Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/7346/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/7346/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.,

суддів: Хрипуна О.О.,

Гончарова С.А.;

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 30.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 (повний текст складений і підписаний 05.09.2024)

у справі № 910/7346/24 (суддя І.В.Алєєва)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Біт Групп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж»

про стягнення 389 787, 99 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 389 787, 99 грн.

2. Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з Відповідача, яка складає 9 092, 80 (дев`ять тисяч дев`яносто два) євро 80 євроцентів, що за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (30.12.2023 року) становить 383 787, 99 (триста вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 99 копійок, з яких:

3. - 3 692,80 євро, що за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (30.12.2023) становить 155 865,33 грн. - основна заборгованість;

4. - 5 400 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ на день розвантаження складає 227 922,66 грн. - неустойка за понаднормовий простій.

5. Вказана вимога відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Біт Групп» основну заборгованість у розмірі 155 865 грн. 33 коп. , неустойку за понаднормовий простій у розмірі 110 795 грн. 73 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 999 грн. 92 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що перевізник виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі та надав Замовнику Послуги, а саме здійснив перевезення вантажу: «Жир тваринного походження, кормовий» у кількості 23 080 кг. з с. Степанці, вул. Жовтнева, 25, Канівського району, Черкаської області /пункт завантаження/ до Jaworzono 43-600 ulFederika szopena 4 /пункт розвантаження/, вартість перевезення згідно п. 1.1. = 3 692,80 євро, що за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (42,2079) становить 155 865, 33 грн., що підтверджується міжнародною автомобільною накладною CMR № 806548.

8. Проте, Відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані Послуги, чим порушив умови Договору.

9. Місцевий суд зазначив також, що з урахуванням інтересів обох сторін, причин та наслідків невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, наслідків порушення зобов`язання, Господарський суд міста Києва вважає, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки до 110 795,73 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

10. Не погодившись із вказаним рішенням, Зубчевська Н.С., яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж», як його керівник, 07.10.2024 через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Біт Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж».

11. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на те, що на день подання позовної заяви права Позивача не були порушені, оскільки сторонами не встановлено строків розрахунків за Договором, а вимога до Відповідача про сплату заборгованості (в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України) на день подання позову Позивачем не пред`являлася. Відтак вимога Позивача про стягнення 155 865,33 грн за надані послуги за Договором є передчасною, що в свою чергу є підставою для відмови в позові.

12. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б беззаперечно підтверджували наявність простою транспортного засобу та/або вину Відповідача у тому, що при розвантаженні відбувся простій транспортного засобу Позивача, а відтак відсутні підстави для стягнення з Відповідача штрафних санкцій, нарахованих Позивачем згідно з пунктом 7 Договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

13. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» у справі № 910/7346/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Яковлєв М.Л., Хрипун О.О.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Біт Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» про стягнення 389 787, 99 грн. залишено без руху; витребувано матеріали справи № 910/7346/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Біт Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» про стягнення 389 787,99 грн. з Господарського суду міста Києва.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Біт Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» про стягнення 389 787,99 грн.; розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 910/7346/24 призначено до розгляду на 16.12.2024, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7346/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Біт Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» про стягнення 389 787,99 грн.

16. На виконання вимог ухвал Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та від 29.10.2024 у справі № 910/7346/24 31.10.2024 матеріали справи № 910/7346/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 задоволено заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24 відкладено на 20.01.2025.

18. У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 15.01.2025 по 20.01.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.

19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24 призначено на 30.01.2025.

20. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 № 09.1-08/354/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7346/24 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справа № 910/7346/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 новоутворена колегія суддів прийняла до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24.

Клопотання учасників справи

23. Представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Позиції учасників справи

25. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

26. У судовому засіданні 30.01.2025 представник позивача був присутнім в режимі відеоконференції.

27. Представник позивача проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

28. 30.01.2025 в судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення копій ухвали апеляційного суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою.

29. Згідно з частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

30. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

31. Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

32. В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

33. Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

34. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

35. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи без участі осіб, які не з`явилися.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

36. 08 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС БРОКЕРИДЖ» (далі - Відповідач / Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» (далі - Позивач / Перевізник) було укладено договір № СТ-СТ-19102023/1 (далі - Договір).

37. Відповідно до п.п. 1, 2 Договору, Перевізник зобов`язався здійснити перевезення вантажу власним транспортним засобом номерний знак тягача НОМЕР_1 / причіпа НОМЕР_2 (далі - Послуги), а Експедитор зобов`язався своєчасно оплатити надані Перевізником послуги з перевезення на умовах даного Договору.

38. Перевізник виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі та надав Замовнику Послуги, а саме здійснив перевезення вантажу: «Жир тваринного походження, кормовий» у кількості 23 080 кг. з с. Степанці, вул. Жовтнева, 25, Канівського району, Черкаської області /пункт завантаження/ до Jaworzono 43-600 ulFederika szopena 4 /пункт розвантаження/, вартість перевезення згідно п. 1.1. = 3 692,80 євро, що за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (42,2079) становить 155 865, 33 грн., що підтверджується міжнародною автомобільною накладною CMR № 806548.

39. Проте, Відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані Послуги, чим порушив умови Договору.

40. Пунктом 1.1. Договору встановлено, вартість однієї тони у розмірі 160 євро/тонна по курсу НБУ на день розвантаження, яка сплачується після розвантаження. Тоннаж вказаний у CMR.

41. Згідно з CMR за № 806548 тоннаж становив 23080 кг., розвантаження відбулось 30.12.2023 року.

42. Таким чином, 160/євро тонна*23,080 = 3 692,80 євро, що за офіційним курсом НБУ на день відвантаження (42,2079) становить 155 865,33 грн.

43. 26 квітня 2024 року, враховуючи несплату заборгованості за Договором Позивач направив Відповідачу повторно рахунки на оплату через засоби поштового зв`язку Укрпошта.

44. Позивач зазначає про те, що 08 травня 2024 року Відповідач отримав вказані рахунки особисто, що підтверджується витягом з сайту Укрпошта за трек № 3690024258682. Проте, станом на дату подання даного позову заборгованість не сплачена.

45. Відповідно до пункту 7 Договору передбачено, що за понаднормовий простій транспортного засобу при здійсненні операцій з завантаження/розвантаження та виконанні митних процедур при міжнародних перевезеннях Експедитор сплачує Перевізнику неустойку у розмірі 150 євро за кожну добу простою транспортного засобу типу тент, автоцистерна, або 150 євро за кожну добу простою транспортного засобу типу рефрижератор. Підставою для нарахування штрафу за понаднормовий простій транспортного засобу є завірені печаткою вантажовідправника, вантажоодержувача відмітки у товаро - транспортній накладній, міжнародній автомобільній накладній (CMR).

46. Згідно з CMR за № 806548 - завантаження відбулось 10 листопада 2023 року, а розвантаження 30 грудня 2023 року, проте, згідно із умовами Договору розвантаження мало відбутися 25 листопада 2023 року.

47. Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з Відповідача, яка складає 9 092,80 (дев`ять тисяч дев`яносто два) євро 80 євроцентів, що за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (30.12.2023 року) становить 383 787,99 (триста вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 99 копійок, з яких:

48. - 3 692,80 євро, що за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (30.12.2023 року) становить 155 865,33 грн. - основна заборгованість;

49. - 5 400 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ на день розвантаження складає 227 922,66 грн. - неустойка за понаднормовий простій.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

50. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно визначив і застосував норми матеріального та процесуального права при вирішені спору у цій справі.

51. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

52. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

53. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

54. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

55. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

56. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

57. Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

58. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

59. Відповідно до ст. 638 ЦК України (у редакції, чинній станом на момент укладення договору), яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

60. Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

61. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

62. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

63. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

64. За визначенням ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

65. Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення Глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

66. Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

67. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

68. Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

69. Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

70. Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

71. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на те, що на день подання позовної заяви права Позивача не були порушені, оскільки сторонами не встановлено строків розрахунків за Договором, а вимога до Відповідача про сплату заборгованості (в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України) на день подання позову Позивачем не пред`являлася. Відтак вимога Позивача про стягнення 155 865,33 грн за надані послуги за Договором є передчасною, що в свою чергу є підставою для відмови в позові.

72. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями позивача, у зв`язку з таким:

73. Згідно з пунктами 1, 11.1, 11.4-11.6, 14.1, 14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу. Документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (ТТН). У міжнародних автомобільних перевезеннях таким документом є CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику. У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для пред`явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Водій (експедитор перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1- 10 товарно-транспортної накладної). У таких випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ у паперовій або електронній формі, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником. Форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

74. Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

75. Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ, зокрема статтею 48, передбачено, що внутрішнє перевезення вантажів має бути документально оформлене товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

76. ТТН є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Правильно оформлена ТТН має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

77. Слід зазначити, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

78. Згідно Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджених постановою КМУ від 25.02.2009 №207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути ТТН. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб`єктами господарської діяльності є обов`язковим.

79. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363 від 14.10.1997 (далі - Правила) зазначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

80. При перевезенні вантажів на договірних основах суб`єкт господарювання зобов`язаний оформити ТТН. При цьому заміна ТТН будь-яким іншим документом довільної форми не допускається. Також Правила передбачають використання суб`єктами господарювання різних форм ТТН для перевезення різних вантажів (молочної сировини, етилового спирту, нафтопродуктів та ін..).

81. Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88), згідно з пунктом 2.1 якого, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

82. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

83. Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

84. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

85. За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку, наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

86. Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

87. Відсутність товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

88. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіацій них накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

89. Отже, для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги.

90. Пунктом 1.1. Договору, а саме: в графі «Вартість перевезення та умови оплати» визначені умови та строк оплати - 100 % вартості перевезення по курсу НБУ на день розвантаження ТЗ - після розвантаження Експедитор оплачує на поточний рахунок Перевізника.

91. Отже, даний пункт Договору містить вказівку на подію, яка неминуче має настати, а саме: розвантаження товару, отже, строк зобов`язання щодо оплати послуг перевезення підлягає виконанню з настанням цієї події.

92. Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, перевізник виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі та надав Замовнику Послуги, а саме здійснив перевезення вантажу: «Жир тваринного походження, кормовий» у кількості 23 080 кг. з с. Степанці, вул. Жовтнева, 25, Канівського району, Черкаської області /пункт завантаження/ до Jaworzono 43-600 ulFederika szopena 4 /пункт розвантаження/, вартість перевезення згідно п. 1.1. = 3 692,80 євро, що за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (42,2079) становить 155 865,33 грн, що підтверджується міжнародною автомобільною накладною CMR № 806548, яка містить підписи та відбитки печаток одержувача вантажу (з урахуванням вказаних у заявці відомостей про водія, транспортний засіб, маршрут та найменування вантажу).

93. Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Разового договору-заявки №СТ-СТ-19102023/1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.11.2023 Позивач надав послуги з перевезення, а Відповідач прийняв дані послуги, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №806548, то в силу пункту 1.1. договору, - строк оплати по даній ТТН настав, а у відповідача виник обов`язок оплати наданих послуг. Відтак, всупереч твердженням скаржника, позивач підставно та вчасно звернувся з даним позовом до суду.

94. Крім того, колегія суддів критично ставиться до тверджень скаржника, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б беззаперечно підтверджували наявність простою транспортного засобу та/або вину Відповідача у тому, що при розвантаженні відбувся простій транспортного засобу Позивача, а відтак відсутні підстави для стягнення з Відповідача штрафних санкцій, нарахованих Позивачем згідно з пунктом 7 Договору, у зв`язку з наступним:

95. Відповідно до пункту 7 Договору передбачено, що за понаднормовий простій транспортного засобу при здійсненні операцій з завантаження/розвантаження та виконанні митних процедур при міжнародних перевезеннях Експедитор сплачує Перевізнику неустойку у розмірі 150 євро за кожну добу простою транспортного засобу типу тент, автоцистерна, або 150 євро за кожну добу простою транспортного засобу типу рефрижератор. Підставою для нарахування штрафу за понаднормовий простій транспортного засобу є завірені печаткою вантажовідправника, вантажоодержувача відмітки у товаро - транспортній накладній, міжнародній автомобільній накладній (CMR).

96. Згідно з умовами Разового договору - заявки №СТ-СТ-19102023/1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.11.2023 (пункт 1.1.) установлено дату розвантаження вантажу - 25.11.2023. Проте згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 806548, вантаж одержано 30.12.2023.

97. Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів i вантажів - перевезення пасажирів i вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону; міжнародні човникові (маятникові) перевезення - перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення.

98. Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

99. Згідно ст. 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

100. Тобто Конвенція вказує на початок перевезення - місце прийняття вантажу для перевезення та його завершення - місце, передбачене для доставки.

101. Отже, виходячи зі змісту Конвенції, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

102. З урахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

103. Згідно з статтею 4 Конвенції "договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної", яка i є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

104. Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, а саме міжнародною автомобільною накладною (CMR).

105. Оформлення CMR проводиться наступним чином :

106. Основний текст розділів накладної CMR заповнюється вантажовідправником. До розділів обов`язковим для заповнення відносяться: Графи 1 і 2 - Під відправником і отримувачем маються на увазі продавець і покупець вантажу. Відомості про них переносяться з інвойсу або договору поставки. Фактичним вантажовідправником може бути експедиторська компанія, а одержувачем консолідаційний склад, відомості про них відображаються в інших графах накладної CMR. Мінімальними вимогами для тексту є повне найменування фірми, країна, юридичний поштову адресу. Реквізити відправника і одержувача (назва, абревіатура) повинні збігатися з написами на відбитках штампів і печаток, якими засвідчуються всі екземпляри документа. В Європі для заповнення першої графи часто використовують фірмовий штамп. Графа 3 - Місце розвантаження вказує одержувач вантажу. Для європейських країн можна вказати тільки країну і місто. Графа 4 - Заповнюється в скороченій формі. З трьох підрозділів водієві-далекобійникові потрібно ретельно перевіряти правильність дати завантаження Графи (5,13,14,15,16,17.18,19). Графа 23 - Номер подорожнього листа потрібно проставляти при наявності документа. Підпис водія означає, що він прийняв на себе відповідальність за вантаж. Відповідальність знімається тільки після заповнення (підпису та печатки) вантажоодержувачем графи 24 «Вантаж отримано».

107. Відповідно до ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

108. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

109. Таким чином, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (пункт 1 статті 9 Конвенції), а заповнення вантажоотримувачем графи « 24» цієї CMR шляхом проставляння печатки та підпису уповноваженої особи, підтверджує факт отримання цього товару, а відтак, запис в графі « 24» CMR свідчить про те, що вантаж позивачем було отримано саме 30.12.2023.

110. Отже, місцевий суд, з яким також погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що згідно з CMR за № 806548 - завантаження відбулось 10 листопада 2023 року, а розвантаження 30 грудня 2023 року, проте, згідно із умовами Договору розвантаження мало відбутися 25 листопада 2023 року.

111. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог також і в частині стягнення неустойки за понаднормовий простій, а твердження скаржника про відсутність відповідних доказів спростовуються митною декларацією та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 806548.

112. За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

113. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення відхиляються апеляційним господарським судом як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження.

114. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

115. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

116. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

117. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

118. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 по справі №910/7346/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

119. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Брокеридж» відсутні.

Судові витрати

120. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» подав суду заяву про стягнення понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7346/24 в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.

121. Розглянувши вказану заяву, колегія суддів прийшла до висновку про її часткове задоволення, у зв`язку з наступним:

122. Представником відповідача було до матеріалів справи було долучено:

a. копію договору про надання правничої допомоги №11-11/24 від 11.11.2024;

b. акт приймання-передачі правничої(правової) допомоги № 2 від 10.12.2024;

c. копію Ордеру на надання правничої правової допомоги серії АТ № 1085203;

d. копію рахунку на оплату правничої(правової) допомоги № 2-12/24 від 10.12.2024;

e. копію квитанції про оплату правничої(правової) допомоги на суму 20 000,00 грн. від 10.12.2024.

123. Вказані докази підтверджують надання адвокатом послуг на загальну суму 20 000,00 грн.

124. За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

125. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

126. Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

127. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

128. Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

129. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

130. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

131. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

132. Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої ст. 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

133. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

134. Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

135. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

136. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

137. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

138. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПКУкраїни).

139. Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

140. При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

141. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

142. Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

143. Дослідивши надані відповідачем на підтвердження витрат докази, колегія суддів встановила наступне.

144. Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги №11-11/24 від 11.11.2024 (далі договір правової допомоги) адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу (правову) допомогу Клієнту на стадії апеляційного провадження у наступних господарських справах:

145. 910/7346/24 щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ЮТС БРОКЕРИДЖ» (код за ЄДРГІОУ 44340781) за разовим договором-заявкою № СТ-СТ-19102023/1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.11.2023.

146. Згідно акту приймання-передачі правничої(правової) допомоги № 2 від 10.12.2024:

147. Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступну правничу (правову) допомогу:

148. Консультації та роз`яснення з правових питань:

149. Складання відзиву на апеляційну по справі № 910/7346/24 за позовом Клієнта до ТОВ «ЮТС БРОКЕРИДЖ» код за ЄДРПОУ 44340781) про стягнення заборгованості за разовим договором-заявкою №СТ-СТ-19102023/1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.11.2023 та направлення її до суду через підсистему « Електронний Суд»:

150. Складання заяви про стягнення з Відповідача понесених Клієнтом витрат на правничу (правову ) допомогу по справі № 910/7346/24 та направлення її до суду через підсистему «Електронний Суд»;

151. Складання усіх інших необхідних процесуальних документів по справі № 910/7346/24 в процесі розгляду апеляційної скарги ТОВ «ЮТС БРОКЕРИДЖ»;

152. Участь в судових засіданнях по справі № 910/7346/24.

153. Вартість гонорару Адвоката за цим Актом складає 20 000,00 грн. (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

154. Як уже зазначалося, у відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

155. У даному випадку гонорар адвоката погоджено сторонами у договорі правової допомоги у фіксованому розмірі - 20 000 грн, що не суперечить положенням наведеної норми закону.

156. Отже, згідно з поданими позивачем документами, під час розгляду справи апеляційним господарським судом позивачу були надані послуги правничої допомоги на загальну суму 20 000,00 грн.

157. Водночас, як уже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

158. Подані стороною документи на підтвердження факту понесення нею витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

159. Відповідні докази згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

160. У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

161. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

162. Врахувавши принцип співмірності, колегія суддів зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

163. Дослідивши подані позивачем під час апеляційного перегляду справи документи, суд вважає, що вказані витрати на суму 20 000,00 грн є неспівмірними із предметом позову та складністю справи на стадії апеляційного провадження, витраченим адвокатом часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, з огляду на обсяг справи, який не потребував багато часу.

164. Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи, що адвокат надає послуги по чотирьох аналогічних справах клієнта, з урахуванням того, що відзив на апеляційну скаргу складається з двох сторінок, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» про стягнення понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7346/24 в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

165. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» про стягнення понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7346/24 в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню.

166. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

167. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС БРОКЕРИДЖ» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/7346/24 залишити без змін.

3. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» про стягнення понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7346/24 в суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС БРОКЕРИДЖ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №910/7346/24.

5. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

6. В задоволенні решти вимог заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» про стягнення понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7346/24 в суді апеляційної інстанції - відмовити.

7. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров