Постанова

від 28.01.2025 по справі 914/803/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа №914/803/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Хом`як Х.

за участю представників учасників справи:

представник позивача не з`явився;

представник відповідача не з`явився;

представник третьої особи не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» від 04.10.24 (вх. № 01-05/2805/24 від 07.10.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 (суддя Іванчук С.В. повний текст рішення складено 04.09.2024 року)

у справі № 914/803/24

за позовом: Приватного підприємства «Айслаг», м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд», с. Оброшине, Львівського району, Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендіс Інвестментс»

про: стягнення коштів в сумі 1122191,00 грн.,

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Приватне підприємство «Айслаг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендіс Інвестментс», участі уповноважених представників в судове засідання 28.01.2025 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

17.01.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» поступило клопотання про розгляд справи без його участі.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, наявність клопотання позивача про розгляд справи без його участі, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Приватного підприємства «Айслаг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» про стягнення заборгованості в сумі 1122191,00грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням третьою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендіс Інвестментс») умов укладеного 06.07.2021 між Приватним підприємством «Айслаг» (позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Перфект Буд» (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендіс Інвестментс») договору поставки №191 в частині здійснення розрахунків.

При цьому, 01.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» (відповідач) та Приватним підприємством «Айслаг» було укладено договір поруки №191-П, відповідно до якого ТОВ «Стильльвівбуд» поручається перед кредитором- ПП «Айслаг» за виконання обов`язку боржником - ТОВ «Перфект Буд» щодо своєчасної оплати поставлених товарів за основним договором поставки №191 від 06 липня 2021 року на суму 1 212 191,00грн.

Так, відповідно до пункту 4.2. договору поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, передбачені за основним договором, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту пред`явлення вимоги кредитором. Вимога пред`являється усно або електронною поштою, факсом, тощо.

На виконання пункту 4.2 договору поруки 12.01.2024 року позивач скерував на адресу відповідачу лист-вимогу про оплату заборгованості, однак, на момент звернення до суду, борг в розмірі 1 122 191,00 грн не сплачений.

Відповідач частково виконав взяті на себе згідно договору поруки №191-П від 01.09.2022 року зобов`язання, сплативши 22.08.2023 року 40000,00 грн. та 26.09.2023 року 50000,00 грн..

Окрім того, згідно заяви за вх. № 2349/24 про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем частково сплачено заборгованість у загальному розмірі 600 000,00грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 522 191,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 у справі №914/803/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» на користь Приватного підприємства «Айслаг» 522 191,00 грн. основного боргу та судовий збір в розмірі 7 832,87грн.

Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо. Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення заборгованості за договором до відповідача як поручителя.

Так, на виконання умов договору поруки № 191-П від 01.09.2022 відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар в загальному розмірі 690000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 522 191,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» подано апеляційну скаргу від 04.10.24 (вх. № 01-05/2805/24 від 07.10.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 у справі №914/803/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порущено норми процесуального права, оскільки скаржник не був належно повідомлений судом про час та дату судових засідань.

Звертає увагу суду, що, враховуючи норми ЦК України, позивачем повинен був бути пред`явлений позов як до поручителя, так і до боржника, які, на думку апелянта, повинні спільно відповідати за невиконання зобов`язань боржником у рівних частинах.

Приватним підприємством «Айслаг» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить суд залишити її без задоволення.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б та Орищин Г.В..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» від 04.10.24 (вх. № 01-05/2805/24 від 07.10.2024) залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 року у справі №914/803/24 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» від 04.10.24 (вх. № 01-05/2805/24 від 07.10.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 у справі №914/803/24, розгляд справи призначено на 10.12.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 розгляд справи відкладено на 28.01.2025.

У судовому засіданні 28.01.2026 прийнято постанову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

06.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перфект Буд» (ТОВ «Лендіс Інвестментс», третя особа, покупець) та Приватним підприємством «Айслаг» (Позивач, Постачальник) укладено договір поставки № 191 (договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (надалі Товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які підписуються сторонами.

Поставка товару (кожної окремої партії) здійснюється автомобільним транспортом на умовах наступних базисів: EXW, СРТ, якщо інше не передбачено домовленістю сторін (п. 4.1 договору).

За умовами п. 4.5 договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Замовлення передається покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін. Підтвердженням факту подання покупцем та отримання постачальником заявки є накладна, підписана сторонами. Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на момент поставки асортименту і кількості товару у постачальника. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає цінність, а накладна, що свідчить про погодження сторонами асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості відповідної партії товару, стає невід`ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється протягом десяти днів з моменту прийняття заявки або в строки, погоджені сторонами при прийняті заявки.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець має право здійснити попередню оплату замовленого товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника або повну/часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Згідно з п. 5.2 договору у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5 1 даного договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов`язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п. 5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

За приписами п. 5.3 договору покупець зобов`язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження, вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Відповідно до п. 5.9 договору покупець здійснює оплату за товар за цінами, визначеними у накладних на відвантаження та/або рахунках, оформлених у відповідності до замовлень покупця.

Згідно із п. 6.2 договору передача товару здійснюється в пункті поставки, визначеному за домовленістю сторін. Товар вважається переданим від продавця покупцеві в момент підписання уповноваженими представниками сторін відповідних накладних на відвантаження товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних.

За приписами п. 6.3 договору товар передається покупцю частинами - партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.

Підпунктом 6.5.1 договору встановлено право постачальника вимагати сплати встановленої ціни за товар відповідно до умов цього договору.

За умовами пп. 6.7.2 договору покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір складений в двох примірниках, по одному для кожної сторони, набирає чинності з моменту ного підписання і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань.

Договір поставки № 191 від 06.07.2021 підписано обома сторонами, скріплено їх печатками та копія договору долучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору позивач поставив, а третя особа прийняла товар згідно накладних на відвантаження палива №000360 від 22.02.2022 на суму 323550,00грн., №000481 від 25.03.2022 на суму 436581,00грн., № 000582 від 02.05.2022 на суму 476000,00грн.

Покупець - третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Перфект Буд» (ТОВ «Лендіс Інвестментс») за поставлений товар згідно вказаних накладних оплату у розмірі 1 236 131,00 грн. не здійснив.

01.09.2022 між Приватним підприємством «Айслаг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» (поручитель) укладено договір поруки №191-П (договір поруки) у відповідності до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку боржником щодо своєчасної оплати поставлених товарів за основним договором поставки №191 від 06 липня 2021 року (надалі іменується Основний Договір) (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2 договору поруки у разі порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

За приписами п. 2.1 договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №191 від 06 липня 2021 року, укладений між кредитором і боржником (з додатковими угодами, додатками, що є невід`ємними частинами договору) укладеними між кредитором (в основному договорі іменується «Постачальник») та боржником (в основному договорі іменується «Покупець».

Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником грошового зобов`язання за основним договором на суму 1 212 191,00 грн (один мільйон двісті дванадцять тисяч сто дев`яносто одна грн. 00 коп.).

Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов`язку за основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

За приписами п. 4.2 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, передбачені за основним договором, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту пред`явлення вимоги кредитором. За умовами п. 6.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2024 року.

Договір поруки підписано обома сторонами, скріплено їх печатками та копія договору долучена до матеріалів справи.

На виконання договору поруки відповідач сплатив 90000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1043 від 22.08.2023 на суму 40000,00 грн. з призначенням платежу «За ПММ, зг. дог. № 191-П від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 6666,67 грн.» та платіжною інструкцією № 1147 від 26.09.2023р. на суму 50000,00 грн. з призначенням платежу «За ПММ, зг. дог. № 191-П від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 8333,33 грн.».

12 січня 2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 04 про виконання грошового зобов`язання на суму 1212191,00 грн., та просив в дводенний термін з дня отримання даної вимоги перерахувати відповідні кошти.

Докази надіслання вказаної вимоги, а саме копії опису вкладення, поштової квитанції № 4300603926011 від 12.01.2024.та поштової накладної № 4300603926011 від 12.01.2024 долучені до матеріалів справи.

Відповідно до інформації з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» з трек-номером 4300603926011 вимогу вручено відповідачу 16.01.2024р.

Після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 600 000,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1902 від 07.06.2024 на суму 59 440,00 грн. з призначенням платежу «За ПММ, зг. дог. № 191 -П від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 9906,67 грн», № 1900 від 06.06.2024р. на суму 140 560,00 грн. з призначенням платежу «За ПММ, зг. дог. № 191 -П від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 23426,67 грн», № 1901 від 06.06.2024р. на суму 200 000,00 грн. з призначенням платежу «За ПММ, зг. дог. № 191 -П від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 33333,33 грн», № 1884 від 05.06.2024р. на суму 200 000,00 грн. з призначенням платежу «За ПММ, зг. дог. № 191 -П від 01.09.2022р. в т.ч. ПДВ 20% 33333,33 грн», копії яких додано позивачем до заяви за вх. № 2349/24 про зменшення розміру позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Враховуючи, що в суді першої інстанції обставини укладення та чинності договору поставки № 191 від 06.07.2021 не оспорювались, як і сума заборгованості за даним договором, що становить 522 191, 00 грн., на підставі положень частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, звертаючись з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що, враховуючи норми ЦК України позивачем повинен був бути пред`явлений позов як до поручителя, так і до боржника, які, на думку апелянта, повинні спільно відповідати за невиконання зобов`язань боржником у рівних частинах.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині першій статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, місцевий господарський суд встановив, що 01.09.2022 між Приватним підприємством «Айслаг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» (поручитель) укладено договір поруки №191-П (договір поруки), у відповідності до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку боржником щодо своєчасної оплати поставлених товарів за основним договором поставки №191 від 06 липня 2021 року (надалі іменується Основний Договір) (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2 договору поруки у разі порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

За приписами п. 2.1 договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №191 від 06 липня 2021 року, укладений між кредитором і боржником (з додатковими угодами, додатками, що є невід`ємними частинами договору) укладеними між кредитором (в основному договорі іменується «Постачальник») та боржником (в основному договорі іменується «Покупець».

Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником грошового зобов`язання за основним договором на суму 1 212 191,00 грн (один мільйон двісті дванадцять тисяч сто дев`яносто одна грн. 00 коп.).

Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов`язку за основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Отже, як законом, так і договором прямо передбачений солідарний обов`язок боржника та поручителя..

Солідарна відповідальність це відповідальність кількох боржників перед одним кредитором. При цьому у кредитора є право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі, або частковому від усіх боржників одночасно, або від когось одного.

Відповідно до частини першої статті 541 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов`язання. Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основний з яких зазначено в частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 198/305/15-ц.

Вищенаведені норми закону спростовують твердження скаржника про обов`язок покладення відповідальності за сплату суми боргу солідарно як на поручителя, так і на боржника, оскільки це є право кредитора звертатись з вимогою про стягнення коштів солідарно чи до будь-кого з боржників окремо.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Щодо неналежного повідомлення скаржника про хід розгляду справи в суді та дат і часу судових засідань судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 (заява № 23805/94) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами".

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 2 частини першої та пунктом 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, за час розгляду справи місцевий господарський суд надсилав відповідачу судову кореспонденцію, яка згідно інформації на сайті «Укрпошти» була отримана ним. Зокрема поштове відправлення № 0600904880270 з ухвалою суду про відкриття провадження вручено 03.04.2024 особисто. Ухвала суду від 23.04.2024, що направлялась відповідачу з відправленням №0600913228224 також вручена особисто 09.05.2024. Така ж ситуація з направленими відповідачу відправленнями № 0600923108413 (відкладення розгляду справи на 02.07.2024), 0600938254882 (відкладення розгляду справи на 16.07.2024), 0600943185465 (відкладення розгляду справи на 03.09.2024), 0600959140836 (рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2024).

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, так як ухвали суду були направлені на юридичну адресу останнього (81115, Львівська область, Львівський район, с. Оброшине, вул. Самбірська, 84), і були вручені особисто за вказаною адресою. Позовна заява та додані до неї документи також були направлені на юридичну адресу відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 тощо).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Окрім того, відповідно до абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України щодо обов`язку юридичних осіб зареєстрованих за законодавством України, зареєструвати електронні кабінети викладена в новій редакції Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи" від 19.10.2023 №3424-IX (далі - Закон №3424), який набув чинності 04.11.2023.

Дана редакція передбачає, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Тобто, з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 ч.6 ст.6 ГПК, внесених законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет.

Враховуючи наведене, на ТОВ «Стильльвівбуд» було покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет ще у 2023 році, однак скаржник не виконав вказаної вимоги закону вчасно.

Відповідно до абз.3 ч.7 ст.42 ГПК суд, направляючи такому учаснику справи (який відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його) судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІКС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Колегія суддів констатує, враховуючи обставини справи, що відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ГПК, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи господарського процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №752/11445/22, від 01.02.2024 у справі №520/11344/23, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 (з урахуванням відмінностей у змісті процесуальних кодексів).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у cправі № 908/3731/23.

Окрім того, ухвали та рішення суду у справі № 914/803/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань.

Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стильльвівбуд» від 04.10.24 (вх. № 01-05/2805/24 від 07.10.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 у справі №914/803/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржниками.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 10.02.2025.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.