Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/1741/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/1741/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Короля Д.А.

представники:

від позивача: Сердюк С.В.

від відповідача: Єнокян К.Л.

вільний слухач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 про відстрочення виконання рішення суду (повний текст ухвали складено 29.11.2024)

у справі № 910/1741/24 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо"

про стягнення 11 115 305,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 910/1741/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо" на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій неустойку в розмірі 283 481,04 грн, штраф за прострочення поставки товару понад сім календарних днів в розмірі 2 179 664,34 грн, штраф за односторонню відмову від виконання своїх зобов`язань за договором в розмірі 4 326 080,22 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 166 729,59 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 910/1741/24 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 910/1741/24.

Короткий зміст заяви про відстрочення рішення суду

До місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо" надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 910/1741/24 на 1 один рік з моменту винесення судом першої інстанції відповідного рішення. Вказана заява мотивована тяжким фінансовим становищем відповідача.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 910/1741/24.

Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не навів жодних обставин та не надав жодних доказів, які б свідчили, що у строк, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду, його фінансове становище покращиться та у нього буде можливість виконати рішення суду в даній справі.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не вчиняв жодних дій з метою часткового виконання судового рішення у даній справі.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ежімо" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі № 910/1741/24 скасувати та винести нову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо" задовольнити. Відстрочити виконання рішення від 08.05.2024 у справі № 910/1741/24 на 1 (один) рік із моменту винесення Господарським судом міста Києва відповідного рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував складну фінансову ситуацію відповідача, спричинену як об`єктивними економічними причинами, так і наслідками воєнного стану в Україні.

При цьому, відповідач зауважує на тому, що незважаючи на фінансові труднощі, він вживає активні дії для стабілізації свого фінансового стану.

Узагальнений виклад позиції позивача по справі

Позивач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі № 910/1741/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1741/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі № 910/1741/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2025.

В судове засідання, яке відбулося 22.01.2025, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за договорами може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Касаційного суду України від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Касаційного суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).

Як вірно судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не долучено до заяви доказів які б могли підтверджувати наміри реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище спричинене як об`єктивними економічними причинами, так і наслідками воєнного стану в Україні, без підтвердження цього належними доказами, не свідчить про існування виключних обставин, які давали б можливість відстрочити виконання судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до цитування норм права, не містять обґрунтувань і конкретизації порушень суду першої інстанції, які б мали бути враховані судом апеляційної інстанції, в зв`язку із чим відхиляються як такі, що мають декларативний характер.

Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що боржник не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежімо" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі № 910/1741/24 - без змін.

Матеріали справи № 910/1741/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний тест постанови складено 10.02.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко