Рішення від 07.02.2025 по справі 400/8803/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 р. № 400/8803/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро", вул. Каганова, 37, с. Сухий Єланець, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 56640, до відповідачаМиколаївської митниці, вул. Маріупольська, 57А, м. Миколаїв, 54017, провизнання протиправним та скасування рішення від 16.08.2024 року №UA504180/2024/000024/2 та карту відмови від 16.08.2024 року №UA504180/2024/000050,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" (далі - позивач) до Миколаївської митниці (далі - відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання протиправними і скасувати рішення Миколаївської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів за номером UА504180/2024/000024/2 від 16.08.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА504180/2024/000050 від 16.08.2024 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час декларування митної вартості імпортованого товару визначив його вартість відповідно до експертного висновку, всі необхідні документи були надані, а тому відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару. Вказав, що усі документи, перелічені в частинах 1, 2 ст. 53 МК декларантом були надані, вони не мали: розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості; ознак підробки; містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Зазначив, що відповідачем не спростований Експертний висновок (де ціна Товару визначена значно більшою за договірну), на підставі якого декларантом визначена митна вартість Товару. Крім того, не надання додаткових документів, перелічених у Повідомленні Митниці від 15.08.2024 року, не є підставою для здійснення коригування митної вартості Товару. Відтак, декларантом та його уповноваженою особою було надано всі необхідні документи, що були в наявності, які підтверджують числові значення митної вартості товару, підлягають обрахунку, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивач вважає протиправним коригування митної вартості товару згідно рівня на подібні товари, оскільки наявність в ЄАІС Держмитслужби більших показників вартості саме по собі не може бути підставою для їх застосування до інших імпортерів. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 23.09.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/8803/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 17 жовтня 2024 року.

09.10.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Миколаївського митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що декларантом митна вартість була заявлена не за основним методом визначення митної вартості, а самостійно визначена за резервним методом визначення митної вартості. Підстави для не визнання заявленою декларантом митної вартості зазначені у графі 33 Рішення про коригування митної вартості від 16.08.2024 № UA504180/2024/000024/2, а саме: відсутня документальна інформація щодо числових значень складових митної вартості; довідка про транспортні витрати від 09.08.2023 № б/н, надана експедитором HAMARAT PETROL URUNLERI MADENCILIK GIDA TOPLU TASIMACILIK VE NAKLIYE INSAAT HARFIYAT TICARET LIMITED SIRKETI, містить інформацію щодо транспортних витрат (загальна сума перевезень 1000 дол. США), в товаро - транспортній накладній від 03.08.2024 №5621 фактичним перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Декларантом додатково було надано заявку на перевезення від 31.07.2024 надану перевізником експедитору в якій оцінено вартість послуг в 1900 дол. США та вказано, що вантаж страхувався (тоді як в довідці про транспортні витрати від 09.08.2023 № б/н вказано вартість перевезень 1000 дол. США та вказано, що вантаж не страхувався) Експедитором не зазначена експедиторська винагорода; договір від 06.07.2024 № 06072024 та комерційний інвойс від 02.08.2024 №155 містять однакові печатки та підписи відправника, що мають ознаки нанесення копіюванням; платіжне доручення в іноземній валюті 09.08.2024 № б/н неможливо співставити з оцінюваним товаром. Також декларантом додатково надано банківську виписку від 16.08.2024 № №1608-24VU-858-38 AM00 в якій також наявне посилання лише на контракт від 06.07.2024 № 06072024; в сертифікаті про походження від 02.08.2024 № 1490175 відсутнє посилання на будь який комерційний документ або номери транспортного засобу, що унеможливлює ідентифікацію з даною поставкою; експортна декларація країни відправлення не містить відомостей щодо дати, номеру комерційного рахунку, натомість зазначена турецька податкова накладна E-Fatura від 02.08.2024 №24243160110886037165054 тоді як до митного оформлення надана E Fatura від 02.08.2024 № PRS202400000053; наданий експертний висновок від 14.08.2024 № 120-0150 складено на підставі контракту від 06.07.2024 № 06072024, інвойсу від 02.08.2024 №155, пакувального листа від 02.08.2024 № 201, CMR від 03.08.2024 № 5621, тоді як експертом в розділі Аналіз ринку продажу наявне посилання на прайс-листи фірм, що були отримані на запит з сайтів, які до митного офрмлення не надавались. Також експертом встановлено ступінь зносу (від 0,06 до 0,55) без будь-яких об`єктивних даних чи посилань на документи, що стосуються задекларованої партії товарів. Під час митного огляду від 14.08.2024 24UA504180002243U1 встановлено, що неможливо візуально визначити ступіть зносу за об`єктивними показниками (мото-години, дані про проходження технічного обслуговування тощо). Також в наданих до митного оформлення документах відсутні вищезазначені відомості. Посадовою особою підрозділу митного оформлення проведені дії, зокрема порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митному органі інформацією про рівень цін на такі товари. При цьому використано джерело «інформації спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмислужби», передбачені цим наказом. Так, іншими митницями здійснено митне оформлення аналогічного товару № 1 - 10574 USD/шт (МД № UA100320/2024/422000 від 02.07.2024,№ UA5000390/2024/005243 від 25.07.2024, UA205140/2024/045120 від 16.07.2024), товару № 2 -5080 USD/шт (МД № UA408020/2024/029858 від 06.06.2024,№ UA100060/2024/214120 від 19.05.2024), товару № 3 - 6220 USD/шт (МД № UA403030/2024/008333 від 08.07.2024,№ UA205140/2024/041389 від 27.06.2024, UA500080/2024/09381 від 07.08.2024).

Судове засідання, призначене на 17.10.2024 року, відкладено на 29.10.2024 року.

23.10.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що витрат на пакування і тару Покупець не поніс, бо Товар не пакувався в тару і при його огляді 14.08.2024 року експертами й посадовими особами Миколаївської митниці це підтверджувалося. Згідно умов контракту № 06072024 від 06.07.2024 р. між Сторонами, до обов`язків Продавця входило відвантаження, а для цього й навантаження Товару, витрати на які безперечно включалися до ціни Товару. Відтак, документів про витрати на пакування, вартість тари та навантаження не було. Організація доставки Товару до місця призначення, здійснювалася експедитором, згідно умов Договору транспортного ексдирування № НМТ100639 від 10.07.20214 р. яким і видана довідка про транспортні витрати включені в митну вартість Товару до кордону з Україною. Заявка ж на перевезення стосується взаємовідносин між Перевізником та експедитором. Контрактом від 06.07.2024 року № 06062024 передбачено, що відвантажений для Покупця товар повинен супроводжуватися необхідними для митного оформлення документами, а саме, лише інвойсом і пакувальним листом. Що стосується банківських документів, то вони складені відповідно до вимог діючих Інструкцій, тим більше посилань на контракт достатньо, адже в останньому, в свою чергу, є посилання на Інвойс, в якому міститься перелік Товару для його ідентифікації. Сертифікат про походження товару не є підтвердженням митної вартості і в ньому наявне посилання на внутрішній номер експортної декларації відправника, оформленої турецькою митницею. Експортна декларація складалася відправником і жодних зауважень при перетині кордонів інших країн до неї не було. Також не спростований і експертний висновок.

У судовому засіданні 29.10.2024 року судом було заслухано пояснення представників сторін та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

06 липня 2024 року між компанією «PARS JENERATOR ELEKTRIK MAKINE San.ve Tic, Ltd, Sti» (Туреччина), як Продавцем та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро», як Покупцем, був укладений зовнішньоекономічний контракт № 06072024 про продаж генераторів (Товар), згідно виставлених інвойсів.

У проформі Продавця від 08.07.2024 року 314, комерційному інвойсі № 155 від 02.08.2024 року, а також експортній декларації відправника вказані сім вживаних дизель -генераторів: Потужністю 160 кВА (2008 р. в.), за ціною 5000,00 дол. США; Потужністю 156 кВА (2010 р.), за ціною 3900,00 дол. США; Потужністю 80 кВА (2006 р. в.), за ціною 1950,00 дол. США; Потужністю 50 кВА (2005 р. в.), за ціною 1750,00 дол. США; Потужністю 30 кВА (2022 р. в.), за ціною 2000,00 дол. США; Потужністю 28 кВА (2023 р. в.), за ціною 1000,00 дол. США; Потужністю 20 кВА (2014 р. в.), за ціною 1000,00 дол. США.

Позивачем 19.07.2024 року на банківський рахунок Продавця перерахована оплата за Товар у повному обсязі - 16600,00 дол. США (еквівалент у гривні - 687605,20 грн.), в порядку передплати, за умовами Контракту (розділ 2), що підтверджується випискою з банку від 16.08.2024 року.

За заявкою декларанта від 13.08.2024 року експертами регіональної Торгово - промислової палати (РТПП) Миколаївської області був здійснений фізичний огляд семи вживаних генераторів та визначена середньоринкова вартість ввезеного товару, яка, згідно експертного Висновку № 120-0150 від 14.08.2024 року складає 1071374 грн. (усіх генераторів), що за діючим на той час курсом НБУ дорівнювала 25899 дол. США.

Експерти оцінили ринкову вартість шести генераторів вище ніж фактична ціна продажу, згідно інвойсу, окрім генератора потужністю 156 кВА, яка в інвойсі визначена у розмірі 3 900 дол. США, а по експертному висновку - 3 737 дол. США.

Позивачем було подано електронну митну декларацію №24UA504180002243U1, в якій визначено митну вартість Товару за резервним методом у сумі 1 077 569,88 грн. (графа 12), згідно експертного висновку.

До вказаної декларації долучені сканкопії документів: контракт від 06.07.2024 року; пакувальний лист від 02.08.2024 року № 201; проформа від 08.07.2024 року № 314; рахунок-фактура (інвойс) №155 від 02.08.2024 року; CMR (автотранспортна накладна) № 5621 від 03.08.2024 року; сертифікат про походження товару від 02.08.2024 року № 1490175; банківський платіжний документ що стосується Товару - платіжна інструкція в іноземній валюті від 19.07.2024 року № 4; E-Fatura від 02.08.2024 року № PRS202400000053; копія експортної декларації країни відправлення від 02.08.2024 року; довідка про транспортно-експедиційні витрати від 09.08.2023 року (що підтверджує вартість перевезення) з інформацією про страхування; експертний висновок торгово-промислової палати (РТПП) Миколаївської області № 120-0150 від 14 серпня 2024 року; договір про надання послуг митного брокера від 05.08.2024 року (між Позивачем та Декларантом); договір транспортного експедитування №НМТ 100639 від 10.07.2024 року.

16.08.2024 року Миколаївською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA504180/2024/000024/2, відповідно до якого скориговано ціну.

Також, Миколаївською митницею 16.08.2024 року прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504180/2024/000050.

У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи, подані декларантом до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: відсутня документальна інформація щодо щодо числових значень складових митної вартості, передбачених статтею 58 Митного кодексу України (витрати на пакування, вартість тари, витрати на навантаження) достовірно документально не підтверджено; довідка про транспортні витрати від 09.08.2023 № б/н, надана експедитором HAMARAT PETROL URUNLERI MADENCILIK GIDA TOPLU TASIMACILIK VE NAKLIYE INSAAT HARFIYAT TICARET LIMITED SIRKETI, містить інформацію щодо транспортних витрат (загальна сума перевезень 1000 дол. США), в товаро транспортній накладній від 03.08.2024 №5621 фактичним перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Декларантом додатково було надано заявку на перевезення від 31.07.2024 надану перевізником експедитору в якій оцінено вартість послуг в 1900 дол. США та вказано, що вантаж страхувався (тоді як в довідці про транспортні витрати від 09.08.2023 № б/н вказано вартість перевезень 1000 дол. США та вказано, що вантаж не страхувався) Експедитором не зазначена експедиторська винагорода, яка відповідно до підпункту 8 пункту 29 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 N 65, повинна включатися до собівартості перевезень; договір від 06.07.2024 № 06072024 та комерційний інвойс від 02.08.2024 №155 містять однакові печатки та підписи відправника, що мають ознаки нанесення копіюванням; надані банківські документи: платіжне доручення в іноземній валюті 09.08.2024 № б/н неможливо співставити з оцінюваним товаром (в графі 70 наявне посилання лише на контракт). Також декларантом додатково надано банківську виписку від 16.08.2024 року №1608-24VU-858-38 AM00 в якій також наявне посилання лише на контракт від 06.07.2024 № 06072024; в сертифікаті про походження від 02.08.2024 № 1490175 відсутнє посилання на будь який комерційний документ або номери транспортного засобу, що унеможливлює ідентифікацію з даною поставкою; експортна декларація країни відправлення не містить відомостей щодо дати, номеру комерційного рахунку, натомість зазначена турецька податкова накладна E-Fatura від 02.08.2024 №24243160110886037165054 тоді як до митного оформлення надана E-Fatura від 02.08.2024 № PRS202400000053; наданий експертний висновок від 14.08.2024 № 120-0150 складено на підставі контракту від 06.07.2024 № 06072024, інвойсу від 02.08.2024 №155, пакувального листа від 02.08.2024 № 201, CMR від 03.08.2024 № 5621, тоді як експертом в розділі Аналіз ринку продажу наявне посилання на прайс-листи фірм, що були отримані на запит з сайтів, які до митного оформлення не надавались. Також експертом встановлено ступінь зносу ( від 0,06 до 0,55) без будь яких об`єктивних даних чи посилань на документи, що стосуються задекларованої партії товарів. Під час митного огляду від 14.08.2024 року 24UA504180002243U1 встановлено, що неможливо візуально визначити ступіть зносу за об`єктивними показниками (мото-години, дані про проходження технічного обслуговування тощо). Також в наданих до митного оформлення документах відсутні вищезазначені відомості.

Товар, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 24UA504180002274U4 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів №UA504180/2024/000024/2 від 16.08.2024 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA504180/2024/000050 від 16.08.2024 року, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару:

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1 - 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними в ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товару, який був задекларований позивачем.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що метод визначений позивачем у декларації не застосовується до товару позивача оскільки у митного органу та декларанта відсутня інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, у зв`язку з відсутністю вартісної основи для розрахунку митної вартості, у зв`язку з тим, що подані документи для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та позивачем не в повному обсязі надані документи.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З даного приводу суд зазначає, що товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту № 06072024 від 06.07.2024 року.

Судом встановлено, що за заявкою декларанта від 13.08.2024 року експертами регіональної Торгово - промислової палати (РТПП) Миколаївської області був здійснений фізичний огляд семи вживаних генераторів та визначена середньоринкова вартість ввезеного товару, яка, згідно експертного Висновку № 120-0150 від 14.08.2024 року складає 1071374 грн. (усіх генераторів), що за діючим на той час курсом НБУ дорівнювала 25899 дол. США.

Експерти оцінили ринкову вартість шести генераторів вище ніж фактична ціна продажу, згідно інвойсу, окрім генератора потужністю 156 кВА, яка в інвойсі визначена у розмірі 3 900 дол. США, а по експертному висновку - 3 737 дол. США.

Позивачем було подано електронну митну декларацію №24UA504180002243U1, в якій визначено митну вартість Товару за резервним методом у сумі 1 077 569,88 грн. (графа 12), згідно експертного висновку.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували пов`язаність позивача з постачальником.

Як встановлено судом під час розгляду справи, витрат на пакування і тару Покупець не поніс, бо Товар не пакувався в тару і при його огляді 14.08.2024 року.

Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2019 р. у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019 р. у справі № 160/8775/18.

Згідно умов контракту № 06072024 від 06.07.2024 р., до обов`язків Продавця входило відвантаження, а для цього й навантаження Товару, витрати на які безперечно включалися до ціни Товару. Відтак, документів про витрати на пакування, вартість тари та навантаження не було.

Організація доставки Товару до місця призначення, здійснювалася експедитором, згідно умов Договору транспортного ексдирування № НМТ100639 від 10.07.20214 р., яким видана довідка про транспортні витрати, які включені в митну вартість Товару до кордону з Україною. Заявка ж на перевезення стосується взаємовідносин між Перевізником та експедитором. Контрактом від 06.07.2024 року № 06062024 передбачено, що відвантажений для Покупця товар повинен супроводжуватися необхідними для митного оформлення документами, а саме, лише інвойсом і пакувальним листом.

Що ж стосується банківських документів, то вони складені відповідно до вимог діючих Інструкцій, тим більше посилань на контракт достатньо, адже в останньому, в свою чергу, є посилання на Інвойс, в якому міститься перелік Товару для його ідентифікації.

Суд зауважує, що сертифікат про походження товару не є підтвердженням митної вартості і в ньому наявне посилання на внутрішній номер експортної декларації відправника, оформленої турецькою митницею. Експортна декларація складалася відправником і жодних зауважень при перетині кордонів інших країн до неї не було.

Окрім того, відповідачем не враховано Висновок регіональної Торгово - промислової палати (РТПП) Миколаївської області № 120-0150 від 14.08.2024 року. Також відповідачем не надано доказів спростувань щодо вказаного експертного висновку.

Суд зауважує, що позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна на товари установлюється у доларах США на умовах СРТ - Київ ІНКОТЕРМС-2000.

Відповідно до положень ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни

Таким чином суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору.

В свою чергу, Митницею не надано доказів на підтвердження того, яким чином зазначені розбіжності вплинули на митну вартість та правильність обраного методу її визначення.

Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зауважує, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

У розумінні ч.3 ст.53 МКУ сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак Митниця при витребуванні додаткових документів не вказала: які саме обставини викликали сумніви у достовірності поданих позивачем документів та відомостей (наявність ознак підробки, розбіжностей), які саме обставини мають підтвердити додатково надані документи.

Статтею 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 10 ст. 58 МК України встановлено виключні витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до п. 11 ст. 58 МК України - при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Судом встановлено, що позивачем було надано митниці безпосередньо контракт де чітко визначено ціну. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною зазначеною у інвойсі. Також, відсутні розбіжності між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки.

Отже, позивачем було надано митному органу всі необхідні документи у відповідності до ст. 53 МК України.

Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем ціни товару, оскільки іншим імпортером задекларовано подібний товар за більшою ціною, не знайшли правового обґрунтування, оскільки суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною договору, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.

Митниця не надала суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

У оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів.

Суд зазначає, що такі висновки відповідача не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення митної вартості.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.03.2019 по адміністративній справі №814/921/17, від 04.09.2018 по справі №814/2659/16, по справі №814/3790/14, 814/1204/15, 814/1216/16, 814/1253/14 та багатьох інших, відповідно до якої, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу даної позовної заяви у розмірі 6056 грн.

Таким чином, оскільки вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних рішень судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 6056 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" (вул. Каганова, 37, с. Сухий Єланець, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 56640, ідентифікаційний код 31909319) до Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 44017652) про визнання протиправним та скасування рішення від 16.08.2024 року №UA504180/2024/000024/2 та карту відмови від 16.08.2024 року №UA504180/2024/000050 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів за номером UА504180/2024/000024/2 від 16.08.2024 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА504180/2024/000050 від 16.08.2024 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 44017652) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Миг-Сервіс-Агро" (вул. Каганова, 37, с. Сухий Єланець, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 56640, ідентифікаційний код 31909319) судові витрати в розмірі 6056, 00 грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко