Постанова

від 29.01.2025 по справі 914/3147/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа №914/3147/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від апелянта-боржника: Лобачев О.О.;

від позивача-стягувача: Салоїд С.О.;

від відповідача: не з`явився;

від приватного виконавця: Пиць А.А.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 12.09.2024,

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.08.2024, в складі судді Козак І.Б., м. Львів,

з розгляду подання приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Рей" про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Рей" ОСОБА_1 ,

у справі №914/3147/23

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сівермонд",

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Рей"

про стягнення заборгованості за договором поставки №3/12.2021 від 20.12.2021 на суму 2 495 243,19 грн.

Судове засідання проводилося в режимі відеконференції.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст подання приватного виконавця

29.08.24 приватний виконавець Пиць А.А. звернувся до Господарського суду Львівської області з поданням, в якому просить тимчасово обмежити керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР РЕЙ» громадянина України - ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчому документу, що перебуває на виконанні в приватного виконавця.

В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на те, що під час вчинення виконавчих дій ним вжито всіх передбачених законодавством заходів для примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області суду від 19.03.2024, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Амбер Рей" ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду; ОСОБА_1 як керівник товариства ухиляється від вимог приватного виконавця, не з`являється на виклики, заборгованість не сплачена, на виявлених рахунках відсутні кошти для покриття боргу, транспортних засобів чи іншого майна боржника не виявлено.

Посилається на те, що вчинені приватним виконавцем дії з розшуку майна, коштів ТОВ «АМБЕР РЕЙ», накладення арешту на майно, не дали результату.

З цих підстав, запропонований захід буде ефективним та є єдиним способом спонукати керівника боржника ОСОБА_1 виконувати рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та мотиви

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.08.2024 року подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР РЕЙ» - ОСОБА_1 задоволено та тимчасово обмежено керівника боржника товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР РЕЙ», громадянина України - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчому документу №74874898, що перебуває на виконанні в приватного виконавця Пиць А.А.

В обгрунтування задоволення подання приватного виконавця суд константує наявність виконавчого провадження, вжиття заходів вчинених приватним виконавцем з метою виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2024 у справі №914/3147/23 та ухилення боржника від виконання рішення суду.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

До Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 04.12.24 надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.08.2024, у справі 914/3147/23.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.08.2024 скасувати як безпідставну та прийняти рішення про відмову в задоволенні подання приватного виконавця Пиця А.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України йому як фізичній особі.

Як унормовано статтею 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи,(а не юридичної особи), яка є боржником за невиконаним ним судового рішення, на строк до повного виконання такого.

Право на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань (пункт 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України").

За змістом листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", де однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Вважає, що доведення факту ухилення боржника від виконання рішення суду покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Проте, приватний виконавець не повідомив Суд, що постанова про відкриття виконавчого провадження та виклики до боржника не надходили.

Адреса Боржника, як юридичної особи, фактично є адреса реєстрації ОСОБА_1 як керівника, проте в даному помешканні він володіє тільки 1/4 частиною, а проживає за іншою адресою. Враховуючи це, відсутні дані про надходження йому листів.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Покликається апелянт на Конвенцію основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права та інші.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 року Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною 2 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-трете, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

З урахуванням вищевикладеного та обставин справи вважає апелянт, що обмеження не відповідають всім наведеним критеріям, оскільки відсутність майна та суми коштів на рахунках не свідчить про вчинення боржником свідомих дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Судом першої інстанції не враховано, що боржником за наказом Господарського суду Львівської області від 19.03.2024, справа № 914/3147/23 є юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Амбер Рей», а судом задоволено подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Рей" Лобачева О.О

У судовому засіданні, апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити, а приватний виконавець, стягувач заперечили доводи апеляційної скарги як необгрунтовані. Просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача не з`явився.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2024 у справі №914/3147/23 позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРМОНД» задоволено повністю. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер Рей» (адреса: вул.Петлюри, б.17, кв.81, м.Львів, 79021, ідентифікаційний код 42499107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівермонд» (адреса: вул.Гребінки, б.89, м.Чернігів, 14021, ідентифікаційний код 41017870) 1052100,00 грн боргу (попередньої оплати), 778 150,45 грн пені, 302 378,55 грн інфляційних втрат, 362 614,19 грн. 20% річних, 37428,65 грн, 5000,00 грн. судового збору.

На примусове виконання вказаного рішення судом 16.04.2024 видано наказ.

26.04.2024 року приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №74874898 на виконання

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що закон передбачає юридичні наслідки у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Так судами встановлено, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем у відповідності до вимог Закону «Про виконавче провадження» вчинялися наступні дії з виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.04.2024 за номером №74874898.

16.04.2024 року приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів боржника №74874898 та скеровано до АТ КБ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк", АТ "ОКСІ Банк", АТ "ТАСкомбанк", АТ "Райффайзен Банк", ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк", АТ "АКБ Львів", АТ "КРЕДОБАНК", АТ "ОТП Банк", АТ "Ідея Банк", АТ "Агропросперіс Банк", АТ "Укрссиббанк", АТ "Банк Авангард", АТ "Банк Альянс", АТ "Сенс Банк", АТ "Альтбанк", ПАТ АБ "Південний", АТ "Державний ощадний банк України" для виконання та сторонам до відома.

Відповідно до сформованої інформаційної довідки №392709776 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕР РЕЙ" - інформація відносно боржника відсутня.

Згідно відповіді №11-13-0.2-2785/2-24 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області наданої на запит приватного виконавця, - у боржника на праві власності відсутні земельні ділянки.

Згідно відповіді на запит №216478123 від 23.07.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів - інформація відсутня.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником майно не зареєстровано.

Згідно з довідкою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник не володіє цінними паперами.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належних до виконання зобов`язань в повному обсязі або частково.

Перевіряючи доводи апелянта, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 зазначеного Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Скаржник вважає, що приватний виконавець не дотримувався вимог щодо доведення факту ухилення ним виконання рішення господарського суду Львівської області, а тому подання є безпідставним.

Стягувач послідовно у своїх доводах, зокрема, вказує, що із моменту перерахування коштів боржнику останній не поставив товар, а кошти отриманні від стягувача використав не за призначенням та не вжив жодних дій для виконання рішення суду.

Судом встановлено, що приватний виконавець вчиняв заходи щодо виклику керівника боржника з метою з`ясування причин невиконання наказу суду у цій справі; проте керівник боржника в особі ОСОБА_1 жодних дій для виконання рішення суду не вчиняв, а лише покликався на неможливість виконання рішення суду із-за відсутності коштів та майна, проте не пояснив використання коштів стягувача не за призначенням, та відсутності факту закупівлі товару для поставки стягувачу.

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У зв`язку з цим, обставини встановлені в цій справі свідчать проте, що Лобачев О.О. як керівника боржника свідомо не виконував належних до виконання зобов`язань з повернення коштів, і ці дії приватним виконавцем кваліфіковано правильно як бездіяльність боржника.

А тому відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець вправі звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження щодо ОСОБА_1 як керівника боржника ТОВ «Амбер Рей» за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості. Чим спростовано доводи апеляційної скарги, що боржником є ТОВ «Амбер Рей», а тому до ОСОБА_1 , як керівника боржника не можуть бути застосовані вищезазначені обмежувальні тимчасові заходи, оскільки розуміння апелянта не відповідає вимогам законодавства.

Окрім того, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України» право громадянина України на виїзд з України чітко встановлені обмеження у випадку, коли особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 року Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною 3 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-трете, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Протоколу № 4 від 16.09.1963 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Відповідно до ч. 3 вказаної статті на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Тому, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то таке обмеження відповідає критеріям Європейської Конвенції, бо обмеження встановлене законом, невиконання судового рішення порушує публічний інтерес і вжито з метою захисту прав стягувача, тобто є пропорційним меті його застосування.

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як вбачається з матеріалів справи, постанови приватного виконавця, як і виклики приватного виконавця були скеровані на офіційну адресу місця реєстрації ТОВ «АМБЕР РЕЙ» і ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази вчинення дій товариством, спрямованих на виконання рішення суду від 19.03.2024, або інші дії, які від керівника товариства вимагаються згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, суд зазначає, що поведінка боржника та його керівника свідчить про свідому бездіяльність щодо виконання судового рішення.

Обов`язок повідомляти про зміну місця проживання покладається на боржника, а тому доводи апеляційної скарги, що він не проживає за місцем реєстрації і володіє лише частиною житлового приміщення не позбавляє його обов`язку повідомляти приватного виконавця про фактичне місце проживання.

Судом першої інстанції правильно надано оцінці дій боржника, які не спрямовані на виконання рішення суду від 19.03.2024, або інші дії, які від керівника товариства вимагаються згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, суд зазначає, що поведінка боржника та його керівника свідчить про свідому бездіяльність щодо виконання судового рішення.

З огляду на наведене, суд вважає, що із врахуванням обставин даної справи, в тому числі, відсутності доказів добросовісної поведінки ТОВ «АМБЕР РЕЙ» як боржника у виконавчому провадженні та його керівника, невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти свідчить про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на товариство рішенням суду, порушення положень ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому висновок суду першої інстанції про задоволення подання приватного виконавця є таким, що грунтується на законодавстві і відповідає встановленим обставинам по справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ухвала господарського суду Львівської області від 30.08.2024 року прийнята з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому є законною і обґрунтованою та підлягає залишенню без змін.

Апелянт не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Ця норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржник всупереч вищенаведеним нормам права, не подав доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 337 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 12.09.2024 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.08.2024 у справі №914/3147/23 - залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.02.2025

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.