Рішення

від 25.11.2024 по справі 940/783/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 940/783/20

У справі за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

до Білоцерківської районної державної адміністрації

Мостової Олени Мар`янівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Тетіївської міської ради

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договорів оренди

суддя Т.П. Карпечкін

за участю представників сторін:

від прокуратури: Холоденко А.С. (посв. № 068311 від 08.12.2022);

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Порхун О.П. (ордер серії АІ № 1372057 від 30.03.2023);

від третіх осіб: не з`явились.

обставини справи:

Керівник Білоцерківської місцевої прокуратури (далі Прокурор, заявник) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Тетіївської районної державної адміністрації (в подальшому було замінено на правонаступника Білоцерківську районну державну адміністрацію, відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі відповідач 2) в якому просить суд визнати недійсним розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 та визнання недійсними договорів оренди землі укладених 28.12.2012 між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224610100:06:018:0002, 3224610100:06:026:0029, 3224610100:05:007:0019, зареєстровані Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 29.12.2012.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що при наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди, Тетіївською районною державною адміністрацією допущено порушення вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» щодо перевірки відповідності поданих ОСОБА_1 документів вимогам законодавства. Так, розпорядження Тетіївської РДА № 546 від 03.08.2012 прийняте лише на підставі заяви ОСОБА_1 та схеми розташування земельної ділянки, при цьому, як вказує прокурор, в заяві не обґрунтовано розміри земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Окрім того, на час отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства вона не мала засобів для обробітку землі, а отримання земельної ділянки площею 33,6226 га, кадастровий номер 3224610100:06:018:0002, спрямоване на збільшення земельного банку ФГ «К-АГРО», створене 04.05.2012 ОСОБА_2 , так як остання передала її даному господарству в суборенду, що, на думку прокурора, свідчить про відсутність у неї намірів та можливості займатися фермерським господарством.

Позивач вважає, що отримання ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду мало здійснюватися виключно за результатами торгів, а тому ОСОБА_1 отримала в оренду земельні ділянки всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, що є підставою для визнання незаконними та скасування зазначених розпоряджень Тетіївської районної державної адміністрації та визнання недійсними договорів оренди землі

Прокурор зазначив, що про наявність вказаних порушень земельного законодавства Білоцерківська місцева прокуратура дізналася в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019111030000013 від 18.01.2019, а початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з моменту, коли прокуратурі стало відомо про факт видачі незаконного розпорядження та укладення договору оренди та суборенди земельної ділянки.

Білоцерківська районна державна адміністрація відзиву на позовну заяву не подавала, свого представника до суду не направила.

ОСОБА_1 в обґрунтування заперечень на позов посилались на те, що: прокурором пропущено строк позовної давності; ОСОБА_1 мала намір займатися фермерським господарством та мала всі необхідні для цього ресурси, відповідну освіту та досвід роботи в сфері сільського господарства; припущення прокурора про отримання ОСОБА_1 земельних ділянок для розширення земельного банку Фермерського господарства К-АГРО не підтверджено доказами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Тетіївська міська рада - у письмових запереченнях на позов посилалась на те, що прокурор не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі та не довів обставин неналежного здійснення уповноваженим органом наданих йому повноважень у сфері земельних відносин. Також в поясненнях зазначено щодо відсутності у ГУ Держгеокадастру у Київської області, станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, повноважень на розпорядження земельними ділянками с/г призначення та, відповідно, його права не могли бути порушеними.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.05.2021 у позові відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.12.2021 рішення Тетіївського районного суду від 13.05.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволений. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25 грудня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в користування, на умовах оренди, яка розташована на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту для ведення фермерського господарства", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 , яка розташована на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту та надано в оренду земельну ділянку загальною площею 41,9224 га (пасовища), яка розташована на території Тетіївської міської ради Київської області за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, строк на 49 років; Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 33,6226 га (кадастровий номер 3224610100:06:018:0002), розташованої на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2012 року за № 322460004007127 та в подальшому зареєстрований 13 лютого 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 39727978; Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,9349 га (кадастровий номер 3224610100:06:026:0029), розташованої на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2012 року за № 322460004007125 та в подальшому зареєстрований 23 січня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 45177048; Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,3648 га (кадастровий номер 3224610100:05:007:0019), розташованої на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2012 року за № 322460004007124 та в подальшому зареєстрований 29 листопада 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 44312079.

Щодо строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання суду першої інстанції на отримання оспорюваного розпорядження в січні 2013 року прокурором та висновки про те, що в силу положень чинного законодавства останній повинен був своєчасно цікавитись та перевіряти відомості про наявність, рух і якісний склад земель, здійснювати контроль за збереженням, законністю, доцільністю у ефективністю використання земель, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки із наданих до суду документів не вбачається, що листом № 07-21/197 від 21.01.2013 прокурору надіслано саме розпорядження від 25.12.2012 № 965, а в копії витягу із журналу врученої кореспонденції відсутні будь-які відомості про надіслання прокурору розпорядження від 25.12.2012 року № 965.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строки позовної давності прокурором порушені не були, а порушене право та інтереси держави підлягають судовому захисту, гарантованому Конституцією України.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного цивільного суду від 30.08.2023 рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13.05.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 08.12.2021 скасовано. Провадження у справі закрито.

Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2023 справу направлено до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2024 підготовче засідання відкладене на 30.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2024 учасників справи повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2024.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.11.2024.

В судовому засіданні 25.11.2024 року прокурор позовні вимоги підтримав, представник відповідача 2 проти позову заперечував, відповідач 1 в судове засідання не з`явився, заперечень проти позову не надав, представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в ході розгляду справи подав пояснення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 25.11.204 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши надані докази, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 , яка розташована на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту та надано в оренду земельну ділянку загальною площею 41,9224 га (пасовища), яка розташована на території Тетіївської міської ради Київської області за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, строк на 49 років в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства, а саме, земельні ділянки загальною площею 41,9224 га (пасовища): перша - площею 33,6227 га (пасовища), друга 4,9349 га (пасовища), третя - 3,3648 га.

На підставі даного розпорядження 28.12.2012 між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 укладено 3 договори оренди землі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224610100:06:018:0002, 3224610100:06:026:0029, 3224610100:05:007:0019.

Вказані договори оренди землі зареєстровані Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 29.12.2012 року.

Відповідно до частини другої статті 84 Земельного кодексу України в редакції, що була чинною на момент видачі спірного розпорядження, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно абзацу 1 частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої та третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннямиЗакону України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

Відповідно до вимог ст.ст. 89, 91, 92 ЦК України та ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Зокрема, статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц сформульовано правову позицію, яка полягає в тому, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи в їх сукупності, Тетіївською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 965 від 25.12.2012 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства та надано ОСОБА_1 в користування на умовах оренди земельну ділянку всупереч зазначеним вимогам законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як громадянин, у 2012 році на без конкурентних засадах реалізувала своє право на отримання в оренду земельної ділянки площею 16,7286 га на території Тетіївської міської ради для ведення фермерського господарства, що підтверджується розпорядженням голови Тетіївської районної державної адміністрації за № 149 від 02.03.2012 року та від 03.05.2012 року зареєструвала фермерське господарство "М-АГРО" з ідентифікаційним кодом юридичної особи 38207776 та на даний час є засновником і головою зазначеного фермерського господарства, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За таких обставини, ОСОБА_1 після реєстрації нею юридичної особи - фермерського господарства "М-АГРО" втратила право на безконкурентне отримання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства та будучи головою ФГ "М-АГРО" земельну ділянку повинна була отримати у користування відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.

Щодо строку позовної давності, про застосування якого відповідачами подані заяви, суд встановив наступне.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України, далі- ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За статтею 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно з пунктом 25-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, знаходяться на території Тетіївської міської ради Київської області, органом, наділеним повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами щодо порушення вимог Земельного кодексу України та ЗУ «Про фермерське господарство» при передачі їх в оренду, є ГУ Держгеокадастру у Київській області.

08.01.2020 року Білоцерківська місцева прокуратура звернулася до ГУ Держгеокадастру у Київській області з листом, в якому, вважаючи, що при затвердженні проекту землеустрою та наданні ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства земельної ділянки загальною площею 33,6227 га (пасовища) було допущено порушення вимог земельного законодавства, просила звернутися до суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації №965 від 25.12.2012 року та визнання недійсним договору оренди землі від 28.12.2012 року, укладеного між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 33,6226 га, кадастровий номер 3224610100:06:018:0002 .

У відповідь ГУ Держгеокадастру Київській області листом № 10-10-0.62-1661/2-20 від 21.01.2020 року повідомило, що договір оренди землі від 28.12.2012 року, укладений між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 33,6226 га, кадастровий номер 3224610100:06:018:0002, зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області 29.12.2012 року за № 322460004007126, інформація про реєстрацію права користування внесена до Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відповідно до вимог наказу Державного комітету України по земельним ресурсам від 02.07.2003 року за № 174. З огляду на це, органи земельних ресурсів були обізнані щодо відведення даної земельної ділянки, оскільки здійснювали дії в частині державної реєстрації договору оренди землі, а тому, враховуючи що загальний строк позовної давності становить три роки, ГУ Держгеокадастру у Київській області обмежене в можливостях звернення до суду .

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Київській області не було вжито заходів реагування на порушення вимог земельного законодавства, Білоцерківська місцева прокуратура у відповідності ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» (прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу) звернулася до суду за захистом інтересів держави, зазначаючи, що про наявність розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 41,9224 га (пасовища), які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, та укладених 28.12.2012 року між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 договорів оренди землі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224610100:06:018:0002, 3224610100:06:026:0029, 3224610100:05:007:0019, їй стало відомо у березні 2019 року під час розслідування СВ Тетіївського ВП ГУНП у Київській області кримінального провадження № 42019111030000013 від 18.01.2019 року.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені ст. 57 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження по захисту цього права, тобто прокурор.

У постановах від 7 та 14 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц та № 183/1617/16 відповідно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Судом встановлено з матеріалів справи, що Головному Управлінню Держгеокадастру у Київській області як органу, який здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства на території Київської області, про наявність розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 41,9224 га (пасовища), які розташовані на території Тетіївської міської ради за межами населеного пункту, та укладених 28.12.2012 року між Тетіївською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 договорів оренди землі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224610100:06:018:0002,3224610100:06:026:0029, 3224610100:05:007:0019,було відомо з 29.12.2012 року з моменту державної реєстрації Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області зазначених договорів оренди землі, що визнається і самим ГУ Держгеокадастру у Київській області в листі № 10-10-0.62-1661/2-20 від 21.01.2020 року. Таким чином, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, дізналася про порушення права ще у 2012 році при тому, що прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави лише 23.06.2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Подібні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі № 359/2012/15-ц та від 23.10.2019 року у справі № 924/863/17.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Судом також встановлено, що в січні 2013 року Тетіївською районною державною адміністрацією до Білоцерківської місцевої прокуратури (на той час Тетіївської районної прокуратури) було направлено копії усіх розпоряджень Тетіївської РДА із земельних питань за грудень 2012 року для проведення перевірки на предмет відповідності їх Конституції та законам України, про що свідчать копії витягу з журналу врученої кореспонденції та картки реєстрації вихідного документа, проте прокурором жодного реагування вчинено не було. При цьому, в силу положень чинного законодавства прокурор повинен був своєчасно цікавитися та перевіряти відомості про наявність, рух і якісний стан земель, здійснювати контроль за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, отже, отримавши копію розпорядження Тетіївської РДА № 965 від 25.12.2012 року, не міг не бути обізнаним про здійснення фактичного використання спірних земельних ділянок, та відповідно міг своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 924/863/17).

Згідно частини першої статті 167 цього Кодексу держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Отже, відсутні правові підстави надавати переваги державі порівняно з іншими учасниками цивільних відносин.

Таким чином, з аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про те, що при зверненні до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 року та визнання недійсними договорів оренди землі від 28.12.2012 року, прокурором було пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідача Мостової Олени Мар`янівни, адвокатом Порхун О.П., що на підставі ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Суд відхиляє доводи Прокурора, що він довідався про наявність розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 965 від 25.12.2012 та про договори оренди земельної ділянки від 28.12.2012 у січні 2019 року під час розслідування кримінального провадження.

Оскільки позов заявлений після спливу позовної давності, то він задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Прокуратуру Київської області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.02.2025 р.

Суддя Т.П. Карпечкін