Ухвала

від 04.02.2025 по справі 947/37944/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/37944/23

Провадження № 1-кс/947/1245/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 року cлідчийсуддяКиївського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001117 від 11.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023160000001117 від 11.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з невстановленими особами шахрайським шляхом заволодів комунальним майном, а також самовільно побудував споруду на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Так, 07.06.2019 державним реєстратором КП «Будинок юстиції» ОСОБА_5 зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на наступні об`єкти нерухомості:

-квартира загальною площею 147,7 кв.мза адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1848927351101;

-квартира загальною площею 350 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1848919651101.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно документами, підставою для реєстрації стало: договір купівлі-продажу № 959 виданий 25.04.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та висновок щодо технічної можливості поділу на дві окремі (самостійні) одиниці об`єкта нерухомого майна б/н виданий ФОП ОСОБА_7 .Так, згідно вказаного договору ОСОБА_4 придбав у ТОВ «Фінансова компанія «Новотех» квартиру загальною площею 147,7 кв.мза адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим встановлено, щозареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Ає горищем, розташованим частково над квартирою АДРЕСА_2 вказаного будинку, та є комунальною власністю Одеської міської ради.Однак, ОСОБА_4 без звернення до відповідних державних органів, зокрема до Департаменту комунальної власності майна Одеської міської ради, задля відчуження вказаного горища у встановленому законодавством порядку та без отримання будь-яких дозвільних документів вчинив дії спрямовані на реєстрацію вказаного горища, як його власної квартири.

З метою заволодіння горищем ОСОБА_4 отримав довідку № б/н від 14.01.2019,видану ФОП ОСОБА_7 , згідно якої площа квартири АДРЕСА_1 в результаті проведення перепланування, пов`язаного зі збільшенням підсобної та житлової площі за рахунок влаштування антресолей, збільшена до497,7 кв. м. На підставі вказаної довідки експертом з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_8 надано висновок щодо технічної можливості поділу на дві окремі (самостійні) одиниці об`єкта нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 на два нові об`єкти нерухомості квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , власником яких є ОСОБА_4 . В подальшому ФОП ОСОБА_7 за замовленням останнього розроблено технічні паспорти на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . На підставі вищевказаних документів 07.06.2019 державним реєстратором зареєстровано право власності на два зазначені об`єкти нерухомості.

Крім того, у власності ОСОБА_4 перебуває гараж загальною площею 95,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний об`єкт нерухомості 18.09.2017 зареєстровано державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_9 з присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 1357146751101. Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно документами, підставою для реєстрації є виписка № 332 від 15.12.1990, видана Виконком Одеської міської ради депутатів трудящих та технічний паспорт № б/н від 31.08.2017, виданий ФОП ОСОБА_7 .

Однак, згідно відповіді Департаменту архівної справи та діловодства встановлено, що згідно опису справ та журналу реєстрації рішень Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів за 1990 рік рішення від 15.12.1990 № 332, у відповідності до якого ОСОБА_4 нібито відведено земельну ділянки під забудову за адресою: АДРЕСА_4 , не має. Натомість, під № 332 від 06.10.1990 зареєстровано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів «О разрешении строительства ПСМО «Одесстрой» 10-этажного 4-х секционного жилдома в мкр. ІІІ-4-2 ж/м Котовского».

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 зазначив, що не видавав довідку № б/н від 14.01.2019 та технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також АДРЕСА_3 . Крім того, ФОП « ОСОБА_7 » припинив здійснення господарської діяльності з січня 2019 року.

З метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення на підставі ухвали слідчого судді 13.11.2024 із залученням в якості спеціалістів співробітників Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, співробітників Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, КП «ЖКС «Портофранківський» проведено огляд об`єктів нерухомого майна, а саме: квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Оглядом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 є горищем, одним цілісним нежитловим приміщенням без поділу на кімнати, загальною площею згідно документів 350 кв. м, житловою площею 67,7 кв. м, однак оглядом встановлено відсутність житлової площі. Під час проведення огляду представник Управління ДАБК ОМР зазначив, що для здійснення дій зі зміни геометричних даних (у разі їх збільшення) квартири, реконструкції, поділу необхідні дозвільні документи, проте згідно реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних декларативних документів за вказаною адресою. Під час оглядів представник КП «ЖКС «Портофранківський`зазначив, що на балансі їх підприємства перебуває лише квартира АДРЕСА_5 на балансі підприємства не значиться.

Крім того, 14.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді із залученням в якості спеціалістів співробітників Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, співробітників Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, КП «Одеспроект» Одеської міської ради проведено огляд об`єкту нерухомого майна розташованого за адресою:м. Одеса, вул. Аеродромна, 5/1. Оглядом встановлено, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , є гаражем, згідно документів загальною площею 95,3 кв.м. Під час проведення огляду представник Управління ДАБК ОМР зазначив, що згідно реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого об`єкту будівництва за вказаною адресою. Під час огляду представник Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради зазначив, що за вказаною адресою містобудівні умови не видавались. Представник Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради зазначив, що рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , у власність або оренду Одеською міською радою не приймалось.

Крім того, за інформацією Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, містобудівні умови та обстеження забудови земельної ділянки на проектування об`єктів будівництва/реконструкції за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , а також м. Одеса, вул. Аеродромна, 5/1, не значиться.

15.01.2025 на підставі постанови слідчого вищевазані об`єкти нерухомого майна визнано речовими доказами.

Сторона обвинувачення зазначає, що є достатньо підстав вважати, що зазначені об`єкти нерухомості є предметом та об`єктом протиправних дій та існує загроза втрати або відчуження шляхом продажу, руйнування або знесення тощо, що унеможливить проведення повного досудового розслідування, при проведенні якого слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження (подію кримінального правопорушення, його мотиви та мету, а також встановити осіб, причетних до його скоєння).

З урахуванням викладеного у своїй сукупності, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.

Прокурор до суду звернувся із заявою про розгляд вказаного клопотання за його відсутності, в якій вказав, що клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити, а також долучити постанову від 15.01.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Сторона обвинувачення в резолютивній частині клопотання просить розгляд клопотання провести за відсутності власника майна.

Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна ОСОБА_4 .

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приймаючи до уваги заяву прокурора, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12023160000001117 від 11.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом незаконного заволодіння комунальним майном та самовільним будівництвом споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 354491749 об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 355219193 об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 .

Слідчий суддя за обставин викладених у клопотанні та з долучених до нього матеріалів прийшов до висновку про відповідність вищевказаних об`єктівнерухомого майна критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вони імовірно є об`єктами кримінально-протиправних дій.

Таким чином, є підстави вважати, що вказане майно має істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, оскільки воно імовірно є об`єктом кримінально-протиправних дій, а тому, з метою забезпечення недопущення його відчуження та перереєстрації доцільно застосувати захід забезпечення в даному кримінальному провадженні у вигляді накладення арешту на майно.

Вказане підтверджується також постановою слідчого від 15.10.2025 року про визнання об`єктів нерухомогомайна,розташованих заадресою: АДРЕСА_1 та заадресою:Одеська область,м.Одеса,вул.Аеродромна,буд.5/1речовими доказами в рамках кримінального провадження № 12023160000001117 від 11.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Крім того, на теперішній час існує реальна загроза щодо вчинення невстановленими особами протиправних дій відносно зазначеного майна, а тому існує необхідність у його збереженні.

Критерії розумності та співмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення збереження предмету злочину з метою недопущення його відчуження та перетворення, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, беручи до уваги розумність та співмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, таке клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 98,131,170-173 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на наступне майно:

-об`єкт нерухомості загальною площею 350 кв. м, житлова площа

67,7 кв.м, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1848919651101, власником якого є ОСОБА_4 .

-об`єкт нерухомості загальною площею 95,3 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна 1357146751101, власником якого є ОСОБА_4 .

Виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1