Постанова

від 28.01.2025 по справі 924/1330/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/1330/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Багінського А. О. (адвокат),

відповідача-1 - Кабанова В. І. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 (головуючий - Тимошенко О. М., судді Гудак А. В., Юрчук М. І.) у справі

за позовом Кам`янець-Подільської міської ради

до: 1) фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни,

2) Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради,

3) Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

про повернення майна комунальної власності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 26.12.2023 Кам`янець-Подільська міська рада (далі - Кам`янець-Подільська міськрада, Міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни (далі - ФОП Ступницька Г. Я., Підприємець, відповідач-1), Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради (далі - Департамент економіки Кам`янець-Подільської міськради, Департамент, відповідач-2), Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради (далі - Виконком Кам`янець-Подільської міськради, Міськвиконком, відповідач-3) про:

1) визнання недійсним договору на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови від 15.05.2019 № 11 (далі - договір реконструкції від 15.05.2019, договір № 11, оспорюваний договір), укладеного між ФОП Ступницькою Г. Я. та Виконкомом Кам`янець-Подільської міськради, в частині участі Підприємця в реконструкції (відтворенні) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів, що знаходяться в історичному ареалі міста № 1, за адресою: вул. П`ятницька, 12, м. Кам`янець-Подільський (далі - спірний об`єкт, спірне майно);

2) визнання недійсним акта прийому-передачі майна комунальної власності від 10.03.2021 (далі - акт прийому-передачі від 10.03.2021, оспорюваний акт), укладеного на виконання договору реконструкції від 15.05.2019 між ФОП Ступницькою Г. Я. та Департаментом економіки Кам`янець-Подільської міськради, в частині передання Підприємцю фундаментів втраченої історичної забудови, що знаходиться на вул. П`ятницькій 12 у м. Кам`янці-Подільському;

3) повернення територіальній громаді м. Кам`янця-Подільського в особі Міськради від ФОП Ступницької Г. Я. фундаментів втраченої історичної забудови, що знаходиться за адресою: вул. П`ятницька 12, м. Кам`янець-Подільський, посилаючись на положення статті 54 Конституції України, статей 181, 203, 215, 220, 228, 235, 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 6, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 1, 2, 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позовна заява обґрунтовується тим, що прийняття Міськвиконком незаконних рішень від 10.04.2019 № 413 "Про надання права на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів за адресою: площа Польський ринок, 5/1, з пристосуванням під житловий будинок", від 27.12.2019 № 1435 "Про надання дозволу Ступницькій Г. Я. на відшкодування вартості фундаментів, що знаходяться за адресою: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12" та подальше укладення між відповідачами оспорюваних договору та акта, якими поза процедурою приватизації комунального майна оформлено передачу у власність ФОП Ступницької Г. Я. спірного майна, що є об`єктом культурної спадщини місцевого значення, порушують право комунальної власності територіальної громади м. Кам`янця-Подільського.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 (суддя Заярнюк І. В.) у задоволенні позову відмовлено в зв`язку з недоведеністю порушення прав Кам`янець-Подільської міськради, оскільки для визнання недійсним договору реконструкції від 15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021 спочатку слід довести протиправність рішення Виконкому Кам`янець-Подільської міськради від 10.04.2019 № 413 "Про надання права на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів за адресою: площа Польський ринок, 5/1, з пристосуванням під житловий будинок" (далі - рішення від 10.04.2019 № 413), для якого (рішення) законодавцем передбачено окремий порядок його скасування засновником, тобто Міськрадою.

3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.

Постанова мотивована посиланням на положення статті 54 Конституції України, статей 181, 203, 215, 228, 235 ЦК України, статей 12, 84 ЗК України, статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 6, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 1, 2, 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) уклавши договір реконструкції від 15.05.2019 та акт прийому-передачі від 10.03.2021, відповідачі насправді вчинили правочин купівлі-продажу об`єктів права комунальної власності, а саме фундаментів, що знаходяться за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, унаслідок чого територіальна громада м. Кам`янця-Подільського втрачає право комунальної власності на зазначені фундаменти, а ФОП Ступницька Г. Я. набуває право приватної власності на спірне майно в складі створеного в майбутньому об`єкта нерухомого майна, проте правочин, який передбачає перехід такого майна (об`єкта культурної спадщини місцевого значення) з комунальної в приватну власність, має вчинятися відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (зокрема за результатами конкурентних процедур) та за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини, як того вимагає стаття 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", чого відповідачами не було дотримано;

2) за оспорюваним договором Виконком Кам`янець-Подільської міськради здійснив відчуження об`єктів права комунальної власності під відкладальною обставиною, тобто з моменту реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно;

3) незаконне відчуження об`єктів культурної спадщини з комунальної власності в приватну власність суперечить публічному порядку їх відчуження;

4) власник майна - територіальна громада м. Кам`янця-Подільського в особі Кам`янець-Подільської міськради не приймала жодного рішення про списання майна територіальної громади чи будь-яку іншу відмову від права власності, про відчуження чи будь-яку іншу передачу відповідачу-1 фундаментів, що розташовані за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, тоді як Міськвиконком та Департамент не уповноважені приймати будь-які рішення, які призведуть до списання, будь-якої іншої відмови від права власності чи відчуження комунального майна.

Водночас, спростовуючи висновок місцевого господарського суду про те, що для визнання недійсним договору № 11 та акта прийому-передачі від 10.03.2021 спочатку слід довести протиправність рішення від 10.04.2019 № 413, для якого законодавцем передбачено окремий порядок його скасування засновником, тобто Міськрадою, суд апеляційної інстанції зазначив про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що Міськвиконком не приймав жодного рішення про необхідність укладення з ФОП Ступницькою Г. Я. договору на реконструкцію комунального майна, розташованого саме на вул. П`ятницькій, 12 у м. Кам`янці-Подільському, натомість оспорюваний договір між відповідачем-1 і відповідачем-3 було укладено 15.05.2019 на виконання рішення від 10.04.2019 № 413, в якому (рішенні) йдеться лише про об`єкт за іншою адресою в м. Кам`янці-Подільському - площа Польський ринок, 5/1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ФОП Ступницька Г. Я. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 203, 215, 228, 235 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті недопустимості визнання недійсним правочину за умови відсутності порушеного права позивача, а також щодо врегулювання питання відповідальності учасників правовідносин у разі вчинення нікчемного правочину.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6. Кам`янець-Подільська міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Департамент економіки Кам`янець-Подільської міськради та Виконком Кам`янець-Подільської міськради не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Ступницької Г. Я. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 924/1330/23 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 28.01.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Розпорядженням представника Президента України в Хмельницькій області від 16.04.1993 № 438 затверджено перелік пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення в м. Кам`янці-Подільському (додаток № 1), до якого включено, зокрема, житлові будинки (руїни фундаментів) на вул. П`ятницькій, 12 у м. Кам`янці-Подільському.

Рішенням Кам`янець-Подільської міськради від 23.02.2016 № 5/8 затверджено реєстр майна комунальної власності територіальної громади м. Кам`янця-Подільського згідно з додатками 1, 2.

Із додатку 2 вбачається, що фундаменти втраченої історичної забудови на вул. П`ятницькій, 12 та на площі Польський ринок, 5/1 є майном комунальної власності територіальної громади м. Кам`янця-Подільського.

9. Наказом Департаменту економіки Кам`янець-Подільської міськради від 30.09.2016 № 75 затверджено протокол від 29.09.2016 № 2 засідання комісії для визначення переможця конкурсу на проведення археологічних досліджень та розкриття фундаментів за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, згідно з яким переможцем зазначеного конкурсу є ФОП Ступницька Г. Я.

10.10.2016 між ФОП Ступницькою Г. Я. (виконавець) та Департаментом (замовник) було укладено договір по розкриття фундаментів, за умовами пунктів 1.1, 2.2 якого його предметом є проведення підготовчих робіт з розкриття фундаментів на вул. П`ятницькій, 12 у м. Кам`янці-Подільському з метою уточнення та обліку нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам`янця-Подільського. Передання майна для виконання підготовчих робіт не тягне за собою виникнення у виконавця права власності на це майно.

На виконання вказаного договору за актом приймання-передачі № 41 відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв фундамент втраченої історичної забудови на вул. П`ятницькій, 12.

10. Із висновків Державного підприємства "Науково-дослідницький центр" "Охоронна археологічна служба України" про проведення наукового археологічного дослідження земельної ділянки від 27.12.2016 № 314-21/05-85-16, від 03.04.2017 № 314-21/05-16-17 убачається, що земельні ділянки, розташовані за адресами: вул. П`ятницька, 12, площа Польський ринок, 5/1, які надаються Підприємцю для реконструкції (відтворення) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів під житловий будинок, відносяться до земель історико-культурного призначення, на яких виявлено культурні шари та об`єкти доби енеоліту (IV-III тис. до н. е.), XV-XVI ст., а також перевідкладені культурні нашарування та об`єкти (заглиблена частина житла XVII-XVIII ст.), кам`яний підвал і фундаменти XIX ст., господарські ями I половини XX ст. Згідно зі статтею 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначені археологічні об`єкти мають бути досліджені усією площею та на усю глибину культурного шару (до материкового ґрунту). Такі дослідження мають передувати будь-яким земляним чи будівельним роботам на ділянці.

На історико-архітектурному опорному плані Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" зазначено, що вказані земельні ділянки знаходяться на території з особливо цінним археологічним культурним шаром з об`єктами підземної урбаністики.

11. Рішенням Виконкому Кам`янець-Подільської міськради від 13.07.2017 № 728 затверджено звіт про оцінку майна комунальної власності - фундаментів втраченої забудови, які розташовані за адресою: вул. П`ятницька, 12 м. Кам`янець-Подільський, згідно з яким станом на 30.04.2017 загальна вартість об`єктів оцінки (без ПДВ) становить 46 231 грн.

Рішенням Виконкому Кам`янець-Подільської міськради від 13.07.2017 № 729 затверджено звіт про оцінку майна комунальної власності - фундаментів втраченої забудови, які розташовані за адресою: площа Польський ринок, 5/1, м. Кам`янець-Подільський, згідно з яким станом на 30.04.2017 загальна вартість об`єктів оцінки (без ПДВ) становить 50 286 грн.

12. Рішенням Кам`янець-Подільської міськради від 06.03.2018 № 27/52 на підставі звернення Департаменту надано Міськраді дозвіл на розроблення проєктної документації для відведення земельної ділянки за адресою: вул. П`ятницька, 12 із земель історико-культурного призначення для обслуговування приміщень комерційного призначення.

13. Рішенням Кам`янець-Подільської міськради від 06.11.2018 № 4/63 затверджено оновлений реєстр майна комунальної власності територіальної громади м. Кам`янця-Подільського, відповідно до якого фундаменти втраченої історичної забудови, розташовані за адресою: вул. П`ятницька, 12, м. Кам`янець-Подільський, є об`єктом права комунальної власності.

14. Рішенням від 10.04.2019 № 413 Виконком Кам`янець-Подільської міськради надав Ступницькій Г. Я. право на реконструкцію (відтворення) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів за адресою: площа Польський ринок, 5/1, з пристосуванням під житловий будинок.

15.05.2019 між ФОП Ступницькою Г. Я. та Міськвиконкомом укладено договір № 11, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого відповідно до рішення від 10.04.2019 № 413 відповідач-1 залучається відповідачем-3 з метою участі у реконструкції (відтворенні) втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів, та благоустрою території в історичному ареалі міста № 1 (історичний центр міста), яка включає площу залишків фундаментів та будинків на площі Польський ринок та вул. П`ятницькій, 12 у м. Кам`янець-Подільському, з подальшим її пристосуванням під житловий будинок за власний рахунок Підприємця.

За змістом пункту 6.4 договору реконструкції від 15.05.2019 відповідач-1 набуває право власності на нерухоме майно, яке буде створене в процесі реконструкції (відтворення) об`єкта втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів.

15. 06.11.2019 ФОП Ступницька Г. Я. здійснила державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 12 %, який знаходиться за адресою: м. Кам`янець-Подільський, площа Польський ринок 5/1, на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 06.04.2014, видавник: фізична особа-підприємець Стукан Надія Миколаївна; декларація про початок будівельних робот, серія та номер: ХМ 14311072, виданий 11.05.2010, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області.

16. Рішенням Виконкому Кам`янець-Подільської міськради від 27.12.2019 № 1435 надано відповідачу-1 дозвіл на відшкодування вартості фундаментів, що знаходяться за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, зокрема надано дозвіл на відшкодування на рахунок міського бюджету: балансової вартості фундаментів (площа Польський ринок, 5/1) в розмірі 50 862 грн; балансової вартості фундаментів (вул. П`ятницька, 12) в розмірі 46 231 грн.

10.03.2021 між ФОП Ступницькою Г. Я. і Департаментом укладено акт прийому-передачі майна комунальної власності, за умовами якого Департамент передає, а Підприємець приймає втрачені забудови в межах існуючих фундаментів за адресою: вул. П`ятницька, 12, загальною площею 289,40 м2 ринковою вартістю 46 231 грн. (без ПДВ) відповідно до оцінки від 30.04.2017 та за адресою: площа Польський ринок, 5/1, загальною площею забудови 280,80 м2 ринковою вартістю 50 862 грн (без ПДВ).

Також у цьому акті зафіксовано, що відшкодування вартості зазначеної в ньому втраченої історичної забудови в межах існуючих фундаментів в розмірі 97 093 грн здійснено ФОП Ступницькою Г. Я. відповідно до виписки по рахунку Кам`янець-Подільського УДКСУ від 16.01.2020, без урахування ПДВ.

17. 30.11.2021 Державна інспекція архітектури та містобудування України надала Ступницькій Г. Я. (замовнику) дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013211130185 за адресою: м. Кам`янець-Подільський, вул. П`ятницька 12.

06.12.2021 відділ Державного архітектурного-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міськради видав Ступницькій Г. Я. (замовнику) дозвіл на виконання будівельних робіт № ХМ012211130847 за адресою: м. Кам`янець-Подільський, площа Польський ринок 5/1.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) уклавши договір реконструкції від 15.05.2019 та акт прийому-передачі від 10.03.2021, відповідачі насправді вчинили правочин купівлі-продажу об`єктів права комунальної власності, а саме фундаментів, що розташовані за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, унаслідок чого територіальна громада м. Кам`янця-Подільського втрачає право комунальної власності на зазначені фундаменти, а ФОП Ступницька Г. Я. набуває право приватної власності на спірне майно в складі створеного в майбутньому об`єкта нерухомого майна, проте правочин, який передбачає перехід такого майна (об`єкта культурної спадщини місцевого значення) з комунальної в приватну власність, має вчинятися відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", зокрема за результатами конкурентних процедур, а також за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини, як того вимагає стаття 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", чого відповідачами не було дотримано;

2) власник майна - територіальна громада м. Кам`янця-Подільського в особі Кам`янець-Подільської міськради не приймала жодного рішення про списання майна територіальної громади чи будь-яку іншу відмову від права власності, про відчуження чи будь-яку іншу передачу відповідачу-1 фундаментів, що розташовані за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, тоді як Міськвиконком та Департамент не уповноважені приймати будь-які рішення, які призведуть до списання, будь-якої іншої відмови від права власності чи відчуження комунального майна;

3) Міськвиконком не приймав жодного рішення про необхідність укладення з ФОП Ступницькою Г. Я. договору про реконструкцію комунального майна, розташованого саме на вул. П`ятницькій, 12 у м. Кам`янці-Подільському, натомість оспорюваний договір між відповідачем-1 і відповідачем-3 було укладено 15.05.2019 на виконання рішення від 10.04.2019 № 413, в якому (рішенні) йдеться виключно про об`єкт за іншою адресою в м. Кам`янці-Подільському - площа Польський ринок, 5/1.

20. Колегія суддів погоджується із зазначеними обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції та водночас відхиляє доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм статей 203, 215, 228, 235 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті недопустимості визнання недійсним правочину за умови відсутності порушеного права позивача, а також щодо врегулювання питання відповідальності учасників правовідносин у разі вчинення нікчемного правочину) з огляду на таке.

21. Тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених зокрема пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

22. Згідно з частинами 1- 3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

23. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

24. Згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 904/4885/20, від 11.04.2023 у справі № 916/508/22 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 607/13289/16-ц).

25. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину (схожі висновки сформульовано в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

26. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення нікчемності правочину або про визнання його недійсним (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 26.06.2019 у справі № 910/12454/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 466/6298/16-ц).

27. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам`ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані. Перелік пам`яток, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України.

Згідно з частинами 5, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

28. Частиною 6 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з абзацами 2, 5 частини 1 та частиною 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" порядок приватизації державного і комунального майна передбачає формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

За змістом частини 4 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

29. Встановлення органами місцевої влади будь-яких процедур, пов`язаних із реконструкцією або реставрацією нежилих будинків, може відбуватися виключно з дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини. У тому числі слід враховувати, що законодавством визначено спеціальний порядок здійснення права власності на об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками. Зокрема пам`ятки культурної спадщини можуть бути відчужені за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (стаття 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Аналогічний висновок викладено в пункті 209 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

30. Судом апеляційної інстанції достовірно встановлено та скаржником не спростовано тих обставин, що:

1) між відповідачами відбулася купівля-продаж об`єктів права комунальної власності, а саме фундаментів, що знаходяться за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, в загальній сумі 97 093 грн, унаслідок чого територіальна громада м. Кам`янця-Подільського втратила право комунальної власності на зазначені фундаменти, а ФОП Ступницька Г. Я. набула право приватної власності на спірне майно в складі створеного в майбутньому об`єкта нерухомого майна, з комунальної в приватну власність тобто відповідачі під видом реконструкції насправді вчинили правочин, який полягає у переході права власності на комунальне майно (об`єкт культурної спадщини місцевого значення) за плату без рішення Кам`янець-Подільської міськради (власника) про його відчуження та без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження відповідного об`єкта, тоді як Виконком Кам`янець-Подільської міськради не мав повноважень на прийняття рішень від 10.04.2019 № 413 та від 27.12.2019 № 1435, внаслідок чого було порушено право територіальної громади м. Кам`янця-Подільського в особі Міськради на розпорядження майном комунальної власності, в тому числі шляхом його відчуження у встановлений законом спосіб - з дотриманням процедури приватизації та за наявності погодження органу охорони культурної спадщини;

2) власник майна - територіальна громада м. Кам`янця-Подільського в особі Кам`янець-Подільської міськради не приймала жодного рішення про списання майна територіальної громади чи будь-яку іншу відмову від права власності, про відчуження чи будь-яку іншу передачу відповідачу-1 фундаментів, що розташовані за адресами: площа Польський ринок, 5/1, вул. П`ятницька, 12, тоді як Міськвиконком та Департамент не уповноважені приймати будь-які рішення, які призведуть до списання, будь-якої іншої відмови від права власності чи відчуження комунального майна;

3) Міськвиконком не приймав жодного рішення про необхідність укладення з ФОП Ступницькою Г. Я. договору про реконструкцію комунального майна, розташованого саме на вул. П`ятницькій, 12 у м. Кам`янці-Подільському, натомість оспорюваний договір між відповідачем-1 і відповідачем-3 було укладено 15.05.2019 на виконання рішення від 10.04.2019 № 413, в якому (рішенні) йдеться виключно про об`єкт, розташований за іншою адресою в м. Кам`янці-Подільському - площа Польський ринок, 5/1.

31. За наведених вище обставин Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про удаваність договору реконструкції від 15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021, під якими відповідачі насправді мали на увазі інший правочин - договір купівлі-продажу об`єктів права комунальної власності.

32. Зважаючи на достовірне встановлення судом апеляційної інстанції та неспростування скаржником наявності підстав для визнання недійсними договору реконструкції від 15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021 як удаваного правочину, спрямованого на відчуження об`єктів права комунальної власності, вчиненого відповідачами з порушенням вимог статей 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (щодо дотримання конкурентних процедур) та статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (щодо обов`язковості погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження відповідного об`єкта), внаслідок чого було порушено право територіальної громади м. Кам`янця-Подільського в особі Міськради на розпорядження майном комунальної власності, в тому числі шляхом його відчуження у встановлений законом спосіб (з дотриманням процедури приватизації та за наявності погодження органу охорони культурної спадщини), то наведене вище виключає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування положень статей 203, 215, 235 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті недопустимості визнання недійсним правочину за умови відсутності порушеного права позивача), оскільки в спірних правовідносинах суди встановили зворотне - наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту.

Крім того, відповідач-1 у поданій касаційній скарзі належним чином не обґрунтував і не довів, яким чином висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених вище норм цивільного законодавства може вплинути та спростувати висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

33. Верховний Суд не бере до уваги передчасні доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм частин 1, 2 статті 228 ЦК України в подібних правовідносинах (щодо врегулювання питання відповідальності учасників правовідносин у разі вчинення нікчемного правочину) з огляду на таке.

34. Частинами 1, 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

35. Застосовуючи частину 1 статті 228 ЦК України, слід враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині 1 йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині 3 йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.

У правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства, не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок. Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності.

Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них.

Кожен член суспільства, як колективного носія цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси.

Аналогічні висновки викладено в пункті 44 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 зі спору про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення об`єкта освіти як оспорюваного правочину.

36. Верховний Суд України в постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 сформулював детальний висновок щодо застосування статті 228 ЦК України (в контексті визначення терміну "публічний порядок"):

"Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

37. Дійсно, об`єкти культурної спадщини є суспільним надбанням та потребують особливої охорони. Збереження об`єктів культурної спадщини становить загальний суспільний інтерес, має засадниче значення для суспільства. Цей інтерес зумовлює необхідність вжиття державою дій, спрямованих на забезпечення контролю за таким збереженням (абзац 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року). Збереження культурної спадщини та у разі необхідності її раціональне використання спрямовані, окрім іншого, на захист історичної, культурної та творчої спадщини регіону та його мешканців. Таким чином, об`єкти культурної спадщини є важливою цінністю, обов`язок захисту й розвитку яких покладено на державні органи. (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у справах "Debelianovi v.", заява № 61951/00 (пункти 53, 54); "Kozacioglu v. Turkey", заява № 2334/03 (пункт 54)). Публічний порядок становлять фундаментальні цінності, до яких належить і збереження об`єктів культурної спадщини України як частини історичної пам`яті народу. Незаконне відчуження об`єктів культурної спадщини є таким, що порушує публічний порядок (такі висновки викладено в пунктах 213- 215 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зі спору про відчуження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, який є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та приватизацію якого було заборонено Законом України від 01.02.2005 № 2391-IV "Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини" (чинним до 16.10.2008)).

38. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу скаржника на необхідність чіткого розмежування нікчемного правочину та оспорюваного правочину про відчуження об`єктів культурної спадщини місцевого значення.

Так, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц виснувала про те, що: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

39. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (див. пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

40. Верховний Суд зазначає, що положеннями статей 10, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", частин 5, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", порушенням яких Міськрада обґрунтовує позовну вимогу про визнання недійсними договору реконструкції від 15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021, не передбачено того, що правовим наслідком недотримання зазначених норм законодавства при укладенні договору купівлі-продажу об`єкта культурної спадщини є нікчемність такого правочину, так само як у цих статтях не наведено підстав, за наявності яких відповідний договір може вважатися (вважається) нікчемним, що в свою чергу виключає кваліфікацію такого правочину нікчемним як такого, що порушує публічний порядок.

41. Натомість згідно з частиною 9 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Таким чином, вказана норма законодавства про приватизацію чітко передбачає можливість визнання недійсним договору купівлі-продажу за рішенням суду, тобто як оспорюваного, а не нікчемного правочину.

42. У свою чергу, за загальним правилом диспозитивними положеннями частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" допускається відчуження об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в разі дотримання певних умов (наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини та попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину)). При цьому виняток становлять пам`ятки, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України, зокрема Верховною Радою України затверджено перелік пам`яток, які не підлягають приватизації.

Таким чином, нікчемним може вважатися не будь-який договір купівлі-продажу об`єкта культурної спадщини, а саме правочин щодо відчуження об`єкта культурної спадщини, приватизацію якого заборонено законом у зв`язку з включенням до переліку пам`яток, які не підлягають приватизації, або обмежено законодавчими актами України (схожий за змістом висновок покладено в основу постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зі спору про відчуження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, який є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та приватизацію якого було заборонено Законом України від 01.02.2005 № 2391-IV "Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини" (чинним до 16.10.2008)).

Зокрема прикладом відповідного законодавчого обмеження може слугувати імперативна норма частини 5 статті 332 Закону України "Про охорону культурної спадщини", згідно з якою майно історико-культурного заповідника, що перебуває у державній або комунальній власності, передається його адміністрації на праві оперативного управління і не підлягає відчуженню.

43. З огляду на викладене вище, з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади) Верховний Суд наголошує на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок (аналогічний висновок викладено в абзаці 7 пункту 47 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22).

44. Колегія суддів враховує, що до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України від 23.09.2008 № 574-VI (набрав чинності з 17.10.2008), не включено спірне майно - фундаменти втраченої історичної забудови, що знаходяться в історичному ареалі міста № 1, за адресою: вул. П`ятницька, 12, м. Кам`янець-Подільський.

45. Верховний Суд зазначає про те, що скаржник належним чином не обґрунтував того, що чинне законодавство, зокрема стаття 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" може містити певні законодавчі заборони, за наявності яких укладення договору купівлі-продажу спірного об`єкта культурної спадщини неможливе за будь-яких обставин як такого, що порушує публічний порядок (нікчемний правочин).

Отже, оспорюваний правочин, за умовами якого Підприємець, зокрема, оплатив відшкодування вартості спірного об`єкта культурної спадщини (фундаментів втраченої історичної забудови за адресою: вул. П`ятницька, 12, м. Кам`янець-Подільський) в сумі 46 231 грн, не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а тому й не є таким, що порушує публічний порядок.

При цьому матеріали справи не містять, а позивач не навів у позовній заяві та інших процесуальних документах жодного обґрунтування на підтвердження спрямованості оспорюваного договору на порушення публічного порядку.

46. За викладених вище обставин колегія суддів не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частин 1, 2 статті 228 ЦК України в правовідносинах, пов`язаних із укладенням договору щодо відчуження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, оскільки скаржник не довів належними та допустимими доказами того, що договір № 11 порушує публічний порядок.

47. Водночас Верховний Суд зауважує, що помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм частин 1, 2 статті 228 ЦК України при визначенні підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договору реконструкції від 15.05.2019 та акта прийому-передачі від 10.03.2021 не призвело до неправильного вирішення спору в цій частині позову, оскільки хоча спочатку апеляційний суд помилково вказав про вчинення зазначених правочинів із порушенням публічного порядку, проте в підсумку мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить висновку про нікчемність зазначених правочинів, як наслідок, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано відобразив у її резолютивній частині висновок про визнання їх недійсними саме як оспорюваних правочинів, що узгоджується з усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (пункти 71- 73), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункти 74, 75), від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 33.5)).

Таким чином, оскаржувана постанова є законною та правильною по суті, а згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23, від 23.01.2024 у справі № 904/1270/22, від 14.05.2024 у справі № 904/2130/23, , від 08.10.2024 у справі № 912/2326/23, від 12.11.2024 у справі № 922/5494/23, від 10.12.2024 у справі № 911/3337/21).

49. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та зумовлене цим визнання недійсними оспорюваних (удаваних) правочинів щодо відчуження комунального майна як таких, що вчинені відповідачами з порушенням законодавства про приватизацію та в сфері охорони культурної спадщини.

50. З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

55. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що зазначена відповідачем-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про задоволення позову повністю, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

56. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Ступницької Галини Яківни залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 924/1330/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай