Постанова

від 05.02.2025 по справі 916/2749/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2749/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Случа О.В.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Приміч Д.В. (адвокат)

відповідача 1 - Головченко І.О. (адвокат)

відповідача 2 - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 (у складі колегії суддів: Богатир К.В. (головуючий), Поліщук Л.В., Діброва Г.І.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 (Рога Н.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інеса Володимирівна

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації речових прав,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" (надалі - ТОВ "Рубікон- ІІ", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" (надалі - ТОВ "Сауспальм", Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" (надалі - ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал", Відповідач 2) про:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна-будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв. м, укладеного між ТОВ "ФК "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм" 06.03.2018 та зареєстрованого в реєстрі за №91, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. (надалі - Договір купівлі-продажу 1);

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, укладеного між ТОВ "ФК "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм" 06.03.2018 та зареєстрованого в реєстрі за №90, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. (надалі - Договір купівлі-продажу 2);

- визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, здійсненої на підставі Договору купівлі-продажу 1;

- визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, здійсненої на підставі Договору купівлі-продажу 2.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та його відчуження іншим особам, чим було завдано шкоди інтересам ТОВ "Рубікон-ІІ".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, у позові відмовлено.

2.2. Суди зазначили, що визнання недійсними Договорів купівлі-продажу відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України мало б наслідком повернення сторонами отриманого за цими договорами або відшкодування його вартості, але Позивач не заявив вимог про двосторонню реституцію, що свідчить про неефективність обраного стороною способу захисту. З огляду на це, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення інших позову в іншій частині.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Рубікон-ІІ" просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

3.2. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на неправильне застосування судами:

- статей 15, 16 Цивільного кодексу України без урахування висновків, щодо застосування даних норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18;

- статей 217, 228 Цивільного кодексу України без урахування висновків, щодо застосування даних норм, викладених у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 911/2574/18, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 29.08.2023 у справі № 758/55/21, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, від 18.01.2017 у справі № 6- 2552цс16, від 11.03.2020 у справі № 404/6619/17, у постановах Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Суду від 21.11.2024 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.2. Ухвалою Суду від 18.12.2024 розгляд справи відкладено на 29.01.2025.

4.3. Ухвалою Суду від 29.01.2025 оголошено перерву в розгляді справи до 05.02.2025.

4.4. 12.12.2024 від ТОВ "Сауспальм" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач 1 просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін.

4.5. 05.02.2025 від ТОВ "Рубікон-ІІ" надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до припинення в Україні дії правового режиму воєнного стану.

Необхідність зупинення обґрунтовується Скаржником тим, що в приміщеннях нежитлових будівель комплексу дорожнього сервісу зазначеного підприємства розташована військова частина та налагоджені умови щодо розміщення особового складу та техніки відповідного до договору оренди нежитлових будівель № 13 від 01.09.2024, з метою виконання завдань за призначенням для стримування збройної агресії російської федерації та здійснення заходів щодо відбиття збройного нападу.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи, 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, 4) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації, 5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Приписами статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі, 2) призначення судом експертизи, 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу, 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, 5) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом, 6) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд зазначає, що посилання Скаржника на розміщення військової частини в орендованих приміщеннях не свідчить про наявність підстав для обов`язкового чи дискреційного зупинення провадження відповідно до положень статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України.

Фактичне використання нежитлових будівель військовими формуваннями не є обставиною, що унеможливлює подальший розгляд справи, не створює правових передумов для зупинення судового розгляду та не впливає на можливість виконання судом своїх функцій у межах цієї справи.

3 огляду на викладене, клопотання ТОВ "Рубікон-II" про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 01.12.2010 між Публічним акціонерним товариством (надалі - ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна"), як банком, та ТОВ "Рубікон- ІІ", як позичальником, було укладено кредитний договір № 021-11-10, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався його прийняти та належним чином використати і повернути банку, сплативши відповідні відсотки й виконавши всі інші зобов`язання, визначені у договорі.

5.2. У пункті 2.2.5. кредитного договору було встановлено право банку відступати свої права, що виникли з договору чи у зв`язку з договором - іншій (іншим) особі (особам) та повідомляти такій особі (особам) інформацію про позичальника і його діяльність та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.

5.3. 15.07.2011 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 021-11-10, умовами якої визначено, що максимальна сума кредиту складає 15 000 000,00 грн, відсоткова ставка - 17,5% річних за умови виконання позичальником умов договору та 19,5% у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником умов пунктів 2.3.7.- 2.3.8. договору, дата повернення кредиту - 01.12.2015.

5.4. З метою забезпечення виконання позичальником своїх грошових зобов`язань за вказаним договором, у тому числі, й обов`язків з відшкодування збитків, банком та ТОВ "Рубікон-ІІ" укладено договір іпотеки від 01.12.2010, посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б. та зареєстрований за № 1-5184.

5.5. Надалі, 15.07.2011 між банком та ТОВ "Рубікон-ІІ" також було укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 01.12.2010 Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1-5184.

5.6. Згідно з положеннями договору іпотеки (з урахуванням договору № 1 про внесення змін) предметом іпотеки виступили:

- земельна ділянка, кадастровий номер 5121084200:03:001:0008, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса - Київ, загальною площею 14,9577 га, яка належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №916804 від 04.09.2006, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів,

- будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса - Київ 15 км, загальною площею 11 217,50 кв.м та належать іпотекодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2011, виданого Виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.

5.7. Відповідно до пункту 4.4. договору іпотеки від 01.12.2010 вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 50 000 000,00 грн, в т.ч. вартість земельної ділянки складає 17242043,00 грн.

5.8. За умовами пункту 6.4. договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання (і іпотекодавець згоден з такими шляхами позасудового врегулювання):

- іпотекодержателю належить право від власного імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством;

- при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику повідомлення цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в цьому договорі, з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк їх погашення. У випадку непогашення боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя на підставі укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні;

- звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на даному договорі.

5.9. 24.07.2015 ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій) уклали договір відступлення прав вимоги (договір цесії), відповідно до умов якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до наступних боржників: ПрАТ "Завод алюмінієвих профілів", ТОВ "Рубікон-ІІ", ТОВ "КамянкаГлобалВайн", СУНП "Марком" у формі ТОВ за кредитними договорами (основні договори), перелік яких міститься у додатку № 1 до договору, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за основними договорами та зобов`язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим договором.

5.10. Пунктом 1.2. договору про відступлення прав вимоги встановлено, що за основними договорами відступаються наступні права:

- право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредитів відповідно до основних договорів;

- право вимоги сплати відсотків за користування кредитами в розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату відступлення;

- право вимоги сплати комісій та інших обов`язкових платежів у розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату відступлення;

- право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами.

5.11. У пункті 3.1. договору про відступлення прав вимоги сторони визначили, що ціна прав вимоги за цим договором на дату його укладення відносно кожного із боржників складає: ПрАТ "Завод алюмінієвих профілів" - 35 000,00 грн; ТОВ "Рубікон-ІІ" - 18 850 061,20 грн; ТОВ "КамянкаГлобалВайн" - 4 724 479,86 грн; СУНП "Марком" у формі ТОВ - 20 809 437,81 грн.

5.12. Відповідно до пункту 3.2. договору відступлення прав вимоги цесіонарій здійснює оплату ціни прав вимоги за цим договором в загальному розмірі 44 418 978,87 грн шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок цедента.

5.13. Додатком № 1 до договору відступлення прав вимоги узгоджено перелік кредитних договорів, укладених банком з позичальниками (боржниками), згідно з яким основний борг та відсотки, що передаються з договором у еквіваленті становить 97 413 822,43 грн.

5.14. До переліку кредитних договорів (додаток № 1 до договору відступлення прав вимоги (договір цесії)) увійшли такі договори:

- кредитний договір № 041-11-11 від 29.11.2011, сума основного боргу та відсотків - 12 434 689,76 грн, контрагент - СУНП "Марком" у формі ТОВ;

- кредитний договір № 043-11-11 від 29.11.2011, сума основного боргу та відсотків - 8 374 748,05 грн, контрагент - СУНП "Марком" у формі ТОВ;

- кредитний договір № 021-11-10 від 01.12.2010, сума основного боргу та відсотків - 19 383 559,06 грн, контрагент - ТОВ "Рубікон-ІІ";

- кредитний договір № 026-07-13 від 05.07.2013, сума основного боргу та відсотків - 4 724 479,86 грн, контрагент - ТОВ "КамянкаГлобалВайн";

- кредитний договір № 004-03-11 від 25.03.2011, сума основного боргу та відсотків 52 496 345,70 грн, контрагент - ПрАТ "Завод алюмінієвих профілів".

5.15. 15.04.2016 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації банку Гулеєм О. І. видано наказ №60, яким визнано нікчемними правочини (у тому числі договори), вчинені (укладені) ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме: з 18.03.2015 по 18.03.2016, згідно з додатком 1 та доручено директору департаменту запровадження тимчасової адміністрації Фонду здійснити необхідні заходи щодо застосування наслідків нікчемності договорів відповідно до додатку 1.

5.16. Додатком № 1 до наказу № 60 визначено, що причинами нікчемності договору відступлення права вимоги (договір цесії) від 24.07.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" (цедентом) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарієм) є те, що:

- відповідно до пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" банк здійснив відчуження або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому згідно з умовами договору. За умовами договору ціна відступлення права вимоги складає 44 418 978,87 грн, в той час коли борг з урахуванням відсотків складає 97 413 822,43 грн, у відсотковому співвідношенні різниця складає 54,4%, таким чином, цедентом права вимоги відчужені за ціною, яка на 20 і більше відсотків менша від розміру грошових зобов`язань, право вимоги за якими відступається;

- згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- відповідно до пункту 2 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

5.17. На виконання наказу від 15.04.2016 №60 ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" було направлено повідомлення про нікчемність правочинів, зазначених у наказі, зокрема і повідомлення від 17.05.2016 № 01.1-06/971 про нікчемність договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015.

5.18. ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" на адресу Позивача було надіслано вимогу про усунення порушення від 09.11.2016 вих.№0911/16, в якій ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", посилаючись на положення статей 33, 35, 36 Закону України "Про іпотеку", а також положення пункту 6.4. договору іпотеки, просило ТОВ "Рубікон-ІІ" оплатити заборгованість за кредитним договором у сумі 21 573 017,27 грн, попередивши про намір, у іншому випадку, укласти договір купівлі-продажу майна в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".

На підтвердження направлення даної вимоги ТОВ "Сауспальм" надано копію конверта, на якому міститься напис: "Пакет получить отказались. 17.01.2017".

5.19. 23.08.2017 ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" надіслав на адресу позивача ще одну вимогу про усунення порушення від 23.08.2017, в якій просив ТОВ "Рубікон-ІІ" погасити заборгованість і зазначив, що у разі непогашення заборгованості товариство розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки будь-яким способом на власний розсуд, у тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі пункту 6.4. договору іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки.

5.20. 06.03.2018 ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" в якості продавця та/або іпотекодержателя та ТОВ "Сауспальм" в якості покупця уклали Договір купівлі-продажу 2.

5.21. Відповідно до пункту 1.1. відповідного договору продавець, що діє від свого імені на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса - Київ, загальною площею 14,9577 га.

5.22. За умовами пункту 2.1. договору продаж земельної ділянки, що відчужується, провадиться за 11 270 630,00 грн. Оплата земельної ділянки здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.

5.23. Відповідно до пункту 2.2. договору покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем протягом 12 місяців.

5.24. Також 06.03.2018 ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" в якості продавця та/або іпотекодержателя та ТОВ "Сауспальм" в якості покупця уклали Договір купівлі-продажу 1.

5.25. Згідно з пунктом 1.1. зазначеного договору продавець, що діє від свого імені на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", передає, а покупець приймає у власність об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлі комплексу дорожнього сервісу, які знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса - Київ 15 км, загальною площею 11 217,50 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 14,9577 га кадастровий номер 5121084200:03:001:0008.

5.26. За умовами пункту 2.1. договору ціна продажу нерухомого майна за цим договором складає 19 073 452,00 грн. Оплата нерухомого майна здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.

5.27. Відповідно до пункту 2.2. договору покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем протягом 12 місяців з дня укладання цього договору.

5.28. 24.06.2020 між ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" та ТОВ "Сауспальм" було укладено додаткові угоди до договорів купівлі-продажу, якими внесено зміни до цих договорів та викладено їх пункти 2.2. у такій редакції: "2.2. Покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем у строк до 31.12.2021 включно шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, зазначених у пункті 2.1. цього договору, на рахунок продавця".

За позицією Позивача, іпотекодержатель не набув права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому, добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном. Позивач вказує, що ТОВ ФК "Централ Капітал" приховало інформацію про арешт та відчужило майно, яке не мало права відчужувати з метою протиправного заволодіння грошовими коштами та завдання шкоди інтересам ТОВ "Рубікон-ІІ". У зв`язку з чим Договори купівлі продажу є такими, що вчинені з порушенням умов іпотечного договору від 01.12.2010, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Рубікон-ІІ", та з порушенням визначення вартості іпотечного майна, тобто ціни, що є істотною умовою будь-якого майнового договору.

З огляду на це, ТОВ "Рубікон-ІІ" вважає, що воно було протиправно позбавлено права власності в порушення умов іпотечного договору.

5.29. Судами також встановлено, що № 916/2330/21 Позивач вже звертався з позовними вимогами до ТОВ "Сауспальм" та ТОВ Фінансова компанія "Централ Капітал" про визнання недійсними Договорів купівлі-продажу, припинення обтяження нерухомого майна, витребування майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 по справі № 916/2330/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2024, у задоволенні позову відмовлено, здійснено поворот виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 у справі № 916/2330/21.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Рубікон-ІІ" не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Предметом позову є визнання недійсними Договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації речових прав з огляду на відсутність у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та його відчуження ТОВ "Сауспальм".

6.4. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, застосувавши положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України в розрізі заявлених вимог в порядку статті 217, 228 Цивільного кодексу України, виходили з того, що визнання недійсними Договорів купівлі-продажу відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України мало б наслідком повернення сторонами отриманого за цими договорами або відшкодування його вартості, але Позивач не заявив вимог про двосторонню реституцію, що свідчить про неефективність обраного стороною способу захисту.

6.5. Вказуючи про неправильність застосування даних норм Скаржник звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якими підтверджує належність та ефективність, заявлених ним вимог у вигляді визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації речових прав. Скаржник звертає увагу, що наразі спірне майно знаходиться у його фактичному користуванні, у зв`язку з чим відсутня необхідність у його витребуванні, а відтак і у застосуванні двосторонньої реституції. Зазначеним ТОВ "Рубікон-ІІ" обґрунтовує належність та ефективність обраного ним способу захисту у вигляді визнання правочинів недійсними без застосування наслідків їх недійсності.

Щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України в контексті ефективності способу захисту у вигляді визнання недійсним правочину без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності такого правочину.

6.6. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.7. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.8. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, на яку посилається Скаржник, висловлено, що під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

6.10. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, на які звертає увагу Скаржник, визначила, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

6.11. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

6.12. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

6.13. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.14. Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин першої - третьої, п`ятої, шостої статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.15. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

6.16. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

6.17. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

6.18. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

6.19. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

6.20. Відповідно до положень частин першої та другої статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

6.21. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

6.22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 визначено, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Цивільний кодексу України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України)."

6.23. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 20.12.2023 у справі № 913/366/21).

6.24. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки, сформульовані зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які звертає увагу Скаржник, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

6.25. Разом з тим, об`єднана Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову та водночас відхилила доводи скаржника щодо ефективності такого способу судового захисту, як визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, з огляду на те, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Об`єднана палата Верховного Суду у відповідній постанові зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті другої Господарського процесуального кодексу України (аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

Одночасно об`єднана палата Верховного Суду наголосила, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення позивача з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

6.26. Посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 є необґрунтованим, оскільки в ній відсутні правові висновки щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України. Наведені аргументи фактично зводяться до загальних декларацій про необхідність справедливого та неупередженого судового розгляду, що саме по собі не може бути підставою для касаційного перегляду судових рішень на предмет належного застосування норм матеріального та процесуального права.

6.27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач у цій справі звернувся до суду з вимогою про визнання недійсними Договорів купівлі-продажу, без заявлення вимоги щодо реституції, як наслідку недійсності правочинів.

6.28. Поряд з цим, встановлено, що Позивач вже звертався з позовними вимогами до ТОВ "Сауспальм" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" про визнання недійсними Договорів купівлі-продажу.

Так, у межах справи № 916/2330/21 розглядалися вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення обтяження нерухомого майна, витребування майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 по справі № 916/2330/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2024, у задоволенні позову відмовлено, повернуто виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 у справі № 916/2330/21, а саме, вирішено скасувати всі реєстраційні дії, здійснені на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 у справі № 916/2330/21, зокрема, щодо припинення права власності ТОВ "Сауспальм", щодо реєстрації права власності за ТОВ "Рубікон-ІІ", щодо припинення іпотеки ТОВ "Несімко" і скасування записів про обтяження іпотекою, та повернути на користь ТОВ "Сауспальм" право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, та будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальною площею 11217,5 кв. м, розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, шлях Одеса-Київ, 15 км, 13769554.

6.29. Тобто, за наслідками ухвалення Південно-західним апеляційним господарським судом постанови у справі №916/2330/21, як результату повороту виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 у справі № 916/2330/21, було повернуто на користь ТОВ "Сауспальм" право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, та будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальною площею 11217,5 кв. м, розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, шлях Одеса-Київ, 15 км, 13769554, тобто зобов`язано Позивача повернути спірне майно ТОВ "Сауспальм".

6.30. Вказане спростовує позицію Скаржника щодо перебування спірного майна у його фактичному користуванні та відсутності необхідності у його витребуванні й застосуванні двосторонньої реституції.

6.31. Визначальним критерієм належності обраного способу захисту є його здатність усунути порушене право та досягти правової мети, якою у цьому випадку є повернення майна у власність Позивача. Оскільки такий правовий наслідок не може бути досягнутий без заявлення відповідних вимог про двосторонню реституцію, визнання недійсними Договорів купівлі-продажу, як обґрунтовано визначили суди попередніх інстанцій, саме по собі не забезпечує поновлення прав Позивача.

6.32. З огляду на викладене, визнання недійсними Договорів купівлі-продажу без одночасного заявлення вимог про двосторонню реституцію, зокрема про повернення спірного майна від ТОВ "Сауспальм", не спроможне забезпечити реального відновлення прав Позивача як власника та не усуває порушення, на яке він посилається. Відсутність такого правового наслідку свідчить про неефективність обраного способу захисту та підтверджує обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову.

6.33. Відтак, Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами правильно застосовано статті 15, 16 Цивільного кодексу України та враховано висновки Верховного Суду щодо їх застосування, викладені у постановах на які посилається Скаржник при зверненні з касаційною скаргою. Отже, доводи касаційної скарги у відповідній частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо аргументів Скаржника про неправильне застосування судами норм статей 217, 228 Цивільного кодексу України.

6.34. Слід зазначити, що суд касаційної інстанції, виходячи із правової природи касаційного перегляду, не надає оцінку таким доводам Позивача, оскільки висновок про обрання ним неналежного способу захисту унеможливлює подальше дослідження підстав недійсності правочину.

6.35. Верховний Суд неодноразово зазначав, що оцінка аргументів щодо правомірності правочину та підстав його недійсності здійснюється у межах розгляду позову, заявленого із належним способом захисту.

Такий підхід відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, зокрема висновкам, викладеним у постановах від 01.09.2020 у справі № 911/162/19, від 07.07.2021 у справі № 916/2194/18.

6.36. У постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 911/162/19 визначено, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Таку правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 (№ 3-449гс16).

Верховний Суд, виснувавши про обрання особою неналежного способу захисту у вигляді визнання недійсним договору, дійшов висновку, що аналіз аргументів особи щодо оцінки правомірності такого правочину має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення у разі звернення позивача до суду із позовною вимогою про застосування належного способу захисту.

Аналогічний висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 911/162/19 та у постанові №916/2194/18 від 07.07.2021.

6.37. Виходячи із правової природи касаційного перегляду, Верховний Суд не надає оцінку таким аргументам Скаржника, оскільки висновок про обрання ним неналежного способу захисту унеможливлює подальше дослідження підстав недійсності правочину.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі № 916/2749/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ