Постанова

від 05.02.2025 по справі 187/1111/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 187/1111/23

провадження № 61-18453св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Садівниче товариство «Ромашка» робітників і службовців Дніпродзержинської ТЕЦ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року у складі судді Іщенко І. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 рокуу складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Садівничого товариства «Ромашка» робітників і службовців Дніпродзержинської ТЕЦ (далі - СТ «Ромашка») про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що мати позивачки ОСОБА_2 була членом

СТ «Ромашка», яке розташоване на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, та власником земельної ділянки, площею 0,076 га кадастровий номер 1223783800:002:1720, на

АДРЕСА_1 .

Позивачка вказувала, що у серпні 2010 року сусід по ділянці

ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 свою земельну ділянку

АДРЕСА_2 , площею 0,0627 га, яка належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 19 червня 1997 року, виданого Шульгівською сільською радою, про що він написав розписку від

02 серпня 2010 року, яку засвідчив інший сусід ОСОБА_4 .

Зазначала, що договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належала ОСОБА_3 , не був посвідчений нотаріально, і це сталось не з вини ОСОБА_2 і не залежало від її волі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а позивачка є спадкоємицею

і прийняла спадщину після її смерті.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати дійсним договір купівлі земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0627 га, у

АДРЕСА_3 , розташованої на території Шульгівської громади, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , оформлений у вигляді розписки від 02 серпня 2010 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від

05 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0627 га, яка розташована на території Шульгівської сільради та належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності, нотаріально не був посвідчений, не укладений в письмовій формі з ОСОБА_2 належним чином, то позивачка не має права на спадкування вказаної земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_2 , тому що це майно належить на праві власності іншій особі, а саме ОСОБА_3 . Суд вказав, що позивачка не довела обставин, що її мати ОСОБА_2 в період з 02 серпня 2010 року до 30 червня 2020 року не здійснила нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 , не з її вини, і ці обставини не залежали від її волі, а тому правових підстав для застосування статті 220 ЦК України немає.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від

05 вересня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявниця як спадкоємиця першої черги після смерті своєї матері відповідно до статті 1218 ЦК України успадкувала право на здійснення процесуальних заходів для встановлення права власності на земельну ділянку, яку її матір придбала за «домашньою угодою». На момент продажу земельної ділянки 02 серпня 2010 року

ОСОБА_3 було 83 роки, і з огляду на вік і стан здоров?я після укладення ним угоди з матір?ю позивачки, він відмовився від нотаріального оформлення цієї угоди, а незабаром, ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер. Суди не надали жодної оцінки аргументам позовної заяви.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 752/19567/14-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 389/482/19,

від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц, від 07 грудня 2022 року

у справі № 142/119/20, від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц,

від 05 лютого 2020 року у справі № 759/20387/18, постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17, від 06 вересня

2017 року у справі № 754/2339/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

26 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

СТ «Ромашка» зареєстроване 09 вересня 1992 року.

Згідно зі списком членів СТ «Ромашка» за № 627 рахується ОСОБА_3 , домашня адреса: АДРЕСА_4 , а за № 160 рахується

ОСОБА_2 , домашня адреса: АДРЕСА_5 .

Згідно з державним актом серії ДП, виданим на підставі рішення 45-ї сесії Шульгівської сільської ради від 19 червня 1997 року, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0627 га, яка розташована на території Шульгівської сільської ради Петриківського району.

02 серпня 2010 року ОСОБА_3 склав розписку, за змістом якої він отримав від ОСОБА_2 2 700,00 грн в рахунок кінцевого розрахунку за передання у власність земельної ділянки площею 0,0627 га, яка знаходиться на території СТ «Ромашка». Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 належить на підставі державного акта, виданого на підставі рішення 45-ї сесії Шульгівської сільської ради від 19 червня 1997 року. Під час видачі цієї розписки і отримання грошей за земельну ділянку продавець передає ОСОБА_2 правовстановлювальні документи

в оригіналі та право на розпорядження тимчасовими спорудженнями

і матеріалами, які є на земельній ділянці, а також плодовими насадженнями.

ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері, ОСОБА_2 , садовий будинок та земельну ділянку площею 0,0760 га, з цільовим призначенням - для колективного садівництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю з господарськими будівлями та спорудами яка розташована на

АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 лютого 2021 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини перша, друга і третя статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині першій статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі

№ 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18) вказано, що «правочин

є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин».

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі

є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими

є предметом вирішення в цивільному судочинстві.

У цій справі за позовом особи, яка є спадкоємицею покупця за договором купівлі-продажу, про визнання дійсним цього договору купівлі-продажу належним відповідачем є продавець (особа, яка відчужує майно) або його правонаступник, а не садове товариство, на території якого ця земельна ділянка розташована.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору

є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів

й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивачка у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла.

Отже, оскільки ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання договору купівлі-продажу дійсним до неналежного відповідача, у задоволенні її позову слід відмовити саме з цих підстав.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, що не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

22 листопада 2023 рокуслід змінити у мотивувальних їх частинах та викласти їх у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна судових рішень не вплинула на обсяг вирішених позовних вимог, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від

05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

22 листопада 2023 рокузмінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов