Ухвала

від 07.02.2025 по справі 564/466/25

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/466/25

07 лютого 2025 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Костопіль, клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12024181150000553 від 14.12.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024181150000553 від 14.12.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України.

Прокурором в підготовчому судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обгрунтування клопотання зазначає, що у разі незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою існує ймовірність настання ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 спробує: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, щодо зазначеного вище клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Встановлено, що 20.12.024 року ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 17.02. 2025 року.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів та за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років та визначені ст.177 КПК України ризики, які наявні на цей час, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, і вони в повній мірі обґрунтовують тримання ОСОБА_4 під вартою, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Так, прокурором доведено, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду підтверджується тим, що будучи на волі ОСОБА_4 може переховуватись задля уникнення від відповідальності, так як санкція ч. 4 ст. 185 КК України, передбачає безальтернативну міру покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, у справі «Ілійко проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, обгрунтовується тим, що перебуваючи на волі, обвинувачений може шляхом умовлянь, погроз, вчинення тиску та/або будь-яким іншим чином вплинути на останніх з метою зміни ними своїх показань про обставини вчинення кримінальних правопорушень, оскільки як потерпілі, так і свідки, не були ще допитані у судовому засіданні.

Крім того, є реальним ризик продовження злочинної діяльності в разі обрання останньому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки зі змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів, а також, на цей у Костопільському районному суді Рівненської області перебувають і інші обвинувальні акти відносно ОСОБА_4 .

Суд, враховуючи наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачуються в скоєнні тяжкого злочину, приходить до висновку про доцільність вирішення питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, що інкримінується обвинуваченому, та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, а тому, суд приходить до висновку про відсутність на цей час підстав для обрання обвинуваченому інших більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Перелічені вище обставини обумовлюють висновок суду про необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , його майновий стан, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави необхідно покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до Костопільського районного суду Рівненської області та прокурорів Костопільського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 за першою вимогою; повідомляти Костопільський районний суд Рівненської області про зміну місця проживання чи фактичного перебування; повідомляти прокурорів Костопільського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров`я; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даних кримінальних провадженнях, щодо обставин наданих ними свідчень та пояснень у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до органу досудового розслідування документи, що надають право виїзду за кордон.

Згідно ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

На підставі наведеного та керуючись ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Костопіль, Рівненської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому в АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 квітня 2025 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що ставить 60 560 гривень 00 коп.

Сума застави може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA 048201720355229002000010559, код отримувача за ЄДРПОУ 26259988, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави заставодавцем роз`яснити заставодавцю, що: ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 4 ст. 185 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Заставодавець зобов`язаний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та його явку за викликом.

За умови внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 зобов`язати виконувати такі обов`язки: прибувати до Костопільського районного суду Рівненської області та прокурорів Костопільського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 за першою вимогою; повідомляти Костопільський районний суд Рівненської області про зміну місця проживання чи фактичного перебування; повідомляти прокурорів Костопільського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров`я; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даних кримінальних провадженнях, щодо обставин наданих ними свідчень та пояснень у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до органу досудового розслідування документи, що надають право виїзду за кордон.

Строк дії покладених у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків визначити до 07 квітня 2025 року.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю що, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

СуддяОСОБА_1