Постанова

від 07.02.2025 по справі 420/20831/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20831/24

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Дата і місце ухвалення: 15.11.2024 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, яка полягає у невиплаті грошового забезпечення за період з 27.01.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року щомісячно;

- зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим виплатити грошове забезпечення за період з 27.01.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовослужбовцем Служби безпеки України та проходить військову службу в ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим. 04.11.2022 року контракт позивача про проходження служби призупинений наказом керівництва з 03.11.2022 року у зв`язку із кримінальним провадженням. Наказ про призупинення дії контракту скасований із одночасним зарахуванням позивача у розпорядження начальника ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим в період з 27 січня до 26.07.2023 року. Грошове забезпечення позивачу у цей період не виплачувалось. Позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати грошового забезпечення за вказаний період, однак виплату так і не здійснили. Окрім того, позивач зазначає, що грошове забезпечення йому не виплачувалось і надалі. Таку бездіяльність щодо виплати грошового забезпечення позивач вважає протиправною.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, яка полягає у невиплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.07.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року.

Зобов`язано Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.07.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 15.11.2024 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що у період з 02.11.2022 року до 26.07.2023 року грошове забезпечення позивачу виплачено. Після 26.07.2023 року грошове забезпечення позивачу не виплачувалось, оскільки він перебував у розпорядженні керівника понад шестимісячний строк, у зв`язку із чим, грошове забезпечення підлягало виплаті за рішенням Голови СБУ на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.

Також, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що Територіальним управлінням ДБР розташованим у м.Києві 02.01.2024 в ЄРДР внесено відомості за № 62024100130000003 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

На підставі вищевикладеного, наказом начальника Головного управління Служби безпеки України в АР Крим від 25.10.2024 № 558-ОС/дск ОСОБА_1 призупинено військову службу, а також виплати грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення з 02.01.2024.

У зв`язку із зазначеним у ГУ СБУ в АР Крим відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.01.2023 по 01.10.2023 і з 21.03.2024 щомісячно.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що відповідачем не надано доказів про те, що Територіальним управлінням ДБР розташованим у м.Києві 02.01.2024 в ЄРДР внесено відомості за № 62024100130000003 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. При цьому позивач звертає увагу, що зазначені обставини не є предметом спору у цій справі, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим.

З 03.11.2022 року, відповідно до витягу з наказу ГУ СБУ в АРК від 04.11.2022 року № 162-ОС/дск, зупинено військову службу ОСОБА_1 за пунктом 49-1, звільнено з посади, призупинено контракт про проходження військової служби, а також виплати грошового забезпечення, продовольчого, речового та усіх видів забезпечення.

Підстава: витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 62022150020000525 від 03.11.2022 року за ч. 5 ст. 407 КК України.

18.09.2023 року начальником ГУ СБУ в АРК винесено наказ по особовому складу № 368-ОС/дск, яким скасовано наказ ГУ СБУ в АРК від 04.11.2022 року № 162-ОС/дск стосовно призупинення військової служби капітана ОСОБА_1 за пунктом 49-1.

Підстава: постанова про закриття кримінального провадження № 4202216401000248 від 12.05.2023 року в ч. 5 ст. 407 КК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

З 27.01.2023 року ОСОБА_1 зараховано у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом).

У розпорядження капітана ОСОБА_1 зараховано за посадою спеціаліста, зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок до Інструкції про грошове забезпечення а виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10.04.2018 року № 515/ДСК.

Цим наказом встановлено виплату капітану ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення відповідно до Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10.04.2018 року № 515/ДСК з 03.11.2022 року до 26.01.2023 року.

Таким чином, наказ про призупинення військової служби позивача скасовано та з 27 січня 2023 року ОСОБА_1 зараховано у розпорядження.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості співробітника № 6112 за вересень 2023 року ОСОБА_1 у період з листопада 2022 року до липня 2023 року включно, як зазначає відповідач у відзиві з 02.11.2022 року до 26.07.2023 року, нараховано грошове забезпечення у сумі 90564,78 грн, виплачено на картковий рахунок у банківській установі 89203,31 грн.

Тобто, згідно наданих відповідачем доказів, із позивачем проведені розрахунки по грошовому забезпеченню до 26.07.2023 року включно.

Починаючи з 27.07.2023 року, зокрема до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року, грошове забезпечення не нараховувалось та не виплачувалось позивачеві з підстав перебування позивача у розпорядженні понад шестимісячний термін.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ (далі Закон №2229-ХІІ) Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №2229-ХІІ кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону №2229-ХІІ умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Статтею 18 Закону №2229-ХІІ встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.

За приписами статті 27 Закону №2229-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, цього Закону, інших актів законодавства.

Статтею 30 Закону №2229-ХІІ передбачено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності

В системі Служби безпеки України порядок проходження військової служби за контрактом особі офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначені Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення).

Підпунктом в пункту 48 цього Положення визначено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників, а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника іншого підрозділу, органу, закладу, установи допускається у разі у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.За пунктом 48 Положення №1262 військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.

Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у Службі безпеки України або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.

Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.

Наказом ЦУ Служби безпеки України № 515/ДСК від 10.04.2018 затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України (далі Інструкція № 515/ДСК).

Доводи апелянт зводяться до того, що відповідно до абзацу третього пункту шостого глави 1 розділу IV Інструкції № 515, після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішенням Голови СБУ на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.

Разом з тим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що приписи Інструкції не скасовують виплату грошового забезпечення, а тільки змінюють механізм його нарахування та виплати.

Крім того, колегія суддів вважає повністю обґрунтованими висновки рішення суду першої інстанції про те, що зміна механізму нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні понад шестимісячний термін, зокрема у передбачений Інструкцією спосіб, не впливає на обов`язки відповідача щодо забезпечення позивача грошовим забезпеченням у встановлений законодавством спосіб, позаяк строк перебування позивача у розпорядженні не залежить від його волевиявлення. А рішення щодо грошового забезпечення позивача цілком залежить від осіб уповноважених його приймати, в тому числі і від Голови СБУ. Не прийняття чи несвоєчасне прийняття такого рішення не може впливати на право позивача отримувати грошове забезпечення, оскільки інше суд розглядає як порушення його прав та гарантій.

Відтак, враховуючи, що позивач проходив військову службу у розпорядженні начальника ГУ СБУ в АРК, і у період з 27.07.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року йому протиправно не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в цій частині.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині ніким не оскаржується.

Крім іншого, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Територіальним управлінням ДБР розташованим у м.Києві 02.01.2024 в ЄРДР внесено відомості за № 62024100130000003 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

На підставі вищевикладеного, наказом начальника Головного управління Служби безпеки України в АР Крим від 25.10.2024 № 558-ОС/дск ОСОБА_1 призупинено військову службу, а також виплати грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення з 02.01.2024. У зв`язку із зазначеним у ГУ СБУ в АР Крим відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.01.2023 по 01.10.2023 і з 21.03.2024 щомісячно.

В свою чергу згідно ч. 1, 4 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем такі обставини не були надані до суду першої інстанції. Крім іншого, зазначені обставини виходять за предмет доказування у цій справі, а тому суд апеляційної інстанції такі доводи апелянта не приймає та не надає їм юридичної оцінки, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову, тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 лютого 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук