Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/5357/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа № 910/5357/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Кологойда О.В.;

відповідача - Михалевич М.М.;

ДВС - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінто"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 (повний текст складений 02.12.2024)

за скаргою Приватного акціонерного товариства "Кінто" на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі №910/5357/23 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кінто"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Кінто" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 3811688,69 грн невиплаченої частини чистого прибутку за 2020 рік на підставі рішення загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом №31 від 18.05.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5357/23, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 та Верховного Суду від 19.03.2024, позов Приватного акціонерного товариства "Кінто" задоволено повністю.

06.11.2023 та 04.04.2024 Господарським судом міста Києва на виконання судових рішень у справі №910/5357/23 видано накази.

04.11.2024 до суду першої інстанції від позивача надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є., у якій Приватне акціонерне товариство "Кінто", з урахуванням доповнень до скарги від 14.11.2024, просило:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. щодо зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №№75600447, №75600703 та 75600637 згідно з постановами від 12.09.2024 та бездіяльність щодо ненакладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника в межах загальної суми стягнення, а також невчинення інших дій щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва у справі №910/5357/23, передбачених Законом України "Про виконавче провадження";

- визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. від 12.09.2024 про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №№75600447, 75600703 та 75600637;

- зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право Приватного акціонерного товариства "Кінто") шляхом поновлення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №№75600447, 75600703, 75600637 та вчинення всіх необхідних дій по примусовому виконанню наказів Господарського суду міста Києва у справі №910/5357/23, передбачених Законом України "Про виконавче провадження";

- в порядку вжиття заходів забезпечення виконання рішення накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у національній і іноземних валютах, інші цінності на рахунках Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у банках та інших фінансових установах в межах загальної суми стягнення 3891428,95 грн.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець в порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" незаконно виніс постанови від 12.09.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, відкритих на примусове виконання рішення суду в даній справі, а також вчинив бездіяльність щодо ненакладення арешту на грошові кошти боржника. Також у зв`язку з бездіяльністю державного виконавця позивач вказав на наявність підстав, передбачених ч. 6 ст. 327 ГПК України, для накладення арешту на грошові кошти боржника в межах загальної суми стягнення, оскільки незастосування заходу забезпечення може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у своїх пояснення заперечив щодо задоволення скарги та вказав на те, що станом на час винесення постанов про зупинення вчинення виконавчих дій боржник повідомив орган ДВС про включення його до переліку підприємств, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, надавши відповідний наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 (повний текст складений 02.12.2024) у справі №910/5357/23 відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Кінто" на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та заяви про вжиття заходів забезпечення виконання рішення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Кінто" подало апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу на дії і бездіяльність державного виконавця та заяву про вжиття заходів забезпечення виконання рішення в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали неправильно застосовано приписи матеріального права, порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Скаржник вказує на те, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" не повідомило у встановленому порядку державного виконавця у виконавчих провадженнях №№75600447, 75600703 та 75600637 про наявність обставин, які станом на 12.09.2024 були підставою для зупинення виконавчих дій, а державний виконавець не перевіряла чинність наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України та наявність підстав для зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях.

Також за доводами позивача в період з 24.07.2024 по 12.09.2024 державний виконавець зобов`язана була вчиняти всі необхідні дії у виконавчих провадженнях. Натомість, матеріали виконавчих проваджень свідчать, що державним виконавцем після їх відкриття не вчинялись жодні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Також скаржник зазначає, що відмова суду у вжитті в порядку ст. 137 та ч. 6 ст. 327 ГПК України такого заходу забезпечення на стадії виконання рішення суду, як накладення арешту на грошові кошти та інші цінності боржника в межах загальної суми стягнення, є неправомірною.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу у справі №910/5357/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5357/23, призначено її до розгляду на 21.01.2025, встановлено учасникам справи строк на подання відзивів та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

До суду 08.01.2025 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Крім того відділ просить розглядати справу за відсутності представника.

Відповідач, у свою чергу, у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

У призначене судове засідання 21.01.2025 з`явилися представники сторін.

Судом встановлено, що станом на 21.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду не надійшли матеріали справи №910/5357/23 з суду першої інстанції.

За вказаних обставин ухвалою від 21.01.2025 розгляд справи відкладено до 04.02.2025 та повторно витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5357/23.

До суду 03.02.2025 від Господарського суду міста Києва з супровідним листом №910/5357/23/646/25 від 31.01.2025 надійшли матеріали справи №910/5357/23.

У призначене засідання суду 04.02.2025 з`явився представники позивача та відповідача і надали пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги та просив суд розглядати справу за відсутності представника. Отже, неявка у судове засідання представника відділу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим законом.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 24.04.2024 у справі №910/10733/22, з аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що він розрізняє поняття, перелік підстав та наслідки:

- зупинення вчинення виконавчих дій (ст. 34, п. 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення");

- зупинення виконавчого провадження (ст. 38);

- зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи (п. 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення");

- зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) (п. п. 1-4, 1-5, 10-3 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення").

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023, яке набрало законної сили, позов Приватного акціонерного товариства "Кінто" задоволено повністю, а саме:

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 1484401,78 грн на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб";

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 1951758,06 грн на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Кінто Капітал";

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 375528,85 грн на рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7";

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рахунок Приватного акціонерного товариства "Кінто" витрати зі сплати судового збору в сумі 45740,26 грн та 16000,00 грн витрат на правову допомогу.

На виконання вказаного судового рішення, а також постанов апеляційного і касаційного суду Господарським судом міста Києва 06.11.2023 та 04.04.2024 було видано відповідні накази, що були пред`явлені стягувачем до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання.

24.07.2024 державний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень №№75600447, 75600703 та 75600637, а також постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у кожному з них. В зазначених постановах виконавець зобов`язав боржника впродовж 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, попередив про відповідальність за неподання такої декларації, внесення до неї неправдивих відомостей та стягнув з боржника виконавчий збір.

Доказів вчинення інших дій у вказаних виконавчих провадженнях з примусового виконання судових рішень за наказами у справі №910/5357/23, виданими Господарським судом міста Києва, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаною статтею визначені права та обов`язки виконавця, зокрема, виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які установлені виконавчим документом.

В подальшому, 12.09.2024 державним виконавцем були винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій №№75600447 №75600703 та 75600637 у зв`язку з включенням боржника до переліку підприємств, за якими виконавчі провадження зупиняються на період дії воєнного стану.

Так, 25.08.2022 набрав чинності Закон України №2455-IX від 27.07.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану", а також Закон України №2456-IX від 27.07.2022 "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану".

Цими законами п. 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено новими абзацами. Зокрема, визначено, що:

"Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців) боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ….

Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення".

06.05.2023 набрав чинності Закон України №3048-IX від 11.04.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану", яким п. 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в новій редакції. Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними.

Отже, з 25.08.2022 у період дії воєнного стану в Україні:

- зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу;

- такий перелік боржників-підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Це правило не застосовується до виконання:

- рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом;

- рішень, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абз. 22 п. 10-2;

- рішень про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

04.02.2023 Кабінет Міністрів України постановою №101 затвердив Порядок визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Порядок).

Згідно з цим Порядком перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, визначається Мінстратегпромом, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ. Копія наказу надсилається заявнику протягом п`яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію", "Про державну таємницю" разом із супровідним листом (п. 9 Порядку).

Відповідно до Порядку Мінстратегпром копію наказу про включення підприємства до переліку надсилає виключно заявнику. Водночас, копії рішення про виключення підприємства з переліку надсилаються органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю та заявнику (п. 11 Порядку).

Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" не встановлює особливий порядок зупинення вчинення виконавчих дій.

Зокрема, абз. 1 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що сторони зобов`язані невідкладно, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник-фізична особа - також про зміну місця роботи.

Зазначені вимоги не застосовуються лише стосовно осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" на час позбавлення особи особистої свободи (абз. 2 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, боржник, який включений до переліку боржників-підприємств оборонно-промислового комплексу, зобов`язаний невідкладно, письмово повідомити виконавця, який має зупинити вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №52 від 23.03.2023 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" було включене до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент винесення постанов про зупинення вчинення виконавчих дій боржником за вих. №01/01/07/01/02-02/01/1294 від 27.03.2023 до відділу було направлено лист з копією наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №52 від 23.03.2023 про включення Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №910/10733/22, факт внесення підприємства до переліку є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, за умови дотримання процедури: повідомлення виконавця про наявність таких обставин (надсилання боржником копії наказу) і прийняття державним виконавцем постанови. До винесення відповідної постанови згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Отже, зазначеним спростовуються аргументи скаржника з приводу того, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" не повідомило у встановлений спосіб державного виконавця у виконавчих провадженнях №№75600447, 75600703 та 75600637 про наявність обставин, які станом на 12.09.2024 були підставою для зупинення виконавчих дій, а державний виконавець не перевіряла чинність наказу та наявність підстав для зупинення виконавчих проваджень.

Як наслідок, апеляційний суд вважає безпідставними вимоги скарги позивача в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №№75600447, №75600703 та 75600637 згідно з постановами від 12.09.2024, а також про визнання неправомірними і скасування вказаних постанов.

З приводу вимог скарги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо ненакладення арешту на грошові кошти боржника та зобов`язання виконавця поновити виконавчі дії і вчинити всі необхідні дії по примусовому виконанню наказів у справі №910/5357/23, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження").

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент відкриття виконавчого провадження до відома відділу вже було доведено наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №52 від 23.03.2023 щодо включення боржника до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

З урахуванням зазначеного, оскільки у даному випадку державний виконавець правомірно зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, останній обмежений вчиняти активні дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду на підставі Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі і накладати арешт на грошові кошти боржника.

При цьому, слід обов`язково врахувати той факт, що відповідно до вимог п. 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги в зазначеній частині є також правомірними.

З приводу заяви позивача про вжиття заходів забезпечення виконання рішення шляхом накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та інші цінності в межах загальної суми стягнення, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Позивач в обґрунтування необхідності накладення арешту вказав, що заявлена сума грошових коштів є безспірною, оскільки її стягнення підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023, що набрало законної сили. Боржник, починаючи з 02.07.2021, є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання щодо виплати позивачам частини чистого прибутку за 2020 рік. Тобто вже більше трьох років зобов`язання відповідачем не виконується, в тому числі на підставі рішення суду. Отже, порушення права стягувача є триваючим. Виконання судового рішення є обов`язком боржника, однак він ухиляється від виконання рішень суду у даній справі та, водночас, витрачає кошти на виплати іншим акціонерам. Отже, на переконання позивача, незастосування заходу забезпечення позову на стадії виконання судового рішення може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень п. 6 ст. 327 ГПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені ст. 137 цього кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

При цьому, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Разом з цим, колегія суддів вказує на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються активні дії, спрямовані саме на умисне ухилення від виконання судового рішення, з огляду на наявність законних підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, як і не надано доказів на підтвердження того, що невжиття визначених заходів у вигляді накладення арешту на грошові кошти та інші цінності може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення виконання рішення, викладених у поданій скарзі.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням усього вищезазначеного, оскільки скаржником не доведено наявності підстав для визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця у спірній ситуації, а також підстав для вжиття заходів забезпечення виконання рішення, місцевий господарський суд прийшов до правомірних висновків щодо необґрунтованості та безпідставності вимог скарги Приватного акціонерного товариства "Кінто".

Як наслідок, доводи апеляційної скарги позивача спростовуються встановленими вище обставинами, а тому колегією суддів відхиляються.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/5357/23 постановлена з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Кінто" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінто" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/5357/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Кінто".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 10.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов