Ухвала

від 06.02.2025 по справі 520/27359/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа №520/27359/23

адміністративне провадження № К/990/3034/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №520/27359/23 за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Комунального некомерційна підприємства "Великобурлуцька центральна лікарня» Великобурлуцької селищної радии про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Великобурлуцька центральна лікарня» Великобурлуцької селищної ради, в якому просив суд зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Великобурлуцька центральна лікарня» Великобурлуцької селищної ради (код ЄДРПОУ 02002948) вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №76946, що розташоване за адресою: вул. Осіянська, 23, смт. Великий Бурлук, Куп`янський район, Харківська область, а саме:

-встановити таблички позначення покажчика маршруту руху до захисної споруди та біля вхідних дверей до захисної споруди цивільного захисту;

- захисну споруду цивільного захисту забезпечити первинними засобами пожежогасіння, системою внутрішнього протипожежного водопостачання, системою пожежної автоматики;

- технічний стан захисної споруди цивільного захисту привести у відповідність вимогам з утримання:

- експлуатацію та утримання електрообладнання захисної споруди привести у відповідність вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок;

- захисну споруду забезпечити системами каналізації;

- забезпечити ведення документації захисної споруди, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів;

- визначити формування цивільного захисту з обслуговування захисних споруд;

- захисну споруду забезпечити лікарськими засобами та медичними виробами, необхідним майном та засобами на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю;

- проводити ремонт захисної споруди відповідно до чинних положень про проведення планово-попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від їх функціонального призначення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року адміністративний позов керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Комунального некомерційного підприємства «Великобурлуцька центральна лікарня» Великобурлуцької селищної ради про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Великобурлуцька центральна лікарня» Великобурлуцької селищної ради вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №76946, що розташоване за адресою: вул. Осіянська, 23, смт. Великий Бурлук, Куп`янський район, Харківська область, а саме:

- встановити таблички позначення покажчика маршруту руху до захисної споруди та біля вхідних дверей до захисної споруди цивільного захисту;

- захисну споруду цивільного захисту забезпечити первинними засобами пожежогасіння. системою внутрішнього протипожежного водопостачання, системою пожежної автоматики;

- технічний стан захисної споруди цивільного захисту привести у відповідність вимогам з утримання;

- експлуатацію та утримання електрообладнання захисної споруди привести у відповідність вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок;

- захисну споруду забезпечити системами каналізації;

- забезпечити ведення документації захисної споруди, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів;

- визначити формування цивільного захисту з обслуговування захисних споруд;

- захисну споруду забезпечити лікарськими засобами та медичними виробами, необхідним майном та засобами на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю;

- проводити ремонт захисної споруди відповідно до чинних положень про проведення планово-попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від їх функціонального призначення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Великобурлуцька центральна лікарня" Великобурлуцької селищної ради задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року по справі №520/27359/23 скасовано.

Прийнято постанову, якою адміністративний позов керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Комунального некомерційного підприємства «Великобурлуцька центральна лікарня» Великобурлуцької селищної ради про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі скаржник просить Суд постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Таким чином, посилання на відповідну підставу оскарження, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України, має обов`язково наводитись у поєднанні із зазначенням та обґрунтуванням винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 цього Кодексу.

Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Також скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Проте, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.

Такі посилання скаржника мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", або "суспільний інтерес" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судового рішення касатор покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №826/12192/16, від 25 липня 2019 року у справі №820/5164/15, від 9 серпня 2019 року у справі №520/2796/19, від 24 жовтня 2019 року у справі №810/3165/18, від 3 грудня 2019 року у справі №810/3164/18, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №820/4717/16, від 30 січня 2019 року у справі №826/2793/18, від 6 лютого 2019 року у справі №810/3046/17, від 13 лютого 2019 року у справі №810/2763/17.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Отже, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Проаналізувавши висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру та юридичної природи правовідносин, з яких виник спір у наведених скаржником справах у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та регулюванням правовідносин у цій справі, на предмет їхньої подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскаржуваного рішення суду по суті, суд зазначає таке.

Покликання скаржника на порушення апеляційним судом норм процесуального права, з огляду на неврахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №826/12192/16, від 25 липня 2019 року у справі №820/5164/15, від 9 серпня 2019 року у справі №520/2796/19, від 24 жовтня 2019 року у справі №810/3165/18, від 3 грудня 2019 року у справі №810/3164/18, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №820/4717/16, від 30 січня 2019 року у справі №826/2793/18, від 6 лютого 2019 року у справі №810/3046/17, від 13 лютого 2019 року у справі №810/2763/17, колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у вказаних справах та у цій справі є неподібними адже врегульовані відмінними нормативно-правовими актами (їхніми редакціями), та сформовані за різних фактичних обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Ураховуючи наведене, Суд вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з тим, Верховним Судом вже розглянуто питання щодо наявності або відсутності у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС, зокрема, у справі №520/16197/23.

Так, у справі №520/16197/23 Верховний Суд висновував, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Окрім того, Верховний Суд у справі №520/16197/23 констатував, що оскільки законодавчими положеннями не передбачено право ГУ ДСНС у Харківській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, цей орган не може бути позивачем у цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, тлумачення норм законодавства, з посиланням на практику Верховного Суду, що не є релевантною, та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №520/27359/23 за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Комунального некомерційна підприємства "Великобурлуцька центральна лікарня» Великобурлуцької селищної радии про зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду