі дійсно проживали однією сім`єю як чоловік та дружина «на рівних правах», вони вели спільний побут. Молодший син ОСОБА_4 ОСОБА_3 проживав разом з ними, а старшого сина ОСОБА_25 він (свідок) бачив там лише один раз.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні надала показання, що певний період часу вона (свідок) проживала в спірному будинку на правах найму житла. Свідок підтвердила спільне проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , їхні близькі стосунки та те, що між ними мали місце побутові сварки та непорозуміння.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні надала показання про те, що в 2008 році вона познайомилася зі ОСОБА_4 на ринку та підтримувала з нею дружні відносини. Певний час, з 2008р. по 2010р. проживала в спірному будинку на правах найму житла. Підтвердила спільне проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , їхні близькі стосунки та те, що між ними мали місце побутові сварки та непорозуміння.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила, що вона (свідок) знала ОСОБА_4 візуально та вона купляла у ОСОБА_4 квартиру для сестри за адресою: АДРЕСА_5 за грошові кошти, які зазначені у відповідному договорі купівлі-продажу. Грошові кошти передала ОСОБА_4 , яка стверджувала, що квартира, яка була предметом продажу, була її особистою квартирою. В момент передачі коштів ОСОБА_4 була сама. Чи перебувала вона на той час у шлюбі вона (свідок) її не розпитувала. На будь-які інші теми з ОСОБА_4 вона (свідок) не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком, з яким вона розлучилася у 2007 році. З відповідачем у них є спільна дитина. Відповідач ОСОБА_2 проживав разом з нею (свідком) в період з 1997р. по 2005-2006р.р. в с.Завада, а потім проживав зі своєю матір`ю та такий витрачав гроші на будинок матері. Позивач ОСОБА_1 проживав спільно з її колишньою свекрухою ОСОБА_4 . Вона (свідок) проживає разом з дитиною. Відповідач ОСОБА_2 має незадовільний стан здоров`я та такий переніс кілька операції. Вона (свідок) разом з ОСОБА_1 їздили здавати кров для ОСОБА_2 .

Крім того, у відповідності до ст.233 ЦПК України, судом було оголошено та досліджено показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_29 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_5 , дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалене скасоване рішення. Дослідження показань свідків саме у такий спосіб було зумовлене спливом значного періоду часу від їх первинного допиту у судовому засіданні, в якому було ухвалене скасоване рішення, неможливістю участі цих свідків у новому судовому засіданні

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив наступне. У 2004 2005 роках він виконував будівельні роботи у спірному житловому будинку. Разом із іншими будівельниками спорудили фундамент, стіни, дах, вікна у спірному будинку, при цьому використовували цеглу, яка залишилась від старого будинку, який стояв там раніше та був розібраний. Організацією робіт займався ОСОБА_1 . Він брав участь у будівництві, довозив необхідні будівельні матеріали. У господарстві, у цей час, була жінка, яка вдень ходила на роботу та позивач ОСОБА_1 .Ю який працював охоронцем. Коли останні перебували разом, то поводилися як чоловік з дружиною.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона була подругою ОСОБА_4 та її сусідкою, коли та проживала ще за адресою АДРЕСА_2 . Свідок підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , як і те, що вони проживали як сім`я, вели спільне господарство, між ними існували відносини як чоловіка та жінки, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у перебудові будинку, що ОСОБА_4 оформляла кредити та ОСОБА_1 допомагав їй їх повертати, коли ОСОБА_4 була хвора, то саме ОСОБА_1 повертав кредитні кошти. Крім того, ОСОБА_1 брав у неї (свідка) кошти під розписку.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні повідомив наступне. Він (свідок) проживає по сусідству зі спірним будинковолодіння. ОСОБА_1 звертався до нього (свідка) за порадами відносно постачання будматеріалами, зокрема піску, гравію. ОСОБА_1 неодноразово позичав у нього бетономішалку, якою користувався при проведенні будівельних робіт у спірному будинку. Він (свідок) постійно спостерігав, як ОСОБА_1 фізично працює на будівництві, допомагаючи майстрам. Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно як подружжя проживали в спірному будинку після його реконструкції.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив наступне. Він близький знайомий ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , які проживали однією сім`єю в спірному будинку, разом святкували дні народження та інші святкування. Він на прохання ОСОБА_1 займався підготовкою лісу на облаштування даху будинку, а в 2007 році виготовляв браму, огорожу, також возив з ОСОБА_1 плитку до ванної кімнати, кухні, туалету. На прохання ОСОБА_1 в 2008 році він (свідок) здавав кров для лікування сина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , в якого були проблеми зі здоров`ям.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 проживали як подружжя, у них були добрі відносини, вони вели разом спільне господарство, неодноразово були присутні разом на святкуваннях, похованнях, зокрема на першому причасті його племінника. Він (свідок) вказав на фотографію, на якій зображена ОСОБА_4 на цьому святкуванні, а також підтвердив фотографії поховань родичів ОСОБА_1 , на яких ОСОБА_1 був присутній разом із ОСОБА_4 . Крім того, він (свідок) брав участь в розбиранні старого будинку по АДРЕСА_1 .

ІV. Процесуальні дії у справі.

Рішенням судді Мостиського районного суду Львівської області (головуючий суддя Білоус Ю.Б.) від 23.05.2012р. задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , третя особа Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на1/2 частку у житловому будинку та на 1/2 частку земельної ділянки, зокрема встановлено факт проживання ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 за період з 2000 року по 16.04.2011року однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,099 га, переданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території АДРЕСА_1 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV- ЛВ №001086; визнано частково недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 06.12.2007 року приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А., зареєстрований в реєстрі за №344, в частині розпорядження щодо 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,099 га, переданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території м.Мостиська, (вул.Будзиновського, 11) Мостиської міської ради Львівської області; стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.04.2013 року залишено без змін рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23.05.2012 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013р. рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23.05.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01.04.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 16.06.2014 року відхилено клопотання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 26.06.2014 року (головуючий суддя Кічак Ю.В.) за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Семесюк Н.М. призначено будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 24.03.2016 року (головуючий суддя Борисенко В.В.) дану справу прийнято до провадження та провадження у справі відновлено.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 05.02.2018 року (головуючий суддя Кічак Ю.В.) постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі з дня постановлення цієї ухвали, призначено підготовче судове засідання (у зв`язку з набранням чинності новою редакцією ЦПК України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р.), що мало місце 15.12.2017р.).

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 03.04.2018р. провадження у даній цивільній справі зупинено до залучення у справі правонаступника померлої ОСОБА_15 .

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 16.10.2018р. поновлено провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 21.02.2019 року задоволено клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Семесюк Н.М. про витребування доказів з АТ «Райффайзен Банк Аваль», з АТ КБ «Приватбанк», з Мостиської міської ради Львівської області та від позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою Мостиськогорайонного судуЛьвівської областівід 07.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про встановлення факту спільного проживання, визнання частково недійсним заповіту та визнання права власності на 1/2 частку в житловому будинку, 1/2 частку земельної ділянки.

Ухвалою Мостиськогорайонного судуЛьвівської областівід 08.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голубінки Лілі Володимирівни про повернення до стадії підготовчого провадження.

Ухвалами Мостиського районного суду Львівської області від 05.02.2024р., від 16.02.2024р., від 03.05.2024р., від 20.09.2024р., від 04.10.2024р., від 11.11.2024р., від 05.12.2024р. та від 17.01.2025р. задоволено клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Тарасенка Л.Л. про проведення судових засідань з його участю в режимі відеоконференції.

V. Обставини справи, встановлені судом.

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00002007381 від 04.02.2010 року, наданого Відділом РАЦС Мостиського РУЮ Львівської області, ОСОБА_4 з 08.01.1977 року перебувала з ОСОБА_30 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 08.04.1984 року та з цього часу у іншому зареєстрованому шлюбі не перебувала.

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00009894470 від 23.12.2011року, наданого Відділом ДРАЦС Мостиського РУЮ Львівської області, позивач ОСОБА_1 з 31.08.1991року перебував з ОСОБА_31 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 06.01.2000 року Відділом РАЦС Мостиського РУЮ за актовим записом про розірвання шлюбу №1 та з цього часу ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебував.

Факт розірвання шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_32 підтверджується оригіналом свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , який було видано ОСОБА_1 28.03.2000 року та копією запису акта про розірвання шлюбу №1 від 06.01.2000 року в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу.

Таким чином, судом безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 року по день смерті останньої між собою шлюб не зареєстрували та не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі.

У період 2000 2004р.р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали спільно по АДРЕСА_5 , а у подальшому до дня смерті ОСОБА_4 - у будинку АДРЕСА_1 , між ними склались усталені відносини, що притаманні подружжю, вони вели спільне господарство, мали спільний побут та спільний бюджет, вони несли спільні витрати на утримання житла, і т.д. Проживаючи спільно більше десяти років ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складали сім`ю, незважаючи на те, що їх зв`язок існував поза шлюбом. У матеріалах справи містяться спільні фотографії сторін.

Згідно довідки №2.17-1534 від 18.10.2011р., виданою виконавчим комітетом Мостиської міської ради Мостиського району Львівської області, позивач ОСОБА_1 з 2004 року по день видачі зазначеної довідки проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 . Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , складеного депутатом та секретарем Мостиської міської ради Львівської області, на підставі якого була складена зазначена вище довідка, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 без реєстрації з 2004 року по даний час.

В ході судового розгляду віднайшли своє підтвердження ті обставини, що позивач ОСОБА_1 у період з 2001-2002р.р. перебував за кордоном, зокрема у Португалії, куди виїхав з метою заробітку.

Позивач ОСОБА_1 з 14.10.2002 року працював у Мостиській середній загальноосвітній школі №3 на посаді опалювача котельні на час опалювального сезону, з 05.06.2004 року працював в Управлінні ДСО при УМВСУ у Львівській області на посаді охоронця в Залізничному МВ ДСО в м.Львові, з 01.03.2005 року - в Мостиській середній загальноосвітній школі №3, де працював тривалий період часу, в тому числі станом на день смерті ОСОБА_4 .

Згідно договору купівлі - продажу будинку та земельної ділянки серії АЕР №192041 від 06.03.2002 року, ОСОБА_33 та ОСОБА_34 продали, а ОСОБА_4 купила житловий будинок під АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,1100 га, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. Житловий будинок та земельна ділянка розташовані по АДРЕСА_1 .

Згідно п.2 вказаного Договору, будинок складається з трьох житлових кімнат та кухні, житловою площею 43,4 кв.м. Загальна площа будинку 64,8 кв.м.

Згідно п.6 Договору, продаж будинку вчинено за 10000 грн. Відповідно до п.4 Договору, продавці зобов`язуються до 05.03.2004р. звільнити вказаний будинок із земельною ділянкою, для безперешкодного користування ними покупцем.

На підставі зазначеного договору купівлі продажу ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,1100 га в м.Мостиська Львівської області, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, про що видано Державний акт на право приватної власності на землю серії IV- ЛВ №001086.

Встановлено, що 50 кв.м. (0,0050 га) земельної ділянки ОСОБА_4 продано, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Мостиською державною нотаріальною контрою 05.09.2002р. за реєстровим №2525; 59 кв.м. (0,0059 га) земельної ділянки ОСОБА_4 продано згідно договору купівлі-продажу від 22.07.2005 року за реєстровим номером №305.

На час укладення вищезазначеного договору купівлі - продажу будинку та земельної ділянки серії АЕР №192041 від 06.03.2002року, будинок складався з трьох житлових кімнат та кухні, житловою площею 43,4 кв.м. Загальна площа 64,8 кв.м. Інвентаризаційна оцінка будинку, відповідно до довідки характеристики Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації від 11 грудня 2001 року за №003547, становить 9610 гривень.

Рішенням Мостиської міської ради Мостиського району Львівської області №93 від 09.07.2004 року ОСОБА_4 надано дозвіл на підготовку матеріалів погодження вибору земельної ділянки під реконструкцію індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.

Рішенням Мостиської міської ради Мостиського району Львівської області №43 від 17.08.2005року ОСОБА_4 затверджено матеріали погодження по вибору земельної ділянки під реконструкцію індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,10 га та надано їй дозвіл на виготовлення будівельного паспорта під реконструкцію індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 .

В 2006 році було завершено реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорта на дане будинковолодіння, складеного станом на 15.11.2006 року, будинок складається з шести житлових кімнат, кухні, гаражу та 15-ти допоміжних приміщень. Загальна площа будинку складає 215,0 кв.м, житлова площа 101,6 кв.м.

Реконструкція спірного будинку була здійснена за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в результаті їхніх спільних трудових зусиль та за спільні грошові кошти. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було здійснено покращення спірної земельної ділянки, в тому числі ними спільно були понесені витрати (фізичні та майнові) на відведення та підготовку земельної ділянки під забудову (реконструкцію будинку), включаючи витрати на знесення існуючої будівлі, витрати по вартості будівництва, в результаті їхньої спільної праці було здійснено облаштування та озеленення спірної земельної ділянки.

На підставі рішення Мостиської міської ради №259 від 25.12.2006 року ОСОБА_4 28.12.2006 року видано свідоцтво про право власності на вищезазначений будинок площею 215,0 кв.м. в цілому та відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13099073 від 28.12.2006 року право власності на будинок АДРЕСА_1 , у частці 1/1, зареєстроване за ОСОБА_4 28.12.2006 року.

Відповідно до висновку ПП «Оцінка», ринкова вартість житлового будинку в АДРЕСА_1 , станом на 10.01.2007 року становила 152800 гривень без ПДВ.

Відповідно до довідки КП «Мостиське РБТІ» №940 від 29.06.2011року, вартість будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , становить 348 068 гривень.

Згідно висновку експерта №2627/2628/2629 від 29.02.2016р., складеного за результатами судової інженерно-технічної експертизи, зміни, які відбулись в будинку АДРЕСА_7 після його придбання у 2002р., можна охарактеризувати як реконструкція. Дійсна вартість старого будинку по АДРЕСА_1 з врахуванням його технічного стану (фізичного зносу) до реконструкції у цінах на час проведення експертизи складатиме 198016 грн. Дійсна вартість реконструйованого (нового) житлового будинку по АДРЕСА_1 у цінах на час проведення експертизи складатиме 734873 грн. Дійна ринкова вартість земельної ділянки площею 0,11 га, призначеного для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , становить 145585 грн. Дійсна вартість відчужених частин даної земельної ділянки в розмірі 0,0050 га та 0,0059 га в цінах діючих на даний час складатиме: 0,0050 га 6618 грн., 0,0059 га 7809 грн.

06.12.2007 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений 06.12.2007 року приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А., зареєстрований в реєстрі за №344, яким остання на випадок своєї смерті розпорядилась житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,099 га, переданою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території АДРЕСА_1 ) Мостиської міської ради та заповіла зазначене майно своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19.04.2011 року. З заявами про прийняття даної спадщини звернулися сини спадкодавиці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі по справі) та позивач ОСОБА_1 .

VІ.Застосовані нормиправа,судова практика.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України)

Згідно із частиною першою Прикінцевих положень СК України, цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року діяв КпШС України.

Однак, нормами діючого на той час КпШС України не передбачалося виникнення права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Проте відповідно до чинного на той час законодавства спільною сумісною власністю вважалося: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону України «Про власність», ст.22 КпШС); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю(п.1 ст.17, ст.18, п.2 ст.17 Закону України «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно статті 17 Закону України «Про власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі. У інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності»).

Таким чином, до 01.01.2004 року виникнення права спільної сумісної власності на майно членів сім`ї виникало за умови створення (придбання) цього майна спільною працею членів сім`ї.

Частиною другою статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону «Про власність», статті 22 КпШС Української РСР), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України «Про власність»), тощо.

У пункті 4 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04 жовтня 1991 року (із змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснено, що оскільки згідно зі ст.17 ЗК і ст.14 Закону України «Про власність» земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16 і 17 ЗУ «Про власність» таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв`язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім`ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Аналізуючи положення чинного СК України, визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зробила висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим, суд під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 757/23617/15-ц (провадження № 61-649 св 22) зазначив, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведене узгоджуються також із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2022 року в справі №149/2697/21 (провадження № 61-10505св22) зроблено висновок, що «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).

У статті 74 СК України регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні статті 74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України. У статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 753/12786/17 (провадження № 61-7994св22) вказано, що: «частиною другою статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 163/754/17 (провадження № 61-14555св18) зроблено висновок, що «майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим судам під час вирішення спору щодо визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою,слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання цих осіб у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане ними внаслідок спільної праці. Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим. Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-135цс13 та від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15. […]На підтвердження своїх вимог про визнання права власності на частину спірного домоволодіння, позивач має надати докази, з яких можливо б було встановити факт внесення ним певних коштів на будівництво спірного домоволодіння чи придбання ним будь-яких будівельних матеріалів необхідних для його будівництва.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи (див. пункти 41, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року в справі №211/6412/20).

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна (в тому числі жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердженнязаявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним.Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна(див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Поділ майна осіб, що перебуває у спільній сумісній власності, є підставою для набуття особистої приватної власності кожним із них. Встановивши, що об`єкт поділу належить сторонам на праві спільної сумісної власності та вирішивши надалі питання про такий поділ, власність сторін спору на цей об`єкт стає спільною частковою (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року в справі № 755/4429/22 (провадження № 61-17782св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року в справі №211/6412/20).

Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17 (провадження № 61-124св20)).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Процесуальний закон не містить підстав не враховувати при розгляді спору про поділ спільного майна подружжя предмет, підстави позову, та власне позовні вимоги, які заявив позивач (див. постановуВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року всправі № 362/1505/18 (провадження № 61-6304св23)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Допустимість полягає в тому, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77 - 80 ЦПК України).

За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VII. Висновки суду.

Суд розглядає даний цивільний спір в редакції позовних вимог від 22.06.2016р., які сторона позивача підтримувала після постановлення судом ухвали від 05.02.2018 року, якою ухвалено проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (у зв`язку з набранням чинності новою редакцією ЦПК України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р.), що мало місце 15.12.2017р.).

Дослідивши та врахувавши наявні в матеріалах справи докази, зокрема довідки та акти органу місцевого самоврядування, з яких відомо про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за однією і тією ж адресою; численні показання свідків про обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в тому числі ведення ними спільного побуту та господарства, спільних видатків та спільних трудових зусиль; додані позивачем спільні зі ОСОБА_4 світлини; чеки, квитанції та інші документи щодо придбання позивачем будівельних матеріалів та іншого майна на користь сім`ї та для спільного користування; медичні документи ОСОБА_4 , якими володів позивач (виписки та витяги стаціонарного хворого ОСОБА_4 , протоколи обстежень та заключення медичних оглядів ОСОБА_4 , листки непрацездатності, видані на ім`я ОСОБА_4 ), докази на підтвердження фактів працевлаштованості позивача та про його перебування за кордоном у 2001р., і т.д., суд приходить до висновку, що надані стороною позивача докази в своїй сукупності доводять обставини, про які стверджує сторона позивача, та такі обставини, на переконання суду, засвідчують реальність сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

При цьому, обставини, на які покликалась сторона позивача в обґрунтування заявлених ними позовних вимог, - доведені стороною позивача у спосіб, за яким висновок суду про існування зазначених стороною позивача обставин з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим та переконливішим ніж протилежний, про який зазначає сторона відповідачів.

Суд вважає,що вході судовогорозгляду віднайшовсвоє підтвердженняфакт спільногопроживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як членіводнієї сім`їу періодз 2000р.по 16.04.2011р.,в томучислі обставининаявності уних спільногопобуту,спільного бюджету,ведення нимиспільного господарства,виникнення міжними узв`язкуіз цимвзаємних правта обов`язків,притаманних подружжю.Дослідженими доказами,як вважаєсуд,підтверджено те,що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як жінката чоловіквели спільнегосподарство,у нихбув спільнийбюджет,спільні витрати,ними придбавалосьмайно длясім`ї тадля спільногокористування,в томучислі заспільні коштита внаслідокспільної праці,вони обоєприймали спільнуучасть впридбанні,реконструкції,утриманні спірногожитла,вони спільнохарчувалися,вони піклувалисяодин проодного танадавали одинодному взаємну допомогу,разом перебувалина святах,тощо.Проживаючи спільнобільше десятироків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складали сім`ю,незважаючи нате,що їхзв`язокіснував позашлюбом. У зазначений період в інших зареєстрованих шлюбах вони не перебували. Позивач ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 з 2000р. постійно фактично мешкали як чоловік та жінка за однією адресою (у період з 2000 2004р.р. по АДРЕСА_5 , а в подальшому до дня смерті ОСОБА_4 - у будинку АДРЕСА_1 ), де кожен зберігав всі свої речі, позивач ОСОБА_1 сприймав ці місця проживання як своє основне місце проживання. Позивач ОСОБА_1 по день ухвалення цього судового рішення й надалі проживає у спірному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке близько двадцяти років використовує як своє постійне місце проживання.

Також суд враховує ті обставини, що періодом спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю є саме період з 2000р. по день смерті ОСОБА_4 , що мало місце 16.04.2011р. За час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули у власність майно, яке, зокрема, є предметом спору та було оформлене на ОСОБА_4 . Придбання спірного майна ОСОБА_4 мало місце 06.03.2002р., тобто у період дії Закону України «Про власність» та норм КпШС, натомість в подальшому, зокрема в 2006 році, у період дії СК України, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_1 здійснювалась реконструкція спірного нерухомого майна (саме так охарактеризовані зміни в спірному будинку згідно висновку експерта №2627/2628/2629 від 29.02.2016р., який міститься в матеріалах справи). В ході проведеної реконструкції спірний будинок було практично повністю розібрано, зведено новий фундамент, споруджено нові стіни, мансарду, дах. Площа старого будинку складала 64,8 кв.м., а площа реконструйованого будинку склала 215 кв.м. Тобто набуте у 2002р. майно в 2006р. значно збільшилось у розмірах. Так, згідно висновку експерта дійсна вартість старого будинку по АДРЕСА_1 з врахуванням його технічного стану (фізичного зносу) до реконструкції у цінах на час проведення експертизи складатиме 198016 грн. Дійсна вартість реконструйованого (нового) житлового будинку по АДРЕСА_1 у цінах на час проведення експертизи складатиме 734873 грн.

Підсумовуючи, суд прийшов до переконання, що на час придбання спірного майна, що мало місце в березні 2002р., ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали як члени однієї сім`ї та вони вели спільне господарство. Саме за час їхнього спільного проживання внаслідок їх спільної праці та за спільні грошові кошти у 2002 році ними придбане майно, а саме будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою, передану для обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. Суд враховує, що джерелом походження грошових коштів, за які було придбано спірне нерухоме майно, є саме спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зокрема їхні особисті доходи, об`єднані ними для набуття спільного майна.

Відтак, зазначене спірне майно суд трактує як таке, що придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї ( ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ) та за їхні спільні грошові кошти. Зазначені фактичні обставини, зокрема придбання майна внаслідок спільної праці членів сім`ї, у відповідності до вимог чинного на той час Закону України «Про власність» (частини першої статті 17 Закону) були підставою для виникнення спільної сумісної власності на майно.

В подальшому, за час спільного проживання, в результаті спільної праці, зокрема їхніх спільних трудових зусиль та за спільні грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 здійснили реконструкцію спірного будинку та здійснили покращення спірної земельної ділянки, в тому числі ними спільно були понесені витрати на відведення та підготовку земельної ділянки під забудову (реконструкцію будинку), включаючи витрати на знесення існуючої будівлі, витрати по вартості будівництва, в результаті їхньої спільної праці було здійснено облаштування та озеленення спірної земельної ділянки.

При цьому, суд враховує, що чинне земельне та цивільне законодавство передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Відтак, з урахуванням того, що зазначене спірне майно (будинок та земельна ділянка) набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як членами однієї сім`ї, за їхні спільні грошові кошти та в результаті спільної праці, а в подальшому за їхні ж спільні грошові кошти та в результаті спільної праці відбулось значне перетворення об`єкта нерухомості, внаслідок чого дане майно істотно збільшилось у кількісному та вартісному вимірі, суд прийшов до переконання про визнання спірного майна об`єктом їхньої спільної сумісної власності.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідачів та їх представника про те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не виникало притаманних подружжю усталених відносин, вони не були пов`язані спільним побутом, не мали спільного бюджету, не вели спільне господарство, так як такі спростовуються вищенаведеними доказами, а зважаючи на неприязні відносини, що склались між ними та позивачем, ставлять під сумнів їх об`єктивність.

Щодо пояснень відповідача ОСОБА_3 , в тому числі його показання, надані в якості свідка, то суд не приймає їх до уваги з тих підстав, що такий є заінтересованою особою у даному цивільному спорі, такий перебуває у неприязних відносинах з позивачем ОСОБА_1 , та його пояснення (показання), які він давав при попередньому розгляді справи є відмінними від тих, які такий надавав суду під час нового розгляду справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідачі також покликалися на те, що сама ОСОБА_4 не вважала ОСОБА_1 своїм чоловіком, в підтвердження чого зазначали, що в договорі купівлі - продажу земельної ділянки від 05.09.2002року міститься заява ОСОБА_4 , якою вона стверджує, що в шлюбі не перебуває і на момент придбання земельної ділянки не перебувала. Крім того, в іпотечному договорі від 25.01.2007 року, укладеному між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 , зокрема вказано, що предмет іпотеки будинок АДРЕСА_1 належить іпотекодавцю ОСОБА_4 , яка гарантує, що предмет іпотеки знаходиться у його власності, до моменту укладення цього договору нікому не відчужений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб (за договорами найму, оренди тощо) та інших обтяжень немає (п.2.1.1 Договору). Предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності та не є часткою (п.2.1.4 Договору). Суд не бере до уваги дані документи як такі, що спростовують факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім`єю, так як в судовому засіданні встановлено та ніхто із сторін не заперечував, що вказані особи під час спільного проживання не зареєстрували шлюбу в установленому порядку в органах РАЦСу, і тому ОСОБА_4 , укладаючи вищенаведені договори, вказувала дійсний факт відсутності у неї офіційно зареєстрованого шлюбу.

Також суд не бере до уваги заперечення відповідачів проти позову тими доводами, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були куплені, а також те, що реконструкція будинку проводилась,- виключно за кошти ОСОБА_4 , одержані в результаті продажу квартири за адресою АДРЕСА_5 , та за кошти, одержані ОСОБА_4 від її матері ОСОБА_15 та за кредитні кошти, оскільки ОСОБА_1 у цей період ніде не працював. Такі твердження спростовуються власними поясненнями ОСОБА_1 та підтверджені показаннями свідків, зокрема свідка ОСОБА_10 , про те, що кошти одержані ним (позивачем ОСОБА_1 ) під час роботи за кордоном, а саме в Португалії у 2001 році та частину коштів, одержаних в позику, він направив на реконструкцію та ремонт спірного будинку, де він проживав з ОСОБА_4 , а також записами з трудової книжки ОСОБА_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 з 14.10.2002 року працював у Мостиській середній загальноосвітній школі №3, з 05.06.2004 року працював в Управлінні ДСО при УМВСУ у Львівській області на посаді охоронця в Залізничному МВ ДСО в м.Львові, з 01.03.2005 року в Мостиській середній загальноосвітній школі №3, де такий працював на постійній основі по час смерті ОСОБА_4 .

Також суд не приймає до уваги доводів сторони відповідачів про значний внесок відповідача ОСОБА_2 в реконструкцію спірного будинку з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено ті обставини, що ОСОБА_2 мав проблеми зі здоров`ям та такий періодично перебував на стаціонарному лікуванні, а з 1997р. по квітень 2007р. такий перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_28 , в якому у них народилась дочка ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, з урахуванням наявності у відповідача ОСОБА_2 власної сім`ї та дитини, зумовлених витрат на утримання сім`ї, а також його незадовільного стану здоров`я, суд вважає малоймовірними ті обставини, що відповідач міг приймати участь в реконструкції спірного будинку.

Верховний Судзауважує,що дляпозовів провстановлення фактупроживання однієюсім`єючоловіка тадружини безреєстрації шлюбу,належним способомзахисту євимоги провизнання прававласності начастку умайні. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) погодилася з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу.

За такихобставин,вважаючи доведенимвизнання спірногонерухомого майнаспільним сумісниммайном ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ,суд приходитьдо висновкупро необхідністьвизнанняза позивачем ОСОБА_1 права начастку вправі спільноїчасткової власностіна будинокразом ізземельною ділянкою,зокрема права на частку в розмірі 1/2 в праві спільної часткової власності на житловий будинок (будинковолодіння) за адресою: АДРЕСА_1 із земельною ділянкою площею 0,099 га, переданою для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що поділ майна осіб, що перебуває у спільній сумісній власності, є підставою для набуття особистої приватної власності кожним із них. Встановивши, що об`єкт поділу належить сторонам на праві спільної сумісної власності та вирішивши надалі питання про такий поділ, власність сторін спору на цей об`єкт стає спільною частковою.

Позовні ж вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ спільного сумісного майна (в тому числі жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі), а лише підставою для вирішення такої справи. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами.

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна встановлення обсягу спільно нажитого майна також є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної власності, яку суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним.

Метою заявленого позову є поділ спільного сумісного майна, а тому ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

З огляду на наведене, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спірного будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не є належними способами захисту права позивача на такий поділ.

Відтак, в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спірного майна спільною сумісною власністю позивачу слід відмовити.

Відповідно до роз`яснень п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008р., за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. Розглядаючи спори, пов`язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки судом встановлено, що спірні житловий будинок та земельна ділянка на час складання заповіту належали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, і ОСОБА_1 мав право на 1/2 частку у цьому майні, то заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 06.12.2007р. в частині розпорядження щодо 1/2 частини спірного житлового будинку та 1/2 частини спірної земельної ділянки, слід визнати недійсним.

Узагальнюючи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково з підстав та мотивів, що наведені вище.

Крім вищенаведених заперечень проти позову, відповідачі подавали заяву про застосування до вимог позивача позовної давності, оскільки право власності на спірне будинковолодіння було зареєстроване за ОСОБА_4 в цілому ще у 2006 році, тому просили суд відмовити в задоволенні позову також в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

За ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_4 у фактичних відносинах, притаманних подружжю до дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторонами було визнано, що спору щодо спірного майна за час спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 між ними не виникало. Про наявність спірного заповіту позивач ОСОБА_1 дізнався лише після смерті ОСОБА_4 . З даним позовом позивач звернувся до суду 19.08.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна давність у даному випадку повинна обчислюватись від дня смерті ОСОБА_4 , а тому позивачем ОСОБА_1 не пропущено строк позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VІIІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за заявлені 19.08.2011р. позовні вимоги позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 1700 грн.

Крім того, при подачі позову 19.08.2011р. позивачем ОСОБА_1 сплачено 120 грн. гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Додатково позивачем ОСОБА_1 сплачено 551,21 грн. судового збору при подачі уточненої позовної заяви в редакції від 22.06.2016 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, то судовий збір, який ним сплачено за задоволені судом позовні вимоги у розмірі 1700 грн. слід стягнути на користь позивача з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках, тобто по 850 грн. з кожного. З цих же підстав необхідно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, тобто по 60 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про встановлення факту спільного проживання, визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частки в житловому будинку та земельної ділянки, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на частку в розмірі 1/2 в праві спільної часткової власності на житловий будинок (будинковолодіння) за адресою: АДРЕСА_1 із земельною ділянкою площею 0,099 га, переданою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території м.Мостиська Мостиської міської ради Львівської області за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV ЛВ №001086, виданого Мостиською міською радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 06.08.2002р. за №1264.

Визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 06.12.2007 року приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марією Андріївною, зареєстрований в реєстрі за №344, - в частині розпорядження щодо 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,099 га, переданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території м.Мостиська Мостиської міської ради.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень судового збору та 60 (шістдесят) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень судового збору та 60 (шістдесят) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текстсудового рішенняскладено 30.01.2025р.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , уродженець м.Львів, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Яворівського району Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак