Постанова

від 03.02.2025 по справі 278/3386/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/3386/20 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 23 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/3386/20 запозовом ОСОБА_1 доЖитомирської районноїержавної адміністраціїЖитомирськоїобласті, ОСОБА_2 ,ГоловногоуправлінняДержгеокадастру уЖитомирськійобласті,Міськрайонногоуправлінняу Житомирськомурайонітамісті ЖитомиріГоловногоуправлінняДержгеокадастру уЖитомирськійобласті,ДепартаментуреєстраціїЖитомирської міськоїради,приватногонотаріусаЖитомирського міськогонотаріальногоокругуЧерпак ГалиниАнтонівни,третяособабез самостійнихвимог-ОбслуговуючийкооперативСадівницьке товариство«Зарево»проскасування державноїреєстраціїдоговоруоренди землітаскасуваннякадастрового номераземельноїділянки

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на рішенняЖитомирського районногосудуЖитомирськоїобластівід 17червня 2024року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М.

встановив:

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив зобов`язати Міськрайонне управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру, а саме:

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між Житомирською районною державної адміністрацією та ОСОБА_2 , від 11 травня 2016 року про надання в оренду для сінокосіння ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 та скасувати цей кадастровий номер земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди землі від 11 травня 2016 року, укладеного між Житомирською районною державної адміністрацією та ОСОБА_2 , про надання в оренду для сінокосіння ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 шляхом скасування запису № 14491191 від 13 травня 2016 року про державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищевказану земельну ділянку.

На обґрунтування позову вказував, що розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16 лютого 2016 року №35 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками, припинення дії договорів оренди землі, затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, надання згоди на поділ земельних ділянок, передачу в суборенду та укладання додаткової угоди» згідно п. 4 додатку 1 гр. ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджено надання в оренду земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років.

11 травня 2016 року між Житомирською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки для сінокосіння площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310, який було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі.

Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області при перевірці було виявлено, що до площі земельної ділянки, яка передана в оренду ОСОБА_2 , було включено проїзд (дорогу), що відноситься до земель загального користування, що призвело до порушення прав третіх осіб відповідно до ст. 35 Земельного кодексу України та ст. 10, 24 Закону України «Про оренду землі». Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області проведено обстеження земельної ділянки, що відповідно до схеми земель СТ «Зарево» визначається, як проїжджа частина (дорога) уздовж земельної ділянки ОСОБА_2 №99 та частково за межами земель садового товариства між річкою Віва виявлено зняття та перенесення поверхневого родючого шару ґрунту, внаслідок чого утворилася штучна водойма площею 0,024 га.

Рішенням Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від25березня 2019року у справі №296/5781/18, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження від 16 лютого 2016 року №35 голови Житомирської обласної державної адміністрації в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 площею 0,18 га строком на 49 років із кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 в межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Оскільки вже скасоване спірне розпорядження від 16 лютого 2016 року №35, тому і похідні від нього вимоги підлягають скасуванню, а саме державна реєстрація договору оренди від 11 травня 2016 року земельної ділянки площею 0,1800 га з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років та кадастровий номер.

Рішенням Житомирськогорайонного судуЖитомирської областівід 17червня 2024року позовзадоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 земельної ділянки для сінокосіння площею 0,1800 га, кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, яка знаходиться в межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, проведену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 11.05.2016 року (запис про інше речове право: 14491191 від 13.05.2016 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 29582198 від 13.05.2016 року, приватний нотаріус Черпак Г.А.). Припинено право оренди вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 за ОСОБА_2 .

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310, площею 0,1800 гектарів, з цільовим призначенням - для сінокосіння, місце розташування якої Житомирська область, Житомирський район, Василівська сільська рада, зареєстрованого за ОСОБА_2 ; орган, що здійснив державну реєстрацію - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А.; дата речового права - 13.05.2016 року; скасовано кадастровий номер 1822080900:05:000:1310 даної земельної ділянки.

Не погоджуючисьіз вказанимсудовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення суду ухвалене неповноважним судом, який діяв так само упереджено як і при розгляді справи №296/8319/17. Постановою Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 року було скасовано рішення місцевого суду від 27.03.2023 року у справі №296/8319/17 з причин його ухвалення неповноважним складом суду в особі судді Дубовік О.М. Оскільки головуючою в оскаржуваному рішення є також суддя Дубовік, то вказане свідчить, що рішення ухвалене фактично тим самим неповноважним складом суду.

Суд першої інстанції не міг не знати, поновлюючи провадження у справі, що в касаційному порядку позивачем та відповідачем була оскаржена постанова Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі 296/8319/17, якою районний суд мотивував своє рішення у даній справі. Суд поспішно прийняв незаконне рішення, намагаючись випередити прийняття судового рішення Касаційним цивільним судом у справі №296/8319/17.

Додає, що суд першої інстанції безпідставно послався на судові рішення в інших справах з посилання на преюдиційність. Фактичні обставини справи судом не встановлені.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за насідками апеляційного перегляду.

Окрім того, згідно постанови Верховного Суду у справі №296/8319/17 від 04.09.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Посилання апелянта щодо розгляду справи неповноважним судом є безпідставними, оскільки протягом майже чотирьох років відповідачем ОСОБА_2 та її численними представниками не було подано жодної заяви про відвід судді Дубовік О М. саме у даній справі. Що стосується тверджень Миколайчук Т.Д. щодо немов би інших «істотних» порушень вимог процесуального закону, то будь-яких порушень вимог ст. 82 ЦПК України суд першої інстанції не допустив та не міг допустити. Суд правомірно посилається на рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі №296/5781/18, а також на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №296/8319/17, оскільки позовні вимоги у даній справі є похідними від позовних вимог у цих справах.

Представник Обслуговуючого кооперативу Садівницьке товариство «Зарево» також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказує, що посилаючись на постанову Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі №296/8319/17, якою скасовано рішення Житомирського районного суду від 27.03.2023 року і ухвалено нове рішення, апелянт стверджує, що таким чином апеляційний суд підтвердив її доводи, що суддя Дубовік О.М. внаслідок упередженості до неї (апелянта) була неспроможна ухватити законне рішення. Вважає, що суддя Дубовік О.М. не мала права розглядати і цю справу - №278/3386/20. У дійсності Миколайчук Т.Д. перекручує дійсні обставини і викладає їх на свій розсуд. Підставою скасування рішення Житомирського районного суду від 27.03.2023 у справі №296/8319/17, ухваленого суддею Дубовік О.М., Житомирський апеляційний суд визнав ту обставину, що 05.11.2020 року, 10.12.2020 року, 26.02.2021 року суддя Зубчук I.B. розглянула заяви ОСОБА_2 про відвід судді Дубовік О.М., хоча раніше - 26.09.2019 року суддя Зубчук І.В. заявила і задовольнила самовідвід у даній справі. Тобто, апеляційний суд дійшов висновку, що заявивши собі самовідвід, суддя Зубчук 1.В. у подальшому не мала права брати участь у справі. Жодного судження щодо наявності чи відсутності передбачених законом підстав для відводу судді Дубовік О.М. у справі №296/8319/17 апеляційний суд не давав. Приводами для заявлення відводів судді Дубовік О.М. у справі №296/8319/17 слугувала незгода відповідача ОСОБА_2 з процесуальними рішеннями, ухваленими цією суддею під час розгляду справи №296/8319/17. Жодної передбаченої законом підстави для відводу судді Дубовік О.М. заяви, клопотання ОСОБА_2 не містили. Не містять таких доводів й апеляційна скарга та доповнення до неї вже в цій справі - №278/3386/20.

Вважаючи ознакою упередженості судді Дубовік О.М. той факт, що вона (суддя Дубовік О.М.) 25.10.2023 року поновила провадження у справі №278/3386/20, знаючи про подання нею ( ОСОБА_2 ) та позивачкою ОСОБА_3 касаційних скарг на постанову апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі №296/8319/17, апелянт чи особа, яка готувала апеляційну скаргу, залишила поза увагою відповідні положення цивільного процесуального закону. Так, провадження у справі №278/3386/20 за клопотанням позивача ОСОБА_1 зупинено судом 12.07.2021 року до набрання законної сили рішення у справі №296/8319/17. Рішення у справі №296/8319/17 набрало законної сили 15.08.2023 року. Подача касаційної скарги не зупиняє і не скасовує законної сили судового рішення. Отже, районний суд під головуванням судді Дубовік О.М. поновив 25.10.2023 року провадження у справі №278/3386/20 відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 ЦПК України.

Додає, що однією з позовних вимог позивача у справі №278/3386/20 є скасування кадастрового номера земельної ділянки площею 0,18 га, наданої ОСОБА_2 у користування. З витягу НВ-1814295742020 з державного земельного кадастру про земельну ділянку 1822080900:05:000:1310, який містися у матеріалах справи, вбачається, що управління Держгеокадастру у Житомирському району 21.01.2016 року здійснило державну реєстрацію земельної ділянки 1822080900:05:000:1310 та присвоїло їй цей кадастровий номер на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування ОСОБА_2 , розробленого 11.09.2015 року Житомирською регіональною філією ДІ «Центр ДЗК», розробник ОСОБА_4 . Зазначений проект землеустрою затверджений розпорядженням голови Житомирської ОДА від 16.02.2016 №35. Рішенням від 25.03.2019 року у цивільній справі №296/5781/18 зазначене розпорядження голови Житомирської ОДА визнано незаконним і скасовано. Підставою для визнання незаконним і скасування рішення голови ОДА стало те, що проект землеустрою, на підставі якого здійснено державну реєстрацію земельної ділянки 1822080900:05:000:1310 та присвоєно їй цей кадастровий, не відповідає вимогам законодавства. У цивільній справі №278/3386/20 участь беруть ті самі ж особи, що і справі №296/5781/18, зокрема відповідач ОСОБА_2 , то враховуючи положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, суд цілком законно та обґрунтовано послався на рішення у цивільній справі №296/5781/18. З аналогічних підстав, цілком законно і обґрунтовано районний суд у рішенні в справі №278/3386/20 послався на постанову апеляційного суду від 15.05.2023 року у справі №296/8319/17.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Обслуговуючого кооперативу Садівницьке товариство «Зарево» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від апелянта на адресу суду повторно повернулася неврученою повістка з відміткою про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою». Повістка направлялася на поштову адресу ОСОБА_2 , яка була нею особисто зазначена в поданій апеляційній скарзі, іншої адреси остання суду не повідомляла. Відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 11.05.2016 року між Житомирською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого передано останній в оренду терміном на 49 років із земель водного фонду в межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області земельну ділянку площею 0,18 га з кадастровим номером 1822089000:05:000:1310 для сінокосіння (а.с.37-39, т.1).

Відомості про право оренди ОСОБА_2 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів та до ДЗК (а.с.33-36, т.1).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №296/5781/18 від 25.03.2019 року, яке залишено в силі постановою Житомирського апеляційного суду від 04.03.2020 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження № 35 від 16 лютого 2016 року голови Житомирської обласної державної адміністрації у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,18 га з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 в оренду строком на 49 років, яка розташована у межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.22-31, т.1).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, укладений 11 травня 2016 року між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2 (а.с.95-110, т.2).

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договір оренди визнано недійсним за рішенням суду, тому наявні обґрунтовані підстави для задоволення заявленої позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 11.05.2016 року. Державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Оскільки спірна земельна ділянка сформована не у відповідності до норм діючого законодавства (включає в себе дорогу - землі загального користування), відтак суд прийшов до висновку про задоволення вимоги в частині скасування кадастрового номеру даної земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації права оренди) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №755/9555/18 (провадження № 14-536цс18) викладено правовий висновок про те, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Відповідно до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 1952-IV у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону № 1952-IV викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у редакції, чинній з 16 січня 2020 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми в чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі № 1952-IV.

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20), від 30 червня 2021 року у справі № 193/724/19 (провадження № 61-14190св20).

Оскільки з 16 січня 2020 року матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, то ефективним способом захисту порушених прав є саме вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права оренди.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) висловила правову позицію про те, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Судом встановлено, що постановою Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, укладений 11 травня 2016 року між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування державної реєстрації права оренди відповідача, яка проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 11.05.2016 року у зв`язку із тим, що договір, на підставі якого було зареєстроване право оренди, визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з частиною 6 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

З витягу НВ-1814295742020 з Державного земельного кадастру від 03.11.2020 року про земельну ділянку 1822080900:05:000:1310 вбачається, що Управління Держгеокадастру у Житомирському району 21.01.2016 року здійснило державну реєстрацію земельної ділянки 1822080900:05:000:1310 та присвоїло їй цей кадастровий номер на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування ОСОБА_2 , розробленого 11.09.2015 року Житомирською регіональною філією ДІ «Центр ДЗК», розробник ОСОБА_4 .

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16 лютого 2016 року №35 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками, припинення дії договорів оренди землі, затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, надання згоди на поділ земельних ділянок, передачу в суборенду та укладання додаткової угоди» згідно п. 4 додатку 1 гр. ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджено надання в оренду земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №296/5781/18 від 25.03.2019 року, яке залишено в силі постановою Житомирського апеляційного суду від 04.03.2020 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження №35 від 16 лютого 2016 року голови Житомирської обласної державної адміністрації у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,18 га з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 в оренду строком на 49 років, яка розташована у межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги в частині скасування кадастрового номеру даної земельної ділянки, оскільки така спірна земельна ділянка сформована не у відповідності до норм діючого законодавства (включає в себе дорогу - землі загального користування).

Доводи апеляційної скарги щодо того, суд першої інстанції безпідставно поновив провадження у справі, хоча в касаційному порядку переглядалася постанова Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі 296/8319/17, яка покладена в основу оскаржуваного рішення, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Ухвалою Житомирського районногосудуЖитомирськоїобласті від 12 липня 2021 року було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі №296/8319/17 за позовом ОСОБА_3 до Житомирської РДА, ОСОБА_2 , Житомирська ОДА, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Обслуговуючий кооператив Садівницьке товариство «Зарево» про визнання недійсним договору оренди, визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина 2 статті 273 ЦПК України).

Рішення суду від 28 квітня 2023 року у справі №296/8319/17 було оскаржено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в апеляційному порядку. 15 серпня 2023 року Житомирським апеляційним судом була ухвалена постанова. Отже, рішення суду від 28 квітня 2023 року у справі №296/8319/17 набрало законної сили 15 серпня 2023 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про розгляд справи неповноважним судом з огляду на наступне.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 року цивільна справа №278/3386/20 надійшла на розгляд судді Дубовік О.М. (а.с.40).

Посилання на те, що постановою Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі №296/8319/17 було скасовано рішення Житомирського районного суду від 27.03.2023 року, яке ухвалено суддею Дубовік О.М., у зв`язку тим, що справа була розглянута неповноважним складом суду, що свідчить про те, що суддя Дубовік О.М. не мала права розглядати і дану справу, є безпідставними.

Підставою для скасування рішення Житомирського районного суду від 27 березня 2023 у справі №296/8319/17, ухваленого суддею Дубовік О.М., була та обставина, що питання про відвід головуючого судді Дубовік О.М., який ухвалив рішення у даній, вирішувалося суддею Зубчук І.В., котра, виходячи з приписів п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, не мала права брати участі у даному провадженні. Оскільки ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2019 року задоволено заяву судді Зубчук І.В. про самовідвід.

Колегія суддів вважає, що вищевказане не може свідчити про те, що справа, що переглядається, розглянута неповноважним складом суду, а суддя Дубовік О.М. не мала права розглядати дану справу.

Протягом усього часу розгляду справи ОСОБА_2 , вважаючи, що суддя Дубовік О.М. підлягає відводу від розгляду даної справи, не заявила про це.

Суд також вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав преюдиційними рішення судів у справі №296/8319/17 та у справі №296/5781/18.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

На преюдиційність впливає суб`єктний склад учасників справи (спір виник між тими самими сторонами) та вимоги, які вирішувались у ній.

У справі №296/5781/18 спір виник між тими самими сторонами, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Житомирською ОДА з приводу визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16 лютого 2016 року №35 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками, припинення дії договорів оренди землі, затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, надання згоди на поділ земельних ділянок, передачу в суборенду та укладання додаткової угоди» в частині п. 4 додатку 1, яким ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджено надання в оренду земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років.

У справі №296/8319/17 спір виник щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель: землі водного фонду), кадастровий номер: 1822080900:05:000:1310, який укладено 11.05.2016 року в АДРЕСА_1 , між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2 , з моменту його укладання.

Договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння від 11.05.2016 року між Житомирською ОДА та ОСОБА_2 став підставою для здійснення державної реєстрації права оренди за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів вважає, що обставини встановлені судовими рішеннями у справах №296/5781/18 та №296/8319/17, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення у розглядуваній справі.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог до Міськрайонного управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області підлягає скасування, виходячи із наступного.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, просив зобов`язати саме Міськрайонне управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди землі від 11 травня 2016 року, шляхом скасування запису № 14491191 від 13 травня 2016 року та скасувати кадастровий номер земельної ділянки.

Судом встановлено, що відомості щодо юридичної особи із найменуванням Міськрайонне управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині вимог, пред`явлених до Міськрайонного управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

Керуючись ст.367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районногосудуЖитомирськоїобласті від 17 червня 2024 року в частині задоволених вимог до Міськрайонного управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного управлінняу Житомирськомурайоні тамісті ЖитомиріГоловного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській області закрити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий Судді