Постанова

від 05.02.2025 по справі 910/7785/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/7785/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Вірьовкін О.І.;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув;

від третьої особи: Чирва І.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року (дата підписання повного тексту 15.11.2024 року)

у справі №910/7785/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА Сервіс Груп"

та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА Сервіс Груп" (далі - відповідач 1) та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа) про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням його трудових прав бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7785/24 позов задовольнити частково. Визнано припиненими трудові відносини ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю "АВА Сервіс Груп" з моменту набуття рішенням законної сили. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА Сервіс Груп" на користь ОСОБА_2 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору. Закрито провадження у справі в частині заявлених до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації вимог. В іншій частині відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7785/24 в частині визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю "АВА Сервіс Груп" з моменту набуття рішення законної сили, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду викладені в постанові від 06.09.2023 року у справі №127/27466/20.

Крім того, представник скаржника вказав, що судом першої інстанції було відхилено доводи третьої особи про обрання попередніми власниками відповідача 1 редакції модельного статуту «не за замовчуванням» в частині скликання загальних зборів за 45 днів, оскільки саме позивач мав довести ті обставини на які він посилався, чого останнім зробило не було.

Так, за твердженням скаржника, позивач скликав збори на 14.06.2024 року, а повідомлення про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп» третьою особою було отримано 18.05.2024 року, тому відповідні обставини підтверджують той факт, що остання була повідомлена за 28 днів до дати проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп», що були ініційовані позивачем в особі виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп», а не за 45 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп», та навіть не за 30 днів як зазначає позивач у своїх обґрунтуваннях.

При цьому, скаржник зауважив, що позивач здійснював відповідні дії для того, що б третя особа не дізналась про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп», які позивач скликав на 14.06.2024 року, тим самим порушивши порядок скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп».

Водночас , за твердженням скаржника, у зв`язку з тим, що позивач, який одночасно є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп`та учасником останнього володіючи 50% статутного капіталу, не з`явився 14.06.2024 року на загальних зборах учасників Товариства, третя особа за участі двох свідків склала відповідний протокол про те, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава сервіс Груп», скликані на 14.06.2024 року, початок о 10 год. 00 хв. не відбулись.

Крім того, скаржник вказав, що фото та відеозапис, які були надані третьою особою є належними, допустимими та достовірними доказами і відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, та є такими, що створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а тому суд першої інстанції не взявши до уваги відповідні докази порушив норми процесуального права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7785/24 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7785/24.

19.12.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7785/24 залишити без змін.

При цьому, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що скаржник разом з письмовими поясненнями надав відповідні докази, що останній отримав повідомлення про скликання зборів та був присутнім (з її слів) у день зборів за адресою проведення зборів, а саме 02141, Україна, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-а, нежитлове приміщення 338.

Водночас, за твердженням представника позивача долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про те, що скаржник своїми діями намагався зірвати проведення зборів для подальшого блокування діяльності товариства.

Але з невідомих позивачу причин скаржник не пройшов реєстрацію зборів до приміщення.

Отже, представник позивача зауважив, що факт отримання запрошення на збори апелянт визнає і відповідно її посилання на порушення порядку скликання зборів є безпідставними.

Крім того, за твердженням представника позивача, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і таким, що не суперечить закону, а трудові відносини між позивачем та відповідачем слід визнати припиненими з дати, наколи були скликані позачергові збори, в порядку денному яких було передбачено розгляд вказаного питання.

Разом з цим, представник позивача зауважив, що скаржник, як учасник товариства має 50% статутного капіталу та діє на шкоду інтересам товариства. Дії скаржника призвели до припинення діяльності компанії, та всіх працівників було звільнено, а керівник компанії до теперішнього часу залишається виконувати покладені обов`язки без заробітної плати.

Представник скаржника в судовому засіданні 05.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання 05.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційних скарг були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач не перебуває у стані припинення та належить у рівних долях (50%) двом фізичним особам: ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_1 (третя особа), які визначені кінцевими бенефіціарними власниками; керівником відповідача за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є позивач у даній справі, який займає посаду директора товариства; установчий документ - модельний статут;

При цьому, у Виписці з ЄДР щодо юридичної особи Товариства значаться органи управління юридичної особи: загальні збори учасників, директор.

У п. 24 Модельного Статуту Товариства визначено, що вищим органом Товариства є загальні збори учасників. Кожен учасник Товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційно розміру його частки у статутному капіталі Товариства.

Згідно п. 26 Модельного Статуту Товариства, виконавчий орган Товариства зобов`язаний повідомити учасникам Товариства про проведення загальних зборів учасників не менше ніж за 30 днів до запланованої дати їх проведення (п. 26.2 Модельного Статуту Товариства).

Повідомлення про загальні збори учасників надсилається: поштовим відправленням з описом вкладення (підп. 27.1. п. 27 Модельного Статуту Товариства).

Загальні збори учасників мають право приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства, у тому числі тих, що віднесені до компетенції інших органів Товариства (п. 32 Модельного Статуту Товариства).

Обрання та припинення повноважень (звільнення) одноосібного виконавчого органу Товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу Товариства, притягнення посадових осіб Товариства до відповідальності більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з цього питання (підп. 33.5.1. п. 33.5. Модельного Статуту Товариства).

10.05.2024 року позивач скерував Товариству заяву з проханням звільнити його з посади директора Товариства з 15.06.2024 року.

Одночасно, за твердженням позивача, останнім було направлено ОСОБА_1 повідомлення про скликання Загальних зборів учасників з порядком денним - звільнення та призначення директора товариства, яке було отримано третьою особою 18.05.2024 року, що підтверджується копією опису вкладення, поштової накладної та фіскального чека Укрпошти (а.с.18).

У повідомленні позивач вказав: дату та час відкриття (проведення) Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА Сервіс Груп" на 14.06.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , об 11 години 00 хв. Реєстрація з 09.-30г до 10-00 год.

У повідомленні визначено порядок денний:

1. Звільнення та призначення директора Товариства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оціню твердження скаржника, що позивач здійснював відповідні дії для того, що б третя особа не дізналась про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп», які позивач скликав на 14.06.2024 року, тим самим порушивши порядок скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп».

Відповідно до наданого позивачем копії протоколу №14/06/24 Загальні збори учасників не відбулись у зв`язку з відсутністю кворуму внаслідок не явки ОСОБА_1 у справі (а.с. 19).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, третьою особою не заперечується факт скликання загальних зборів з відповідним порядком денним, проте заперечено, що збори не відбулись з її вини.

Так, за твердженням скаржника, позивач, який одночасно є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп`та учасником останнього володіючи 50% статутного капіталу, не з`явився 14.06.2024 року на загальних зборах учасників Товариства, третя особа за участі двох свідків склала відповідний протокол про те, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава сервіс Груп», скликані на 14.06.2024 року, початок о 10 год. 00 хв. не відбулись.

В якості відповідних доказів представником третьої особи надано суду протокол загальних зборів, відеозапис та скріншоти з телефону.

Частиною 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Зокрема, факт вжиття позивачем необхідних заходів для повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів учасників товариства, про волевиявлення звільнитися з посади за власним бажанням та ухилення третьої особи від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення підтверджений матеріалами справи та нею не спростований.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про обрання попередніми власниками відповідача 1 редакції модельного статуту «не за замовчуванням» в частині скликання загальних зборів за 45 днів, оскільки дане твердження не підтверджено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 1 ст. 29 України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів законом або статутом товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема обрання однооосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) (п. 7 ч. 2 ст. 30 вказаного Закону).

При цьому, колегія суддів відзначає, що п. 31 Модельного Статуту Товариства визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належать питання, зокрема, призначення та звільнення керівників філій, представництв, інших відокремлених підрозділів Товариства, визначення умов оплати їх праці.

Таким чином, позивач, як директор Товариства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції саме загальних зборів учасників товариства належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу.

Законом не передбачено обрання та звільнення одноосібного виконавчого органу товариства окремим учасником або учасниками цього товариства.

Питання призначення та звільнення одноосібного виконавчого органу товариства (директора) знаходиться у компетенції загальних зборів учасників.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що скликання загальних зборів, прийняття рішень про включення питань до порядку денного загальних зборів, належне повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів тощо знаходиться у компетенції виконавчого органу товариства.

Відповідно, Законом саме на позивача у даній справі як одноосібного виконавчого органу відповідача1 покладено прямий обов`язок скликати загальні збори товариства з включенням до порядку денного питання зміни керівника товариства.

Згідно ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків.

Таким чином, за встановленою Законом процедурою звільнення керівника товариства без одночасного обрання його наступника є неможливим.

Тобто, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства. При цьому директор має дотриматись вимог ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі №127/27466/20.

Водночас, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення була врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 06.09.2023 року у справі №127/27466/20.

Так, як було зазначено колегією суддів вище, у підп. 26.2 п. 26 Модельному Статуті Товариства визначено про те, що виконавчий орган Товариства зобов`язаний повідомити учасникам Товариства про проведення загальних зборів учасників не менше ніж за 30 днів до запланованої дати їх проведення. Повідомлення про загальні збори учасників надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (підп. 27.1. п. 27 Модельного Статуту Товариства).

Умови підп. 29.1 п. 29 Модельного Статуту Товариства кореспондуються з ч. 11 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

При цьому, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач надіслав Загальним зборам учасникам Товариства заяву про звільнення його з посади директора Товариства у відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також повідомлення про проведення загальних зборів учасників Товариства в якому повідомив про місце реєстрації учасників та проведення загальних зборів; дату та час відкриття (проведення) загальних зборів - 14.06.2024 року об 11 годині 00 хв, підстава проведення загальних зборів: за ініціативи виконавчого органу Товариства, а також вказано порядок денний.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач надіслав заяву про звільнення від 10.05.2024 року та повідомлення про проведення загальних зборів учасників Товариства на адресу засновника Товариства ОСОБА_1 , цінним листом з описом вкладення 13.05.2024 року, про що свідчить поштова накладна від 13.05.2024 року.

При цьому, колегія суддів відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 року у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 року у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 року у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 року у справі № 910/18543/21, від 22.03.2023 року у справі № 905/1397/21 тощо).

Таким чином, отримання/неотримання або невчасне отримання кореспонденції засновником Товариства ОСОБА_1 за вказаною адресою, перебувало поза межами контролю позивача як відправника і залежало виключно від волі отримувача, тобто засновника Товариства ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, колегія судів констатує, що позивач дотримався 30-денного строку, встановленого для повідомлення про проведення загальних зборів Товариства.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає твердження скаржника, як підставу для скасування оскаржуваного рішення, що останній не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп», оскільки відповідне повідомлення було отримано відповідачем 18.05.2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (наявне в матеріалах справи).

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, викладене у апеляційній скарзі, що останній з`явився у відповідний час та місце для участі у загальних зборах учасників, що в свою підтверджує отримання вищевказаного повідомлення.

Крім того, колегія суддів відзначає, що за правовими висновками Верховного Суду (зокрема у справі №758/1861/18) відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Бездіяльність учасників товариства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про його звільнення, як директора товариства, є грубим порушенням його трудових прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

Частинами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За процесуально-правовими приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем 1 з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, оскільки невирішення загальними зборами учасників Товариства питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилено вимоги позивача про визнання припиненими трудові відносини з 14.06.2024 року, оскільки припинення трудових відносин між директором Товариства та Товариством можливе з дати набрання рішенням законної сили.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони фактично зводяться до власного трактування норм права, не впливають на законність оскаржуваного судового рішення, та спростовуються сталою судовою практикою Верховного Суду щодо визнання припиненими трудових відносин.

Крім того, судом першої інстанції було прийнято відмову від частини позовних вимог до відповідача 2 та закрито провадження в частині позовних вимог про зобов`язання Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, здійснити державну реєстрацію змін до відомостей шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у томі числі підписувати договори, тощо» відомостей про ОСОБА_2 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ава Сервіс Груп», код 45000608 на підставі ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в цій частині спірне рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7785/24 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7785/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року у справі №910/7785/24 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/7785/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 10.02.2025 року.