Рішення

від 10.02.2025 по справі 491/619/24

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/619/24

Провадження № 2-др/491/2/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 лютого 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області матеріали заяви представника позивача, ОСОБА_1, - адвоката, Жовнер Оксани Миколаївни, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1, - адвоката, Жовнер О.М. через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 491/619/24. В обґрунтування посилається на те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки понесених судових витрат позивачем були заявлені при подачі позову, однак докази витрат, а саме акту виконаних робіт та квитанції про оплату послуг не було можливості надати до винесення рішення, оскільки позивачу достеменно не було відомо кількість судових засідань, так як справа декілька разів відкладалась не з вини позивача, а тому узгодити, скласти та підписати акт виконаних робіт до винесення рішення не вбачалось можливим. У своїй позовній заяві позивач зазначав орієнтовну суму 8000,00 гривень, та зазначав, що докази витрат та остаточний розрахунок з врахуванням кількості судових засідань, в яких брав участь представник будуть надані в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 грудня 2024 справу передано до провадження судді Желяскову О.О..

В зв`язку з перебуванням судді Желяскова О.О. у відпустці з 16 грудня 2024 року до 30 січня 2025 року (включно), справу передано до провадження судді у перший робочий день після виходу з відпустки - 31 січня 2025 року.

Ухвалою судді Ананьївського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року прийнято заяву до провадження та призначено розгляд на 10 лютого 2025 року.

Позивач, ОСОБА_1 , та його представник - адвокат, Жовнер О.М., в судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Водночас 09 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву, в якій просить розглянути заяву без участі позивача та його представника на підставі доводів викладених у заяві, долучених до неї доказів та, врахувавши відсутність будь-яких пояснень чи заперечень зі сторони відповідачки (а.с.20).

Відповідачка, ОСОБА_2 , та її представник - адвокат, Попель Д.В., в судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджує, зокрема, довідка про доставку електронного листа (а.с.13). Та 03 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачки надійшла заява, в якій просить виключити дані про нього як представника відповідачки з матеріалів справи; не надсилати повістки, виклики, повідомлення та будь-які матеріали по справі; проводити розгляд справи без його участі. В обґрунтування посилається на те, що відповідно до ордеру на надання правової допомоги він здійснював представництво інтересів у цій справі. У зв`язку з тим, що строк дії договору про надання правової допомоги закінчився і між клієнтом та адвокатом не було укладено нового договору, у зв`язку з цим адвокат не здійснює представництво в розгляді даної справи. Представник посилається на положення частини четвертої статті 64 ЦПК України, відповідно до якого про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви (а.с.15-16).

Враховуючи наведене, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі осіб, які не прибули у судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

09 грудня 2024 року Ананьївським районним судом Одеської області було задоволено позовну заяву у цивільній справі № 491/619/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, визначено місце проживання малолітніх дітей разом з батьком (позивачем), а також стягнуто витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу було залишено без розгляду у зв`язку з тим, що в позовній заяві представник позивача, зазначила «Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складаються з судового збору в розмірі 1211,20 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі попередньо 8000,00 гривень. Докази витрат позивача на послуги адвоката будуть подані до суду в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК.».

13 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1, - адвокат, Жовнер О.М., звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про здійснення розподілу судових витрат за результатами розгляду цивільної справи за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради.

Положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що представник позивача - адвокат, Жовнер О.М., звернулася до суду із заявою про стягнення судових витрат на правничу допомогу у передбачені положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України строки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закон № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 19 Закону № 5076-VI ).

В пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду в постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом в постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19 (провадження № 61-1970св21), від 09 листопада 2021 року у справі №648/2776/20 (провадження № 61-7641св21).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті за надання правничої допомоги адвокатом, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керувалися конкретними обставинами справи та фінансовим станом обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до пункту частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надала суду копії наступних документів: договору про надання правової допомоги № 28-ц від 19 липня 2024 року, укладеного між адвокатом Жовнер О.М. та ОСОБА_1 (а.с.3), протоколу узгодження вартості послуг (додаток 1 до договору № 28-ц від 19 липня 2024 року) (а.с.3 зворотний), акту виконаних робіт (додаток 2 до договору № 28-ц від 19 липня 2024 року) (а.с.4), квитанції до прибуткового касового ордеру від 12 грудня 2024 року (а.с.4 зворотний).

Проаналізувавши обсяг послуг, наданий адвокатом, а також подані нею документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, складності справи, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, часом, витраченим представником позивача на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягом наданих представником позивача послуг (безпосередня участь представника у судових засіданнях, подання інших процесуальних заяв), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, вважає що розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача, ОСОБА_1, - адвоката, Жовнер Оксани Миколаївни, задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Анатолівка Березівського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 02 грудня 2022 року органом видачі 5123; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженець м. Хорол Полтавської області; паспорт громадянина України сері НОМЕР_3 , виданий 15 квітня 2014 року Прилуцьким МВ УДМС України в Чернігівській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп..

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Копію додаткового рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Суддя Желясков О.О.

Додаткове рішення суду набуло законної сили „___"

Оригінал додаткового рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/619/24 Ананьївського районного суду Одеської області.