Постанова

від 30.01.2025 по справі 953/6962/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/6962/24 Головуючий суддя І інстанції Броницька М. В.

Провадження № 22-ц/818/1030/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про розірвання шлюбу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30січня 2025року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів колегії: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Хлопова Андрія Володимировича про надання строку для примирення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Хлопова Андрія Володимировича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просила розірвати шлюб, зареєстрований між ними 20.09.2014 Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1238.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для розірвання шлюбу є відсутність спільних інтересів, наявність різних поглядів на життя, втрата почуття любові та поваги один до одного. Спільного господарства сторони не ведуть. Шлюб фактично припинив існування. Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, у зв`язку з чим вона наполягає на його розірванні.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2024 року позов задоволено.

Шлюб, зареєстрований 20.09.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області актовий запис №1238 розірвано.

Після розірвання шлюбу позивачу повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Хлопов А.В. посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить рішення скасувати та надати скаржнику і позивачу строк для примирення.

Вказує, що під час розгляду справи відповідач не був повідомлений про розгляд справи і був позбавлений можливості висловити свої заперечення щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

Зауважує, що у відповідача є бажання примиритись із позивачем, окрім цього вказує що подружжя має доньку, а суд повинен вживати заходів щодо примирення подружжя.

Від ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції надійшла заява, в якій вона заперечує проти надання строку на примирення та вказує, що оскільки довгий час сторони не проживають разом та примирення вже не можливе. Наполягає на розірванні шлюбу.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що сторони по справі не мають намір зберігати шлюб, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представниці заявника - колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно дост.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 20.09.2014, актовий запис № 1238, вчинений Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, про що видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 4).

У шлюбі в сторін народилась донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1052, вчинений 09.09.2016 Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, про що Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільногостану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області 09.09.2016 видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 7).

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про надання строку для примирення, яке судом першої інстанції задоволено не було.

Колегія суддів не вбачає достатніх підстав для надання такого строку, оскільки у апелянта була реальна можливість примиритися з позивачкою заради збереження шлюбу, але ніяких відомостей щодо вчинення конкретних заходів зі своєї сторони та згоду позивачки на досягнення такого примирення до суду апеляційної інстанції не надано. На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції з часу подання позову минуло більше шести місяців, ніяких відомостей про те сторони примирилися, або що така пропозиція відповідача про примирення надійшла до позивачки та вона прийняла його до розгляду, - до суду апеляційної інстанції не надано. Навпаки, позивачка у відповідь на висловлену у апеляційній скарзі клопотання відповідача надати строк на їх примирення висловила свою незгоду. Тому, за відсутності відповідної згоди зі сторони позивачки колегія суддів не вбачає необхідних та достатніх підстав надавати строк на примирення подружжя, враховуючи категоричне заперечення позивача проти цьго, відсутність взаєморозуміння та навіть спілкування між сторонами.

Згідност. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно дост. 110 СК Українипозов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя

Встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, тому відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2ст. 112 СК Українисуд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2ст. 114 СК Україниу разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3ст. 115 цього Кодексудокументом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що сторони припинили подружні стосунки. Позивач не бажає надалі перебувати у цьому шлюбі, а збереження сім`ї суперечить її інтересам.

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завданняСК Українищодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.

Відповідно дост. 109 СК Українишлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно п. 10 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно дост. 112 СК Українисуд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність спільних дітей, та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4ст. 56 СК Українипередбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, вказує що не бажає продовжувати подружнє життя з відповідачкою. На підставі цього, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Колегія суддів з огляду на вищевикладене, знаходить необґрунтованим та безпідставним посилання скаржника в апеляційній скарзі про можливість зберегти шлюб, зважаючи на відсутність навіть спілкування між сторонами.

Згідно зістаттею 111 СК Українисуд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивачки і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову про розірвання шлюбу, оскільки такий шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім`ї сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до того, що відповідач не погоджується із розірванням шлюбу з позивачем, оскільки має на меті зберегти шлюбні відносини.

Слід зазначити, що незгода відповідача з розірванням шлюбу не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, які мають виключно добровільний характер з обох сторін, і не може бути примушений до їх збереження.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи, проте повістка була повернута з зазначення «За закінченням терміну зберігання».(а.с.27-28).

Матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 копії позовної заяви.

Таким чином відповідач, не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило права останнього на своєчасне подання відзиву на позов та прийняття участі у справі.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 3ст. 376 ЦПК Українипорушення норм процесуального праває обов`язковою підставою для скасування судового рішеннясуду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду(у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи встановлений апеляційний судом факт неналежного повідомлення місцевим судом відповідача про дату, час і місце розгляду справи, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хлопова Андрія Володимировича задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 20.09.2014 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1238 - розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці повернути дошлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 10 лютого 2025 року.

Головуючий суддя В.Б.Яцина

Судді колегії Ю.М. Мальований

О.Ю.Тичкова.