Постанова

від 29.01.2025 по справі 905/1085/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Харків Справа № 905/1085/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача адвокат Петрова А.М., ордер серія ВН № 1443504 від 05.12.2024

відповідача Черналівський Є.О., ордер серія АН № 1795648 від 17.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса, (вх. №2900 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 (повний текст підписано 19.11.2024 у місті Харкові) у справі №905/1085/23, суддя Шилова О.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса, м. Одеса

до Науково-виробничого приватного малого підприємства Промтехконструкція, м. Краматорськ, Донецької області

про: стягнення 233 757,70 грн основного боргу, 10 471,06 грн - 3% річних, 65 154,99 грн інфляційних

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Науково-виробничого приватного малого підприємства Промтехконструкція про стягнення 233 757,70 грн основного боргу, 10 471,06грн - 3% річних, 65 154,99грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов`язання відшкодувати витрати позивача, пов`язані з наданням послуг експедирування вантажу в контейнері №САІU3054194 за укладеним у спрощений спосіб (шляхом оформлення коносамента та міжнародної товарно-транспортної накладної) договором транспортного експедирування, внаслідок чого наявні підстави для стягнення боргу (витрат експедитора з оплати вартості морського перевезення за межами державного кордону України гривневого еквіваленту 8850 дол. США за курсом НБУ на день їх сплати позивачем) і нарахування річних та інфляційних за період, визначений із застосуванням приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Господарський суд ухвалою від 25.10.2023, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/1085/23; визначив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 року у справі №905/1085/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса до Науково-виробничого приватного малого підприємства Промтехконструкція про стягнення 233757,70 грн основного боргу, 10471,06 грн - 3% річних, 65154,99 грн інфляційних залишено без задоволення. Судові витрати покладено на позивача (т.2, а.с.137-140).

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 по справі №905/1085/23 скасувати.

Прийняти по справі №905/1085/23 нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса до Науково-виробничого приватного малого підприємства Промтехконструкція про стягнення 233 757,70 грн основного боргу, 10471,06 грн 3% річних, 65154,99 грн. інфляційних.

Судові витрати покласти на відповідача (т.2, а.с.149-160).

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- коносамент №QDLSEC210900895 від 13.10.2021 та міжнародна товарно-транспортна накладна №10367 від 14.12.2021 із подальшим схваленням цих документів при підписанні акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3985 від 16.12.2021, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3986 від 17.12.2021, свідчать про те, що між сторонами було узгоджено всі необхідні умови здійснення транспортно-експедиторського обслуговування транспортно-експедиторського обслуговування і обидві сторони їх розуміли та погоджувались на них;

- факт організації транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) з боку позивача, організація морського та автомобільного перевезення від постачальника відповідача до самого відповідача та прийняття товару відповідачем, оплата послуг ТЕО та деяких інших витрат за цією ж партією товару, підписання актів виконаних робіт з ТЕО, прийняття податкової накладної щодо цієї господарської операції, лист-відповідь на претензію свідчать про виконання сторонами умов договору (з боку відповідача - з порушенням умов оплати відшкодування витрат), а отже висновки суду першої інстанції щодо неукладеності договору не відповідають фактичним обставинам справи;

- незважаючи на відсутність додаткової угоди щодо умов перевезення даної партії вантажу, відповідач оплатив вартість послуг експедитора та частково відшкодував інші витрати, пов`язані із перевезенням його вантажу, що свідчить про доведеність обов`язку відповідача оплатити витрати з оплати вартості морського перевезення на підставі Закону .

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А, суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса на рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 у справі №905/1085/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса на рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 у справі №905/1085/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк - до 26.12.2024 включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено учасникам справи строк до 26.12.2024 включно для надання до суду заяв, клопотань та заперечень (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Зазначену ухвалу отримано всіма учасниками процесу 12.12.24 о 01:20 год., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа (а.с. 169-171).

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 вважається врученою учасникам справи 13.12.2024 , а тому вони мали достатньо часу для реалізації свого права на подачу заяв, клопотань, а відповідач на подачу відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк (до 26.12.2024 включно).

17.12.2024 року до Східного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника скаржника, адвоката Петрової А. М. надійшла заява, у якій останній просить розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса на рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 у справі №905/1085/23 здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 заяву представника скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса адвоката Петрової А.М. про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін у справі №905/1085/23 задоволено та призначено розгляд апеляційної скарги на "29" січня 2025 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №111.

Від відповідача 06.01.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду поштою надійшов відзив на апеляційну скаргу (03.01.2025 даний документ здано до установи поштового зв`язку).

Крім того, 03.01.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» повторно надійшов відзив на апеляційну скаргу.

При цьому, відповідачем був пропущений встановлений процесуальний строк для подачі зазначеного документу (до 26.12.2024 включно) на 8 календарних днів, тоді як питання про продовження судом зазначеного строку відповідачем не порушується.

Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Статтею 118 ГПК України встановлено наслідки пропуску процесуальних строків та зазначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Оскільки відповідачем відзив на апеляційну скаргу подано із пропуском встановленого судом строку без клопотання про продовження зазначеного строку, то даний документ залишається судом без розгляду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в обґрунтування позову стверджує, що:

- він уклав з Науково-виробничим приватним малим підприємством Промтехконструкція у спрощений спосіб, а саме шляхом оформлення коносамента та міжнародної товарно-транспортної накладної, договір транспортного експедирування, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з експедирування контейнера №САІU3054194 за маршрутом: порт Циндао, Китайська Народна Республіка Чорноморський рибний порт м. Краматорськ Донецької області, Україна, а відповідач зобов`язався оплатити такі послуги і витрати експедитора; на виконання Договору позивач організував морське перевезення вантажу за межами державного кордону України за маршрутом Циндао (Китай) Чорноморський рибний порт (Україна) та оплатив його вартість в розмірі 8850,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією №796 від 17.11.2021;

- частково оплативши надані позивачем послуги (автомобільну доставку вантажу за маршрутом Чорноморський рибний порт м. Краматорськ, вантажно-розвантажувальні роботи, додаткові витрати (внутрішньопортові та термінальні витрати, оформлення документів) і транспортно-експедиторські послуги щодо контейнера №CAIU3054194), витрати експедитора з оплати вартості морського перевезення вантажу за межами державного кордону України в розмірі 8850,00дол.США відповідач не оплатив.

Посилаючись на дані обставини, позивач стверджує вчинення сторонами дій на виконання зазначеного правочину, укладеного у спрощений спосіб договору транспортного експедирування , а саме: відповідач надав до перевезення та прийняв перевезений вантаж, а також частково оплатив послуги експедитора, а позивач, в свою чергу, надав послуги з транспортного експедирування вантажу.

На підтвердження викладеного позивач надав копії:

- складеного Long Sail Shipping Line S.A. Limited (агент перевізника) у Циндао, Китай коносамента №QDLSEC210900895 від 13.10.2021 (т.1, а.с.8, 50-51), згідно з яким в порту навантаження Циндао, Китай для перевезення до порту розвантаження Чорноморськ, Україна на борт судна MSC MINA FJ140W відвантажено контейнер №САІU3054194 з вантажем рулони зі сталі (гарячекатана сталь, 8 упаковок), вага брутто 25600кг, фрахт оплачується, відправник Shandong Xinpong Spocial Stecl CO. LTD, вантажоотримувач Науково-виробниче приватне мале підприємство Промтехконструкція, з питань доставки товару звертатися до Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса. Вказаний коносамент складений у трьох примірниках. Примірник, копію якого надано суду, не містить підписів і печаток ані позивача, ані відповідача;

- міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №10367 від 14.12.2021 (т.1, а.с.12), згідно з якою контейнер №САІU3054194 вагою брутто 25600кг із вантажем рулони зі сталі (кількість місць 8), відправник Shandong Xinpong Spocial Stecl CO., LTD два перевізники (Товариства з обмеженою відповідальністю Топтрак і Транспортна компанія Центр) доставили з місця навантаження Чорноморський рибний порт, Україна до місця розвантаження м. Краматорськ, Україна. Доставлений вантаж відповідач прийняв 16.12.2021, що підтверджується підписом та печаткою Науково-виробничого приватного малого підприємства Промтехконструкція в графі 24 накладної;

- виставленого Longsail Supply Chain CO., LTD Товариству з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса (замовнику) рахунку-фактури DEBIT21100388 від 14.10.2021 на суму 8850,00дол.США за морське перевезення контейнера №CAIU3054194, порт навантаження Циндао, місце призначення Чорноморськ (т.1, а.с.9, 52-53);

- платіжної інструкції в іноземній валюті №796 від 17.11.2021 (т.1, а.с.10) про сплату позивачем 8850,00дол.США на рахунок Longsail Supply Chain CO., LTD as HK LS Limited з призначенням платежу Payment for service sea shipping acc cont 1504.01/2021 dd 15.04.2021, inv DEBIT21100388 dd 23.08.2021 act dd 01.11.2021 [Оплата послуг морського перевезення рахунок 1504.01/2021 від 15.04.2021, інв DEBIT21100388 від 23.08.2021 акт від 01.11.2021];

- рахунку №69466 від 30.11.2021 на суму 255 434,66грн (т.1, а.с.67), який з посиланням на договір №122505211 від 25.05.2021 позивач виставив відповідачеві за морський фрахт за маршрутом порт Циндао (Китай) Чорноморський рибний порт (Україна);

- рахунку №71270 від 17.12.2021 на суму 43 880,80грн (т.1, а.с.68), який з посиланням на договір №122505211 від 25.05.2021 позивач виставив відповідачеві за: автомобільну доставку вантажу CAIU3054194 за маршрутом Чорноморський рибний порт м. Краматорськ, вантажно-розвантажувальні роботи CAIU3054194, додаткові витрати (внутрішньопортові та термінальні витрати, оформлення документів) та транспортно-експедиторські послуги щодо контейнера №CAIU3054194;

- платіжного доручення №5188 від 15.02.2022 про сплату відповідачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса 43880,80грн з призначенням платежу оплата за послуги зг.рах.71270 від 17.12.2021, в т.ч. ПДВ 20% (т.1, а.с.16).

При цьому, за твердженням позивача, відповідачем не виконано своє зобов`язання відшкодувати витрати позивача, пов`язані з наданням послуг експедирування вантажу в контейнері №САІU3054194 за вищевказаним договором транспортного експедирування, внаслідок чого наявні підстави для стягнення боргу (витрат експедитора з оплати вартості морського перевезення за межами державного кордону України гривневого еквіваленту 8850 дол. США за курсом НБУ на день їх сплати позивачем) і нарахування річних та інфляційних за період, визначений із застосуванням приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами ч.2 ст.184, ст.181 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1); договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2).

За змістом частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За вимогами статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1); якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2).

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, протягом нормально необхідного для цього часу (ч.2 ст.644 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічне визначення договору транспортного експедирування наведене у частині 1 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За вимогами ч.1 ст.930 ЦК України та ч.2 ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Частиною 3 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність також встановлено істотні умови договору транспортного експедирування, а саме:

- відомості про сторони договору:

- для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

- для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

- для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів;

- для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

- вид послуги експедитора;

- вид та найменування вантажу;

- права, обов`язки сторін;

- відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

- розмір плати експедитору;

- порядок розрахунків;

- пункти відправлення та призначення вантажу;

- порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

- строк (термін) виконання договору;

- а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Частиною 11 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні і такими документами, зокрема, можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); коносамент (Bill of Lading) .

Відповідно до частини 13 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі статтею 134 Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ України) договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі; документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті.

За вимогами статті 135 КТМ України коносамент визначає правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу; умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов`язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Відповідно до ч. 1 ст.137 КТМ України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Статтею 138 КТМ встановлено реквізити коносаменту, а саме:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;

2) найменування перевізника;

3) місце приймання або навантаження вантажу;

4) найменування відправника;

5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;

6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника);

7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;

7-1) для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об`єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини;

8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено;

9) час і місце видачі коносамента;

10) кількість складених примірників коносамента;

11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

З наведених вище положень Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність і КТМ України вбачається, що коносамент за своєю правовою природою:

- підтверджує наявність укладеного морським перевізником і відправником вантажу договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким (договором) перевізник зобов`язується доставити вантаж до пункту призначення та видати отримувачу;

- засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення, тобто є своєрідною розпискою перевізника в отриманні вантажу у стані, який зазначений в самому коносаменті;

- є товаросупровідним документом і дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний;

- може підтверджувати факт надання послуги експедитора при перевезенні вантажу (при цьому підтвердження факту надання послуги експедитора не є одночасно підтвердженням факту укладення договору транспортного експедирування у спрощений спосіб, оскільки не підтверджує факту погодження сторонами цілої низки істотних умов договору транспортного експедирування, встановлених 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність);

Також коносамент є цінним папером, який, за певних умов, надає його володільцю права вимагати видачі йому товару, вказаного у коносаменті.

При цьому, як правильно зазначив місцевий господарський суд, в розумінні приписів ст.ст.638, 640-644 ЦК України коносамент №QDLSEC210900895 від 13.10.2021 не може вважатися адресованою відповідачеві пропозицією позивача укласти договір транспортного експедирування, оскільки :

- коносамент є документом на підтвердження укладення між перевізником і відправником вантажу договору морського перевезення, який за суб`єктним складом повністю відрізняється від договору транспортного експедирування, стороною якого є експедитор та клієнт (вантажоотримувач);

- коносамент не містить підписів ані позивача, ані відповідача, а тому не підтверджує наміру позивача запропонувати відповідачеві укласти договір транспортного експедирування;

- міжнародна товарно-транспортна накладна №10367 від 14.12.2021 не може вважатися повною і безумовною відповіддю клієнта про прийняття пропозиції, якої не існує;

- ані Коносамент №QDLSEC210900895 від 13.10.2021, ані міжнародна товарно-транспортна накладна №10367 від 14.12.2021 не містять всієї низки істотних умов договору транспортного експедирування, визначених частиною 3 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі №291/1450/21 дійшов правового висновку про те, що волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст.627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Однак позивач не підписав жоден з документів, які за його твердженням складають укладений у спрощений спосіб Договір та не довів, що станом на 16.12.2021 (дату підписання міжнародної товарно-транспортної накладної, яка, за його твердженням, мала виконувати функцію акцепту) відповідачу було відомо про існування і зміст коносамента (який, за його твердженням мав виконувати функцію оферти).

При цьому Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21 дійшов висновків, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) особами, уповноваженими на це їх установчими документами. Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Також у вказаній постанові зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що всупереч вимогам частини 2 статті 184, статті 181 ГК України та частин 1, 2 статті 207 ЦК України обмін документами з приводу укладення договору у спрощений спосіб між сторонами не відбувався; і відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір, на який позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог, не укладався.

Позивач в апеляційній скарзі, стверджуючи, що між сторонами було узгоджено всі необхідні умови здійснення ТЕО, посилається на те, що коносамент №QDLSEC210900895 від 13.10.2021 та міжнародна товарно-транспортна накладна №10367 від 14.12.2021 були схвалені підписанням сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3985 від 16.12.2021 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3986 від 17.12.2021.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким твердженням позивача, оскільки зазначені вище акти здачі-приймання робіт (надання послуг) були підписані заступником головного бухгалтера підприємства відповідача Руднєвою Н.В., тоді як згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань директором відповідача на дату підписання актів та на даний час є Кононова Н.М., яка наділена правом підпису документів від імені відповідача. При цьому, в матеріалах справи відсутні жодні докази наявності у заступника головного бухгалтера підприємства відповідача Руднєвої Н.В. повноважень на підписання наведених вище актів.

До того ж, навіть у разі схвалення коносаменту №QDLSEC210900895 від 13.10.2021 та міжнародної товарно-транспортна накладна №10367 від 14.12.2021 підписанням уповноваженими особами сторін , це б не означало досягнення ними згоди за всіма істотними умовами договору транспортного експедирування, які перелічені у статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність.

Самі ж по собі коносамент №QDLSEC210900895 від 13.10.2021 та міжнародна товарно-транспортна накладна №10367 від 14.12.2021 не свідчать про наявність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин з транспортного експедирування, про що вже зазначалося вище.

Також скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що факт організації транспортно-експедиторського обслуговування з боку позивача, організація морського та автомобільного перевезення від постачальника відповідача до самого відповідача та прийняття товару відповідачем, оплата послуг транспортно-експедиторського обслуговування та деяких інших витрат за цією ж партією товару, підписання актів виконаних робіт з ТЕО, прийняття податкової накладної щодо цієї господарської операції, лист-відповідь на претензію свідчать про виконання сторонами умов договору (з боку відповідача- з порушенням умов оплати відшкодування витрат), а отже висновки суду першої інстанції щодо неукладеності договору не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає такі твердження апелянта безпідставними, оскільки факт того, що позивачем не було підписано жодного з документів, які, за його твердженням, складають укладений у спрощений спосіб договір транспортного експедирування, свідчить про відсутність волі сторін на укладення конкретного договору транспортного експедирування, що нівелює посилання на подальше вчинення сторонами дій з виконання договору як на підставу вважати його укладеним.

Крім того, вищенаведені дії з виконання договору за своїм змістом не охоплюють всієї низки умов, які є істотними для договору транспортного експедирування відповідно до статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, а отже не можуть свідчити про підтвердження сторонами всіх цих умов у конклюдентному порядку.

Апелянт також вказує, що відповідач зобов`язаний оплати вартість морського перевезення на підставі Закону.

Однак колегія суддів не погоджується із такими твердженнями апелянта, зважаючи на таке.

Статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Згідно з частиною 1 статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Відповідно до абзацу 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Отже в силу законодавчих приписів обов`язок клієнта відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в його інтересах, а також комплексні послуги з експедирування виникає під час виконання договору транспортного експедирування, а не лише в силу вимог Закону, як помилково вважає апелянт.

У позовній заяві позивач стверджує, що в постанові Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/660/22 встановлені факти належного виконання експедитором укладеного у спрощений спосіб договору транспортного експедирування і прийняття виконання клієнтом.

Однак, у даній постанові надано правову оцінку правовідносинам сторін за укладеним між ТОВ «Мітрідат Одеса» (Експедитор) та НВПМП «Промтехконструкція» (Клієнт) договором №122505211 про транспортно-експедиторські послуги від 25.05.2021, тоді як укладений у спрощений спосіб договір транспортного експедирування не був ані підставою позову, ані предметом розгляду в межах справи №905/660/22.

При цьому, згідно з п.2.1.4 цього Договору сторони погодили, що Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб самостійно з подальшим відшкодуванням понесених витрат за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб), тільки після їх попереднього узгодження з Клієнтом. За рахунок коштів Клієнта оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

Також згідно з п.4.4 вищевказаного Договору усі витрати та винагороди Експедитора, які пов`язані з виконанням робіт/послуг за договором визначаються в додатковій угоді до цього договору у доларах США та сплачуються Клієнтом в національній валюті України (гривні) згідно офіційного курсу НБУ на дату виставленого рахунку. Комісію банку сплачує Клієнт.

Однак в матеріалах справи №905/1085/23 відсутні жодні докази на підтвердження того, що сторонами в рамках договору №122505211 про транспортно-експедиторські послуги від 25.05.2021 узгоджувалась оплата послуг, щодо яких складено коносамент №QDLSEC210900895 від 13.10.2021 та міжнародна товарно-транспортну накладну №10367 від 14.12.2021, як відсутнє посилання на це і у постанові Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/660/22.

Також в матеріалах справи №905/1085/23 відсутні і докази укладення сторонами додаткових угод до договору №122505211 про транспортно-експедиторські послуги від 25.05.2021, за якими б сума заявленої у даній справі заборгованості була б визначена як винагорода експедитору за цим договором. Посилання на це у постанові Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/660/22 також відсутнє.

До того ж, ані коносамент №QDLSEC210900895 від 13.10.2021, ані міжнародна товарно-транспортна накладна №10367 від 14.12.2021 не містять жодних даних щодо вищевказаного договору.

Отже місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 233 757,70 грн основного боргу.

Позивач у позовній заяві також з посиланням на положення частини 2 статі 530, статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 10471,06 грн. 3% річних, 65154,99 грн. інфляційних.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги(основної вимоги).

Оскільки відсутні підстави для задоволення основної позовної вимоги про стягнення з відповідача 233 757,70 грн основного боргу, то не підлягають також задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення з відповідача 10471,06грн 3% річних, 65154,99грн інфляційних.

Відхиляючи доводи скаржника, суд апеляційної інстанції враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам, що не спростовано доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим підстави для його зміни чи скасування відсутні. Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса на рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 у справі №905/1085/23 повинна бути залишена без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мітрідат Одеса» на рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 у справі №905/1085/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2024 у справі №905/1085/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07.02.2025.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця