Постанова

від 06.02.2025 по справі 757/23325/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/3382/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/23325/24-ц

06 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Штокала Тараса Володимировича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі - продажу, -

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Крижовий Д.В. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в якому просив суд визнати недійсним Договір іпотеки від 12.07.2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовським В.С., зареєстровано у реєстрі за №1893; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47756648 від 12.07.2019 14:08:09, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про реєстрацію іпотеки Номер запису про іпотеку №32372448 від 12.07.2019 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47756421 від 12.07.2019 14:00:58, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про реєстрацію заборони Номер запису про обтяження №32372286 від 12.07.2019 року; припинити іпотеку Номер запису про іпотеку №32372448 від 12.07.2019 року щодо квартири, загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1606681780382; припинити заборону Номер запису про обтяження №32372286 від 12.07.2019 року щодо квартири, загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1606681780382.; визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 28.11.2023 року посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7731; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70438848 від 28.11.2023 16:55:50, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігун А.І., про реєстрацію права власності щодо квартири РНОНМ: 1606681780382 за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності Номер відомостей про речове право: 52719764 від Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.05.2024 44 28.11.2023 року ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 щодо квартири загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: НОМЕР_2 .

23 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Крижовий Д.В. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог заяви зазначав, що 09.08.2004 року ОСОБА_2 , громадянин Держави Ізраїль, як окупець та Дочірнє підприємство «»Ш.Р.ІНТЕРНЕШНЛ», як продавець - придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 119,80 кв.м. на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 09.08.2004 року, посвідчено ПНКМНО Мармазовою , зареєстровано у реєстрі за №5487.

Відповідно до п.4 цього договору квартира була придбана за ціною 670 000 грн., а грошові кошти були повністю сплачені продавцю. Того ж дня, було отримано витяг про реєстрації в Державному реєстрі правочинів за №16564 від 09.08.2004 року.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 рідний батько ОСОБА_2 , який є ОСОБА_12 , як покупець та ОСОБА_7 , як продавець придбав квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 89,60 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.06.2005 року, посвідчено ПНКМНО Шнирьовою Г.М , зареєстровано у реєстрі за №1612.

Відповідно до п.4 цього Договору квартира була придбана за ціною 1 338 250 грн., а грошові кошти були повністю сплачені продавцю. 25.07.2017 року КП КМР «Київське міське БТІ» надано Інформаційну довідку КВ-2017 №28496 на запит ПНКМНО Загоруйко А.Ю , де підтверджено, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПНКМНО Шнирьовою І.М. від 14.06.2005 року №1612.

21.02.2024 року невідомі особи здійснили проникнення та фізичну заміну замків у квартирі №23 загальною площею 89,60 належить громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_12 , обмежують власника та представників власника у допуску до квартири, особистих цінних речей та документів, що знаходяться у цій квартирі повідомляючи що квартира починаючи з 28.11.2023 року належить новому власнику, яким являється ОСОБА_8 , який нібито купив цю квартиру.

Того ж дня, ці ж сам невідомі ОСОБА_2 люди прийшли до його квартири АДРЕСА_1 та намагалися фізично проникнути туди спробувавши зламати замки, однак оскільки в квартирі наразі також проживає орендар, ОСОБА_9 , громадянин України на підставі Договору оренди квартири від 12.03.2019 року, останній викликав поліцію та не дав цим невідомим особам проникнути в середину квартири. Ці особи повідомили йому, що починаючи з 28.11.2023 року власником цієї квартири уже є ОСОБА_3 , який її придбав у ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 28.11.2023 року посвідченого ПНКМНО Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7731. ОСОБА_2 та ОСОБА_12 тривалий час перебувають за кордоном тому нічого не знали про обставини нібито відчуження їх майна на користь третіх осіб, згоди своєї не давали та рахують що такі правочини вчинені з метою завдання їм майнової шкоди в особливо великому розмірі, враховуючи що усі квартири територіально знаходяться самому центрі столиці, та оцінюються сукупно більше ніж 1 млн. доларів США за ринковою їх вартістю наразі.

Того ж дня, представник ОСОБА_2 звернувся до Печерського управління поліції ГУНП в м. Києва із заявою про кримінальне правопорушення за ознаками ч.5 ст. 190 КК України за результатом розгляду якої було зареєстровано кримінальне провадження №12024100060000324 від 21.02.2024 року. 22.02.2024 року, тобто на наступний день представником ОСОБА_2 адвокатом Крижовим Д.В. було отримано Інформаційну довідку з ДРРПННМ за № 366944439 з якої вбачається, що 28.11.2023 року новим власником квартири став ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 28.11.2023 року посвідченого ПНКМНО Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7731.

Ознайомившись із змістом цього договору купівлі-продажу вбачається що Продавцем квартири, яка належить ОСОБА_2 є громадянка України ОСОБА_1 , яка нібито була іпотекодержателем цієї квартири за договором іпотеки від 12.07.2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовський В.С., зареєстровано у реєстрі за №1893. Цей Договір іпотеки від 12.07.2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовський В.С., зареєстровано у реєстрі за №1893 забезпечує вимоги іпотекодержателя, які витікають з договору позики, укладеного 12.07.2019 року між ОСОБА_1 , як іпотекодержателем та ОСОБА_4 , як Боржником, посвідченого ПНКМНО Войтовським В.С., за реєстровим № 1892, та можливих змін та доповнень до нього за умовами якого Боржник у строк до 12 липня 2020 року зобов`язується сплатити Іпотекодержателю суму позики у розмірі 9 712 920,00 гривень 0 копійок, що за курсом продажу готівкового долара США за гривні, встановленим АТ КБ «ПриватБанк» (1 дол. США = 26 грн. 11 коп.) еквівалентно 372 000,00 (триста сімдесят дві тисячі) доларів США 00 центів на умовах встановлених Договором позики, що становить розмір основного зобов`язання.

Вказує на те, що ОСОБА_2 та його майно жодним чином не має відношення до Боржника ОСОБА_4 та грошових зобов`язань у розмірі 9 712 920,00 грн., грн., що еквівалентно 372 000,00 доларів США, про тримання цих коштів останній не знав так само і про обставину що його майно було передано в іпотеку, оскільки ОСОБА_2 жодного майнового інтересу не отримав в результаті того, що ОСОБА_4 отримав позику, а в іпотеку було передано майно ОСОБА_2 без його волевиявлення на це. Предметом позову, є про визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права іпотеки та заборони, визнання недійсним договору купівлі-продажу, припинення права власності Відтак, вжиття заходів забезпечення позову наведеними у даній заяві про забезпечення позову до подачі позову унеможливять подальшу зміну власника спірного нерухомого майна, яким є відповідач 2, чим гарантуватиме подальше виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Неможливість виконання судового рішення може бути спричинено не самим фактом укладення окремих договорів купівлі продажу, а внаслідок повторної реєстрації прав власності третіх осіб на квартиру Заявника із використанням усіх можливих правомочностей нового власника.

З огляду на вище викладене просив суд накласти арешт на квартиру загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об`єктом нерухомого майна - квартири загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382); заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам у позасудовому порядку вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_2 та його членів сім`ї, а також Орендаря ОСОБА_9 , з квартири загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382) та щодо вселення будь-яких інших осіб, здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі. Заборонити ОСОБА_1 , як Іпотекодержателю за Договір іпотеки від 12.07.2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовським В.С., зареєстровано у реєстрі за №1893 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відступлення прав за договором іпотеки; внесення змін та доповнень до договору іпотеки чи будь-якого іншого розпорядження правами Іпотекодержателя; розривати Договір купівлі продажу Договір купівлі-продажу від 28.11.2023 року посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7731; вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: квартира, загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1606681780382. Заборонити усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відступлення прав за договором іпотеки, внесення до договору іпотеки змін та доповнень, відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, тощо) відносно квартири загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1606681780382.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - Крижового Д.В. про забезпечення позову у цивільній справі 757/23325/24-ц задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382), із забороною вчиняти будь-які дії направлені на її відчуження. В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року, 16 жовтня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Штокало Т.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив яким чином заявлені позовні вимоги співвідносяться із відповідним видом забезпечення позову, оскільки позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а відтак задоволення позовних вимог не передбачатиме примусового виконання рішення.

Вважає, що суд першої інстанції не зазначив як саме, зокрема право власності відповідача-2 на належне йому нерухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у випадку задоволення позову.

Зазначає, що суд першої інстанції застосовуючи захід забезпечення, який фактично спрямований на порушення конституційного і конвенційного прав відповідача-2 на володіння майном не вказав, яким саме чином досягається збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу шляхом застосування саме цього заходу забезпечення.

Вважає, що суд першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою, оскільки не подані належні та допустимі докази з метою підтвердження викладених доводів Позивача та наведені аргументи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Зазначає, що суд першої інстанції не пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір, зазначивши в оскаржуваній ухвалі лише тезу «оскільки з доводів заявника вбачається наявність спору»,однак суд не може робити висновки та застосувати правові наслідки посилаючись лише на припущення позивача, без здійснення дослідження доказів, що можуть підтвердити чи спростувати ті чи інші обставини, на які посилаються сторони, що суперечить вимогам процесуальних норм.

Вважає, що суд першої інстанції всупереч ст. 154 ЦПК України проігнорував необхідність застосування зустрічного забезпечення.

30 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Крижового Дениса Васильовича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій представник зазначав, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому на думку представника позивача відсутні підстави для задоволення позову.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_2 адвокат Манзенко Руслан Анатолійович, який заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Штокало Т.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Василюк А.П. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції посилався на те, що враховуючи предмет позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, суд прийшов до висновку про задоволення частково заяви про забезпечення позову. Оскільки, з доводів заявника вбачається наявність спору та ризик вчинення негативних дій відносно заявника та його майна, що буде негативним наслідком для заявника та призведе до додаткової претензійно-позовної роботи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб або п.2 цієї статті встановлюється заборона вчиняти певні діі.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

З урахуванням того, що спір у справі стосується квартири позивача, яка наразі на його думку протиправно була відчужена відповідачем і перебуває у власності другого відповідача, а позивачем оскаржується правочини, які стали підставою для відчуження, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно, оскільки у випадку відчуження нерухомого майна виконання рішення суду першої інстанції у випадку задоволенні позову буде ускладнено.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою, оскільки не подані належні та допустимі докази з метою підтвердження викладених доводів, колегія суддів відхиляє, оскільки власник спірного майна може у будь який час відчужити спірне майно, що призведе до ускладнення виконання рішення суду в майбутньому у випадку задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції застосовуючи захід забезпечення, який фактично спрямований на порушення конституційного і конвенційного прав відповідача ОСОБА_3 на володіння майном не вказав, яким саме чином досягається збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу шляхом застосування саме цього заходу забезпечення, колегія суддів відхиляє, оскільки накладення арешт на квартиру загальною площею 119.8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382), із забороною вчиняти будь-які дії направлені на її відчуження, не позбавляє права власника спірного майно користуватися ним.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Штокала Т.В.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Штокала Тараса Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року

Головуючий: Судді: