Постанова

від 28.01.2025 по справі 520/29479/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Біленський О.О.

28 січня 2025 р.Справа № 520/29479/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

18.10.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коломойцев М.М. звернувся до суду з позовом, в якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі ГУ ДСНС у Харківській області) щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2020 по 11.09.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу у ГУ ДСНС у Харківській області, яке у період з 01.01.2020 по 11.09.2020 не у повному обсязі нарахувало та виплатило позивачу грошове забезпечення, а саме - без урахування збільшення посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , у відзиві ГУ ДСНС у Харківській області зазначає, що позивач проходив службу цивільного захисту на посаді пожежного рятувальника чергової зміни частини спеціальної пожежної техніки Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області). Питання нарахування особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» (далі Інструкція № 623). У період з 2020 по день звільнення позивача грошове забезпечення нараховувалось фактично із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), підстави для застосування інших показників відсутні.

Також відповідач зазначив, що Головне управління є неналежним відповідачем, оскільки АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області є окремою від Головного управління юридичною особою, діє на підставі Статуту маючи власний код ЄДРПОУ 37876792, фінансову, кадрову службу та здійснюючи нарахування та виплату, в тому числі грошового забезпечення/заробітної плати, особам рядового і начальницького складу, а також працівникам, які там проходять службу.

Крім того, відповідач вказує, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 233 КЗпП України.

Також відповідач вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасною.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 по справі № 520/29479/23 залучено співвідповідача - АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , у відзиві АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 122 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження) частково задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 наступним чином

Так, судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, що полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення з 29.01.2020 по дату його звільнення - 11.09.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.

Зобов`язано АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.09.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

Суд вважав, що бездіяльність АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з 29.01.2020 по 11.09.2020, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є протиправною.

Також суд зазначив, що позовні вимоги до ГУ ДСНС у Харківській області задоволенню не підлягають, оскільки управління в даному випадку є неналежним відповідачем.

Суд зауважив, що наразі відсутні підстави вважати, що після нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення позивачу не буде виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними, а тому вони задоволенню не підлягають.

Суд звернув увагу на те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності нової редакції положень статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), тому до них не підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, а він є необмеженим.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коломойцев М.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позову та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову у спосіб, заявлений у позовній заяві. Змінити рішення суду в частині, задоволеній судом щодо підстав для такого задоволення та в частині формулювання зобов`язальної частини рішення на той спосіб, що є заявленим у позові в розрізі перерахунку окрім основних видів грошового забезпечення, також додаткових.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник позивача зазначає, що відмовляючи у позові щодо періоду з 01.01.2020 по 28.01.2020 у рішенні суд не виклав жодних доводів з приводу такої відмови, однак, виходячи з підстав, щодо яких позов задоволено в решті позовного періоду, вбачається, що початок позовного періоду суд відраховував саме з 29.01.2020 - дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Представник позивача зазначає, що початок періоду, з 01.01.2020 обумовлений тим, що саме з 01.01.2020 положення п.4 постанови № 704 в редакції ПКМУ від 21.02.2018 року № 103, в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили (ЗУ Про Державний бюджет України на 2020 рік).

Крім того, представник позивача зазначив, що оскільки відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, за що передбачена відповідальність згідно ст.117 КЗпП, відновлення відповідного права у спосіб зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішено без ініціювання повторних звернень до суду та, відповідно допущення хаосу у правозастосуванні та сутяжництва, коли в одному судовому процесі встановлюється обставина порушення права фактично без відновлення такого порушеного права, а вже відновлення такого права відбувається в іншому судовому процесі.

Також представник позивача зазначив, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області просить залишити її без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДСНС у Харківській області просить залишити її без задоволення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області, у зв`язку із пропуском строку звернення з позовом до адміністративного суду та ненаданням до суду підтверджень поважності причин пропуску вказаного строку, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 по справі № 520/29479/23, а адміністративний позов залишити без розгляду. Також, у зв`язку із неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 по справі № 520/29479/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області зазначає, що позовна заява до адміністративного суду подана стороною позивача з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Також відповідач зазначив, що призначення позивача на посади в АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області здійснювалося відповідними наказами по особовому складу ГУ ДСНС у Харківській області, в яких були встановлені, розміри посадових окладів та відповідних надбавок. АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області не мав (і не має) повноважень видавати накази про призначення на посади осіб рядового і начальницького складу (зокрема позивача) та встановлення їм розмірів посадового окладу та відповідних надбавок. Розмір посадового окладу у грошовому вираженні (у гривнях) встановлюється ГУ ДСНС у Харківській області та зазначається у відповідних наказах, виданих ГУ ДСНС у Харківській області, про призначення на посади (зокрема і у наказах про призначення позивача на посади у АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області). Отже АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області не мав та не має повноважень щодо встановлення розміру посадового окладу осіб рядового і начальницького складу. АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області безпосередньо підпорядкований ГУ ДСНС у Харківській області, та відповідно не має повноважень змінювати та переглядати накази ГУ ДСНС у Харківській області щодо призначення на посади осіб рядового і начальницького складу (зокрема щодо встановленого розміру посадового окладу особам рядового і начальницького складу), а отже і немає повноважень здійснити перерахунок грошового забезпечення із застосуванням показників, визначених судом першої інстанції.

Крім того, АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області зазначив, що наказом МВС України «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій» від 06.03.2018 № 179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.03.2018 за № 316/31768, затверджено схеми тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу ДСНС, зокрема «Схему тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення підпорядкованих територіальним органам управління ДСНС», у пункті 2 якої визначено: «Посадові оклади за тарифними розрядами визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі якщо посадовий оклад визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5,00 і вище - округлюються до десяти гривень»

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до довідки АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області від 03.11.2023 № 800/1211, у період з 17.12.2010 по 11.09.2020 ОСОБА_1 проходив службу у частині спеціальної пожежної техніки АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області (т. 1 а.с. 43).

Відповідно до витягів з наказів АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області від 15.01.2020 № 8, від 14.02.2020 № 20, від 12.03.2020 № 34, від 14.04.2020 № 42, від 14.05.2020 № 49, від 12.06.2020 № 57, від 14.07.2020 № 71, 14.09.2020 № 98, старшині служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежному-рятувальнику чергової зміни, встановлено премію за січень 2020 року, за лютий 2020 року, за квітень 2020 року, за травень 2020 року, за червень 2020 року, за липень 2020 року, за серпень 2020 року у розмірі 131 %, за грудень 2019 року у розмірі 125%, за березень 2020 року у розмірі 90 % (т. 2 а.с. 157-164).

Згідно архівної відомості АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області від 17.10.2023 № 23, старший пожежний-рятувальник ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по жовтень 2020 року отримав грошове забезпечення, із розрахунку (т. 1 а.с. 9):

у січні 2020 року: посадовий оклад 2820,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 1485,97 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 880,00 грн; премія (125%) 3525,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (50 %) - 2592,99 грн, індексація 216,51 грн, а всього 11520,47 грн;

у лютому 2020 року: посадовий оклад 2820,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 1665,00 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 880,00 грн; премія (131%) 3694,20 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) - 2682,50 грн, індексація 216,51 грн, а всього 11958,21 грн;

у березні 2020 року: посадовий оклад 2820,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 1665,00 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 880,00 грн; премія (131%) 3694,20 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) - 2682,50 грн, індексація 216,51 грн, а всього 11958,21 грн;

у квітні 2020 року: посадовий оклад 2820,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 1665,00 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 880,00 грн; премія (90%) 2538,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) - 2682,50 грн, індексація 1381,07 грн, а всього 11966,57 грн;

у травні 2020 року: посадовий оклад 2820,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 1665,00 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 880,00 грн; премія (131%) 3694,20 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) - 2682,50 грн, індексація 216,51 грн, а всього 11958,21 грн;

у червні 2020 року: посадовий оклад 2820,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 1665,00 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 880,00 грн; премія (131%) 3694,20 грн, матеріальна допомога на оздоровлення 11741,70 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) - 2682,50 грн, індексація 216,51 грн, а всього 23699,91 грн;

у липні 2020 року: посадовий оклад 2820,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 1665,00 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 880,00 грн; премія (131%) 3694,20 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) - 2682,50 грн, індексація 226,29 грн, а всього 11967,99 грн;

у серпні 2020 року: посадовий оклад 2820,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 1665,00 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 880,00 грн; премія (131%) 3694,20 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) - 2682,50 грн, індексація 226,29 грн, а всього 11958,21 грн;

у вересні 2020 року: посадовий оклад 1034,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) - 610,50 грн, оклад за військове (спеціальне) звання 322,67,00 грн; премія (131%) 5048,74 грн, надбавка за особливості проходження служби (50%) - 983,59 грн, індексація 82,97 грн, а всього 8082,47 грн;

у жовні 2020 року: вихідна допомога 117417,00 грн.

Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) ГУ ДСНС у Харківській області від 11.09.2020 № 278 о/с, старшину служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного-рятувальника чергової зміни частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення, відповідно до пунктів 173, 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, з 11.09.2020 звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України (за віком), з поставкою на військовий облік. Вислугу років на день звільнення складає: у календарному обчисленні 20 років 07 місяців 12 днів, у пільговому не має.(т. 1 а.с. 7).

Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 125 Кодексу цивільного захисту населення держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб2, що набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, п. якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, станом на 01.03.2018 (дату набрання чинності постанови КМУ № 103) п. 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2098/19 від 09.06.2022).

Колегія суддів зазначає, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст. 6 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

При цьому, зазначення у п. 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Так, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Закон України від 14.11.2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік не містять.

Таким чином, положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/2 (п. 25), - з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом у справі № 440/6017/21.

Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд на підстав аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:

(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу П Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII (Закон України) від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон № 294-IX), зокрема, установлено, що з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2102 грн.

Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (через його збільшення на відповідний рік).

Оскільки наведені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коломойцева М.М, скасовує рішення суду в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, що полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та про зобов`язання ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Статуту АРЗ СП, затвердженого наказом ДСНС України від 17.10.25016 за № 528, АРЗ СП є підрозділом територіального підпорядкування із статусом державної аварійно-рятувальної служби, який утворено з метою запобігання, реагування та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у зоні відповідальності, проведення випробувальних та дослідних робіт, дослідження пожеж та надзвичайних ситуацій, пов`язаних з ними, а також здійснення відповідно до вимог законодавства первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів.

Загін належить до сфери управління ДСНС України.

За організаційно-правовою формою господарювання Загін є державною організацією і заснований на державній власності.

Соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту АРЗ СП здійснюється відповідно до чинного законодавства.

АРЗ СП є юридичною особою, бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державної казначейської служби України, банківських установах України, печатку із зображенням Держаного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, іншу власну атрибутику й символіку, що реєструється відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що позивач у спірний період проходив службу у АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області, який є окремою від ГУ ДСНС у Харківській області юридичною особою, яка діє на підставі Статуту, має власний код ЄДРПОУ 37876792, фінансову, кадрову службу та здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які там проходять службу, колегія суддів дійшла висновку, що саме АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області допустив протиправну бездіяльність щодо не проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, що полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та про зобов`язання АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Так, відповідно до абз 1 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням стабільної судової практики, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Статтею 7 Закону № 294-IX, зокрема, установлено, що з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2102 грн.

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 визначена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, відповідно до якої тарифний коефіцієнт за 5 тарифним розрядом дорівнює 1,6.

Таким чином, з 01.01.2020 розмір посадового окладу позивача становить 3360,00 грн (2102 грн х 1,6).

Додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, згідно з якою військовому званню «старшина» відповідає тарифний коефіцієнт 0,5.

Таким чином, з 01.01.2020 оклад за військовим званням позивача становить 1050,00 грн (2102 х 0,5).

Як установлено судом, у січні 2020 року позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 45 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, а з лютого 2020 надбавка за вислугу років виплачувалась у розмірі 45 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.

Таким чином, з 01.01.2020 надбавка за вислугу років (40%) позивача становить 1764,00 грн, з 01.02.2020 надбавка за вислугу років (45%) позивача становить 1984,50 грн.

Крім того, судом установлено, що у період з 01.01.2020 по 11.09.2020 позивачу виплачувалась надбавка за особливості проходження служби у розмірі 50% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Таким чином, надбавка за особливості проходження служби в розмірі 50%, з 01.01.2020 становить 3197,25 грн ((3360,00 + 1050,00 + 1984,50) х 50%).

Крім того, колегія зауважує, що згідно з Постановою № 704 та Інструкції № 623 розмір премії встановлюється у відсотках від посадового окладу.

Таким чином, з урахуванням витягів з наказів АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області від 15.01.2020 № 8, від 14.02.2020 № 20, від 12.03.2020 № 34, від 14.04.2020 № 42, від 14.05.2020 № 49, від 12.06.2020 № 57, від 14.07.2020 № 71, 14.09.2020 № 98, з 01.01.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 95% від посадового окладу 3360,00 грн, що становить 3192,00 грн, з 01.02.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 131% від посадового окладу 3360,00 грн, що становить 4401,60 грн, з 01.03.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 131% від посадового окладу 3360,00 грн, що становить 4401,60 грн, з 01.04.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 90% від посадового окладу 3360,00 грн, що становить 3024,00 грн, з 01.05.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 131% від посадового окладу 3360,00 грн, що становить 4401,60 грн, з 01.06.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 131% від посадового окладу 3360,00 грн, що становить 4401,60 грн, з 01.07.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 131% від посадового окладу 3360,00 грн, що становить 4401,60 грн, з 01.08.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 131% від посадового окладу 3360,00 грн, що становить 4401,60 грн, з 01.09.2020 для обчислення розміру премії позивача належить враховувати 131% від посадового окладу 1232,00 грн, що становить 1613,92 грн.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20.

Отже, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Указана редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.

Отож для правильного вирішення питання щодо визначення суми компенсації, що підлягає стягненню з роботодавця за невиконання ним приписів частини другої статті 116 КЗпП України, необхідно установити дату виникнення спірних правовідносин, пов`язаних з непроведенням повного розрахунку при звільненні.

Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 58 Конституції України закріплює один із ключових принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз вищенаведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX 19.07.2022, положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції Закону № 2352-IX).

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 11.09.2020 до 28.01.2025.

Тобто, період з 11.09.2020 до 19.07.2022 регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, без обмеження строком виплати у шість місяців.

Проте період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 дійшов висновку, що норми статті 117 КЗпП України належить враховувати у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Частиною першою ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок №100), відповідно до підпункту «л» пункту 1 якого визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з п. 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки звільнення позивача відбулось 11.09.2020, розмір середньомісячного грошового забезпечення необхідно обчислюватися з виплат за попередні два місяці роботи.

Так, грошове забезпечення ОСОБА_1 за липень 2020 року складає 13993,35 грн, за серпень 2020 року складає 13993,35 грн. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення становить 458,79 грн ((13993,35 + 13993,35) : 61).

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 11.09.2020 по 19.07.2022 становить 310 142,04 грн. (676 дні х 458,79 грн. (середньоденне грошове забезпечення).

Застосовуючи принцип співмірності, дослідивши обставини можливості зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, колегія суддів дійшла висновку про зменшення позивачеві розміру середнього заробітку за час затримки відповідачем розрахунку при звільненні з урахуванням установлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц критеріїв і порядку розрахунку, визначеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, до розміру 84513,70 грн., з огляду на таке.

У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат повинен складати: 172389,27 грн (100%), з яких невиплачене грошове забезпечення 46972,82 грн, (27,25 %).

Виходячи з принципу пропорційності, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 84513,70 грн. (27,25 % від суми 310142,04 грн.), як компенсаційна виплата - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.09.2020 по 19.07.2022.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 дійшов висновку, що у зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 20.07.2022 по 19.01.2023 становить 84 417,36 грн. (184 дні х 458,79 грн. (середньоденне грошове забезпечення).

При цьому, колегія суддів зазначає, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату несе роботодавець.

Оскільки наведені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, частково задовольняючи вимоги апеляційних скарг представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коломойцева М.М. та АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області, скасовує рішення суду в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ДСНС у Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, з прийняттям нового судового рішення про зобов`язання АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 11.09.2020 по 19.07.2022 у розмірі 84513,70 грн та за період з 20.07.2022 по 19.01.2023 у розмірі 84417,36 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів).

Щодо доводів АРЗ СП ГУ ДСНС у Харківській області про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду колегія суддів зазначає, що з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Колегія суддів зазначає, що на момент звільнення позивача зі служби цивільного захисту та виключення його з кадрів ДСНС (11.09.2020) частина другу статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, внаслідок чого підстав для застосування строків звернення до суду з цим позовом немає.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.

З огляду на викладене, доводи відповідачів щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року скасувати в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, що полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та про зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, що полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року скасувати в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині

Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 11 вересня 2020 року по 19 липня 2022 року у розмірі 84 513 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот тринадцять) гривень 70 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів), та за період з 20 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 84 417 (вісімдесят чотири тисячі чотириста сімнадцять) гривень 36 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів (податків, внесків, зборів).

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року по справі № 520/29479/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 07.02.2025 року