Ухвала

від 29.01.2025 по справі 136/5/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/5/22

Провадження №11-кп/801/51/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника - адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження № 42021022240000072 від 13.09.2021, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 15.01.2024, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням за ч. 3 ст. 368 КК України.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 29.10.2021 року на :

- шкіряне портмоне коричневого кольору із написом «Gloria», у якому знаходилось 3 (три) купюри Національного Банку України номіналом 500 грн. (серія УЗ 8888727, ХЗ 9815153, УГ 8752978), 1 купюра НБУ номіналом 200 грн. (серія СЕ 6837847) та 1 купюра номіналом 1 грн. (серія СГ 1733547), які поміщено у спецпакет № 0984211;

- мобільний телефон марки Xiaomi Redmi M2010G19SY в чохлі із ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 та ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 із сім-карткою за № НОМЕР_3 , а також банківську картку № НОМЕР_4 , які поміщені у спецпакет 0519354;

- грошові кошти у розмірі 5 000 (пять тисяч) доларів США купюрами по 100 доларів у загальній кількості 50 штук із серійним номером КВ14859854М, які поміщено разом із первинним упакуванням (прозорий файл із резинкою) у спецпакет № 0519357

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 29.10.2021 року на майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_5 , із забороною на його відчуження та розпорядження, а саме:

- земельну ділянку, площею 3,0685 га, із кадастровим номером - 0522210100:02:001:0463, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в м. Липовець, Вінницької області;

- 2/3 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що розташований в м. Липовець по вул. Шкільна, 3 Вінницької області;

- автомобіль марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_6 .

Речові докази, а саме : шкіряне портмоне коричневого кольору із написом «Gloria», у якому знаходилось 3 (три) купюри Національного Банку України номіналом 500 грн. (серія УЗ 8888727, ХЗ 9815153, УГ 8752978), 1 купюра НБУ номіналом 200 грн. (серія СЕ 6837847) та 1 купюра номіналом 1 грн. (серія СГ 1733547), мобільний телефон марки Xiaomi Redmi M2010G19SY в чохлі із ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 та ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 із сім-карткою за № НОМЕР_3 , а також банківську картку № НОМЕР_4 ухвалено повернути ОСОБА_8 .

Речові докази імітаційні грошові кошти у розмірі 5000 (п`ять тисяч) доларів США купюрами по 100 доларів у загальній кількості 50 штук із серійним номером КВ14859854М - ухвалено знищити.

встановив:

Досудовим розслідуванням ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він, згідно наказу голови Турбівської селищної ради від 04.02.2021 № 41 починаючи з 05.02.2021 року призначений на посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради з посадовим окладом згідно штатного розпису в порядку переведення Нападівської сільської ради. Вказаним наказом у відповідності до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» присвоєно 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування.

Наказом голови Турбівської селищної ради від 21.09.2021 №219 виконання обов`язків начальника відділу надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради на період відпустки начальника відділу ОСОБА_10 з 22.09.2021 по 24.09.2021 покладено на державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради ОСОБА_8 .

У відповідності до п. 4.З.1., 4.3.2., 4.3.3., 4.3.6. Положення про відділ надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради, затвердженого рішенням 1 сесії Турбівської селищної ради 8 скликання від 27.11.2020 №16, начальник вказаного відділу виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, тобто в силу ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 Примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.

Згідно п.2 Примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у ст.ст. 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Таким чином, ОСОБА_8 ,в силу займаної посади, а саме тимчасового виконання обов`язків керівника структурної одиниці органу місцевого самоврядування, а саме - відділу з надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради, являється суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Незважаючи на викладене, ОСОБА_8 , являючись особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» висловив вимогу та у подальшому отримав неправомірну вигоду за вчинення дій в межах компетенції за наступних обставин.

Так, 04.09.2021 ОСОБА_11 з метою представництва його інтересів під час державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 35,154 га, згідно договору оренди від 09.03.2020, надав ОСОБА_12 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13 .

Після цього, на початку вересня 2021 року, але не раніше 04.09.2021, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_12 на виконання вищевказаного юридичного документу та домовленості із ОСОБА_11 прибув до центру надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради для проведення реєстрації речового права на нерухоме майно та звернувся із вказаних питань до ОСОБА_8 , який на той момент являвся державним реєстратором вказаного відділу.

При спілкуванні із ОСОБА_8 з приводу проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 35,154 га згідно договору оренди від 09.03.2020 останній повідомив, що може виконати вказану реєстраційну дію у разі надання йому певної суми коштів у якості неправомірної вигоди без озвучення точної її суми та попросив ОСОБА_12 за допомогою месенджера «Viber» відправити йому наявні фотокопії документів для проведення їхнього аналізу та визначення точної суми неправомірної вигоди для себе. На вказану пропозицію ОСОБА_12 погодився та вчинив дії повідомлені йому ОСОБА_8 .

Після цього, 17.09.2021 ОСОБА_12 , діючи під контролем правоохоронних органів, в обідню пору доби, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, за попередньою домовленістю прибув у смт. Турбів до центру надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради та зустрівся із ОСОБА_8 з метою обговорення подальших дій щодо реєстрації нерухомого майна. При спілкуванні із ОСОБА_8 останній почав висловлювати ОСОБА_12 вимогу у наданні неправомірної вигоди спочатку у розмірі 3000 доларів США, після чого вказана сума збільшувалася та остаточно ОСОБА_8 було обумовлено надання йому 4000 доларів США. Після цього ОСОБА_12 передав ОСОБА_8 оригінал довіреності, наданої ОСОБА_11 на його ім`я, оригінал договору оренди землі б/н від 09.03.2020, копію наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 22.10.2018 №2-14042/15-18-СГ та копію паспорта, ідентифікаційного коду на ім`я ОСОБА_11 . Отримавши вказані документи, ОСОБА_8 повернувся на своє робоче місце центру надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради.

Наступного дня, у вечірню пору доби, точного часу не встановлено, на месенджер «Viber» мобільного телефону ОСОБА_12 надійшло повідомленню від ОСОБА_8 про те, що розмір неправомірної вигоди становитиме 5000 доларів США, у іншому випадку він відмовляється від проведення державної реєстрації наданого йому договору оренди земельної ділянки.

Після цього, 24.09.2021 ОСОБА_12 , діючи під контролем, правоохоронних органів, в обідню пору доби, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, за попередньою домовленістю прибув у смт. Турбів до центру надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради та зустрівся із ОСОБА_8 . При спілкуванні із ОСОБА_8 останній повідомив, що державна реєстрація речового права оренди на земельну ділянку площею 35,154 га згідно договору оренди від 09.03.2020 проведена та сказав проїхати ОСОБА_12 на власному автомобілі за ним, а сам сів за кермо автомобіля марки Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_6 та попрямував по дорозі, яка веде на виїзд із смт Турбів у напрямку м. Липовець. Перебуваючи на виїзді із смт. Турбів, ОСОБА_8 повернув на околицю та заїхав на вулицю Шевченка й зупинив свій автомобіль поблизу будинку під №144 після чого сказав ОСОБА_12 сісти до нього в автомобіль на переднє пасажирське сидіння. Після того, як ОСОБА_12 виконав вимогу останнього, ОСОБА_8 повідомив, що ним було виконано домовленість про державну реєстрацію нерухомого майна та передав разом із раніше наданими йому документами Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, у якому було зазначено, що 20.09.2021 о 17 год. 01 хв. 18 сек. ОСОБА_8 зареєстрував право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 0521480200:06:002:0188 строком на 25 років.

Після вчинення вказаних дій ОСОБА_8 також повідомив, що правових підстав для такої реєстрації не було і у разі проведення перевірки у нього можуть виникнути проблеми на роботі та вказав ОСОБА_12 покласти обумовлену суму коштів, яка згідно офіційного курсу НБУ станом на вказану дату становила суму 132636 грн у багажне відділення (бардачок), який знаходився спереду пасажирського сидіння, не перераховуючи їхньої суми. Вчинивши вказані дії, ОСОБА_12 покинув салон автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_6 , а ОСОБА_8 був затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст.208 КПК України, тим самим викритим у злочинній діяльності.

Таким чином ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 15 січня 2024 року ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано за пред`явленим обвинуваченням за ч. 3 ст. 368 КК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що мало місце: непроцесуальне складання протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення; завідомо штучна кваліфікація за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) з метою отримання можливості проведення негласних слідчих дій, що за умови належної кваліфікації за ч. 1 ст. 368 КК було б неможливим; як наслідок- визнання недопустимими усіх доказів, отриманих внаслідок проведення таких негласних слідчих дій; наявність провокації в отриманні неправомірної вигоди ОСОБА_8 зі сторони правоохоронних органів.

Не погоджуючись з виправдувальним вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 15 січня 2024 року стосовно ОСОБА_8 , прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 15.01.2024 року стосовно ОСОБА_8 за ч.3 ст. 368 КК у зв`язку із невідповідністю висновків суду першої інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушеннях вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуваннях закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки та конфіскацією усього майна.

Вимоги мотивує тим, що, на йому думку, є очевидним, що ОСОБА_8 міг задля маскування своєї злочинної діяльності залучити іншу особу, що у свою чергу не позбавило б можливості правоохоронних органів фіксувати її злочинні дії в межах даного кримінального провадження за відсутності про неї згадки у прийнятому від 13.09.2021 протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне.

Зазначає, що в своїй сукупності суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги будь-якого доказу сторони обвинувачення, як наслідок допустився помилки при встановленні відсутності у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК та ухвалив очевидно незаконне судове рішення, яке у відповідності до положень ст.ст. 409, 411, 412, 413 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підлягає скасуванню. Вказівка суду на безпідставність внесення відомостей до ЄРДР є необґрунтованою та такою, що не базується на вимогах закону.

Неспроможними є висновки суду про те, що прокурор під час внесення відомостей до ЄРДР умисно зазначив кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК, тобто як тяжкий злочин, з метою штучного створення підстав, визначених кримінальним процесуальним законом, для проведення НСРД, передбачених ч. 2 ст. 246 КПК.

На момент проведення НСРД існували достатні підстави для внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування щодо особи за ч. 3 ст. 368 КК, тобто у вчиненні тяжкого злочину, а тому відсутні порушення вимог ч. 2 ст. 246 КПК.

Разом з тим, при ухваленні вироку від 15.01.2024 та констатації відсутності у діях ОСОБА_8 ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК безпідставно не прийнято рішення про перекваліфікацію його дій на ч. 2 ст. 368 КК, яка передбачає відповідальність за одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такої особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, предметом якого була неправомірна вигоду у значному розмірі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просив її задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_14 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, виконавши вимоги ч.3 ст.404 КПК, дослідивши безпосередньо докази, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 1 ст. 404 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.129 Конституції України, норм КПК - основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності.

Положеннями ст.62 Конституції України та ст. 17 КПК передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Наведена норма процесуального закону вимагає від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності усіх зібраних у справі доказів, спів ставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу усіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом».Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2023 року у справі №204/647/20, від 29 серпня 2023 року у справі № 527/2011/15-к та ін.).

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. З цього приводу Верховним Судом неодноразово наголошувалось на тому, що докази на користь сторони захисту не можуть бути відкинуті виключно на тій підставі, що вони спростовуються доказами обвинувачення, оскільки у такому випадку однаково вірним буде висновок, що докази обвинувачення спростовуються доказами захисту (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 191/4689/19).

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2022 року у справі № 758/1780/17, у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17 та ін.).

Визнання особою вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 24 серпня 2022 року у справі №489/1653/19 та від 09 грудня 2021 року у справі №487/4245/18).

Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Апеляційним судом було частково задоволено клопотання прокурора щодо безпосереднього дослідження доказів. Було досліджено та надано належну правову оцінку доказам, викладеним у: (1) постанові про визначення підслідності та передачі матеріалів органу досудового розслідування (а.с. №76-77); (2) витягу з ЄРДР (а.с. №78); (3) постанові про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (а.с. №80); (4) протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) (а.с. №81-83); (5) доручені прокурора (а.с. №84); (6) матеріалах виконання доручення (а.с. №85-86); (7) супровідному листі із Турбівської селищної ради з додатками (а.с. №89-100); (8) протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.09.2021 (а.с. №103-108); (9) протоколі огляду місця події від 24.09.2021 (а.с. №111-112); (10) протоколі добровільної видачі та огляду речей та предметів (а.с. №113); (11) довіреності (а.с. №115); (12) договорі оренди (а.с. №116-121); (13) протоколі огляду речей (а.с. №142-144); (14) протоколі про результати контролю за вчиненням злочину (а.с. №153-154); (15) протоколі виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення негласної слідчої дії (а.с. №155-157); (16) протоколі про результати аудіо-, відео контролю за особою (а.с. №158-162); (17) постанові про скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації у кримінальному провадженні (а.с. №193-194); (18) постанові про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (а.с. №199-200); (19) постанові про створення та використання несправжніх (імітаційних) засобів (а.с. №201); (20) клопотанні про надання дозволу проведення НСРД (а.с. 203-204); (21) висновку експерта від 23.12.2021 № CE-19/102-21/16322-ФХД (а.с. №211-238); (22) ухвалу слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 15.09.2021 (a.c. №239-240).

Також під час судового розгляду було повторно допитано свідка ОСОБА_12 ..

Щодо належної реєстрації заяви про вчинення кримінального правопорушення, судом зазанчено, що протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, який датовано 13.09.2021 та складено о/у КР у Вінницькій області ДСР НПУ м-р п-ції Василем Куником не зареєстровано у вказаному підрозділі поліції, що може свідчити про не процесуальний спосіб його складання.

Разом з цим, вимоги до протоколу за наслідками проведення процесуальної дії визначені у ч. 3 ст. 104 КПК.

Незважаючи на викладене, судом першої інстанції не вказано, у чому саме полягає порушення порядку отримання вказаного доказу і яким чином це спричинило його недопустимість.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зі змісту витягу з ЄРДР по даному кримінальному провадженні слідує, що 13.09.2021 о 16 год 36 хв 31 с внесено відомості за фактом вимагання посадовою особою органу місцевого самоврядування неправомірної вигоди.

При цьому кримінальне провадження зареєстровано цього ж дня о 16 год 50 хв 02 с.

Враховуючи викладене, порушень вимог ст. 214 КПК у діях керівника Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_15 , або ж інших прокурорів апеляційний судом не виявлено.

Щодо допустимості відомостей, викладений у протоколі огляду місця події від 24.09.2021.

Стаття 237 КПК передбачає, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема в справі № 740/5066/15-к від 26 лютого 2019 року, справі № 266/4000/14-к від 19 березня 2019 року, справі № 380/157/14-к, оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені ст. 233, ч. 2 ст. 234 КПК.

Навіть якщо залишити осторонь питання недопустимості відомостей, викладених у протоколі огляду місця події від 24.09.2021 року з підстав фактичного проведення обшуку, доводи сторони обвинувачення про надання обвинуваченим ОСОБА_8 дозволу на огляд (обшук) належного йому автомобіля марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_6 - відеозапис проведення огляду місця події та протокол від 24.09.2021 року не містять у собі належного підтвердження надання ОСОБА_8 згоди на огляд (обшук) автомобіля.

Відповідно до вимог ст.13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку (ч. 3 ст. 233 КПК).

Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме - можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Сама лише наявність у протоколі огляду місця події від 24.09.2021 року вказівки про надання добровільної згоди ОСОБА_8 на проведення огляду місця події не підтверджує реальність такої згоди, адже зі змісту протоколу вбачається, що останній відмовився від його підписання.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к (провадження № 51-1173км18) зазначав, що для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду житла чи іншого володіння особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмової згоди.

Згідно з ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина;з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (абз. 5 п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 12 - рп/2011 від 20.10.2011).

Водночас КПК не містить положення про те, що будь - яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь - які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК).

З матеріалів справи вбачається, що з клопотанням про проведення огляду автомобіля прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, а тому апеляційний суд вважає вмотивованим висновок суду першої інстанції щодо визнання недопустимим доказом відомості протоколу огляду місця події від 24.09.2021 року.

Враховуючи, що висновок експерта (а.с.п. №№211-239) стосувався дослідження речових доказів, які були отримані під час огляду місця події, визнаного судом недопустимим доказом, тому судом обґрунтовано визнано недопустимим доказам відомості, викладені у висновку експерта, як такі, що є похідними від визнаного недопустимим огляду місця події від 24.09.2021 року.

Щодо наявності підстав для попередньої кваліфікації за ч. 3 ст. 368 КК як підстави для проведення НСРД

Згідно з п. 4 та 5 ч.5 ст. 214 КПК до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості щодо попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному проваджені розпочато на підставі заяви про вимагання неправомірної вигоди виконувачем обов`язків начальника відділу надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради ОСОБА_8 неправомірної вигоди за проведення держави реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Так, чинним законодавством установлено певні запобіжники від безконтрольного застосування НСРД як на рівні суб`єктів, що видають дозвіл на їх проведення, так і з огляду на тяжкість злочину, для розслідування якого на думку слідчого, прокурора, їх проведення є необхідним.

В постанові ККС ВС від 14 травня 2024 року, справа № 164/1293/17, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів нижчих інстанції про те, що до ЄРДР було внесено відомості про більш тяжкий злочин з метою створити формальні підстави для проведення НСРД. Відповідно до частин 1 та 2 статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення фундаментальних прав та свобод людини, зокрема внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Зазначалось, що якщо такий дозвіл отримано внаслідок штучного створення підстав для його отримання, проведення на його підставі відповідних слідчих дій також підпадає під правило цих положень процесуального закону.

В постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 756/8425/17 констатується порушення вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки суд не перевірив з врахуванням службових обов`язків особи, чи належить вона до осіб, дії, якої можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК, та чи не було внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК необґрунтованим і направленим на штучне створення умов для проведення НСРД з огляду на те, що ст. 246 КПК визначено надання дозволу на проведення НСРД у кримінальному провадженні лише щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.

Крім того, повторно допитаний під час апеляційного розгляду в якості свідка заявник - ОСОБА_12 повідомив, що підставою для звернення до поліції було пов`язане з озвученою ОСОБА_8 ціною оформлення землі, які ОСОБА_8 щоразу змінював.

Після цього він двічі приїздив до ОСОБА_8 з апаратурою, яку йому встановили працівники правоохоронних органів. Перший раз він приїздив і віддавав документи, а щодо реєстрації зв`язувався ще до оформлення доручення. Коли він приїхав з грошима, то ОСОБА_8 не було, бо він десь прибирав. Йому прийшлось їхати до ОСОБА_8 , де він забрав документи, а натомість за вказівкою ОСОБА_8 поклав гроші в бардачок автомобіля.

Аналізуючи надані ОСОБА_12 покази, апеляційний суд звертає увагу на їх суперечність матеріалам справи, зокрема, викладеним у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 01.10.2021 року.

З аудіо- та відео контролю 24.09.2021 вбачається, що о 13 год. 10 хв. 05 с. ОСОБА_12 під`їхав до смт Турбів Вінницького району по вул. Миру 147, на парковку автомобілів, де зустрівся з ОСОБА_8 з метою передачі останньому грошових коштів за реєстрацію договору оренди. ОСОБА_8 сказав, що їде прибирати в парк й що він поїде, а ОСОБА_12 за ним.

О 13 год. 12 хв. 12с. ОСОБА_12 та ОСОБА_8 вирушили із вище вказаної автомобільної стоянки та направились у напрямку м. Липовець, де і відбулась передача неправомірної вигоди.

Вищевикладене спростовує доводи ОСОБА_12 щодо відсутності ОСОБА_8 на місці їх зустрічі, адже відомості аудіо- та відео контролю від 24.09.2021 підтверджують, що у місце, де відбулась передача грошей, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 їхали на автомобілях разом, що суперечить показанням власне самого ОСОБА_12 .

Крім того, суд першої інстанції звертав увагу на те, що твердження стосовно значної суми за послуги по реєстрації, яку озвучив ОСОБА_8 як причини звернення в правоохоронні органи є неправдивим, оскільки про відповідний розмір неправомірної вигоди вони вже домовлялись після подачі ОСОБА_12 заяви в правоохоронні органи.

Апеляційний суд звертає окрему увагу на несправжні (імітаційні) засоби, які використовувались у даній справі.

Так , стороною обвинувачення вказувалось на те, що виготовлення несправжніх (імітаційних) банкнот мотивоване отриманням від свідка ОСОБА_12 показань про те, що ОСОБА_8 вимагає неправомірну вигоду у вигляді 2000-3000 доларів США, у свою чергу бюджет Вінницької обласної прокуратури та УСР Вінницької області ДСР НП України не закладено витрати на вказані цілі. (т.2 а.с. №№85-86).

Згідно обвинувачення, викладеного у пункті 1 ухвали, вбачається, що вперше вимога надання неправомірної вигоди була озвучена обвинуваченим ОСОБА_8 17.09.2021 року: спочатку у розмірі 3000 доларів США, потім озвучено суму у розмірі 4000 доларів США. Наступного дня на месенджер «Viber» мобільного телефону ОСОБА_12 надійшло повідомленню від ОСОБА_8 про те, що розмір неправомірної вигоди становитиме 5000 доларів США.

Те, що обвинувачений ОСОБА_8 вперше озвучив суму неправомірної вигоди щонайменше після 15.09.2021 вказує й те, що у постанові про проведення контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту, яка датована тим же днем, що й про створення та використання несправжніх (імітаційних) засобів (15.09.2021) зазначалось: «Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було допитано у якості свідка ОСОБА_16 , який повідомив, що ОСОБА_8 за проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки вимагає у нього неправомірну вигоду без озвучення на даний час точної її суми».

Стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_12 повідомлення про зміну розміру неправомірної вигоди до 5000 доларів США. Однак, навіть якщо припустити отримання ОСОБА_12 такого повідомлення, залишається незрозумілим, яким чином вперше озвучені 17.09.2021-18.09.2021 ОСОБА_8 вимоги щодо надання неправомірної вигоди та їх розмір можуть слугувати мотивацією для винесення постанови про створення та використання несправжніх (імітаційних) засобів від 15.09.2021, тобто щонайменше за два дні до першого озвучення розміру неправомірної вигоди.

Крім того, у протоколі про виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення негласної слідчої дії зазначалось, що оперуповноважений УСР у Вінницькій області ДСР НП України майор поліції ОСОБА_17 , на підставі вищезгаданої постанови про створення несправжніх (імітаційних) засобів від 15.09.2021 склав протокол про те, що 22.09.2021 на підставі листа УСР у Вінницькій області ДСР Національної поліції України № 3624/55/101/02-2021 від 21.09.2021, було отримано в ДСР Національної поліції України несправжні (імітаційні) засоби в загальній сумі 5000 (п`ять тисяч) доларів США.

Незрозумілим, чим обумовлене отримання в ДСР Національно поліції України несправжніх (імітаційних) засобів саме у розмірі 5000 (п`яти тисяч) доларів США, адже у зазначеній постанові від 15.09.2021 року, на підставі якої надавались несправжні (імітаційні) засоби, була відсутня будь-яка вказівка щодо кількості банкнот, яка буде необхідною для надання її у якості неправомірної вигоди обвинуваченому ОСОБА_8 ..

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно вказано на те, що фактично штучна кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК мала наслідком створення можливості для правоохоронних органів проводити безпідставно негласні слідчі розшукові дії, що було б апріорі неможливим за умови надання належної правової оцінки обставинам можливого кримінального правопорушення та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Оскільки можливість проведення негласних слідчих дій в нетяжких злочинах не передбачена КПК, всі відомості отримані внаслідок таких негласних слідчих дій судом першої інстанції не приймались, оскільки вони є недопустимими доказами.

Також судом було визнано недопустимими докази, отримання яких пов`язане з дослідженням доказів, отриманих внаслідок недопустимих слідчих та негласних слідчих дій згідно концепції «плодів отруєного дерева».

Крім того, в зв`язку з вищевикладеним, апеляційний суд вважає недопустимим доказом обставини, які містяться в показаннях свідка заявника ОСОБА_12 в частині його показань, які стосуються проведення НСРД, оскільки він був учасником проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які судом визнано недопустимими доказами.

Загальна оцінка апеляційного суду на предмет наявності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК

Згідно частини першої статті 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення є абстрактною теоретичною конструкцією і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.

Статтею 368 КК передбачено відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Що стосується вимагання неправомірної вигоди. Зі змісту матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_12 звертався до обвинуваченого ОСОБА_8 саме як до державного реєстратора. У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зазначалось, що 20.09.2021 о 17 год. 01 хв. 18 сек. ОСОБА_8 зареєстрував право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 0521480200:06:002:0188 строком на 25 років. У свою чергу, виконання на час відпустки начальника відділу надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради обов`язків начальника відділу було покладено на ОСОБА_8 з 22.09.2021 по 24.09.2021, тобто через два дні з моменту використання наданого ОСОБА_8 службового становища.

Апеляційний суд вважає небезпідставними доводи захисника ОСОБА_14 з приводу того, що у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.09.2021 року зазначалась посада ОСОБА_8 - в.о. начальника відділу надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради (тобто - службової особи, яка займає відповідальне становище). Згідно встановлених обставин справи, ОСОБА_8 з 05.02.2021 було призначено на посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг Турбівської селищної ради. Посаду в.о. начальника відділу ОСОБА_8 обіймав на період відпустки начальника - з 22.09.2021 по 24.09.2021.Тобто, заявником у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення вказав посаду, на якій ОСОБА_8 перебуватиме у майбутньому. Ця обставина не може залишитись поза увагою апеляційного суду .

Прокурор у апеляційній скарзі наголошував на тому, що ініціативна у визначенні розміру неправомірної вигоди виходила від самого ОСОБА_8 , а ОСОБА_12 після початку досудового розслідування, діючи під контролем правоохоронних органів, лише «приєднався» до злочинного умислу хабар отримувача, не вчиняючи при цьому жодного впливу на останнього.

Зазначав, що вказані обставини підтверджуються не тільки показаннями ОСОБА_12 та отриманими матеріалами НСРД, передбачених ст.ст. 260, 271 КПК, а й показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_8 , який фактично вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав частково. Тобто фактично ОСОБА_8 не заперечував фактичних обставин кримінального провадження, у тому числі і того, що ініціатива отримання неправомірної вигоди, йшла від нього. На стадії судового розгляду стороною захисту лише оспорювалась правова кваліфікація дій ОСОБА_8 , при цьому на належність та допустимість усіх чи окремих доказів прокурора увага не акцентувалась. Таким чином суд першої інстанції безпідставно прийшов до переконання про провокацію дій ОСОБА_8 , як наслідок необґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок.

Враховуючи визнання доведеним недопустимість доказів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд апеляційної інстанції зазначає, що у такому разі відсутні допустимі докази, які б вказували на наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_8 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК. Розгляд питання щодо наявності провокації злочину за відсутності в діях обвинуваченого обов`язкових ознак кримінального правопорушення позбавлений сенсу, тому апеляційний суд не вважає за необхідне розглядати ці доводи апеляційної скарги прокурора ,та надавати їм оцінку.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторони захисту (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (справа «Ван де Гурк проти Нідерландів»), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (справа «Болдеа проти Румунії»).

Як вказував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі № 1-31/2011, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків № 5 від 29 червня 1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно частини 1 ст. 411 КПК, cудове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру (ч. 2 ст. 411 КПК).

Дослідженні в судовому засіданні докази, які було отримано в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, докази, похідні від таких НСРД та огляд місця події від 24.09.2021 судом визнано недопустимими доказами внаслідок неналежного процесуального порядку їх отримання, а інші докази по даному кримінальному провадженні є недостатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК.

Спираючись на викладене вище у цій ухвалі, апеляційний суд вважає доведеним, що ухвалений судом першої інстанції виправдовуваний вирок від 15 січня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 є обґрунтованим та вмотивованим, відповідає КПК та закону в цілому.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, чи інших порушень, які б стали підставою для скасування чи зміни судового рішення, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.117, 376, 405, 407, 419 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 ,- залишити без задоволення.

Вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 15.01.2024 відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4