ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" січня 2025 р. Справа№ 925/246/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.01.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Гельмязівської сільської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 05.08.2024 (повний текст складено - 21.08.2024)
у справі №925/246/24 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Окрепки Анни Ігорівни
до Гельмязівської сільської ради
про стягнення 574 418, 78 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року Окрепка Анна Ігорівна звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Гельмязівської сільської ради про стягнення 574 418, 78 грн. за виконані у 2021 році роботи за правовідносинами підряду між сторонами щодо розробки проектів землеустрою для Гульмязівської територіальної громади.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 у справі №925/246/24 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Гельмязівської сільської ради на користь Окрепки Анни Ігорівни 574 418, 78 грн. за виконані роботи за правовідносинами підряду між сторонами щодо розробки проектів землеустрою, 9 087, 36 грн. на відшкодування витрат на оплату експертизи, 6 893, 02 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення було прийнято без повного та всебічного дослідження обставин справи, які мали значення для об`єктивного вирішення спору.
В своїй апеляційній скарзі, позивач зазначає, що Гельмязівська сільська рада, в особі сільського голови Тітаренка Івана Миколайовича, не узгодила з Фізичною особою-підприємцем Окрепкою Анною Ігорівною всі необхідні істотні умови договору, у зв`язку з чим відповідачем не було підписано та скріплено печаткою договори на виконання землевпорядних робіт.
За доводами скаржника, посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи №06-24 від 01.09.2024 суд не лише не провів власну оцінку даному доказу, а й проігнорував заперечення на даний висновок, поданий відповідачем.
Так, апелянт стверджує, що переможцем земельних торгів є Товариство з обмеженою відповідністю «РІ ГРІН», а відтак саме він, в разі наявності спору щодо здійснення розрахунків за виготовлення технічної документації для підготовки лоту до аукціону належним відповідачем у справі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до клопотання відповідача, вх. №0203/2021/1 від 02.03.2021, на підставі виданого та затвердженого завдання на розроблення проекту землеустрою та на підставі рішення Гельмязівської сільської ради «Про затвердження умов земельних торгів та продаж на земельних торгах права оренди земельних ділянок» № 6-16/VIII від 29.01.2021 за замовленням відповідача позивачем (на той час ФОП Окрепкою А.І.) виготовлено та розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 220,9303 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, адміністративні межі Гельмязівської сільської ради.
За наслідками повного виконання позивачкою вказаних робіт, між сторонами складено акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання наступних земельних ділянок, які розташовані за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, адміністративні межі Гельмязівської сільської ради:
Площею 2,101 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0502;
Площею 17,6716 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0506;
Площею 10,9283 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0504;
Площею 20,4963 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0503;
Площею 11,0159 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0510;
Площею 37,5786 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0509;
Площею 26,9885 га, кадастровий номер 7121582300:06:007:0501;
Площею 11,9615 га, кадастровий номер 7121582300:06:007:0504;
Площею 13,0984 га, кадастровий номер 7121582300:06:007:0502;
Площею 14,2955 га, кадастровий номер 7121582300:06:007:0506;
Площею 17,4828 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0505;
Площею 12,8119 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0507;
Площею 24,5009 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0508;
Вказані акти підписані позивачкою та уповноваженою особою від замовника (відповідача) - Гельмязівської сільської ради без зауважень.
Проект землеустрою стосовно всіх вказаних земельних ділянок затверджено рішеннями сесії Гельмязівької сільської ради №8-79/VIII від 26.03.2021 та №9-22/VIII від 22.04.2021, що свідчить про прийняття виконаних позивачкою робіт по розробці проекту без зауважень.
Всі земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру, що відповідачем не заперечено.
Крім цього позивачем для відповідача також розроблено та виготовлено технічну документацію щодо поділу земельних ділянок:
Площею 24.5009 га, кадастровий номер 7121582300:006:0508 на земельні ділянки площами 10.7391 га та 13,7618 га;
Площею 26,9885 га, кадастровий номер 7121582300:06:007:0501 на земельні ділянки площами 12,6699 га та 14,3186 га;
Площею 20,4963 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0503 на земельні ділянки площами 10,2559 га та 10,2404 га;
Площею 37,5786 га, кадастровий номер 7121582300:06:006:0509 на земельні ділянки площами 18,5595 га та 19,0191 га.
Відповідними власними рішеннями відповідач затвердив вказані проекти, дані відносно новостворених земельних ділянок в процесі їх поділу також внесено до Державного земельного кадастру. Вказані обставини відповідачем не заперечено.
Доказів, що технічну документацію для формування і внесення до ДЗК всіх перелічених земельних ділянок, які розташовані на території Гельмязівської територіальної громади, виготовляв не позивач, а інший інженер-землевпорядник, з боку відповідача суду не подано.
Між сторонами немає спору з приводу якості виконаних позивачкою робіт по виготовленню землевпорядної документації і доказів протилежного суду не подано.
За доводами позивача, що не заперечується відповідачем, відразу після формування вказаних земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, Гельмязівською сільською радою були проведені аукціони, земельні ділянки передані в оренду, за якими відповідач вже отримує дохід.
Спір між сторонами виник з того, що незважаючи на прийняте до виконання замовлення Гельмязівської сільської ради по розробці земелеупорядної документації, фактичне її виготовлення та прийняття сільською радою документації без зауважень, між сторонами так і не було складено договір із визначеними у ньому, зокрема, умовами щодо оплати робіт позивачці та її строків.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїм правовим змістом виниклі між сторонами відносини є відносинами підряду.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (стаття 846 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (стаття 853 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
На час прийняття позивачем замовлення відповідача на розроблення технічної документації між сторонами не було узгоджено питання про розмір та строки оплати виконаних робіт.
У відповідача немає заперечень, що позивачем належно та у повному обсязі виконано замовлення Гельмязівської сільської ради на підрядні роботи, результатом яких стало виготовлення відповідної технічної документації щодо відведення та поділу земельних ділянок, формування нових земельних ділянок, присвоєння їм кадастрових номерів, внесення їх до публічної кадастрової карти. Вся виготовлена відповідачем технічна документація прийнята замовником без зауважень, а також затверджена його рішеннями.
18.02.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату коштів за виконані роботи та два примірники актів виконаних робіт, однак дана вимога була проігнорована відповідачем.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною 2 статті 843 Цивільного кодексу України якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Оскільки за наявними у справі доказами позивачем доведено предмет досягнутої домовленості сторін з приводу виконання позивачем на замовлення відповідача робіт з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації щодо поділу земельних ділянок, і ці роботи були виконані позивачем та прийняті відповідачем, то суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що між сторонами виникли договірні стосунки, які завершені їх виконанням лише з боку позивача.
Відповідно до частини 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач попередньо визначив ціну своїх робіт у вимозі до Гельмязівської сільської ради на суму 574 418, 78 грн. без ПДВ та спирався на ціни на ці ж роботи у інших виконавців у 2020 році, надавши суду копії договорів на надання послуг з виготовлення технічної документації із землеустрою. В ціну робіт за цими договорами включено ПДВ 20%.
За наданим у справу висновком експерт ціну виконаних позивачем робіт визначив станом на 2024 рік, але враховуючи те, що оскільки у висновку експерта не вказано, що це теж ціна без ПДВ, то слід вважати, що ПДВ у розмірі 20% у визначену експертом ціну включено.
Тому ціна робіт, визначена експертом, приблизно відповідає заявленій до стягнення ціні виконаних робіт позивачем із нарахуванням на неї ПДВ (574 418, 00 + 20% ПДВ = 689 301, 60 грн). при цьому експерт визначив ціну робіт у розмірі 716 259, 18 грн.
Належних доводів та заперечень на спростування необґрунтованості ціни виконаних робіт по виготовленню землевпорядної документації, власних обрахунків обґрунтованості ціни, відповідачем суду не надано.
За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, позивачем було направлено відповідачу лист про сплату 574 418, 00 грн, але в 7-денний термін Гельмязівська сільська рада кошти не сплатила.
З огляду на встановлені обставини бездіяльності відповідача щодо оплати прийнятих відповідачем робіт з розробки технічної та землевпорядної документації, вимоги позивача про стягнення з відповідача 574 418, 78 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заперечень скаржника стосовно висновку експерта, колегія суддів зазначає таке.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Так, позивачем для встановлення вартості виконаних підрядних робіт, 02.04.2024 подано висновок експерта від 01.04.2024 №06-24 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи), який складено судовим експертом Калашніковим О.М.
Як вбачається з наданого висновку експерта, загальна вартість робіт по виконанню проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, право оренди яких пропонується до продажу загальною площею 220,9303 га та вартість робіт по виконанню технічної документації щодо поділу земельних ділянок з кадастровими номерами: 7121582300:006:0508; 7121582300:06:007:0501; 7121582300:06:006:0503; 7121582300:06:006:0509 становить 716 259, 18 грн.
При цьому, в своїй апеляційні скарзі відповідач заперечує проти поданого висновку експерта, який прийнятий судом першої інстанції як належний доказ, та зназначає, що в останньому неправильно визначено вид експертизи, неправильно визначено вартість робіт, щодо використання експертом неналежної нормативної бази для складення висновку, щодо проведення експертом розрахунків, щодо неналежної кваліфікації експерта, невірного підходу до порівняння цінової політики на ринку аналогічних послуг по регіону та по Україні в цілому.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на спростування доводів відповідача експертом надано пояснення.
Так, в своїх поясненнях, експерт вказав, що проведена судова будівельно-технічна експертиза на замовлення позивача відповідає Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998. ЇЇ завданнями згідно п. 5.1. є визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів та вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно правових актів у галузі будівництва, що притаманно і дослідженням на предмет визначення вартості робіт по виготовленню технічної документації землевпорядкування.
Натомість товарознавча експертиза, на проведенні якої наполягає відповідач, вирішує питання визначення вартості продукції, належності товарів до класифікаційних категорій, однак експерт визначав не ціну земельних ділянок, а саме вартість обсягу виконаних науково-проектних та вишукувальних робіт.
Судовий експерт, звертає увагу, що вартість робіт визначена ним на дату проведення дослідження, а саме станом на 01.04.2024, яка зросла у порівнянні з вартістю таких же робіт у 2021 році, а також зазначає і нормативні документи, які застосовані для проведення експертизи.
За правилами затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, висновок судового експерта може бути прорецензований.
Відповідно до частини 2 розділу 1 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.
Згідно пункту 2 частини 4 розділу 2 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, рецензія передбачає аналіз та коментування основних положень висновку експерта шляхом узагальненого і аргументованого його оцінювання з точки зору відповідності вимогам чинного законодавства, методикам проведення судової експертизи, іншим встановленим вимогам.
Відповідачем такої рецензії на доказ порушення експертом методології проведення експертизи не надано, як і інших доказів, а саме власних контрозрахунків чи доказів про те, що в регіоні за місцем розташування земельних ділянок вартість аналогічних землевпорядних робіт становила іншу суму.
Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, відповідачем не подано належних та допустимих доказів для спростування висновку експерта.
Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для відхилення експертного висновку як належного доказу.
Щодо доводів про неналежного відповідача у справі колегія зазначає таке.
Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що виконавцем земельних торгів є ТОВ «Товарно-земельна біржа Черкащини», а ліцитатором є Окрепка Анна Ігорівна. Ліцитатор - фізична особа із спеціальною підготовкою, яка безпосередньо проводить аукціон.
Тому, на думку відповідача, як особа, що безпосередньо проводить аукціон та підписує протокол земельних торгів, Окрепка А.І. знала, що виконавцем земельних торгів є ТОВ «Товарно-земельна біржа Черкащини», на рахунок якого переможець земельних торгів - ТОВ «РІ ГРІН» зобов`язаний сплатити витрати на підготовку лоту, у відповідності до рішення Гельмязівської сільської ради від 29.01.2021 №6-16/VIII, рішення Гельмязівської сільської ради від 22.04.2021 №9-23/VIII, протоколів земельних торгів №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17 від 09.08.2021 та чинного на той момент земельного законодавства. Отже, Окрепка А.І. розуміла, що Гельмязівська сільська рада не зобов`язана сплачувати будь-які кошти на користь виконавця землевпорядних та геодезичних робіт здійснених на підготовку лота для продажу на земельних торгах, в незалежності від того, хто був цим виконавцем - ТОВ «Товарно-земельна біржа Черкащини» чи ФОП Окрепка А.І.
За твердженнями скаржника, Гельмязівська сільська рада об`єктивно не могла надати до суду доказів сплати коштів за виконані роботи, адже вона не є суб`єктом даних боргових зобов`язань.
Крім того, відповідач зазначає, що Окрепка А.І. не надала жодних документів, які б підтверджували наявність інших узгоджених договірних правовідносин ФОП Окрепка А.І. з Гельмязівською сільською радою з проводу визначення вартості, узгодження кошторису та зобов`язання сплати витрат на підготовку лотів саме Гельмязівською сільською радою, а не переможцем торгів.
Відповідач звертає увагу на те, що переможцем земельних торгів є TOB «РІ ГРІН», а відтак саме він, в разі наявності спору щодо здійснення розрахунків за виготовлення технічної документації для підготовки лоту до аукціону є належним відповідачем у даній справі, в той час як Гельмязівська сільська рада не є належним відповідачем в даній справі, що не було взято судом до уваги.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи.
В силу пунктів 2, 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог.
Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження №14-46цс20, пункт 33.2).
Відтак, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Враховуючи, що переможець земельних торгів ТОВ «Рі Грін» не має ніяких господарських стосунків із позивачем, не замовляв йому виготовлення землевпорядної та технічної документації, з приводу якої виник спір, і не приймав на себе зобов`язання перед позивачем оплатити виконані ФОП Окрепка А.І. підрядні роботи, а взаємовідносини у позивача виникли саме з відповідачем, який прийняв виконання за підрядом, відтак належним відповідачем у справі, за рахунок якого можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право та інтереси позивача, є Гельмязівська сільська рада.
Таким чином, твердження відповідача, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, відхиляються як безпідставні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 у справі №925/246/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Гельмязівської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 у справі №925/246/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2024 у справі №925/246/24 залишити без змін.
Матеріали справи №925/246/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 10.02.2025 після виходу судді Коробенка Г.П. з лікарняного.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
Г.П. Коробенко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 27.01.2025 |
Оприлюднено | 11.02.2025 |
Номер документу | 125024500 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Тищенко А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні